Рішення № 140830133, 14.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2026Справа № 910/5587/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича

до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

про визнання договору оренди продовженим

Представники сторін:

від позивача: Гасанов Р.А.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича з вимогами до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про визнання договору оренди продовженим.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що строк дії Договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021, відповідно до Постанови КМУ№634 від 27.05.2022 є автоматично продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 18.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 відкрито провадження у справі №910/5587/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

09.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки спірний договір було укладено 12.02.2021.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

15.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

22.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 постановлено здійснювати розгляд справи №910/5587/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.09.2026.

У підготовчому засіданні 02.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.09.2026.

У підготовчому засіданні 16.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.10.2026.

У судове засідання 14.10.2026 з`явився представник позивача, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.10.2026 не з`явився, про призначене судове був повідомлений належним чином шляхом отримання ухвали суду в своєму електронному кабінеті.

У судовому засіданні 14.10.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2021 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Акімовою А.А. (сторона 2) укладено Договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до умов якого сторона 1 передає за плату стороні 2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, 8-А, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.1 Договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні 2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

У п. 7.1 Договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Згідно з п. 7.2 Договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 строк договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною 1 в експлуатацію стороні майданчика для паркування.

За актом приймання-передачі паркувального майданчика від 01.03.2021 відповідач передав Фізичній особі-підприємцю Акімовій А.А. паркувальний майданчик.

14.08.2023 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1), Фізичною особою-підприємцем Акімовою А.А. (сторона 2) та Фізичною особою-підприємцем Кузюбердіним Олександром Олександровичем (сторона 3) укладено Додаткову угоду №1 про заміну сторони у Договорі №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021, в якій сторони дійшли згоди замінити сторону договору - з Фізичної особи-підприємця Акімової А.А. на Фізичну особу-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича; додаткова угода набирає чинності з 14.08.2023.

Отже, зважаючи на викладене, Фізична особа-підприємець Кузюбердін Олександр Олександрович набув статусу сторони 2 за Договором №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021; строк дії вказаного договору встановлено 1095 календарних днів від 01.03.2021 (дата складання акту приймання-передачі).

Однак, як вказує позивач, він отримав від відповідача лист вих. №053/05-582 від 15.02.2024, в якому відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із припиненням дії Договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 позивач повинен в термін до 16.03.2024 включно повернути паркувальний майданчик.

Не погоджуючись із вказаною позицією відповідача, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про визнання права (справа №910/5135/24).

Позовні вимоги у справі №910/5135/24 обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч укладеному Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, не визнає у позивача наявності права на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування строком до 28.02.2027, вважаючи, що такий договір був діючим до 16.03.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 у справі №910/5135/24, відмовлено у позові Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди у справі №910/5135/24 встановили «що підписання договору та протоколу узгодження розбіжностей до нього не свідчить про підписання спірного договору на умовах, встановлених у протоколі. Вказане свідчить про підписання протоколу узгодження розбіжностей до договору після підписання самого договору. Натомість, як вже було зазначено вище, договір не містить будь-які застереження щодо протоколу узгодження розбіжностей, так само протокол узгодження розбіжностей не вказано в договорі, як його додаток. Також матеріали справи не містять доказів внесення змін до умов договору на такі, що встановлені у протоколі узгодження розбіжностей від 12.02.2021. Наведеним спростовуються доводи щодо строку дії договору (2190 днів згідно з протоколом розбіжностей проти 1095 днів згідно з договором)».

Таким чином, враховуючи викладене, суди у справі №910/5135/24 встановили, що Договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 було укладено строком до 01.03.2024.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач визначає інші підстави позову та вказує, що за своєю правовою природою Договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 є договором найму (оренди) комунального майна.

У п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Отже, як вказує позивач, оскільки строк дії Договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 закінчувався 01.03.2024, то його дія відповідно до положень п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» була продовжена на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Зважаючи на те, що між сторонами існує спір щодо припинення орендних правовідносин, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд визнати Договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, що укладений між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Кузюбердіним Олександром Олександровичем, продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до пункту 5 Постанови №634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Тобто, наведеною нормою права встановлено автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк яких закінчується під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022, за умови, зокрема, що строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану.

Зважаючи на цю норму права, за умови відсутності певних умов щодо непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», такі договори є продовженими в силу Закону, тобто автоматично і сторона - орендар вправі посилатися на таке продовження у спорах про виселення (звільнення) орендованого майна.

Саме з такого правозастосування виходив Верховний Суд у постановах від 30.05.2023 у справі №918/707/22, від 15.01.2025 у справі №909/1001/23, від 04.03.2025 у справі №914/622/24, адже відмова у виселенні орендаря (звільненні майна) ґрунтувалася саме на встановленні обставин щодо продовження (непродовження) договору оренди в силу прямого припису нормативного акта та не пов`язувалася з судовим рішенням про визнання договору оренди продовженим.

З матеріалів даної справи вбачається, що строк дії Договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 закінчився 01.03.2024, тобто у період воєнного стану.

Наведене вказує про те, що Договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 вважається продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі №910/1801/25 (в аналогічних правовідносинах), надавши тлумачення спірним правовідносинам, зауважив, що дійсно, Цивільний кодекс України передбачає такий спосіб захисту як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 цього кодексу), однак в такому випадку вимога про визнання продовженим договору опосередковує собою вимогу щодо ухвалення судового рішення, яке безпосередньо й буде підставою для зміни орендних правовідносин (зокрема, у цьому випадку - зміни їх тривалості), як то передбачено приписами частини п`ятої статті 11, статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України. Тоді саме у випадку прийняття судом бажаного для позивача правоперетворювального рішення і після набуття ним чинності спірні правовідносини зміняться у бажаному для позивача напрямку.

У випадку ж, коли зміна правовідношення, умов зобов`язання є наслідком реалізації відповідного прямого положення законодавства, то питання наявності/відсутності продовження договору оренди є питанням встановлення фактичних обставин справи.

У даній справі позивач стверджує, що договір оренди вже є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, тобто в силу закону, і разом з тим просить суд прийняти рішення, яким фактично підтвердити це в резолютивній частині.

Тому позов про визнання продовженим договору насправді містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц) зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору оренди продовженим (тобто про встановлення факту того, що цей договір є продовженим) є неналежним способом захисту прав та інтересів орендаря.

Господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

В разі неможливості захисту позивачем його права, що не визнається чи оспорюється (зокрема, якщо особа не вважає себе боржником у зобов`язальних відносинах і не може захистити своє право в межах судового розгляду, оскільки кредитор такий судовий розгляд не ініціював), то позивач може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України аявити відповідну вимогу про визнання відсутності права вимоги у особи, що вважає себе кредитором, а також відсутності у себе кореспондуючого обов`язку.

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №910/1801/25 (в аналогічних правовідносинах).

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, суд не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент, що викладався сторонами у заявах по суті справи, з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах «Проніна проти України», «Руїз Торіха проти Іспанії» (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, то позов Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича у даній справі задоволенню не підлягає.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.10.2026.

Суддя О.М. Спичак