Рішення № 140829906, 22.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2026Справа № 910/9491/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/9491/26.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат»

До Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 473 407, 52 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про стягнення суму основного боргу в розмірі 354 158, 42 грн, 3% річних у розмірі 24 575, 24 грн, інфляційних втрат у розмірі 189 782, 17 грн за Договором №5828/01 від 22.12.2009.

04.08.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 04.08.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

05.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

10.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/9491/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат з 189 782, 17 грн на 94 673, 86 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем у строк, передбачений частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє таку заяву та ухвалює розгляд справи здійснювати із урахуванням зменшених позовних вимог.

Відтак, ціна позову змінилась з 568 515, 83 грн на 473 407, 52 грн.

14.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

21.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

22.12.2009 року між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ КАРПАТ» (ВАД) було укладено договір №5828/01, відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

У випадку внесення змін до цього договору, вони мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди (за підписами уповноважених осіб сторін та скріплені їх печатками (пункт 8.3. договору №5828/01 від 22.12.2009).

Сторони впродовж 2009-2024 років неодноразово укладали додаткові угоди до договору №5828/01 від 22.12.2009, якими вносили відповідні зміни до пунктів, додатків та змісту зазначеного договору.

Так, зокрема, додатковою угодою №87/01 від 30.06.2019, яка укладена між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ КАРПАТ» (позивач; продавець), сторони дійшли згоди замінити в преамбулі слова «Державне підприємство «Енергоринок» на слова «Державним підприємством «Гарантований покупець», а додатковою угодою №1136/07/26 від 11.05.2026 сторони змінили в договорі найменування ДП «Гарантований покупець» на Акціонерне товариство «Гарантований покупець».

Суд зазначає, що в тексті рішення, відображаються пункти договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції чинній на момент виникнення у сторін спірних правовідносин, а саме станом на серпень - грудень 2022 року.

Згідно пункту 1.1. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №957/01/20 від 31.03.2020, за цим договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку затвердженого електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі- Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Пунктами 2.3., 2.4., 2.5. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №957/01/20 від 31.03.2020 встановлено наступне:

- продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановлені йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3.);

- продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункт 2.4.);

- вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5.).

Відповідно до пункту 3.1. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №957/01/20 від 31.03.2020, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії.

31.08.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за серпень 2022 року, відповідно до якого сторони підтвердили та зафіксували факт виробленої електричної енергії на суму 416 445, 12 грн з ПДВ. 17.05.2024 року сторони уклали акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 від 31.08.2022 на суму 2 733, 88 грн. з ПДВ. Отже, загальна сума виробленої електричної енергії, що сторони зафіксували в актах за серпень 2022 року склала 419 179, 00 грн.

30.09.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за вересень 2022 року, відповідно до якого сторони підтвердили та зафіксували факт виробленої електричної енергії на суму 494 531, 26 грн з ПДВ. 30.04.2024 року сторони уклали акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 від 30.09.2022 на суму 3 246, 49 грн з ПДВ. Отже, загальна сума виробленої електричної енергії, що сторони зафіксували в актах за вересень 2022 року склала 497 777, 75 грн.

30.11.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за листопад 2022 року, відповідно до якого сторони підтвердили та зафіксували факт виробленої електричної енергії на суму 654 802, 83 грн з ПДВ.

31.12.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за грудень2022 року, відповідно до якого сторони підтвердили та зафіксували факт виробленої електричної енергії на суму 1 625 792, 92 грн з ПДВ.

У відповідності до пункту 3.2. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №957/01/20 від 31.03.2020, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Зі змісту пункту 3.3. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №474/01/21 від 11.02.2021 вбачається, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Позивач стверджує, що на підставі пункту 10.4. Порядку НКРЕКП від 26.04.2019 №641 та:

- постанови НКРЕКП №473 від 14.03.2023 відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за відпущену в серпні 2022 року електричну енергію в строк до 20.03.2023 включно;

- постанови НКРЕКП №946 від 15.05.2024 відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за відпущену в вересні, листопаді 2022 року електричну енергію в строк до 23.05.2023 включно;

- постанови НКРЕКП №896 від 08.05.2024 відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за відпущену в грудні 2022 року електричну енергію в строк до 17.05.2024 включно.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 4.2. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №957/01/20 від 31.03.2020, гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

Однак, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію за спірний період у загальному розмірі 2 843 394, 08 грн:

(1) за серпень 2022 року сплачено 376 80494 грн (дати платежів: 25.08.2022; 31.08.2022), поточна заборгованість складає 42 374,06 грн;

(2) за вересень 2022 року сплачено 432 820, 09 грн (дати платежів: 15.09.2022; 26.09.2022; 30.09.2022), поточна заборгованість складає 64 957,66 грн;

(3) за листопад 2022 року сплачено 615 805, 74 грн (дати платежів: 15.11.2022; 25.11.2022; 30.11.2022), поточна заборгованість складає 38 997,09 грн;

(4) за грудень 2022 року сплачено 1 417 963, 31 грн (дати платежів: 15.12.2022; 26.12.2022; 30.12.2022; 11.07.2024), поточна заборгованість складає 207 829, 61 грн.

Згідно пункту 4.1. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №957/01/20 від 31.03.2020, продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції.

З огляду на зазначене, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 354 158, 42 грн, яку останній просить стягнути з відповідача та додатково позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 24 575, 24 грн і інфляційні втрати у розмірі 94 673, 86 грн, які позивач нарахував відповідачу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 473 407, 52 грн (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 525, 526, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, Закон України «Про ринок електричної енергії», Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затверджено постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №5828/01 від 22.12.2009 в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач на виконання умов договору №5828/01 від 22.12.2009 поставив відповідачу в серпні - грудні 2022 року електричну енергію на суму 3 197 552, 50 грн, а відповідач в свою чергу здійснив лише часткову оплату за поставлену електричну енергію у загальному розмірі 2 843 394, 08 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за неоплачену поставлену електричну енергію в серпні - грудні 2022 року у розмірі 354 158, 42 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача та додатково просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач зазначає:

- обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП (НЕК «Укренерго») послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, тому, оскільки НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди не виникли;

- розмір спірної основної заборгованості має бути зменшений на розмір заборгованості Товариства перед Гарантованим покупцем за врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця у сумі 64 375, 66 грн, що виникла на підставі договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця згідно абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652;

- у стягненні 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити на підставі приписів статті 617 Цивільного кодексу України - у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджено факт передання/поставки продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії ДП «Гарантований покупець» за спірні періоди;

- чи настав (коли настав) строк оплати поставленої електроенергії за спірні періоди;

- чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652;

- чи підлягають зарахуванню щодо зменшення заборгованості відповідача по договору №5828/01 від 22.12.2009 вимоги відповідача до позивача по договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця;

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення;

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу, а також чи є такі розрахунки арифметично вірними;

- чи обґрунтовані доводи відповідача про звільнення від сплати 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, що є обставинами непереборної сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §5 Глави 54 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії».

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 стаття 714 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом (пункт 18 частина 1 стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Як підтверджено матеріалами справи, 22.12.2009 між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ КАРПАТ» укладено договір №5828/01.

Постановою Кабінету Міністрів України №324 від 17.04.2019 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України №455 від 22.05.2019 затверджено статут «Гарантований покупець», у відповідності до пункту 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Згідно додаткової угоди №87/01 від 30.06.2019 до договору №5828/01 від 22.12.2009 слова «Державне підприємство «Енергоринок» в договорі замінено на слова «Державним підприємством «Гарантований покупець», а додатковою угодою №1136/07/26 від 11.05.2026 замінено на слова «Акціонерне товариство «Гарантований покупець».

Таким чином, згідно пункту 1.1. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №957/01/20 від 31.03.2020, позивач за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а відповідач зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641, або Порядку №2804.

Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою НКРЕКП №1217 від 25.06.2019.

Функції і повноваження Гарантованого покупця регламентуються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком №641, що підлягають застосуванню тут та надалі в редакціях, що є чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби (частина 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (частина 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього (пункт 3 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

За умовами укладеного між сторонами договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідачем були прийняті на себе зобов`язання із купівлі у позивача електричної енергії, виробленої за «зеленим» тарифом, фактично поставлені обсяги електроенергії підтверджуються даними комерційного обліку.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що сторони:

- 31.08.2022 підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за серпень 2022 року та 17.05.2024 акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022, яким підтвердили факт виробленої позивачем електричної енергії на суму 419 179, 00 грн з ПДВ;

- 30.09.2022 підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за вересень 2022 року так 30.04.2024 акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року, яким підтвердили факт виробленої позивачем електричної енергії на суму 497 777, 75 грн з ПДВ;

- 30.11.2022 підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за листопад 2022 року, яким підтвердили факт виробленої позивачем електричної енергії на суму 654 802, 83 грн з ПДВ;

- 31.12.2022 підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2022 року, яким підтвердили факт виробленої позивачем електричної енергії на суму 1 625 792, 92 грн з ПДВ.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками Товариства та ДП «Гарантований покупець» без жодних претензій та/або зауважень.

Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Так, Закон України «Про ринок електричної енергії», наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частина 3 стаття 30), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина 6 стаття 65).

У пункті 3.3. договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №474/01/21 від 11.02.2021 міститься застереження, що оплата електричної енергії здійснюється згідно з главою 10 Порядку №641 або главою 6 Порядку №2804.

Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, відповідно до пункту 10.1. якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 (у редакції Постанови НКРЕКП №46 від 15.01.2021) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо оплати за актом від 31.08.2022).

Водночас, постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції. Зокрема, згідно з пунктом 11.4 Порядку №641 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо оплати за актом від 30.09.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 (оприлюднено: 15.03.2023) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року.

Отже, строк оплати за вказаний періоди мав би настати - 20.03.2023 (15.03.2023 + 3 роб.дні) включно, з урахуванням 10.4 Порядку №641 (у редакції Постанови НКРЕКП №46 від 15.01.2021).

Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 (оприлюднено: 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року.

Отже, строк оплати за вказані періоди мав би настати - 23.05.2024 (16.05.2024 + 5 роб.дні) включно, з урахуванням 11.4 Порядку №641 (у редакції Постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024).

Постановою НКРЕКП від 18.05.2024 №896 (оприлюднено: 10.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у грудні 2022 року, у березні-червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року.

Отже, строк оплати за вказані періоди мав би настати - 17.05.2024 (10.05.2024 + 5 роб.дні) включно, з урахуванням 11.4 Порядку №641 (у редакції Постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024).

Проте відповідач здійснив лише часткову оплату у загальному розмірі 2 843 304, 08 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та платіжних інструкцій, а саме: (1) за серпень 2022 року сплачено 376 80494 грн; (2) за вересень 2022 року сплачено 432 820, 09 грн; (3) за листопад 2022 року сплачено 615 805, 74 грн; (4) за грудень 2022 року сплачено 1 417 963, 31 грн.

Відповідач не заперечує, що здійснював вищезазначені платежі.

Таким чином, не оплаченою залишилась сума у розмірі 354 158, 42 грн.

Доводи відповідача, що зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем не виникли, оскільки на даний момент відповідач недоотримає кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги, суд відхиляє з наступних підстав.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (частина 1 статті 96 Цивільного кодексу України), та відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами.

Договір та Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов`язків за Договором в залежності від виконання НЕК «Укренерго» обов`язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Крім того, як умовами Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов`язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки, в даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги.

Стосовно посилань Гарантованого покупця на те, що позивач має перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи Гарантованого покупця в сумі 64 375, 66 грн, що є підставою для зменшення суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідач вважає, що на спірні правовідносин розповсюджується дія постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652, якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 викладеного такого змісту: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Гарантований покупець відзначає, що, оскільки, у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за послугу з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 64 375, 66 грн, суд має у відповідності до вимог підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції від 03.04.2024 зменшити розмір основного зобов`язання на суму 64 375, 66 грн.

Однак право відповідача припинити свої зобов`язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, відповідно до частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України може здійснюватися за заявою.

У контексті наведеного суд відзначає, що з правової конструкції підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652 вбачається, що законодавець наділив Гарантованого покупця саме правом на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом, для реалізації якого Гарантований покупець мав вчинити певні дії (подати заяву у порядку статті 601 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведене право відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, передбачені підпунктом 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652, не звільняє відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за спірним Договором.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2025 у справі №910/6904/24 (пункти 8.13., 8.14.), у постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №910/5971/24 (пункт 6.7.1.).

Матеріалами справи не встановлено, що відповідач звертався до позивача із відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди на суму 64 375, 66 грн у відповідності до підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 та статті 601 Цивільного кодексу України.

Крім того, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред`явлення зустрічного позову. Однак таким процесуальним правом відповідач не скористався.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652, а відтак, і про наявність підстав для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу на суму 64 375, 66 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав до суду доказів здійснення повної оплати за поставлену позивачем електричну енергію у серпні, вересні, листопаді, грудні 2022 року.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вище зазначене, виходячи із встановлених судом дат оприлюднення постанов НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у спірні місяці, строк оплати вартості відпущеної електричної енергії за «зеленим» тарифом, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, настав, а відтак суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 354 158, 42 грн

(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 24 575, 24 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 94 673, 86 грн (з урахування зменшених вимог).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач наділений правом здійснювати нарахування відповідачу 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних, зазначає, що розрахунок за період прострочення платежу за серпень 2022 року є неправильним. Так, з розрахунку вбачається, що з 01.01.2024 позивач здійснює нарахування на суму 42 374, 06 грн, яка виникла лише 17.05.2024 після підписання сторонами акту коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022, яким збільшено суму виробленої позивачем електричної енергії на 2 733, 88 грн.

Таким чином, за вказаний період позивач повинен нараховувати 3% річних до 16.05.2024 на суму 39 640, 18 грн, а з 17.05.2024 на суму 42 374, 06 грн.

Розрахунки 3% річних за інші періоди є арифметично правильними.

Так, з урахування вищезазначених обставин суму 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 23 352, 79 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, який доданий позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, є арифметично правильним, а відтак, вимога позивач задовольняється у заявленому розмірі.

Відповідач також стверджує, що він звільнений від сплати 3% річних та інфляційних втрат за наявності форс-мажорних обставин.

Твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, а відтак, звільнення від відповідальності від порушення зобов`язань на підставі статті 617 Цивільного кодексу України, судом не беруться до уваги та відхиляються, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б в свою чергу підтвердили наявність обставини непереборної сили.

Так, відповідач всупереч Розділу 5 договору №5828/01 від 22.12.2009 в редакції додаткової угоди №957/01/20 від 31.03.2020, а саме пунктів 5.3., 5.4., приписів Закону України «Про торгово-промислові палати України» та висновків Верховного Суду щодо подібного питання, які викладені в постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 не надав до суду докази повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили та на підтвердження наявності форс-мажорних обставини не надав відповідний документ ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.09.2021 №910/7679/22, від 09.07.2024 №910/11718/22, від 23.10.2024 №922/4801/23).

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості виконання ним зобов`язань за Договором внаслідок настання обставини непереборної сили.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивач заявив клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

Судом встановлено, що позивач за звернення до суду з ціною позову 568 515, 83 грн, з урахування коефіцієнту пониження ставки сплатив судовий збір у розмірі 6 822, 19 грн.

Натомість, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог зменшилась ставка судового збору.

Оскільки, позивачем з урахуванням зменшення позовних вимог заявлена майнова вимога з ціною позову 473 407, 52 грн, позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 5 680, 89 грн (з урахуванням коефіцієнту пониження).

Відтак, надмірно сплачена сума судового збору становить 1 141, 30 грн.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина 2 стаття 7 Закону України «Про судовий збір»).

За таких обставин, оскільки позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом та позивач заявив відповідне клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд доходить до висновку задовольнити зазначене клопотання та повернути позивачу надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1 141, 30 грн за платіжною інструкцією №402 від 30.07.2026 на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

(2) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення вчасної та повної оплати за поставлену позивачем електричну енергію, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі.

(3) Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію ордера серії ВХ №1080143 від 25.09.2024:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000081 від 12.07.2017;

- копію договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/ЕВ від 01.08.2024;

- копію додаткової угоди №7 від 27.07.2026 до договору №01/08-2024/ЕВ від 01.08.2024;

- копію опису наданих послуг від 11.09.2026;

- копію акту про надання послуг від 11.09.2026.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

01.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат», як клієнтом укладено договір про надання правничої допомоги №01/08-2024/ЕВ.

27.07.2026 між вищезазначеними особами укладена додаткова угода №7 до договору №01/08-2024/ЕВ від 01.08.2024, за умовами якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь ТОВ «ЕНЕРГІЯ КАРПАТ» з Акціонерного товариства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 568 515, 83 грн за період: серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року по Договору №5828/01 від 22.12.2009 року (далі - справа), в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів клієнта при розгляді даної справи у Господарському суді міста Києва.

Пунктом 3.1. додаткової угоди №7 від 27.07.2026 до договору №01/08-2024/ЕВ від 01.08.2024 сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції становить 60 000, 00 грн в т.ч. ПДВ 10 000 грн, які підлягають сплаті клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Також, як відзначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, гонорар адвоката може бути погодинний або фіксований. Останній є більш зручним не лише для клієнтів (дає можливість чітко розрахувати суму витрат на суд), але й для цілей відшкодування витрат на його оплату. Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов`язково.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина 1 стаття 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, сторони в пункті 3.1. додаткової угоди №7 від 27.07.2026 до договору №01/08-2024/ЕВ від 01.08.2024 узгодили фіксований розмір оплати гонорару адвоката за надані послуги та узгодили, що оплата клієнтом здійснюється протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

У відповідності до пункту 4.4. договору №01/08-2024/ЕВ від 01.08.2024, за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднання правової допомоги та її вартість.

11.09.2026 між сторонами підписано акт про надання послуг згідно з додатковою угодою №7 від 27.07.2026 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/ЕВ від 01.08.2024 на суму 60 000, 00 грн.

Суд звертає увагу, що акт про надання послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Скориставшись своїм правом, наданим процесуальним законом, відповідач у відзиві на позовну заяву виклав заперечення щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідач мотивував свої заперечення неспівмірністю зі складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Позивачем у справі підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн.

Проте, суд наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.

Суд констатує, що дана справа є не складною, розгляд справи здійснювався в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а сама справа є незначної складності.

Суд зазначає, що зміст позовних вимог свідчить про те, що правова позиція щодо спору, який виник між сторонами є сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, нових висновків Верховного Суду, які б кардинально змінили правову позицію щодо даного спору в період розгляду справи прийнято не було.

Загалом справа містить ознаки типовості; у справі немає складних правових позиції та врегульована чіткими приписами чинного законодавства; справа не потребувала дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребувала залучення до справи інших учасників.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені обставини та з урахуванням ціни позову (473 407, 52 грн), складністю справи (незначної складності), наявність заперечень відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач у розмірі 60 000, 00 грн в межах даної справи, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є не співмірним з предметом спору, складністю справи та ціною позову.

Тому, суд, з огляду на вище встановлені обставини, вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на відповідача, та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн, що були понесені позивачем.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, вищезазначена сума покладається на відповідача в повному обсязі на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» до Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про стягнення 473 407, 52 грн (з урахування зменшених позовних вимог) - задовольнити частковою.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ЄДРПОУ: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; ЄДРПОУ 32270093) борг у розмірі 354 158 (триста п`ятдесят чотири тисячі сто п`ятдесят вісім) грн 42 коп., 3% річних у розмірі 23 352 (двадцять три тисячі триста п`ятдесят дві) грн 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 94 673 (дев`яносто чотири тисячі шістсот сімдесят три) грн 86 коп., судовий збір у розмірі 5 680 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн 89 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 222, 45 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

5.1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; ЄДРПОУ 32270093) з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1 141 (одна тисяча сто сорок одна) грн 30 коп. сплаченого за платіжною інструкцією №402 від 30.07.2026.

5.2. Дане рішення є підставою для повернення судового збору, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко