Рішення № 140830215, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/6977/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, будинок 8, ідентифікаційний код 38347014) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23А, приміщення 20, ідентифікаційний код 42915534)

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 3 063 018,00 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Гаврилів Ю.О.

Від позивача: Заведій В.І.

Від відповідача: Сидоренко П.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ", в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 24.08.2022 до договору № 67 від 03.06.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" та Військовою частиною НОМЕР_1 ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" на користь Міністерства оборони України надмірно сплачені бюджетні кошти у розмірі 3 063 018,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи № 910/6977/26 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2026.

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшло клопотання про розгляд справи № 910/6977/26 у закритому судовому засіданні.

29.06.2026 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Також 30.06.2026 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 15.07.2026 о 09:45 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" Пришедька Артема Леонідовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

02.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

Прокурор у засіданні суду 15.07.2026 підтримав клопотання щодо розгляду справи № 910/6977/26 у закритому судовому засіданні, просив його задовольнити.

У засіданні суду 15.07.2026 присутніми учасниками судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Позивачі участь своїх представників у засідання суду 15.07.2026 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 клопотання Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про розгляд справи у закритому судовому засіданні задоволено; вирішено розгляд справи № 910/6977/26 здійснювати у закритому судовому засіданні; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

24.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

27.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері» надійшли заперечення.

28.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» про залишення позову без розгляду задоволено частково; позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, поданий в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 до договору № 67 від 03.06.2022 та стягнення 3 063 018,00 грн, залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України; у решті клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» про залишення позову без розгляду відмолено; продовжено розгляд справи №910/6977/26 за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 до договору № 67 від 03.06.2022 та стягнення 3 063 018,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 відкладено судове засідання на 21.10.2026.

11.09.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подані додаткові пояснення у справі.

30.09.2026 через підсистему «Електронний суд» прокурором подано клопотання про залучення співвідповідача у справі та письмові пояснення.

12.10.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подані заперечення про залучення співвідповідача та додаткові пояснення.

Відповідно до частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у справі співвідповідача.

Згідно з частиною третьою статті 48 ГПК України після спливу зазначеного процесуального строку залучення співвідповідача допускається виключно за умови доведення позивачем того, що він не знав та не міг знати до подання позову про підставу залучення такого співвідповідача.

Водночас, частиною другою статті 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 підготовче провадження у справі № 910/6977/26 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

При цьому, вже на момент звернення з позовом прокурору було відомо, що сторонами додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 до договору № 67 від 03.06.2022 є військова частина НОМЕР_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ», оскільки зазначені обставини безпосередньо викладені у позовній заяві.

Більше того, військову частину НОМЕР_1 прокурор первісно визначив як одного з позивачів, в інтересах якого звернувся до суду.

Подальше залишення ухвалою суду від 09.09.2026 позову прокурора в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 без розгляду не свідчить про виникнення нових обставин, які об`єктивно перешкоджали прокурору своєчасно визначити належний суб`єктний склад учасників справи.

Таким чином, прокурором не доведено наявності обставин, передбачених частиною третьою статті 48 ГПК України, а також поважних причин, з яких відповідне клопотання не було заявлене до закінчення підготовчого провадження.

За наведених обставин, враховуючи, що клопотання про залучення співвідповідача подане після закриття підготовчого провадження без доведення поважних причин його несвоєчасного подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення такого клопотання без розгляду відповідно до частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні 21.10.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у засіданні суду 21.10.2026 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

21.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір № 67 про закупівлю дизельних електростанцій 3-ф, 380 В, 4-6 кВт DALGAKIRAN DJ8000DG-E3, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовнику визначений договором товар, а замовник прийняти та оплатити його на умовах, установлених договором.

Сторонами було погоджено закупівлю 357 одиниць дизельних електростанцій DALGAKIRAN DJ8000DG-E3 за ціною 69 900,00 грн за одиницю з ПДВ, у зв`язку з чим загальна вартість товару за договором становила 24 954 300,00 грн з ПДВ.

Умовами договору сторони погодили предмет закупівлі, кількість товару, його ціну, строки та порядок поставки, а також строк дії договору.

Прокурор зазначає, що, укладаючи договір № 67, ТОВ «АЙДІА ТЕХ» погодилося з визначеною договором ціною товару та строками виконання своїх зобов`язань, підписало договір без будь-яких зауважень чи заперечень, а тому як суб`єкт підприємницької діяльності мало оцінити можливість виконання взятих на себе зобов`язань, у тому числі врахувати характерні для господарської діяльності ризики зміни вартості товару, логістичних витрат та інших складових його ціни.

09.08.2022 ТОВ «АЙДІА ТЕХ» звернулося до Військової частини НОМЕР_1 з листом №09082022-01, у якому порушило питання про збільшення ціни за одиницю товару. Необхідність зміни ціни відповідач обґрунтовував, зокрема, зміною економічних умов після укладення договору, збільшенням митних платежів, зміною порядку транспортування товару та підвищенням його вартості, посилаючись також на експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-238 від 05.08.2022.

24.08.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «АЙДІА ТЕХ» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 67, якою ціну одиниці товару збільшено на 14 %, унаслідок чого вона становила 79 686,00 грн з ПДВ за одиницю.

При цьому, загальна сума договору сторонами не збільшувалася, а зміна ціни за одиницю товару фактично призвела до відповідного зменшення кількості товару, що підлягав поставці за погоджену договором загальну суму.

У подальшому на виконання договору № 67 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1, ТОВ «АЙДІА ТЕХ» поставило Військовій частині НОМЕР_1 313 одиниць дизельних електростанцій DALGAKIRAN DJ8000DG-E3.

За поставлений товар замовником сплачено відповідачу 24 941 718,00 грн, виходячи зі збільшеної додатковою угодою № 1 ціни товару.

Прокурор зазначає, що за первісною ціною, погодженою сторонами договором № 67, вартість 313 одиниць такого товару становила б 21 878 700,00 грн (313 Ч 69 900,00 грн).

Таким чином, різниця між фактично сплаченою відповідачу сумою та вартістю фактично поставленого товару за первісною договірною ціною становить 3 063 018,00 грн (24 941 718,00 грн - 21 878 700,00 грн), яку прокурор вважає надмірно сплаченими бюджетними коштами.

Обґрунтовуючи незаконність додаткової угоди № 1, прокурор посилається на те, що відповідачем не було належним чином доведено наявності передбачених законодавством підстав для зміни погодженої сторонами ціни товару.

На думку прокурора, експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-238 від 05.08.2022 не є належним підтвердженням коливання ціни відповідного товару на ринку.

Так, прокурор зазначає, що наведений висновок містить інформацію про середньоринкові ціни на певну дату, сформовану на підставі пропозицій продавців, проте не містить аналізу динаміки ціни товару з моменту укладення Договору № 67 до моменту звернення відповідача з пропозицією про її збільшення.

За твердженням прокурора, відповідний документ не встановлює, якою була ринкова вартість товару на дату укладення договору, якою вона стала на дату внесення змін до договору, наскільки саме змінилася така вартість та якими об`єктивними чинниками було зумовлено відповідне коливання.

Відтак прокурор вважає, що висновок торгово-промислової палати фактично лише фіксує середню вартість відповідного товару станом на певну дату та за своїм змістом має довідково-інформаційний характер, у зв`язку з чим не підтверджує саме коливання ціни товару на ринку після укладення договору.

Прокурор зазначає, що ТОВ «АЙДІА ТЕХ», укладаючи договір № 67 у червні 2022 року, тобто вже під час дії воєнного стану, мало усвідомлювати існуючі економічні умови, можливі валютні коливання, логістичні ризики, особливості імпорту товару та інші обставини, які могли впливати на його собівартість.

Крім того, прокурор посилається на положення частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до яких істотні умови договору про закупівлю після його підписання та до повного виконання сторонами зобов`язань не можуть змінюватися, крім передбачених законом випадків.

За твердженням прокурора, зміна ціни за одиницю товару допускається лише за наявності встановлених законом передумов та їх належного документального підтвердження.

Водночас, прокурор стверджує, що таких умов у спірних правовідносинах дотримано не було, а додатковою угодою № 1 ціну одиниці товару фактично збільшено на 14 % без належного підтвердження відповідного коливання ринкової ціни.

Прокурор також звертає увагу на положення постанов Кабінету Міністрів України, якими в умовах воєнного стану встановлювалися особливості здійснення закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки та оборони.

На думку прокурора, спрощення процедур закупівлі в умовах воєнного стану не означало надання сторонам необмеженого права довільно змінювати вже погоджену ціну товару та не усувало необхідності дотримання принципів ефективного, результативного та економного використання бюджетних коштів.

Крім того, на підтвердження доводів про завищення вартості придбаних дизельних електростанцій прокурор посилається на результати внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, оформлені аудиторським звітом № 535/30/10 від 03.07.2023.

На переконання прокурора, наведені обставини в сукупності підтверджують відсутність економічно та юридично обґрунтованих передумов для збільшення договірної ціни на 14 %.

З огляду на викладене прокурор вважає, що додаткова угода № 1 від 24.08.2022 суперечить вимогам частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також положенням статей 203, 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим просить визнати її недійсною.

Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, стверджує, що додаткова угода № 1 від 24.08.2022 укладена за відсутності передбачених законом підстав для збільшення ціни товару, а тому суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсною. Як наслідок, на думку прокурора, кошти у розмірі 3 063 018,00 грн, сплачені внаслідок такого збільшення ціни, є надмірно сплаченими та підлягають поверненню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивачі та відповідачі. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною першою статті 47 ГПК України передбачено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів та обґрунтованості заявлених вимог є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Належним відповідачем є особа, яка виступає суб`єктом спірного матеріального правовідношення та за рахунок якої можливе задоволення заявленої позовної вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 звернула увагу на необхідність розмежування питання визначення позивачем відповідача та встановлення судом належного суб`єктного складу спірних правовідносин.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для залишення позову без розгляду чи закриття провадження у справі, а за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для заміни відповідача або залучення співвідповідача має наслідком відмову в задоволенні позову.

Аналогічний правовий підхід викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22.

Суд зазначає, що предметом спору в даній справі є, зокрема, вимога про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 до договору № 67 від 03.06.2022.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 203, 215 ЦК України недійсність правочину пов`язується з недодержанням у момент його вчинення встановлених законом вимог щодо його чинності.

Таким чином, вирішення спору про визнання недійсним двостороннього правочину безпосередньо стосується прав та обов`язків обох сторін такого правочину.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у справах за позовами заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами мають бути сторони оспорюваного правочину, а не лише одна з них.

Відповідні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 12.09.2023 у справі № 914/198/23, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22, від 07.04.2025 у справі № 924/949/22.

Крім того, у постанові від 11.03.2025 у справі № 916/4412/23 Верховний Суд зазначив, що у разі встановлення під час розгляду вимоги про визнання правочину недійсним факту пред`явлення позову не до всіх учасників відповідного правочину суд відмовляє в позові з підстав неналежного суб`єктного складу учасників справи.

Аналогічний підхід щодо необхідності визначення належного складу відповідачів у спорах про недійсність правочинів відображено в постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 914/3764/23.

Отже, у разі оспорювання двостороннього правочину особою, яка не є його стороною, позовна вимога про визнання такого правочину недійсним повинна бути пред`явлена до обох його сторін.

Судом встановлено, що додаткова угода № 1 від 24.08.2022 до договору № 67 від 03.06.2022 укладена між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «АЙДІА ТЕХ».

Таким чином, сторонами оспорюваного правочину є саме військова частина НОМЕР_1 та ТОВ «АЙДІА ТЕХ».

Водночас позов у цій справі після вирішення судом питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави підтримується в інтересах держави в особі Міністерства оборони України лише до ТОВ «АЙДІА ТЕХ».

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 , залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Так, судом було встановлено, що військова частина НОМЕР_1 у спірних правовідносинах виступала стороною господарського договору, яка здійснювала придбання товару, а не суб`єктом владних повноважень, що реалізував владні управлінські функції щодо відповідача.

При цьому, суд визнав наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства оборони України, у зв`язку з чим розгляд справи в цій частині продовжено.

Вказані процесуальні обставини мають істотне значення для вирішення цього спору.

Залишення без розгляду позову прокурора в інтересах військової частини НОМЕР_1 не припинило матеріальних прав та обов`язків цієї військової частини за договором № 67 від 03.06.2022 і додатковою угодою № 1 від 24.08.2022.

Військова частина НОМЕР_1 залишається стороною оспорюваного правочину, законність якого прокурор ставить під сумнів.

Водночас, військова частина НОМЕР_1 не залучена до участі у справі як відповідач.

Таким чином, на момент вирішення спору по суті позов про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 пред`явлений лише до однієї зі сторін відповідного правочину - ТОВ «АЙДІА ТЕХ».

Міністерство оборони України, в інтересах якого заявлено позов, не є безпосередньою стороною оспорюваної додаткової угоди.

При цьому, наявність у Міністерства оборони України повноважень у сфері оборони, управління бюджетними коштами та контролю за їх використанням не змінює суб`єктного складу сторін конкретного господарського договору.

Суд наголошує, що наявність у Міністерства оборони України охоронюваного законом інтересу щодо належного та ефективного використання бюджетних коштів не усуває необхідності дотримання процесуальних вимог щодо належного складу відповідачів.

Інтерес держави у правомірному використанні бюджетних коштів та процесуальна можливість вирішення спору про недійсність конкретного правочину є взаємопов`язаними, проте не тотожними правовими категоріями.

У цій справі прокурором визначено відповідачем лише ТОВ «АЙДІА ТЕХ», хоча вирішення вимоги про недійсність додаткової угоди безпосередньо стосується прав та обов`язків також військової частини НОМЕР_1 .

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов у частині визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 заявлено за неналежного суб`єктного складу відповідачів.

При цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати суб`єктний склад відповідачів поза межами процедури, передбаченої статтею 48 ГПК України.

За таких обставин, суд розглядає заявлені позовні вимоги за наявного суб`єктного складу учасників справи.

Визначення належного відповідача та належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин передує вирішенню питання про обґрунтованість заявлених матеріально-правових вимог.

Зокрема, у постанові від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21 Верховний Суд звернув увагу, що вирішення спору про права та обов`язки особи, не залученої до участі у справі у відповідному процесуальному статусі, не відповідає вимогам належного судового розгляду.

У постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 та від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 викладено висновки щодо наслідків незалучення до участі у справі особи, яка повинна відповідати за заявленими вимогами.

При цьому, встановлення неналежного суб`єктного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що не потребує переходу до остаточного вирішення питання про наявність або відсутність матеріально-правових підстав недійсності оспорюваного правочину.

Отже, доводи прокурора щодо перевищення допустимого розміру збільшення ціни товару, неналежного підтвердження коливання ринкових цін, змісту висновку торгово-промислової палати та результатів внутрішнього аудиту не усувають установленого судом недоліку суб`єктного складу відповідачів.

Такі доводи стосуються обґрунтованості вимоги про недійсність додаткової угоди по суті, однак їх оцінка не може змінити висновку суду про відсутність підстав для задоволення такої вимоги за наявного складу учасників справи.

Суд звертає увагу, що відмова в задоволенні позову з наведених підстав не є встановленням правомірності оспорюваної додаткової угоди та не означає підтвердження законності зміни договірної ціни.

З огляду на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності участі всіх сторін оспорюваного правочину в належному процесуальному статусі, суд дійшов висновку, що відповідну позовну вимогу заявлено за неналежного суб`єктного складу відповідачів.

Вказана обставина є самостійною підставою для відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.08.2022.

Таким чином, вимога прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 до договору № 67 від 03.06.2022 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ «АЙДІА ТЕХ» на користь Міністерства оборони України 3 063 018,00 грн надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 3 063 018,00 грн, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, зазначена сума визначена прокурором як різниця між фактично сплаченою вартістю 313 одиниць товару за ціною 79 686,00 грн за одиницю та вартістю аналогічної кількості товару за первісною ціною 69 900,00 грн за одиницю.

Суд зазначає, що грошова вимога заявлена прокурором у безпосередньому зв`язку з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди.

Водночас, належний розгляд такої вимоги передбачає встановлення матеріально-правових підстав виникнення обов`язку відповідача повернути спірні кошти, а також визначення особи, якій належить відповідне право вимоги.

Однак, питання про недійсність додаткової угоди № 1 від 24.08.2022, якою змінено кількість і ціну товару, не може бути вирішене на користь прокурора за відсутності належного суб`єктного складу відповідачів.

Відтак, заявлена прокурором грошова вимога, яка ґрунтується на твердженні про незаконність зазначеної додаткової угоди, також не має встановлених судом підстав для задоволення в межах обраної прокурором конструкції позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що прокурором не доведено належних правових підстав для стягнення з ТОВ «АЙДІА ТЕХ» на користь Міністерства оборони України 3 063 018,00 грн у межах заявлених позовних вимог.

Водночас, суд враховує доводи прокурора про те, що спірна закупівля здійснювалася за рахунок коштів державного бюджету, була спрямована на забезпечення потреб оборони держави, а Міністерство оборони України є уповноваженим органом у відповідній сфері.

Разом з тим, зазначені обставини не спростовують установленого судом факту, що безпосередніми сторонами договору № 67 від 03.06.2022 та додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 є військова частина НОМЕР_1 і ТОВ «АЙДІА ТЕХ».

Таким чином, доводи прокурора про наявність порушеного державного інтересу не спростовують висновків суду щодо неналежного суб`єктного складу відповідачів та відсутності підстав для задоволення заявлених вимог.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ «АЙДІА ТЕХ» у повному обсязі.

Інші доводи учасників справи досліджені судом, однак не впливають на встановлені обставини, які мають визначальне значення для вирішення спору.

При цьому, суд враховує, що частина судової практики, на яку посилається прокурор, сформована щодо правовідносин, які виникали за іншого нормативного регулювання та інших фактичних обставин, а тому не може застосовуватись механічно без встановлення подібності правовідносин.

Таким чином, у задоволенні позову Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, поданого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.08.2022 до договору № 67 від 03.06.2022 та стягнення 3 063 018,00 грн слід відмовити повністю.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач - Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, будинок 8, ідентифікаційний код 38347014) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23А, приміщення 20, ідентифікаційний код 42915534)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.10.2026

Суддя І.О. Андреїшина