Рішення № 140829958, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/6590/26

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Автономі Юкрейн"

про стягнення 601 750,55 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Конім" (далі - ТОВ "Конім") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Автономі Юкрейн" (далі - ТОВ "Термінал Автономі Юкрейн") 601 750,55 грн, з яких: 128 865,97 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2026 по 28.02.2026; 5 208,68 грн - компенсація послуг пов`язаних з обслуговуванням об`єкта оренди (послуги з утримання, комунальні та додаткові послуги) за січень 2026; 18 571,12 грн - компенсація послуг пов`язаних з обслуговуванням об`єкта оренди (послуги з утримання, комунальні та додаткові послуги) за березень 2026; 436712,46 грн - неустойка за період з 01.04.2026 по 01.06.2026; 12 392,32 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором суборенди нежитлових приміщень № ОР-2023 від 10.08.2023 у частині своєчасної та повної сплати орендної плати й компенсації витрат, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди, а також неповерненням об`єкта суборенди після припинення договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

01.07.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Термінал Автономі Юкрейн" подало відзив, в якому заперечило проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що у період з 14.02.2026 по 05.03.2026 об`єкт суборенди перебував у непридатному для використання за призначенням стані внаслідок затоплення та проведення ремонтних робіт, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України він звільнений від сплати орендної плати за цей період. Відповідач також зазначає, що фактично передав позивачу ключі та брелоки від об`єкта, який вибув з його володіння та користування ще у лютому 2026 року, а тому заперечує проти нарахування компенсації послуг за березень 2026 року та неустойки за період з 01.04.2026 по 01.06.2026.

Відповідач вважає, що орендна плата за лютий 2026 року має становити 59 830,63 грн, а сплата 10.03.2026 у розмірі 129 751,68 грн повністю покрила належні платежі за лютий та березень 2026 року і компенсацію послуг за січень 2026 року. Крім того, відповідач заперечив проти розміру пені, просив зменшити розмір неустойки на 95% та визнав припинення договору суборенди 20.03.2026 за ініціативою позивача.

Того ж дня через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання про витребування доказів.

06.07.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Конім" подало відповідь на відзив в якій заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що не заперечує факт часткової оплати відповідачем після отримання претензії-вимоги, однак з урахуванням такої оплати позивач визначив залишок основної заборгованості у розмірі 152 645,77 грн. Позивач заперечив проти доводів відповідача щодо неможливості користування об`єктом у зв`язку із затопленням та зазначив про відсутність належних доказів непридатності об`єкта для використання і його повернення у встановленому договором порядку. Також посилався на відсутність належного доказів фактичної передачі Об`єкту оренди.

10.07.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Термінал Автономі Юкрейн" подало заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримало свої заперечення проти позову.

Того ж дня через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

13.07.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Конім" подало заперечення на клопотання про витребування доказів.

14.07.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Конім" подало додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у задоволенні клопотання ТОВ "Термінал Автономі Юкрейн" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, а клопотання ТОВ "Термінал Автономі Юкрейн" про витребування доказів повернуто останньому без розгляду.

Жодних інших заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Конім" обґрунтованими.

Між ТОВ "Конім" (позивач/за текстом договору - Орендар) та ТОВ "ВАН ВЕЙ АЕРОСПЕЙС ЮКРЕЙН", нова назва - ТОВ "Термінал Автономі Юкрейн" (відповідач/за текстом договору - Суборендар) укладено Договір суборенди нежитлових приміщень №ОР-2023 від 10.08.2023 (далі Договір), за умовами якого:

- пункт 1.1: В порядку та на умовах визначених Договором, Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі по тексту - Об`єкт оренди) визначене у п.1.2 цього Договору;

- пункт 1.2: Об`єкт оренди: офісні приміщення №23, (Літера "А"), загальною площею 168,9 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, провулок Лук`янівський, будинок 3;

- пункт 1.3: Приміщення знаходиться в оренді Орендаря на підставі Договору оренди нежитлових приміщень №ОР /2023 від 09.08.2023 р., та передається в оренду за Договором в порядку суборенди. Орендар шляхом укладання Договору та переданням Приміщення в суборенду не порушує будь-яких прав третіх осіб та своїх зобов`язань перед ними (зокрема, щодо отримання попередньої згоди на це від таких осіб тощо);

- пункт 2.1: Суборендар гарантує, що Об`єкт оренди буде використовуватись ним для розміщення офісних приміщень, ведення господарської діяльності, передбаченої Статутом, та дозволеної чинним законодавством України;

- пункт 3.2: Передача Об`єкта оренди оформляється Актом приймання-передачі Об`єкта оренди, що підписується уповноваженими представниками Сторін. З моменту підписання Акту приймання передачі Сторонами Об`єкт оренди вважається переданим Суборендарю;

- підпункт 4.1.7 пункту 4.1: Орендар має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати даний Договір письмово попередивши про це Суборендаря за 10 ( десять) календарних днів, у наступних випадках: - прострочення Суборендарем сплати орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги або будь-яких інших платежів передбачених Договором більш ніж на 10-ть (десять) календарних днів; використання Суборендарем Об`єкта оренди не за його цільовим призначенням, передбаченим Договором; - порушення та/або не виконання умов п.4.3.1, п.4.3.5, п.4.4.8, п. 4.4.14 Договору; - пошкодження Суборендарем Об`єкта оренди та не усунення такого пошкодження протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати попередження (вимоги про усунення пошкоджень) Орендаря;

- підпункт 4.4.2 пункту 4.4: Суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування Об`єктом оренди та здійснювати інші платежі в строки та в обсязі передбаченому даним Договором;

- підпункт 4.4.12 пункту 4.4: Суборендар зобов`язаний здійснювати оплату за користування Об`єктом оренди (Орендна плата) та сплачувати компенсацію послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (Послуги з утримання), компенсацію послуг з централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, компенсації вартості споживання електроенергії (Комунальних послуг), інші послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Додаткові послуги);

- пункт 5.1 (зі змінами внесеними додатковою угодою № 7 від 16.12.2025 до Договору): Даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін та діє до 31 Березня 2026 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором;

- пункт 5.2: Строк оренди Об`єкта оренди становить: з моменту передачі Об`єкта оренди Суборендарю та до моменту повернення Об`єкта оренди Орендарю шляхом підписання Сторонами Актів приймання-передачі Об`єкта оренди;

- підпункт 6.2.1 пункту 6.1: Сторони домовились, що розмір орендної плати за 1 кв. м. Об`єкта оренди погоджений Сторонами та буде складати 546,63 грн., крім того ПДВ - 109,33 грн., всього з ПДВ - 655,96 грн. Розмір орендної плати еквівалентний 14,8 (чотирнадцять доларів та 80 центів) доларам США за 1 кв. м. (без ПДВ). Орендна плата на місяць за користування всім Об`єктом оренди становить 92 325,81 грн. (Дев`яносто дві тисячі триста двадцять п`ять гривень 81 коп.), крім того ПДВ - 18 465,16 грн. (Вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 16 коп..), всього з ПДВ - 110 790,97 грн. (Сто десять тисяч сімсот дев`яносто гривень 97 копійок);

- пункт 6.3: Розрахунки за орендну плату здійснюються Сторонами у національній валюті України з урахуванням індексації (у випадку зміни курсу долара США) на дату виставлення рахунку-фактури на сплату орендної плати та за відповідний період. Індексація проводиться шляхом перерахунку вартості орендної плати залежно від курсу долара США у порядку встановленому Договором;

- пункт 6.4: Орендна плата розраховується за календарний місяць (з 1-го (першого) по останній день місяця) та сплачується Суборендарем до 3-го (третього) числа поточного місяця оренди. За неповний місяць оренди, розмір орендної плати розраховується пропорційно кількості днів фактичної оренди. Рахунок-фактура на сплату орендної плати складається та надається Суборендарю до 1-го (першого) числа поточного місяця. Останнім днем відповідного періоду оренди Орендар оформляє акт наданих послуг оренди в двох примірниках та надає Суборендарю протягом 5 днів наступного періоду. Суборендар зобов`язаний підписати і повернути один примірник акту наданих послуг протягом 5 календарних днів з дати отримання, або надати письмову мотивовану відмову від підписання акту у той же строк. У разі якщо Суборендар у вказаний строк не підпише та не поверне акт наданих послуг Орендарю, то такий акт наданих послуг, за згодою Сторін, вважається підписаним обома Сторонами без зауважень;

- пункт 6.5: Суборендар зобов`язується з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкта Оренди компенсувати Орендарю Послуги з утримання (утримання будинку та прибудинкової території), Комунальні (послуг з централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, компенсації вартості споживання електроенергії) та Додаткові послуги (додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що встановлені рішеннями загальних зборів ОСББ «Ліберті Еліт») пов`язані з обслуговуванням Об`єкта оренди. Розрахунки за Послуги з утримання, Комунальні та Додаткові послуги здійснюються у національній валюті України;

- пункт 9.1: Суборендар протягом 2-х (двох) робочих днів з дати припинення дії Договору зобов`язаний повернути Орендарю Об`єкт оренди, в стані в якому він був одержаний, з врахуванням природного зносу та проведених змін (поліпшення, перепланування тощо), які були письмово погоджені Сторонами. Повернення Об`єкта оренди оформлюється Сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі. Суборендар зобов`язаний письмово, за 3-и (три) робочі дні до дати повернення, попередити Орендаря про дату та час повернення Об`єкта оренди. Разом з повідомленням про дату та час повернення Об`єкта оренди Суборендар надає Орендарю Акти приймання-передачі. Письмове повідомлення, разом з двома примірниками Акту приймання-передачі, направляється Суборендарем на адресу Орендаря цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом передачі безпосередньо Орендарю. Повідомлення, разом з двома примірниками Акту приймання-передачі, вважається отриманим Орендарем у випадку підписання останнім повідомлення про вручення або отримання безпосередньо Орендарем, що підтверджується відміткою про отримання та присвоєнням вхідного номера кореспонденції Орендарем. Об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі. Орендар зобов`язаний прийняти Об`єкт оренди впродовж 3-х (трьох) робочих днів від дати отримання від Суборендаря письмового повідомлення про готовність Об`єкта до передачі та Акту приймання-передачі або надати мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі;

- пункт 9.2: У випадку дострокового припинення дії (розірвання) Договору Об`єкт оренди повертається Суборендарем протягом 2-х (двох) робочих днів з дати припинення дії (розірвання) Договору в порядку передбаченому п. 9.1 даного Договору;

- пункт 9.3: Суборендар зобов`язаний сплатити орендну плату за весь фактичний час користування Об`єктом оренди до моменту його передачі Орендарю, незалежно від строку дії Договору. Моментом передачі (повернення) Об`єкта Оренди є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі;

- пункт 10.3: За порушення умов оплати орендної плати та інших платежів передбачених Договором Суборендар сплачує Орендарю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення;

- пункт 10.4: У разі безпідставної затримки прийому або передачі Об`єкта винна Сторона сплачує іншій Стороні неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується неустойка, від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення;

- пункт 13.12: Сторони зобов`язуються усі Повідомлення здійснювати у письмовій формі за реквізитами, зазначеними у розділі 14 Договору;

- пункт 13.15: Відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закон України "Про електронні довірчі послуги", інші акти законодавства, взаємовідносини за даним договором можуть врегулюватися з використанням електронного документообігу (обміну електронними документами). Під Електронним документом визначається документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, та авторство якого засвідчено за допомогою кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП); Підписання електронного документа (підписання) здійснюється шляхом накладання уповноваженою особою (уповноваженими особами) кваліфікованого електронного підпису (підписів) на проект електронного документа (акт надання послуг, рахунок на оплату, договір, додаткова угода, акт приймання-передачі об`єкта оренди) для засвідчення факту його затвердження та надання йому юридичної сили. Проходження в документообігу між Сторонами одного і того ж документа в електронній та паперовій формі не допускається. За наявності одночасно двох форм документів, переважна сила надається електронній формі документа.

10.08.2023 між Орендарем та Суборендарем укладено Акт №1 приймання - передачі нежитлових приміщень.

Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплений їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.

Надалі строк дії Договору неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод №1 від 31.07.2024, №2 від 01.10.2024, №3 від 27.12.2024, №4 від 27.03.2025, №5 від 30.06.2025, №6 від 30.09.2025 та № 7 від 16.12.2025 відповідно - до 31.03.2026. Додатковою угодою №1 також змінено назву Суборендаря в реквізитах Договору.

Вищезазначені угоди підписані у сервісі "Вчасно" шляхом накладання електронних підписів уповноважених представників Сторін без жодних претензій та/або зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у сервісі "Вчасно" направлялися наступні акти надання послуг та рахунки:

- № 25 від 01.04.2026 на суму 18 571,12 грн, найменування робіт, послуг: компенсація послуг пов`язаних з обслуговуванням Об`єкта оренди (Послуги з утримання, Комунальні та Додаткові послуги) за Березень 2026 р.), акт та рахунок направлені позивачем 01.04.2026 та отримані відповідачем 01.04.2026;

- № 8 від 02.02.2026 на суму 5 208,68 грн, найменування робіт, послуг: компенсація послуг пов`язаних з обслуговуванням Об`єкта оренди (Послуги з утримання, Комунальні та Додаткові послуги) за січень 2026 р, акт та рахунок направлені позивачем 02.02.2026 та отримані відповідачем 02.02.2026;

- № 9 від 28.02.2026 на суму 128 865,97 грн, найменування робіт, послуг: Оренда нежитлового приміщення за період з 01.02.2026р по 28.02.2026р, рахунок направлено позивачем 02.02.2026 та отримано відповідачем 02.02.2026, акт направлено позивачем 03.03.2026 та отримано відповідачем 03.03.2026.

10.03.2026 Орендар направив через сервіс "Вчасно" суборендарю претензію-вимогу (№01-03 від 10.03.2026) щодо сплати заборгованості за договором Суборенди нежитлових приміщень в сумі 269 420,11 грн з ПДВ, яка отримана відповідачем 10.03.2026.

Разом з тим, 10.03.2026 Орендарем направлено через сервіс "Вчасно" Суборендарю лист (№02-03 від 10.03.2026) щодо дострокового розірвання договору, з підстав передбачених підпунктом 4.1.7 пункту 4.1., а саме у зв`язку з прострочення Суборендарем сплати орендної плати більш ніж на 10 (десять) календарних днів.

Докази внесення плати за суборенду нежитлового приміщення, компенсації послуг пов`язаних з обслуговуванням Об`єкта оренди за спірний період у загальному розмірі 152 645,77 грн матеріали справи не містять.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати орендних платежів та компенсації витрат, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди, а також неповерненням об`єкта суборенди після припинення дії Договору суборенди нежитлових приміщень № ОР-2023 від 10.08.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору №ОР-2023 від 10.08.2023, суд дійшов висновку, що такі за своєю правовою природою є правовідносинами з піднайму (суборенди), відповідно до яких наймач (орендар) передає піднаймачу (суборендарю) в строкове платне користування нежитлове приміщення: офісні приміщення №23, (Літера "А"), загальною площею 168,9 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, провулок Лук`янівський, будинок 3.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 ЦК України).

За положеннями статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (абзац 1 частини 1).

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму (частина 2).

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна (частина 3).

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5).

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6).

Заперечуючи проти заявленого розміру орендної плати та компенсації витрат на послуги, пов`язані з обслуговуванням Об`єкта оренди, відповідач вказував, що у період з 14.02.2026 по 05.03.2026 об`єкт суборенди перебував у непридатному для використання за призначенням стані внаслідок затоплення та проведення ремонтних робіт, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України він звільнений від сплати орендної плати за цей період. Однак суд вважає такі доводи безпідставними, виходячи з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 наведено висновок, відповідно до якого норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Тобто орендар повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Відповідач на підтвердження своїх доводів посилається переважно на роздруківки фрагментів листування у месенджері.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, а також у постановах Касаційного господарського суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 та від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 звертав увагу на особливості оцінки паперових копій електронних доказів. Сам по собі факт подання електронного доказу в паперовій копії не означає автоматичної недопустимості такого доказу, однак у разі виникнення сумнівів щодо його відповідності оригіналу суд має оцінювати такі докази з урахуванням можливості перевірки їх достовірності та інших доказів у справі.

Суд дійшов висновку, що надані відповідачем фрагменти листування не містять достатніх даних для встановлення всіх обставин, необхідних для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України. Зокрема, з них неможливо достовірно встановити ступінь та характер пошкодження приміщення, його повну непридатність для використання за призначенням, обсяг робіт, необхідних для відновлення, конкретний період, протягом якого користування Об`єктом оренди було об`єктивно неможливим, а також причинний зв`язок між проведенням ремонтних робіт та неможливістю використання всього Об`єкта оренди за його призначенням. Відтак зазначені докази не підтверджують, що Об`єкт оренди був непридатним для використання у вказаний відповідачем період, а саме з 14.02.2026 по 05.03.2026.

Інших належних доказів, зокрема акта обстеження, акта аварії, дефектного акта чи інших документів, які б підтверджували зазначені обставини, відповідачем не надано.

Поряд із цим, відповідач заперечив щодо розміру суми орендної плати за лютий 2026, нарахованої позивачем, та надав контррозрахунок, відповідно до якого розмір орендної плати за вказаний місяць становить 59 830,63 грн за 13 днів фактичного використання до моменту затоплення (з 01.02.2026 по 13.02.2026).

Суд відхиляє зазначені заперечення та контррозрахунок відповідача, оскільки останнім не доведено об`єктивної неможливості використання Об`єкта оренди за призначенням у період з 14.02.2026 по 28.02.2026, а відтак відсутні правові підстави для зменшення розміру орендної плати пропорційно кількості днів фактичного використання Об`єкта оренди.

Відтак у відповідача виник обов`язок сплатити орендну плату за лютий 2026 року у встановленому Договором розмірі.

Як встановлено судом, відповідно до пунктів 6.4, 6.5 Договору відповідач зобов`язаний підписати та повернути акти наданих послуг або надати мотивовану письмову відмову від їх підписання. Водночас відповідач направлені позивачем акти не підписав та не повернув, мотивованих заперечень щодо зазначених у них сум не надав, у зв`язку з чим відповідно до пункту 6.4 Договору такі акти вважаються підписаними обома сторонами без зауважень.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо заборгованості за компенсацією послуг, пов`язаних з обслуговуванням Об`єкта оренди, за січень 2026 року у розмірі 5 208,68 грн з посиланням на те, що зазначена сума надлишково перекрита платежем від 10.03.2026 у розмірі 129 751,68 грн, з огляду на таке.

Як встановлено судом раніше, 10.03.2026 орендарем через сервіс "Вчасно" було направлено відповідачу претензію-вимогу № 01-03 від 10.03.2026 щодо сплати заборгованості за договором суборенди в загальному розмірі 269 420,11 грн, яку відповідач отримав 10.03.2026. При цьому заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості визначена з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості після направлення зазначеної претензії, що вбачається з наданого акту звірки взаєморозрахунків № 7 від 05.05.2026.

Таким чином, посилання відповідача на те, що платіж від 10.03.2026 у розмірі 129751,68 грн покривав, зокрема, послуги пов`язані з обслуговуванням об`єкта оренди за січень 2026 року, не свідчить про відсутність такої заборгованості, оскільки зазначений платіж уже врахований позивачем при визначенні розміру заявлених до стягнення позовних вимог.

Разом з тим, суд відхиляє заперечення відповідача щодо компенсації послуг пов`язаних з обслуговуванням об`єкта оренди за березень 2026 у розмірі 18 571,12 грн, оскільки обов`язок відповідача з їх відшкодування прямо передбачений умовами договору суборенди, а доказів належного виконання цього обов`язку відповідачем суду не надано.

Жодних доказів оплати заборгованості з орендної плати за лютий 2026 та компенсації послуг пов`язаних з обслуговуванням об`єкта оренди (послуги з утримання, комунальні та додаткові послуги) за січень та березень 2026 матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Термінал Автономі Юкрейн" своїх грошових зобов`язань за Договором суборенди щодо сплати орендної плати та компенсації послуг, пов`язаних з обслуговуванням Об`єкта оренди, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості в загальному розмірі 152 645,77 грн, з яких: 128865,97 грн - заборгованість з орендної плати за лютий 2026 року; 5 208,68 грн - компенсація послуг, пов`язаних з обслуговуванням Об`єкта оренди, за січень 2026 року; 18571,12 грн - компенсація послуг, пов`язаних з обслуговуванням Об`єкта оренди, за березень 2026 року. Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення Договору, позовні вимоги в частині стягнення зазначеної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв`язку з порушенням Суборендарем зобов`язання з орендної плати за лютий 2026, на підставі п. 10.3 Договору, позивачем заявлено до стягнення 12 392,32 грн пені, нарахованої за період з 04.02.2026 по 31.05.2026 на суму боргу 128 865,97 грн.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України було визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до пункту 10.3 Договору за порушення умов оплати орендної плати та інших платежів передбачених Договором Суборендар сплачує Орендарю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Крім цього, 09.01.2025 було прийнято Закон України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" (далі - Закон №4196-IX), яким визнано Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону (пункт 3 стаття 17).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 17 Закону №4196-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

28.02.2025 Закон №4196-IX набрав чинності та 28.08.2025 був введений в дію. Відтак з 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність.

Також Законом №4196-IX від 09.01.2025 частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим, згідно якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відтак, як встановлено судом раніше, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати орендної плати за лютий 2026 у розмірі 128 865,97 грн.

02.02.2026 позивачем направлявся рахунок № 9 від 28.02.2026 на суму 128 865,97 грн, який отримано відповідачем 02.02.2026.

Відповідно до умов п. 6.4 Договору орендну плату за лютий 2026 відповідач повинен був сплатити до 3-го (третього) числа поточного місяця оренди, тобто до 03.02.2026, отже датою початку прострочення вказаної оплати є 04.02.2026.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Водночас суд відхиляє заперечення відповідача щодо розміру та періоду нарахування пені, а також доводи про її погашення за рахунок залишку коштів після здійснення платежу 10.03.2026, оскільки такий висновок відповідача зроблено виходячи з розміру основного боргу, який не відповідає встановленому судом, та без урахування належного періоду прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню у сумі 12 392,32 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 4.1.7 п. 4.1 Орендар має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати даний Договір письмово попередивши про це Суборендаря за 10 (десять) календарних днів, у наступних випадках: - прострочення Суборендарем сплати орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги або будь-яких інших платежів передбачених Договором більш ніж на 10-ть (десять) календарних днів; використання Суборендарем Об`єкта оренди не за його цільовим призначенням, передбаченим Договором;

- порушення та/або не виконання умов п.4.3.1, п.4.3.5, п.4.4.8, п. 4.4.14 Договору; - пошкодження Суборендарем Об`єкта оренди та не усунення такого пошкодження протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати попередження (вимоги про усунення пошкоджень) Орендаря.

Судом встановлено, що Договір суборенди нежитлових приміщень №ОР-2023 від 10.08.2023 розірвано позивачем в односторонньому порядку з 20.03.2026, що також підтверджується доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, шляхом надсилання Суборендарю листа (№02-03 від 10.03.2026) щодо дострокового розірвання договору, з підстав передбачених підпунктом 4.1.7 пункту 4.1., а саме у зв`язку з прострочення Суборендарем сплати орендної плати більш ніж на 10 (десять) календарних днів.

Як встановлено судом раніше, вказаний лист щодо дострокового розірвання Договору №02-03 від 10.03.2026 направлено позивачем та отримано відповідачем 10.03.2026 через сервіс "Вчасно", що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи положення пункту 4.1.7 Договору, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано встановленого Договором порядку його дострокового розірвання.

Відтак Договір суборенди нежитлових приміщень №ОР-2023 від 10.08.2023 припинив свою дію з 20.03.2026, у зв`язку з чим у відповідача припинилися договірні правовідносини щодо користування Об`єктом оренди.

Також у зв`язку з не поверненням об`єкта оренди в порядку визначеному Договором, позивачем заявлено до стягнення 436 712,46 грн неустойки, нарахованої за період з 01.04.2026 по 01.06.2026 на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 785 ЦК України встановлено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

У пункті 9.10 постанови від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав на те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечуючи проти стягнення неустойки посилається, зокрема, на звільнення приміщення та передачу ключів.

Як встановлено судом, Договір суборенди нежитлових приміщень №ОР-2023 від 10.08.2023 припинив свою дію з 20.03.2026.

Відповідно до пункту 9.2 Договору у випадку дострокового припинення дії (розірвання) Договору Об`єкт оренди підлягає поверненню Суборендарем протягом двох робочих днів з дати припинення дії (розірвання) Договору в порядку, передбаченому пунктом 9.1 Договору.

Отже, з урахуванням припинення дії Договору 20.03.2026, відповідач був зобов`язаний здійснити повернення Об`єкта оренди у встановлений пунктом 9.2 Договору строк та у порядку, визначеному пунктом 9.1 Договору.

При цьому, умовами пункту 9.1 Договору сторони прямо погодили, що Об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Матеріалами справи не підтверджується підписання сторонами такого акта після припинення дії Договору, а відповідачем не доведено вчинення передбачених пунктом 9.1 Договору дій, спрямованих на належне оформлення повернення Об`єкта оренди.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2026 №905/521/24 наголошував, що законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17).

Двосторонній характер підтвердження факту виконання орендарем свого обов`язку шляхом підписання акта приймання-передачі (стаття 795 ЦК України) є необхідним не лише для фіксації дати, але й для фіксації належного стану об`єкта оренди. Ця фіксація є критично важливою з метою оцінки ступеню виконання обов`язку (частина перша статті 785 ЦК України), а також для реалізації інших прав орендодавця за наявності підстав, визначених статтями 772, 778, 779 ЦК України (наприклад, щодо відшкодування збитків за пошкодження майна).

Таким чином, після спливу встановленого пунктом 9.2 Договору строку відповідач допустив прострочення виконання обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди.

Водночас позивач заявив до стягнення неустойку не з моменту виникнення прострочення повернення Об`єкта оренди, а за період з 01.04.2026 по 01.06.2026.

З огляду на приписи статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду судом справи в межах заявлених позовних вимог, суд при визначенні розміру неустойки виходить саме із заявленого позивачем періоду її нарахування.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення неустойки, оскільки звільнення приміщення та передача ключів, навіть за умови підтвердження таких обставин, самі по собі не є належним виконанням обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди, якщо таке повернення не оформлено у передбаченому Договором порядку шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі.

Крім того, зі змісту наданого відповідачем листування не вбачається завершеного передання повного комплекту ключів та брелоків. Навпаки, з нього вбачається необхідність зібрати та передати всі ключі й брелоки.

Отже, встановивши факт прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди та враховуючи заявлений позивачем період нарахування неустойки з 01.04.2026 по 01.06.2026, суд дійшов висновку про арифметичну правильність розрахунку неустойки в сумі 436 712,46 грн та наявність правових підстав для її стягнення.

Водночас відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на 95%.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В обґрунтування клопотання про зменшення неустойки відповідач посилається, зокрема, на те, що у березні 2026 року відповідач передав позивачу останній комплект ключів. Крім того, відповідач зазначає, що з 01.04.2026 зняв Об`єкт оренди з охорони, у зв`язку з чим вважає, що фактично припинив користування приміщенням.

Позивач заперечуючи проти зменшення розміру неустойки зазначає, що відповідач допустив прострочення повернення об`єкта у погодженому сторонами актовому порядку, а тому заявлена до стягнення неустойка є співмірною характеру порушення, тривалості прострочення та розміру плати за користування об`єктом суборенди.

У пунктах 7.42-7.43 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке: "7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

7.43. Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Зважаючи на право суду щодо зменшення неустойки, оцінюючи доводи сторін у їх сукупності, враховуючи характер допущеного порушення, тривалість прострочення, поведінку сторін у спірних правовідносинах, а також доводи відповідача щодо наявності у позивача доступу до Об`єкта оренди, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки.

При цьому суд враховує, що зазначені обставини самі по собі не свідчать про належне виконання відповідачем обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди в погодженому сторонами порядку, однак підлягають оцінці під час визначення співмірного розміру відповідальності за допущене порушення.

З метою забезпечення балансу інтересів сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого майна підлягає зменшенню на 50 %, тобто до 218 356,23 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ТОВ "Конім" підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зменшення обґрунтованого розміру неустойки, що зумовило часткове задоволення позову, судовий збір на підставі статті 129 ГПК України, підлягає покладенню на відповідача без урахування такого зменшення.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Термінал Автономі Юкрейн" (03151, місто Київ, вул. Ушинського, будинок 40, офіс 302; ідентифікаційний код: 45100903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конім" (03057, місто Київ, вулиця Металістів, будинок 20; ідентифікаційний код: 37354209) 128 865 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 97 коп. основного боргу з оренди нежитлового приміщення за період з 01.02.2026 р. по 28.02.2026 р., 5 208 (п`ять тисяч двісті вісім) грн 68 коп. компенсації послуг пов`язаних з обслуговуванням об`єкта оренди за січень 2026 р., 18 571 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 12 коп. компенсації послуг пов`язаних з обслуговуванням об`єкта оренди за березень 2026р., 12 392 (дванадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн 32 коп. пені, 218 356 (двісті вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн 23 коп. неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України та 7 221 (сім тисяч двісті двадцять одна) грн 01 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ