Рішення № 140829951, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/4617/26

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/4617/26

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича

про стягнення 61 464,42 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича про стягнення 61464,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 2192-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.07.2019 (у новій редакції), внаслідок чого за період з 20.04.2024 по 31.03.2026 виникла заборгованість по орендній платі в сумі 52 247,11 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у розмірі 595,89 грн, інфляційні втрати - 1480,45 грн та пеня в сумі 7140,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2026 була надіслана до електронного кабінету позивача у порядку, визначеному законом, та направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу відповідача.

При цьому, суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: просп. Григоренка Петра, 13-Б, кв.21, м. Київ, 02055.

За приписами ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Водночас, ухвала суду повернута підприємством зв`язку на адресу суду із відміткою про закінчення терміну зберігання.

Однак, 21.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заява про врахування здійснених оплат за договором оренди, закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення основної заборгованості та зменшення розміру пені, а також відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд:

- врахувати, що після подання позову відповідач здійснив оплати за договором оренди №2192-1 на загальну суму 53 000,00 грн, що перевищує заявлену позивачем суму основної заборгованості з орендної плати у розмірі 52 247,11 грн;

закрити провадження у справі № 910/4617/26 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості з орендної плати у розмірі 52 247,11 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору;

- у разі якщо суд не вважатиме за можливе закрити провадження у справі в зазначеній частині - відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості з орендної плати у розмірі 52 247,11 грн як таких, що фактично погашені відповідачем;

- відмовити у стягненні пені у розмірі 7 140,97 грн, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для її стягнення - зменшити розмір пені з урахуванням фактичної сплати відповідачем основної суми за договором оренди, ступеня виконання зобов`язання, відсутності доказів збитків позивача та принципів розумності, добросовісності і співмірності;

- вирішити питання щодо 3% річних та інфляційних втрат виключно в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі наданих позивачем доказів;

- судові витрати не покладати на відповідача, враховуючи фактичну сплату відповідачем суми, що перевищує заявлений позивачем розмір основної заборгованості з орендної плати, відсутність предмета спору в частині основного боргу, фактичний обсяг позовних вимог, які можуть бути задоволені судом, а також неналежне формулювання позивачем вимоги про стягнення судових витрат у прохальній частині позовної заяви;

- у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат - розподілити судові витрати між сторонами пропорційно фактично задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та відзив на позов.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

31.07.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (за Договором - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Сташевським Іваном Анатолійовичем (за Договором - орендар), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (за Договором - балансоутримувач), було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2192-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18 квітня 2016 року № 2192) (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 21 травня 2019 року № 23/158 (п. 324), передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Харківське шосе, будинок № 53, літер А, для розміщення приватних закладів охорони здоров`я, суб`єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і проводять господарську діяльність з медичної практики в інших місцях.

Об`єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею 101,60 кв.м, у т.ч. 1 поверх - 101,60 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18 квітня 2016 року № 2192 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2019 року в цілому складає 16 295 грн 07 коп.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.5. Договору).

Згідно п. 3.6. Договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з 21 серпня 2019 року.

Відповідно до п. 3.7. Договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

У п. 9.1. Договору сторони визначили, що Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 31.07.2019 до 29.07.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно частини 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Оскільки дія воєнного стану неодноразово продовжувалася та останній триває і на теперішній час, відповідно укладений між сторонами Договір оренди від 31.07.2019 № 2192-1 є чинним на даний час.

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 18 квітня 2016 року орендарю за Договором було передано в орендне користування нежилі приміщення загальною площею 101,60 кв.м (І поверх), що перебувають на балансі КП «Київжитоспецексплуатація», розташовані за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 53, літер А.

Спір між сторонами виник в результаті порушення відповідачем обов`язку щодо сплати орендних платежів за період з 20.04.2024 по 31.03.2026 користування об`єктом оренди, що призвело до виникнення у нього заборгованості в сумі 52 247,11 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 7140,97 грн та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 595,89 грн, інфляційні втрати в розмірі 1480,45 грн.

При цьому, здійснюючи розрахунок заборгованості з орендної плати, позивачем було враховано, що відповідно до пункту 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні» нарахування орендної плати припинено з 24.02.2022 року, а пунктом 19.11 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 (із змінами та доповненнями) «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» установлено, що на період з 01.01.2024 до 01.07.2024 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

Відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 30.01.2025 № 21/10488 «Про особливості нарахування орендної плати за договорами оренди суб`єктам господарювання під час дії воєнного стану в Україні та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» було внесено зміни до рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року №4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні», доповнивши рішення новим підпунктом 1.7.1 такого змісту: на період з 01 березня 2025 року до 31 грудня 2025 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50% від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

На період з 01 січня 2026 року до 31 грудня 2026 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної в договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, крім договорів оренди про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного: чи іншого призначення, засобів пересувної дрібно роздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, пунктів прокату велотранспорту й електротранспорту, укладених відповідно до рішення Київської міської ради від 13.06.2024 № 915/8881, а також щодо договорів оренди, відповідно, до яких об`єкт оренди використовується для розміщення пунктів обміну валют, платіжних терміналів, у тому числі навісних банкоматів, пунктів продажу лотерейних білетів, відділень банків, фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості), торговельних об`єктів з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, антикваріату, зброї, для здійснення діяльності щодо надання послуг, пов`язаних з переказом грошей.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 52 247,11 грн, оскільки остання була повністю погашена на підтвердження чого додав відповідні платіжні інструкції.

Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені шляхом зарахування часткової переплати, яка виникла при сплаті заборгованості, та зменшити заявлений до стягнення розмір пені з урахуванням фактичної сплати відповідачем основної суми за договором оренди, ступеня виконання відповідачем зобов`язання, відсутності доказів збитків позивача, незначного розміру спору, дії воєнного стану в Україні, а також принципів розумності, добросовісності та співмірності.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Договір оренди є одним з видів зобов`язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов`язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов`язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, на правовідносини, пов`язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019, відповідно до ст. 1 якого:

- оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк;

- орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк;

- орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 3.7. Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Однак, відповідач обов`язку щодо сплати орендних платежів за період з 20.04.2024 по 31.03.2026 за користування об`єктом оренди належним чином не виконував, що призвело до виникнення у нього заборгованості в сумі 52 247,11 грн.

Відповідач надав суду докази сплати заборгованості в розмірі 53 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.04.2026 на суму 20 000,00 грн, від 27.04.2026 на суму 10 000,00 грн, від 19.05.2026 на суму 23 000 грн з призначенням платежу «орендна плата згідно договору 2192-1 від 31.07.2019р.».

Позивач заперечень щодо не надходження коштів в рахунок сплати заборгованості суду не подавав.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, спір щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 52 247,11 грн припинив своє існування, у зв`язку з чим суд закриває провадження у справі у цій частині за відсутності предмету спору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7140,97 грн та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 595,89 грн, інфляційні втрати в розмірі 1480,45 грн, які розраховані за період з 30.11.2025 по 27.03.2026 з урахуванням часткових оплат, проведених відповідачем у вказаний період.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків сплати орендної плати передбачена у п.6.2. договору, згідно із яким, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості

Перевіривши розрахунок пені у сумі 7140,97 грн, нараховану на заборгованість з орендної плати судом установлено, що зазначений розрахунок пені є арифметично правильним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що здійснюючи погашення заборгованості з орендної плати, відповідач самостійно визначив призначення платежу як: «орендна плата згідно договору 2192-1 від 31.07.2019р.».

Згідно з умовами п. 3.11. Договору, надмірно сплачена сума орендної плати підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів.

Натомість, суд не наділений повноваженнями щодо зміни призначення проведених відповідачем платежів та заліку проведених переплат з орендної плати на погашення інших платежів, зокрема, в рахунок погашення пені, що фактично буде втручанням у господарську діяльність учасників договірних відносин.

Щодо заперечень відповідача відносно розміру заявленої до стягнення пені, наведених у відзиві на позовну заяву.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідач не надав суду жодних доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення виконання зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати за користування комунальним майном або для зменшення заявленого до стягнення розміру пені, яка нарахована позивачем лише за п`ять місяців, а не за увесь час прострочення платежів.

При цьому, за приписами частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому пред`явлення позовних вимог у цій частині є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд визнав його вірним, а тому суд задовольняє вимоги в цій частині про стягнення 3% річних у сумі 595,89 грн та інфляційні втрати в розмірі 1480,45 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором № 2192-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.07.2019 щодо своєчасної сплати орендної плати належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 7140,97 грн, 3% річних - 595,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 1480,45 грн. В частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 52 247,11 грн провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При цьому, судом також враховано положення ч. 1 ст. 130 ГПК України, яким визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Норми ч. 1 ст. 130 ГПК України повністю кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач своїми діями фактично визнав позов в частині основної заборгованості до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 1131,57 грн, що становить 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, враховуючи суму основної заборгованості в розмірі 52 247,11 грн, а в іншій частині вимог витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 231 (п. 2 ч. 1), 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 52 247,11 грн заборгованості за відсутності предмету спору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) пеню в сумі 7140 грн 97 коп., 3% річних - 595 грн 89 коп., інфляційні втрати - 1480 грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 1530 грн 83 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути на підставі даного рішення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1131 грн 57 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 2814 від 04.05.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.10.2026.

СуддяА.І. Привалов