Рішення № 140829934, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/16264/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (04136, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 1-А, ідентифікаційний код 23243188)

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227)

про стягнення грошових коштів

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Гучок В.В.

Від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) про стягнення 130 451 791,34 грн, з них: основного боргу - 126 740 971,55 грн, 3% річних 904 597,95 грн та інфляційних втрат 2 806 221,84 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 по справі № 910/16264/24 провадження за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 126 740 971,55 грн. закрито. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" інфляційні втрати у сумі 2 806 221, 84 грн, 3 % річних у сумі 904 97, 95 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/16264/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/16264/24 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2026, касаційну скаргу касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 910/16264/24 скасовано в частині стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та судового збору; справу № 910/16264/24 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 910/16264/24 залишено без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 21.05.2026, справу №910/16264/24 передано для розгляду судді Андреїшиній І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 прийнято дану справу до свого провадження; призначено підготовче засідання на 24.06.2026.

У засіданні суду 24.06.2026 представником позивача повідомлено, що ним 34.06.2026 через підсистему "Електронний суд" подано додаткові пояснення у справі.

У засіданні суду представник відповідача повідомив, що відповідачу необхідний час для ознайомлення з поясненнями позивача та надання ним правової оцінки.

У засіданні суду 24.06.2026 судом на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошено перерву на 15.07.2026.

15.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки на 15.07.2026 за участю ПрАТ «НЕК «Укренерго» призначено 45 судових засідань, що підтверджується випискою розкладу судових засідань з офіційного сервісу LIGA360. При цьому лише 11 працівників відділу судової роботи забезпечують представництво інтересів відповідача у судах. Крім того, 16 із зазначених судових засідань призначено у проміжку часу з 12:00 до 14:30, що об`єктивно унеможливлює одночасну участь представників позивача у всіх судових засіданнях з огляду на затримки, пов`язані з повітряними тривогами та зміщенням графіків їх проведення, у зв`язку з чим, відповідач позбавлений реальної можливості забезпечити участь свого представника у судовому засіданні у справі № 910/16264/24, призначеному на 15.07.2026 о 13:50.

Представник позивача у засіданні суду 15.07.2026 поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, оскільки відповідач не обмежений у виборі повноважного представника для участі в судовому засіданні, а також враховуючи те, що відповідачем надано перевагу одному судовому засіданню над іншим з невідомих підстав.

При цьому, судом зазначено, що в разі неможливості направити уповноваженого представника до Господарського суду міста Києва, заявник не позбавлений права направити письмові пояснення, в яких викласти свою правову позицію, разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

У засіданні суду 15.07.2026 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 15.07.2026 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

09.09.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 відкладено судове засідання на 21.10.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

21.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" приєдналось до умов договору (ідентифікатор договору № 0533-01041, дата акцептування 11.05.2019) про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - договір), та був долучений до реєстру учасників ринку, що підтверджується повідомленням від відповідача (ОСП) № 0533-01041. У вказаному повідомленні зазначено, що цей договір є публічним, укладений з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті НЕК "Укренерго" https://ua.energy/.

Відповідно до пункту 1.1 договору також визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Договір є договором приєднання, в розумінні якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Умовами п. 10.1 договору визначено, що цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП (п. 10.3 договору).

На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.5 договору визначено, що врегулювання небалансів електричної енергії є вчинення СВБ (стороною відповідальною за баланс, позивач) правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів згідно з цим договором здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.

За змістом п. 2.2 договору порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Згідно з п. 3.1 договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 309, Законом та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.3 договору ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ в порядку та у терміни, визначені Правилами ринку.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 договору).

Згідно з п. 5.7 договору якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.

Відповідно до п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку.

Також згідно з п. 5.9 договору ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу.

Цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2 договору).

Виходячи зі змісту спірних правовідносин сторін, умов договору та аналізу приписів Правил ринку, судом встановлено, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та СВБ) в системі, наділений саме адміністратор розрахунків - ПрАТ "НЕК "Укренерго" (відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0533-01041 від 11.05.2019 у частині своєчасної оплати електричної енергії для врегулювання небалансів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 провадження у справі в частині вимог про стягнення 126 740 971,55 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору; позов у частині стягнення 2 806 221,84 грн інфляційних втрат та 904 597,95 грн 3 % річних задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.05.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 скасовано в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та судового збору, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В решті, тобто, в частині закриття провадження щодо стягнення 126 740 971,55 грн основного боргу, судові рішення залишені без змін.

Таким чином, під час нового розгляду предметом судового дослідження є виключно вимоги про стягнення 904 597,95 грн 3 % річних та 2 806 221,84 грн інфляційних втрат, а також питання розподілу судових витрат.

Також судом встановлено, що в процесі розгляду справи Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" змінило організаційно-правову форму - з приватного акціонерного товариства (ПрАТ) на товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 11.05.2019 позивач приєднався до договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0533-01041 та набув статусу сторони, відповідальної за баланс.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору вартість небалансів та суми платежів розраховуються адміністратором розрахунків відповідно до Правил ринку.

Пунктом 3.3 договору передбачено обов`язок ОСП проводити розрахунки із СВБ у порядку та строки, визначені Правилами ринку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що при первісному розгляді справи встановлено, що основна заборгованість відповідача в розмірі 126 740 971,55 грн була погашена у повному обсязі під час розгляду справи шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та здійснення платежів.

Зокрема, погашення здійснювалося на підставі актів зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.08.2024 та 19.03.2025, а також платіжних документів від 20.02.2025, 04.03.2025, 06.03.2025, 07.03.2025, 10.03.2025, 11.03.2025, 17.03.2025, 18.03.2025, 21.03.2025, 24.03.2025, 25.03.2025, 14.04.2025, 17.04.2025 та 15.05.2025. Ця обставина встановлена судами та підтверджена Верховним Судом.

Надані позивачем під час нового розгляду банківські виписки також підтверджують здійснення відповідачем платежів із зазначенням у призначенні платежу відповідних періодів врегулювання небалансів та договору №0533-01041.

Зокрема, з банківських документів вбачається здійснення платежів 04.03.2025 у сумах 7 424 257,61 грн, 1 789 080,47 грн та 2 465 475,50 грн; подальших часткових платежів 05.03.2025, 06.03.2025, 07.03.2025 та 10.03.2025; платежів 11.03.2025, 17.03.2025, 18.03.2025, 19.03.2025, а також платежів у квітні та травні 2025 року.

Таким чином, факт повного припинення основного грошового зобов`язання є встановленим.

Разом з тим судом враховано, що питання про закриття провадження щодо основного боргу не є предметом нового розгляду, оскільки рішення від 23.09.2025 у цій частині Верховним Судом залишено без змін.

Водночас, подальше погашення основного боргу не усуває наслідків прострочення грошового зобов`язання, які виникли до моменту його належного виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2026 у цій справі вже дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач виконав зобов`язання з оплати небалансів із порушенням установлених строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки Верховного Суду від 14.05.2026 у справі №910/16264/24, господарський суд встановив наступні обставини справи та дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до п. 7.3.1 Правил ринку адміністратор розрахунків надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, яку адміністратор розрахунків зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси.

Платіжним документом є рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо виконання фінансових зобов`язань.

За п. 7.6.4 Правил ринку оплата платіжного документа здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2026 зазначив, що направлення рахунку відбувається через систему управління ринком, а відлік строку на оплату визначається з моменту формування платіжного документа в MMS.

При цьому, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Дослідивши надані під час нового розгляду відомості із системи MMS, судом встановлено дати формування відповідних платіжних документів та, з урахуванням установленого Правилами ринку строку оплати, визначив початок прострочення окремо щодо кожного грошового зобов`язання.

При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду про те, що день фактичного погашення заборгованості не включається до періоду, за який нараховуються 3 % річних. На необхідності врахування цього підходу Верховний Суд окремо наголосив у постанові у цій справі, пославшись, зокрема, на постанови у справах №922/1008/16 та №910/8901/20.

Окремою вказівкою Верховного Суду було встановити, яка саме заборгованість із заявленої у цій справі була припинена актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.08.2024, та перевірити правильність визначення позивачем кінцевої дати нарахування.

Зі змісту акта від 21.08.2024 вбачається, що до проведення зарахування зобов`язання ОСП перед СВБ становило 175 154 042,43 грн, тоді як зустрічне зобов`язання СВБ перед ОСП становило 48 867 489,60 грн.

Після проведення зарахування зобов`язання СВБ перед ОСП становило 0,00 грн, а залишок зобов`язань ОСП перед СВБ - 126 286 552,86 грн.

При цьому, заявлена позивачем у справі сума основної заборгованості становила 126 740 971,55 грн.

Різниця між зазначеними сумами становить 454 418,69 грн (126 740 971,55 - 126 286 552,86).

Вказана сума відповідає сумі зобов`язання за рахунком №0401202400268, щодо якої позивач визначив кінцевою датою нарахування 21.08.2024.

Отже, судом встановлено, що зобов`язання у розмірі 454 418,69 грн було припинене внаслідок проведеного 21.08.2024 зарахування.

Разом з тим, оскільки 21.08.2024 є днем припинення відповідного грошового зобов`язання, цей день не підлягає включенню до періоду прострочення.

Таким чином, останнім днем прострочення щодо 454 418,69 грн є 20.08.2024.

Суд зазначає, що у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду виклала такий висновок: "Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20.

Суд зазначає, що за результатами дослідження акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.08.2024 встановлено, що грошове зобов`язання відповідача в розмірі 454 418,69 грн було припинено саме 21.08.2024. Оскільки день фактичного припинення грошового зобов`язання не включається до періоду прострочення, суд визнає 20.08.2024 останнім днем прострочення виконання зазначеного зобов`язання та правильною кінцевою датою нарахування 3 % річних на суму 454 418,69 грн.

Крім того, перевіряючи правильність визначення позивачем початкових дат нарахування 3 % річних, суд встановив, що відповідний платіжний документ був сформований адміністратором розрахунків у системі MMS 20.08.2024. Водночас, позивачем початок прострочення визначено з 23.08.2024 без належного врахування встановленого Правилами ринку строку оплати.

Відповідно до пункту 7.6.4 Правил ринку оплата платіжного документа здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. З урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку, а також установленого строку виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що правильною початковою датою прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання є 27.08.2024, а не 23.08.2024, як визначено позивачем.

Таким чином, здійснюючи власний перерахунок 3 % річних, суд виходив із фактичних дат виникнення та припинення прострочення за кожним окремим грошовим зобов`язанням, що забезпечує правильне визначення періодів нарахування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Більше того, Верховний Суд у постанові від 14.05.2026 вказав, що суд повинен не обмежуватися посиланням на перевірку розрахунку, а навести власний розрахунок у судовому рішенні.

З огляду на викладене, за результатами перевірки кожного грошового зобов`язання судом встановлено:

Сума боргу, грнПеріод прострочення3 % річних, грн454 418,69до 20.08.2024 включно8 268,937 424 257,61до 15.10.2024169 175,711 789 080,47до 15.10.202437 834,655 325 765,35до 15.10.2024107 388,38706 426,75до 15.10.202413 723,21458 720,58до 15.10.20247 031,21258 104,02до 15.10.20243 723,47830 819,86до 15.10.20249 329,702 099 024,72до 15.10.202421 334,359 781 902,41до 15.10.202493 008,2512 132 583,75до 15.10.202449 723,7011 969 971,75до 15.10.202449 057,2612 680 730,43до 15.10.202451 970,2138 722 852,26до 15.10.2024158 700,2122 106 312,90до 15.10.202490 599,64

Отже, загальний розмір 3 % річних за розрахунком суду становить 870 868,88 грн.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача підлягає задоволенню в сумі 870 868,88 грн, а в частині 33 729,07 грн належить відмовить.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 2 806 221,84 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Індекс інфляції характеризує знецінення грошової одиниці та застосовується до простроченого грошового зобов`язання за весь період прострочення.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2026 звернув увагу, що суди при первісному розгляді не перевірили правильність застосування позивачем сукупного індексу інфляції.

Зокрема, Верховний Суд послався на правові висновки, викладені у постановах від 23.09.2021, 26.06.2020 та 22.01.2025 у справі №910/18572/23, відповідно до яких при проведенні такого розрахунку сукупний індекс інфляції підлягає відповідному округленню.

Так, суд здійснив власний перерахунок із використанням офіційних індексів інфляції за відповідні місяці 2024 року та з урахуванням установлених періодів прострочення.

Зокрема, при розрахунку використані такі індекси: січень - 100,4 %, лютий - 100,3 %, березень - 100,5 %, квітень - 100,2 %, травень - 100,6 %, червень - 102,2 %, липень - 100,0 %, серпень - 100,6 %, вересень - 101,5 %.

За результатами власного перерахунку розмір інфляційних втрат перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення (2 807 278,88 грн).

Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, за винятком випадків, прямо передбачених цією нормою, підстав для застосування яких у даному випадку судом не встановлено.

Оскільки позивач просить стягнути 2 806 221,84 грн інфляційних втрат, а здійснений судом перерахунок не свідчить про завищення цієї суми, вимога підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 2 806 221,84 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині, переданій Верховним Судом на новий розгляд, підлягають частковому задоволенню.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань у зв`язку з особливим режимом використання рахунків на ринку електричної енергії.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2026, пославшись на висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, зазначив, що відсутність вини оператора системи передачі у простроченні грошового зобов`язання не впливає на обсяг його обов`язків як боржника, а особливий алгоритм розподілу коштів на спеціальних рахунках не виключає застосування загальних норм матеріального права. Аналогічний підхід застосовано у низці подальших справ за участю НЕК «Укренерго».

Отже, такі доводи не є підставою для звільнення відповідача від передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків прострочення.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 806 221,84 грн інфляційних втрат та 870 868,88 грн 3 % річних.

Щодо 126 740 971,55 грн основного боргу нове рішення не ухвалюється, оскільки провадження в цій частині вже закрите рішенням від 23.09.2025, яке в цій частині набрало законної сили та залишене Верховним Судом без змін.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Враховуючи результати нового розгляду справи, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задоволено частково, у зв`язку з чим судовий збір, що припадає на зазначену частину позовних вимог, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас, провадження у справі в частині стягнення 126 740 971,55 грн основного боргу було закрито внаслідок його погашення відповідачем після звернення позивача до суду. З огляду на положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України та враховуючи, що спір у цій частині виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з пред`явленням відповідної вимоги, покладаються на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 847 435,25 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Разом з тим, з огляду на часткове задоволення доводів відповідача за результатами перегляду справи та часткову відмову в позові на суму 33 729,07 грн, на позивача пропорційно покладаються витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 607,12 грн та касаційної скарги у сумі 809,50 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1-А; ідентифікаційний код 23243188) 2 806 221 (два мільйони вісімсот шість тисяч двісті двадцять одну) грн 84 коп. інфляційних втрат, 870 868 (вісімсот сімдесят тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 88 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 847 435 (вісімсот сорок сім тисяч чотириста тридцять п`ять) грн 25 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1-А; ідентифікаційний код 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) 607 (шістсот сім) грн 12 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 809 (вісімсот дев`ять) грн 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.10.2026

Суддя І.О. Андреїшина