Рішення № 140829922, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/8072/26За позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія»

про стягнення 1 320 823, 56 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 320 823, 56 грн, з яких: 579 061, 56 грн пеня та 741 762, 00 грн штраф.

Позовні вимоги, з посилання на ст. 525-526, 530, 549, 610-611, 629, 631, 663, 712 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором про закупівлю костюма утепленого №309-25 від 24.06.2025, у частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

07.07.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/8072/26. Справу визнано малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

28.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не заперечує факту допущення ним прострочення поставки товару. Водночас відповідач зазначає, що порушення строків поставки товару було зумовлене об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, зокрема несвоєчасним отриманням необхідної сировини, а саме тканини нетипового відтінку. За інформацією виробника, у зв`язку з дефіцитом відповідного барвника, було зміщено графік виробництва та відвантаження тканини, про що відповідач повідомляв позивача електронним листом № 18-09 від 04.09.2025. Водночас, відповідач зазначає, що після надходження сировини, поставив позивачу весь обсяг товару, передбачений договором. Крім цього, відповідач зазначає, що внаслідок порушення строків поставки, позивач не зазнав майнових збитків, а стягнення заявленої позивачем суми штрафних санкцій, матиме негативні наслідки для його господарської діяльності, з огляду на що, просить суд зменшити суму штрафних санкцій на 90 %.

29.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження підстав для зменшення заявлених штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 між позивачем (надалі - покупець) та відповідачем (надалі - постачальник) укладено договір про закупівлю костюма утепленого № 309-25 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується у 2025 році поставити товароодержувачу костюм (куртка і штани) утеплений (надалі - товар), асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація (вимоги, опис) наведені в специфікації (додаток №1 до договору) та технічному описі (додаток № 2 до договору), а покупець прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. При цьому, товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі специфікацією (додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість по договору становить 10 962 000, 00 (десять мільйонів дев`ятсот шістдесят дві тисячі) грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 1 827 000 (один мільйон вісімсот двадцять сім тисяч) грн 00 коп.

Згідно з п. 4.1. договору, покупець здійснює оплату за товар в безготівковій формі за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів покупцем за цим договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку покупця.

Пунктом 4.2. договору визначено, що розрахунки за товар здійснюється впродовж 30 (тридцяти) днів з дати поставки (передачі) товару товароодержувачу та підписання уповноваженими представниками сторін податкової накладної.

Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник зобов`язаний поставити товар товароодержувачу в термін не пізніше 31.08.2025. Допускається дострокова поставка товару та постачання окремими додатковими обсягами за попереднім погодженням сторін.

Відповідно до п. 5.4. договору, на момент поставки товару постачальник надає товароодержувачу документ, що підтверджує те, що товар відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, інші документи, визначені п. 2.1. цього договору.

Пунктом 5.7. договору визначено, що до кожної партії товару що постачається, постачальник обов`язково надає покупцю видаткові накладні (не менше двох примірників) та документи, визначені п. 2.1. договору, до моменту здійснення поставки товару, підписані уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника.

Згідно з п. 5.8. договору, уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника складається акт приймання-передавання товару (далі - акт або акт приймання-передавання товару) (додаток №3 до договору) у трьох примірниках (перший - товароодержувачу, другий - покупцю, третій - постачальнику) та надається покупцю до моменту здійснення поставки товару. Покупець повертає постачальнику підписані акт приймання-передавання товару та акт приймання-передачі капітальних інвестицій, які постачальник надає в день поставки товароодержувачу разом з товаром та документами, визначеними п. 5.4. цього договору. Після підтвердження товароодержувачем отримання поставленого товару шляхом підписання трьох примірників акту приймання-передавання товару, акти залишаються у товароодержувача.

Відповідно до п. 6.2.1. - 6.2.2. покупець має право вимагати від постачальника поставки якісного товару в кількості і строк, передбачений цим договором та вимагати від постачальника належного виконання його обов`язків.

Пунктом 6.3.1. визначено, що постачальник зобов`язаний постачати товароодержувачу товар в кількості, строк та на умовах даного договору.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором (п. 8.1. договору).

Відповідно до п. 8.3. договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Згідно з п. 8.4. договору визначено, що оплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від обов`язку виконати всі свої зобов`язання за цим договором.

Пунктом 10.1. договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставини, які існували до підписання цього договору і про які сторони знали або повинні були знати до підписання договору, не визнаються обставинами непереборної сили і не звільняють сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до 10.2. договору, сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше 15 (п`ятнадцяти) днів з дати їх настання письмово в порядку, передбаченому п. 13.2. цього договору, інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 (тридцяти) днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Згідно з п. 10.3. договору, неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 12.1. договору визначено, що він набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2025. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку зі сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за договором.

Специфікацією від 24.06.2025 (додаток № 1 до договору) сторони погодили товар, що поставляється, а саме: костюм (куртка і штани) утеплений кількістю 4500 компл. на загальну суму 10 962 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 1 827 000, 00 грн.

Додатком № 2 до договору сторони погодили технічний опис товару.

Додатком № 3 до договору, сторони погодили форму, за якою має складатись акт приймання-передавання товару.

Так, на виконання умов договору, за загальний період з 26.09.2025 по 14.11.2025, відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 10 962 000, 00 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передавання товару та видатковими накладними: № 192 від 26.09.2025 в кількості 50 компл. на загальну суму 121 800, 00 грн, № 194 від 29.09.2025 в кількості 100 компл. на загальну суму 243 600, 00 грн, № 199 від 03.10.2025 в кількості 470 компл. на загальну суму 1 144 920, 00 грн з ПДВ, № 211 від 10.10.2025 в кількості 650 компл. на загальну суму 1 583 400, 00 грн з ПДВ, № 217 від 17.10.2025 в кількості 200 компл. на загальну суму 487 200, 00 грн з ПДВ, № 218 від 17.10.2025 в кількості 450 копмл. на загальну суму 1 096 200, 00 грн, № 220 від 24.10.2025 в кількості 250 компл. на загальну суму 609 000, 00 грн, № 221 від 24.10.2025 в кількості 400 компл. на загальну суму 974 400, 00 грн, № 227 від 31.10.2025 в кількості 650 компл. на загальну суму 1 583 400, 00 грн, № 233 в кількості 130 компл. на загальну суму 316 680, 00 грн, № 234 від 07.11.2025 в кількості 570 компл. на загальну суму 1 388 520, 00 грн, № 236 від 14.11.2025 в кількості 280 компл. на загальну суму 682 080, 00 грн, № 237 від 14.11.2025 в кількості 300 компл. на загальну суму 730 800, 00 грн (а.с. 21-33).

Вказані акти приймання-передавання товару та видаткові накладні підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

Позивачем, у свою чергу, оплачено поставлений товар на загальну суму 10 962 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 3189 від 29.09.2025 на суму 121 800, 00 грн, № 3245 від 02.10.2025 на суму 243 600, 00 грн, № 3411 від 15.10.2025 на суму 1 144 920, 00 грн, № 3410 від 15.10.2025 на суму 1 583 400, 00 грн, № 3555 від 23.10.2025 на суму 1 096 200, 00 грн, № 3554 від 23.10.2025 на суму 487 200, 00 грн, № 3622 від 28.10.2025 на суму 974 400, 00 грн, № 3621 від 28.10.2025 на суму 609 000, 00 грн, № 3746 від 04.11.2025 на суму 1 583 400, 00 грн, № 3927 від 11.11.2025 на суму 1 388 520, 00 грн, № 3926 від 11.11.2025 на суму 316 680, 00 грн, № 4035 від 17.11.2025 на суму 682 080, 00 грн, № 4034 від 17.11.2025 на суму 730 800, 00 грн (а.с.14-20).

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з договором про закупівлю костюма утепленого № 309-25 від 24.06.2025 (а.с. 42), де він просив відповідача сплатити пеню та штраф за несвоєчасну поставку товару.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання за договором, у частині своєчасної поставки товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 579 061, 56 грн пені та 741 762, 00 грн 7% штрафу, нарахованої за загальний період з 01.09.2025 по 14.11.2025.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5.1. договору, постачальник зобов`язаний поставити товароодержувачу товар в термін не пізніше 31.08.2025. Допускається дострокова поставка товару та постачання окремими додатковими обсягами за попереднім погодженням сторін.

Пунктом 6.3.1. визначено, що постачальник зобов`язаний постачати товароодержувачу товар в кількості, строк та на умовах даного договору.

Так, на виконання умов договору, за загальний період з 26.09.2025 по 14.11.2025, відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 10 962 000, 00 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передавання товару та видатковими накладними: № 192 від 26.09.2025 в кількості 50 компл. на загальну суму 121 800, 00 грн, № 194 від 29.09.2025 в кількості 100 компл. на загальну суму 243 600, 00 грн, № 199 від 03.10.2025 в кількості 470 компл. на загальну суму 1 144 920, 00 грн з ПДВ, № 211 від 10.10.2025 в кількості 650 компл. на загальну суму 1 583 400, 00 грн з ПДВ, № 217 від 17.10.2025 в кількості 200 компл. на загальну суму 487 200, 00 грн з ПДВ, № 218 від 17.10.2025 в кількості 450 копмл. на загальну суму 1 096 200, 00 грн, № 220 від 24.10.2025 в кількості 250 компл. на загальну суму 609 000, 00 грн, № 221 від 24.10.2025 в кількості 400 компл. на загальну суму 974 400, 00 грн, № 227 від 31.10.2025 в кількості 650 компл. на загальну суму 1 583 400, 00 грн, № 233 в кількості 130 компл. на загальну суму 316 680, 00 грн, № 234 від 07.11.2025 в кількості 570 компл. на загальну суму 1 388 520, 00 грн, № 236 від 14.11.2025 в кількості 280 компл. на загальну суму 682 080, 00 грн, № 237 від 14.11.2025 в кількості 300 компл. на загальну суму 730 800, 00 грн (а.с.21-33).

Вказані акти приймання-передавання товару та видаткові накладні підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

Позивачем, у свою чергу, оплачено поставлений товар на загальну суму 10 962 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 3189 від 29.09.2025 на суму 121 800, 00 грн, № 3245 від 02.10.2025 на суму 243 600, 00 грн, № 3411 від 15.10.2025 на суму 1 144 920, 00 грн, № 3410 від 15.10.2025 на суму 1 583 400, 00 грн, № 3555 від 23.10.2025 на суму 1 096 200, 00 грн, № 3554 від 23.10.2025 на суму 487 200, 00 грн, № 3622 від 28.10.2025 на суму 974 400, 00 грн, № 3621 від 28.10.2025 на суму 609 000, 00 грн, № 3746 від 04.11.2025 на суму 1 583 400, 00 грн, № 3927 від 11.11.2025 на суму 1 388 520, 00 грн, № 3926 від 11.11.2025 на суму 316 680, 00 грн, № 4035 від 17.11.2025 на суму 682 080, 00 грн, № 4034 від 17.11.2025 на суму 730 800, 00 грн (а.с.14-20).

Як убачається з актів приймання-передавання товару та видаткових накладних, фактична поставка товару здійснювалась відповідачем з 26.09.2025 по 14.11.2025, у той час як визначено умовами договору, товар мав бути поставлений до 31.08.2025 включно.

Тобто, відповідачем прострочено поставку товару за актами приймання-передавання товару: № 192 від 26.09.2025 - на 25 днів; № 194 від 30.09.2025 - на 29 днів; № 199 від 03.10.2025 - на 32 дні; № 211 від 10.10.2025 - на 39 днів; № 217 від 17.10.2025 - на 46 днів; № 218 від 17.10.2025 - на 46 днів; № 220 від 24.10.2025 - на 53 дні; № 221 від 24.10.2025 - на 53 дні; № 227 від 31.10.2025 - на 60 днів; № 233 від 07.11.2025 - на 67 днів; № 234 від 07.11.2025 - на 67 днів; № 236 від 14.11.2025 - на 74 дні; № 237 від 14.11.2025 - на 74 дні, що не заперечується останнім.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за контрактом у частині своєчасної поставки товару позивачем заявлено до стягнення 579 061, 56 грн пені та 741 762, 00 грн 7% штрафу за загальний період з 01.09.2025 по 14.11.2025.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, за умовами договору, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар до 31.08.2025 включно, однак, як установлено судом вище, відповідачем прострочено поставку товару.

Відповідно до п. 8.3. договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Щодо доводів відповідача, що порушення строків поставки товару було зумовлене об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, зокрема, несвоєчасним отриманням необхідної сировини, а саме тканини нетипового відтінку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно з чинним законодавством, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, в Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до 10.2. договору, сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов?язана не пізніше 15 (п?ятнадцяти) днів з дати їх настання письмово в порядку, передбаченому п. 13.2. цього договору, інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 (тридцяти) днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Згідно з п. 10.3. договору, неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, строк поставки товару за договором спливав 31.08.2026. Водночас лист, на який відповідач посилається як на доказ повідомлення позивача про обставини, що перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язань, був направлений 04.09.2026, тобто після закінчення встановленого договором строку поставки.

Також відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначені ним обставини дійсно мали характер обставин непереборної сили у розумінні умов договору. Посилання відповідача на несвоєчасне отримання сировини, не підтверджує наявності форс-мажорних обставин та не свідчить про неможливість останнім виконати взяті на себе договірні зобов`язання.

Крім того, відповідачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати, яким було б засвідчено настання обставин непереборної сили, як передбачено п. 10.2. договору, а також ненадано належних доказів своєчасного звернення відповідача до Торгово-промислової палати України або відповідної регіональної торгово-промислової палати.

Суд, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку, що відповідачем всупереч вимог ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження того, що вказані форс-мажорні обставини мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ним неможливості виконання зобов`язання з поставки товару та вказані обставини у розумінні умов договору можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не спростовують факту порушення строку поставки та не підтверджують наявності передбачених законом або договором підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 579 061, 56 грн за загальний період з 01.09.2025 по 14.11.2025, суд зазначає, що він є арифметично вірним, відповідає положенню чинного законодавства та умовам договору, а тому вимога про стягнення пені в розмірі 579 061, 56 грн є обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 7 % штрафу в розмірі 741 762, 00 грн за загальний період з 01.09.2025 по 14.11.2025, суд зазначає, що він є арифметично вірним, відповідає положенню чинного законодавства та умовам договору, а тому вимога про стягнення пені в розмірі 741 762, 00 грн є обґрунтованою.

Одночасно, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % від суми визначеної в контрозрахунку через сукупність обставин, які вплинули на неналежне виконання ним умов договору.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір, неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена в постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі № 923/77/22, зазначено: «реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав».

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду в постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20)).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

У даному випадку суд враховує, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).

Оцінюючи наявні матеріали справи, суд бере до уваги інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, а також те, що відповідачем повністю поставлено товар, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на 90 % від заявленої суми, що становить 57 906, 16 грн пені та 74 176, 20 грн штрафу відповідно. Таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи зазначене, клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 57 906, 16 грн пені та 74 176, 20 7% штрафу.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 13, офіс 222, ідентифікаційний код 36046631) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, місто Київ, вулиця Ялтинська, будинок 11, ідентифікаційний код 23311317) 57 906 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шість) грн 16 коп. пені, 74 176 (сімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) грн 20 коп. 7% штрафу та 15 849 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 88 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань