Рішення № 140829989, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/1780/26За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна»

про ухвалення додаткового рішення

у справі №910/1780/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна»

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир»

про стягнення 1 897 779, 56 грн та

за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна»

про визнання недійсним розрахунку

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» (надалі - відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 897 779, 56 грн.

13.03.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» про визнання недійсним розрахунку по оренді сільськогосподарської техніки за лютий 2023 від 28.02.2023, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Мир».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 первісний позов задоволено частково та стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» 1 607 596, 62 грн основного боргу та 19 291, 15 грн судового збору. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

29.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» 61 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» про ухвалення додаткового рішення та встановлено Приватному сільськогосподарському підприємству «Мир» строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно вказаної в строк до 09.10.2026 (включно).

07.10.2026 від Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких останнє просить залишити таку заяву без розгляду у зв`язку з недотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Також зазначає, що позивач за первісним позовом до закінчення судових дебатів належної заяви про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат не зробив, а відповідні докази подав після спливу встановленого цією нормою п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду. Крім цього, у разі розгляду заяви по суті просить зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу з 61 500,00 грн до 20 000,00 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом і характером фактично виконаної адвокатами роботи, а також невідповідність заявленої суми критеріям розумності та пропорційності.

У зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпусті в період з 02.10.2026 по 16.10.2026, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 3, 5 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи, що вирішується питання лише питання про судові витрати у справі №910/1780/26, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом про стягнення витрат у справі без виклику сторін.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (надалі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» долучено: копію договору №06/02-45 про надання правової допомоги від 06.02.2026, укладеного з Адвокатським об`єднанням «АЙ ДІ ПІ ГРУП», копію звіту від 24.09.2026 про надану правову допомогу за договором №06/02-45 від 06.02.2026, копію акта №6 від 24.09.2026 про надання правової допомоги за вказаним договором, а також копії ордерів на надання правничої допомоги серії АА: №1678662 від 13.02.2026 на ім`я адвоката Сіняка Дмитра Віталійовича та №1692240 від 25.03.2026 на ім`я адвоката Окари Івана Валерійовича.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 статті 1 зазначеного вище Закону).

Так, згідно з пунктом 1.1. договору №06/02-45 про надання правової допомоги від 06.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» доручило, а Адвокатське об`єднання «АЙ ДІ ПІ ГРУП» прийняло на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт, у свою чергу, зобов`язався оплатити таку правову допомогу в порядку та строки, передбачені договором.

Пунктами 1.2.2.-1.2.4. договору передбачено, зокрема, представництво інтересів клієнта в судах України, захист його прав, свобод та законних інтересів, а також складання та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до пункту 4.1. договору Адвокатське об`єднання отримує від клієнта оплату за надану правову допомогу у формі гонорару.

Згідно з пунктом 4.2. договору сторони погодили, що вартість однієї години надання правової допомоги одним адвокатом становить від 3 000,00 грн. Крім того, вартість участі в одному судовому засіданні в судових справах за місцезнаходженням у місті Києві визначена в розмірі від 4 000,00 грн.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що при визначенні Адвокатським об`єднанням розміру гонорару враховуються, зокрема, обсяг і час роботи, необхідні для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення, а також необхідність виїзду у відрядження.

Відповідно до пункту 4.4. договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін, у якому зазначаються обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість.

Зі звіту від 24.09.2026 та акта №6 від 24.09.2026 вбачається, що на виконання договору №06/02-45 Адвокатським об`єднанням «АЙ ДІ ПІ ГРУП» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» правову допомогу в межах розгляду справи №910/1780/26, а саме:

- здійснено правовий аналіз та складено позовну заяву - 4 години вартістю 12 000,00 грн;

- здійснено правовий аналіз відзиву, клопотань відповідача та складено відповідь на відзив - 3 години вартістю 9 000,00 грн;

- здійснено правовий аналіз клопотань про зупинення провадження та призначення експертизи і складено заперечення - 2 години вартістю 6 000,00 грн;

- здійснено правовий аналіз зустрічної позовної заяви та складено відзив на зустрічний позов - 3,5 години вартістю 10 500,00 грн;

- забезпечено участь представника клієнта в шести судових засіданнях 25.03.2026, 22.04.2026, 24.06.2026, 22.07.2026, 16.09.2026 та 22.09.2026 вартістю по 4 000,00 грн за кожне засідання, а всього 24 000,00 грн.

Таким чином, відповідно до звіту від 24.09.2026 та акта №6 від 24.09.2026 загальна вартість наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» професійної правничої допомоги в межах справи №910/1780/26 становить 61 500,00 грн.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також визначає гонорар формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 30).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України».

Частинами першою та другою статті 30 зазначеного вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У зазначеній вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність». У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує «гонорару успіху» як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.

Частина 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Надаючи оцінку запереченням Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» щодо недотримання позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом порядку подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, в первісній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, в розмірі 40 000,00 грн. При цьому позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом прямо зазначив, що звіт та акт наданої правничої допомоги будуть надані у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а розмір судових витрат може бути збільшений залежно від необхідності здійснення представником додаткових робіт протягом судового провадження.

Крім того, у відзиві на зустрічну позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» окремо зазначило попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних із розглядом зустрічного позову, в розмірі 15 000,00 грн та також повідомило про подання звіту й акта наданої правничої допомоги у строки, визначені процесуальним законом.

Отже, до закінчення судових дебатів Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» було заявлено про намір подати докази на підтвердження остаточного розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не встановлює обов`язку сторони повторно заявляти про такий намір безпосередньо під час судових дебатів, якщо відповідну заяву вже було зроблено стороною в поданих до суду процесуальних документах.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21, у яких зазначено, що процесуальним законом не встановлено певної форми заяви про намір подати докази понесених судових витрат після ухвалення рішення; визначальним є те, щоб відповідний намір був заявлений стороною до закінчення судових дебатів.

За таких обставин доводи Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» про те, що представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом мав повторно заявити про подання відповідних доказів безпосередньо в судовому засіданні 22.09.2026, суд відхиляє.

Щодо дотримання позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом п`ятиденного строку на подання відповідних доказів суд зазначає наступне.

Рішення в справі №910/1780/26 ухвалено 22.09.2026, а тому п`ятиденний строк, установлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, закінчувався 27.09.2026. Разом із тим 27.09.2026 припадало на неділю.

Відповідно до частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, останнім днем для подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат було 28.09.2026.

Як убачається з відомостей системи «Електронний суд», заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу сформовано та направлено засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 28.09.2026, тобто в межах установленого законом строку.

За таких обставин підстави для залишення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» без розгляду відсутні.

Щодо доводів Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» щодо неспівмірності заявлених витрат та необхідності зменшення їх розміру до 20 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Як установлено судом вище, відповідно до звіту та акта №6 від 24.09.2026 Адвокатським об`єднанням «АЙ ДІ ПІ ГРУП» у межах розгляду цієї справи надано правничу допомогу, що полягала в підготовці первісної позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень щодо клопотань Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир», відзиву на зустрічний позов, а також у представництві інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» в шести судових засіданнях, на загальну суму 61 500,00 грн.

При цьому дана справа не може бути віднесена до категорії справ незначної складності.

Так, предметом первісного позову було стягнення 1 897 779,56 грн за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, а в межах одного провадження також розглядався зустрічний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» про визнання недійсним розрахунку по оренді сільськогосподарської техніки за лютий 2023 року.

Під час розгляду справи Приватним сільськогосподарським підприємством «Мир» заявлялися клопотання про витребування доказів, призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення провадження, на які представником позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом подавалися відповідні заперечення.

Отже, обсяг наданої правничої допомоги не обмежувався складанням первісної позовної заяви, а охоплював подальший супровід справи протягом її розгляду та реагування на процесуальні дії іншої сторони.

Доводи Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» щодо незначного обсягу окремих процесуальних документів суд не приймає до уваги, оскільки кількість сторінок підготовленого адвокатом процесуального документа сама по собі не визначає обсяг та складність наданої правничої допомоги. Підготовка такого документа передбачає, зокрема, вивчення доводів іншої сторони, дослідження доказів, аналіз відповідних умов договору, положень законодавства та судової практики.

Так само посилання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом на те, що представники Адвокатського об`єднання «АЙ ДІ ПІ ГРУП» здійснювали представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» в інших спорах із подібних правовідносин, не свідчить про відсутність фактично наданої правничої допомоги в даній справі та саме по собі не доводить неспівмірності заявленої вартості такої допомоги.

Суд також ураховує, що сторонами договору погоджено погодинну форму оплати правової допомоги, а заявлений час роботи адвокатів з підготовки процесуальних документів становить загалом 12,5 годин, що з огляду на зміст та обсяг виконаних робіт суд не вважає явно завищеним.

Вартість участі представника в одному судовому засіданні визначена сторонами в розмірі 4 000,00 грн та відповідає мінімальному розміру такої послуги, прямо погодженому в пункті 4.2. договору №06/02-45 про надання правової допомоги від 06.02.2026.

При цьому представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» в межах даної справи здійснювалося адвокатами Адвокатського об`єднання «АЙ ДІ ПІ ГРУП» Сіняком Д.В. та Окарою І.В., повноваження яких підтверджуються наявними в матеріалах справи ордерами серії АА №1678662 від 13.02.2026 та №1692240 від 25.03.2026.

Отже, суд не вбачає підстав для висновку про те, що заявлена вартість виконаних робіт та участі представників у судових засіданнях як така є явно завищеною або не відповідає складності та фактичному обсягу наданої правничої допомоги.

З урахуванням наведеного Приватним сільськогосподарським підприємством «Мир» не доведено наявності передбачених частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України підстав для зменшення загального розміру фактично наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» правничої допомоги з 61 500,00 грн до 20 000,00 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що встановлення обґрунтованості та співмірності загального розміру витрат, понесених стороною на професійну правничу допомогу, не означає автоматичного покладення всієї такої суми на іншу сторону.

Розмір гонорару, який клієнт зобов`язаний сплатити адвокату відповідно до укладеного між ними договору, та розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації за рахунок процесуального опонента, не є тотожними.

Під час вирішення питання про розподіл таких витрат суд зобов`язаний окремо враховувати результат розгляду заявлених сторонами вимог та правила, встановлені частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як установлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» задоволено частково: із заявлених до стягнення 1 897 779,56 грн на користь позивача за первісним позовом присуджено 1 607 596,62 грн, тоді як у задоволенні вимог у сумі 290 182,94 грн відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» відмовлено в повному обсязі.

При цьому із наданого заявником звіту та акта №6 від 24.09.2026 вбачається можливість окремо визначити частину витрат на професійну правничу допомогу, яка була понесена безпосередньо в зв`язку з розглядом зустрічного позову.

Так, правовий аналіз зустрічної позовної заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» та складання відзиву на неї оцінено сторонами в 10 500,00 грн, виходячи з 3,5 годин роботи адвоката та погодженої вартості однієї години в розмірі 3 000,00 грн.

Оскільки в задоволенні зустрічного позову Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» відмовлено повністю, зазначені витрати в сумі 10 500,00 грн відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на позивача за зустрічним позовом у повному обсязі.

Решта витрат у сумі 51 000,00 грн складається з вартості підготовки первісної позовної заяви - 12 000,00 грн, відповіді на відзив - 9 000,00 грн, заперечень на клопотання відповідача - 6 000,00 грн та участі представників у судових засіданнях - 24 000,00 грн.

Зазначені витрати пов`язані з пред`явленням і підтриманням первісного позову та загальним процесуальним супроводженням справи.

При цьому первісний позов задоволено судом у розмірі 1 607 596,62 грн із заявлених 1 897 779,56 грн, що становить 84,709344 % заявлених позовних вимог.

Відтак, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, частина витрат на професійну правничу допомогу в сумі 51 000,00 грн підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Таким чином, розмір таких витрат, який підлягає покладенню на Приватне сільськогосподарське підприємство «Мир» за первісним позовом, становить 43 201,77 грн (51 000,00 грн х 84,709344 %).

З урахуванням 10 500,00 грн витрат, понесених безпосередньо в зв`язку із захистом від зустрічного позову, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна», становить 53 701,77 грн (43 201,77 грн + 10 500,00 грн).

На підставі викладеного, враховуючи результат розгляду первісного та зустрічного позовів, зміст та обсяг наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» професійної правничої допомоги, ціну первісного позову, значення справи для сторін, а також критерії реальності, необхідності, співмірності та розумності відповідних витрат, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» про ухвалення додаткового рішення в сумі 53 701,77 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» (04215, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок 35, приміщення 108/4, офіс 2, ідентифікаційний код 00152566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистем Інвест Україна» (04050, місто Київ, вулиця Пимоненка Миколи, будинок 13, корпус 5, офіс 5В/51, ідентифікаційний код 33497497) 53 701 (п`ятдесят три тисячі сімсот одну) грн 77 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань