Рішення № 140829315, 19.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1140/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ"(м.Біла Церква Білоцерківського району Київської області)

до Фермерського господарства "КЛЮЧІ ДО МРІЇ"(с.Покришів Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 41758,16грн.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "КЛЮЧІ ДО МРІЇ" 41 758,16грн заборгованості, з яких: 32 794,98грн основного боргу, 5 067,42грн пені, 1 164,82грн 3% річних та 2 730,94грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №20/1176-ОС щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 14.089.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.10.2026.

Ухвалою суду від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 27.07.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву від 12.10.2026 про розгляд справи без участі представника. Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 14.09.2026 надіслав довідку від 12.10.2026 №03/01-04/0508 про те, що станом на час проведення засідання суду заборгованість відповідача по договору поставки №20/1176-ОС від 01.04.2025 складає 32 794,98грн.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав. Про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду від 14.09.2026 за адресою його місцезнаходження, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До суду повернулася без вручення копія ухвали від 14.09.2026, з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній".

Будь-якої іншої адреси відповідача суду невідомо, заяв про зміну його місцезнаходження не надходило; зареєстрованого електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС немає.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (зі змінами).

Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу/фізичну особу-підприємця.

Суд в межах наданих йому повноважень створив всі належні умови в реалізації учасниками судового процесу прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у даній справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило, суд розглядає справу за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.04.2025 між ТОВ "СП ЮКОЙЛ" (постачальник/позивач) та ФГ "КЛЮЧІ ДО МРІЇ" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №20/1176-ОС (а.с.9-10) за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому "товар" (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, ціна товару за цим договором встановлюється в гривнях і вказується в рахунку, що пред`являється до оплати постачальником, на кожну узгоджену, поставлену партію товару, з відображенням її у відповідній видатковій накладній.

Ціна товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Пунктом 3.1. договору визначено, що оплата за товар, поставлений за цим договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у порядку і строки, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 3.2. договору, покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, пред`явленого до оплати постачальником, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару, дата якого зафіксована у відповідній видатковій накладній.

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2025. У випадку, якщо жодна із сторін за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії цього договору письмово не повідомила про намір розірвати цей договір, то дія цього договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік на тих самих умовах. У цьому пункті Договору припущена описка - помилково вказана дата дії Договору, а саме, 31 грудня 2024 року замість 31 грудня 2025 року.

На виконання договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 32 794,98грн, що підтверджується видатковою накладною №017470 від 30.04.2025 на суму 15 091,30грн та видатковою накладною №018891 від 09.05.2025 на суму 17 703,68грн (а.с.11-12).

Однак відповідачем отриманий товар не був оплачений.

04.06.2026 на адресу ФГ КЛЮЧІ ДО МРІЇ" була відправлена претензія №24/26 про виконання зобов`язання по договору поставки №20/1176-ОС від 01.04.2025 (а.с.17-19), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що відповідач не оплатив товар у визначені договором №20/1176-ОС від 01.04.2025 строки, позивач з метою захисту своїх порушених майнових прав та інтересів звернувся з даним позовом до суду про стягнення 32 794,98грн основного боргу, 5 067,42грн пені, 1 164,82грн 3% річних та 2 730,94грн інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №20/1176-ОС від 01.04.2025, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.663 ЦК України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання з поставки товару на загальну суму 32 794,98грн в погоджений сторонами строк виконав належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідач, в свою чергу отриманий товар не оплатив. Сума заборгованості останнього станом на день подачі позову становить 32 794,98грн.

Викладені обставини відповідачем не заперечуються.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача про стягнення 32 794,98грн основного боргу заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 5 067,42грн пені.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п.7.4. договору за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч.3 ст.549 ЦК України).

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи ЛІГА:ЗАКОН, здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми пені встановив, що розрахунок позивач здійснив арифметично вірно, тому пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 730,94грн інфляційних та 1164,82грн 3% річних.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних (а.с.3) суд встановив, що він здійснений відповідно до приписів чинного законодавства та є арифметично вірними. Розрахунок перевірений судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи ЛІГА:ЗАКОН.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 2 730,94грн інфляційних та 1 164,82грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, документально обґрунтованого контррозрахунку заявленої до стягнення суми або доказів оплати поставленого товару не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов є правомірним, обґрунтованим, а отже підлягає задоволенню на суму 41 758,16грн заборгованості, з яких: 32 794,98грн основного боргу, 5 067,42грн пені, 1 164,82грн 3% річних та 2 730,94грн інфляційних.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3 328,00грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "КЛЮЧІ ДО МРІЇ" (вул.Загребля, 28, с.Покришів, Житомирський район, Житомирська область, 12625, код ЄДРПОУ 44718989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ"(вул.Пулюя Івана, 48А, м.Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 31852954)

- 32 794,98грн основного боргу;

- 5 067,42грн пені;

- 1 164,82грн 3% річних;

- 2 730,94грн інфляційних;

- 3 328,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

друк.

1- у справу;

2- позивачу в електронний кабінет;

3- відповідачу ЄДРПОУ 44718989 (рек. з повід).