Рішення № 140829312, 06.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.2026 Справа № 905/376/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Опенчук Володимира Ілліча (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до відповідача Комунального підприємства «Міський гуртожиток» (ідентифікаційний код 39141973) про стягнення 853927,01грн, що складається з заборгованості за теплову енергію у розмірі 608710,78грн, інфляційних втрат у сумі 141903,39грн, 3% річних у розмірі 35988,85грн, пені у сумі 67324,08грн

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

08.06.2026 шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Фізична особа-підприємець Опенчук Володимир Ілліч (далі - ФОП Опенчук В.І.) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Комунального підприємства «Міський гуртожиток» (далі - КП «Міський гуртожиток») про стягнення 853927,01грн, що складається з заборгованості за теплову енергію у розмірі 608710,78грн, інфляційних втрат у сумі 141903,39грн, 3% річних у розмірі 35988, 85грн, пені у сумі 67324,08грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №1/1-2024 від 24.01.2024 на постачання теплової енергії, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за теплову енергію у розмірі 608710,78грн, що стало підставою для стягнення в судовому порядку суми основного боргу та нарахування згідно п.8.3. договору пені, а також 3% річних, інфляційних втрат.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/376/26. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 02.07.2026 року о 12:30 год.

Підготовче засідання відкладалось, востаннє на 16.09.2026 року о 11:45 год.

11.09.2026 на електронну поштову адресу Господарського суду Донецької області від представника ФОП Опенчук В.І. надійшла заява, в якій останній просить дозволити участь у засіданні у справі №905/376/26, призначеному на 16.09.2026 року о 11:45 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «ВКЗ» у системі «Електронний суд»). Ухвалою від 14.09.2026 дану заяву задоволено.

Ухвалою від 16.09.2026 суд закрив підготовче провадження у справі №905/376/26 та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 06.10.2026 на 14:00год.

05.10.2026 на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача про здійснення розгляду справи без участі останнього.

Представник позивача у судове засідання 06.10.2026 не з`явився, про дату та час проведення засідання повідомлений шляхом направлення ухвали суду до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», ухвалу отримано 23.09.2026, що підтверджується відповідною довідкою, що сформована у програмі «Діловодство спеціалізованого суду».

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2026 не з`явився, про дату та час проведення засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду на відому адресу для листування, за якою підприємство отримує кореспонденцію. Також судом інформацію про дату та час засідання розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в порядку, передбаченому ч.ч.ч.4,5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.1 ст. 12.1. Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та здійснено направлення ухвали на повідомлену електронну адресу відповідача dormitorynovogrod@ukr.net, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

За приписами ч.3 ст.196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника судом задовольняється.

Під час судового засідання 06.10.2026 судом безпосередньо здійснено дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи №905/376/26.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що ним у період лютий - березень 2024 на підставі договору на поставку теплової енергії №1/1-2024 від 24.01.2024 надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 608710,78грн. Не виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період лютий - березень 2024 стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст.11, 509, 510, 610, 611, 625 ЦК України.

Відповідач у відзиві зазначив, що на підставі договору на поставку теплової енергії №1/1-2024 від 24.01.2024 згідно акту приймання-передачі теплової енергії за лютий-березень №2 від 2024 ним отримано 151,29Гкал, сума до сплати становить 608710,78грн. Одночасно, заявив, що оплата за послуги постачання теплової енергії за спірний період не здійснена у зв`язку з неможливістю здійснювати будь-які фінансові операції, оскільки на підставі розпорядження №10 від 22.02.2024 «Про призначення Марич І.Є» призначено нового керівника комунального підприємства «Міський гуртожиток» Марич І.Є., однак підприємство було позбавлене можливості внести зміни до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внаслідок того, що начальник Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на той час не був призначений на посаду згідно розпорядження Президента України. Відповідач у відзиві визнає наявність основної суми заборгованості перед позивачем.

Одночасно відповідач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів, річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Відповідач вказує, що Новогродівська міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій №376 від 28.02.2025. На підставі викладеного, відповідач заперечує проти стягнення 3% річних, пені та інфляційних нарахувань.

Позивач у своїй відповіді на відзив зазначив, що укладений договір №1/1-2024 від 24.01.2025 за своєю правовою природою не є договором про надання житлово-комунальних послуг. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі відповідних типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами. Відповідно до абз.2 ст.1 Закону України «Про теплопостачання» сторони уклали договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, що є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу у розумінні ст.714 ЦК України, відповідно до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, приписи постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у даному випадку на правовідносини сторін не розповсюджуються.

Виклад обставин справи, встановлених судом

Згідно інформації № 2879785 від 13.06.2026 Опенчук В.І. зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості фізичної особи - підприємця з 27.10.1995, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Види економічної діяльності, у тому числі, 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

КП «Міський гуртожиток» за даними, що містяться у інформації № 2879786 від 13.06.2026, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.03.2014, є комунальним підприємством, що засновано рішенням Новогродівської міської ради, основним видом економічної діяльності юридичної особи є КВЕД 55.90 Діяльність інших засобів тимчасового розміщування, до видів діяльності останнього також віднесено 87.90 Надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 81.10 Комплексне обслуговування об`єкті. Керівником юридичної особи є Марич Ірина Євстахіївна, дата призначення 26.08.2025.

24.01.2024 між КП «Міський гуртожиток» (Споживач) та ФОП Опенчук В.І. (Теплопостачальна організація) укладено договір №1/1-2024 на постачання теплової енергії (Договір), відповідно до п.1.1 предметом якого є закупівля товару за кодом згідно (за ДК 021:2015 - 09320000-8 «Пара, гаряча вода, та пов`язана продукція») з постачання теплової енергії на потребу опалення в потрібних йому обсягах, а Споживач - прийняти і оплатити одержані послуги за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що останній укладено відповідно до п.13 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених Постановою КМУ від 12 жовтня 2022р №1178».

За умовами п. 6.6 Договору місце поставки: м. Новогродівка вул. Паркова 38-а

Відповідно до п.1.3 Договору кількість постачання теплової енергії - 300 Гкал. Опалювальна площа -1878,6кв.м.

Пунктом 6.1 Договору встановлені терміни постачання теплової енергії Споживачу: січень, лютий, березень, жовтень, листопад, грудень 2024 року.

У пункті 3.1 договору Сторони визначили, що ціна цього Договору становить 1207044грн без ПДВ, усього 1207044,00грн.

Тарифи на момент укладання Договору затверджені рішенням Виконавчого комітету Новогродівської міської ради від 27.09.2023р. №08-48/756-02-1 та складають для інших споживачів:

- теплопостачання: 1Гкал - 4023,47грн (без ПДВ) при наявності приладів обліку

спожитої теплової енергії;

- у разі зміни регульованої ціни (тарифу), що застосовується в договорі, оплата

відбувається за діючими на день оплати цінами (тарифами) та здійснення такої оплати не буде вважатися зміною істотних умов договору.

За приписами п.4.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться:

- Споживачам, що мають прилади обліку- за приладами обліку;

- Споживачам, що не мають прилади обліку - згідно з опалювальної площі.

Відповідно до п.6.3 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом опалення.

Порядок здійснення оплати визначено у розділі 5 Договору

Відповідно до п.5.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п.5.3 Договору Теплопостачальна організація до 5-го числа місяця наступного за звітним виставляє рахунок Споживачу на оплату спожитої теплової енергії, а Споживач до 15-го числа місяця наступного за звітним сплачує Теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії для опалення, згідно наданого рахунку та акту.

У пункті 8.4 Договору визначено, що за невиконання або несвоєчасне виконання Сторонами зобов`язань за Договором винна Сторона сплачує іншій штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виконання цих зобов`язань. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 11.1 Сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Згідно ч.3 ст.631 ЦК України, Сторони домовилися, що всі умови договору застосовуються до відносин між ними які виникли з 01 січня 2024 року.

За правилами встановленими в пункті 11.2. Договору припинення дії договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати на умовах Договору за фактично спожиту теплову енергію.

Договір підписано Сторонами та скріплено відтискам печаток Сторін.

До Договору Сторонами підписано Умови припинення подачі теплової енергії (Додаток №1).

У матеріалах справи наявний Звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2024-01-24-009691-a та оголошення, в якому зазначено: Назва номенклатурної позиції предмета закупівлі: постачання теплової енергії, кількість товарів, робіт чи послуг - 300Гкал, місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 85483, Україна, Донецька обл., Новогродівка, Паркова 38-а, строк поставки - по 31 грудня 2024. Ціна Договору- 1207044,00грн.

За актом приймання-передачі теплової енергії за лютий-березень 2024 №2 від 2004 (без вказання дати) встановлено, що відповідачем отримано - 151,29Гкал, тариф за 1Гкал - 4023,47Гкал, лічильник тепла - Ultrah E T550/UH50 AT зав. №71213949, сума до сплати 608710,78грн. Акт підписано Сторонами та скріплено відтисками печаток.

Позивачем до матеріалів справи надано рахунок №2-2024 від 03.04.2024 на підставі договору №1/1-2024 від 24.01.2024 за лютий-березень 2024 на суму 608710,78грн. Рахунок також підписаний Сторонами та скріплений відтисками печаток.

На підтвердження наявної заборгованості позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.02.2024 - 01.04.2024 згідно з яким заборгованість за договором №1/1-2024 від 24.01.2024 становить 608710,78грн. Акт звірки підписаний представниками Сторін та скріплений відтисками печаток.

Доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором та не оплатив спожиту теплову енергію, утворилась заборгованість в загальній сумі 608710,78грн за період з лютого по березень 2024 року, несплата якої й стала підставою для звернення з позовом до суду про її стягнення.

Відповідач у відзиві визнав факт наявності заборгованості в сумі 608710,78грн.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зважаючи на таке.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Виходячи з встановлених фактичних обставин, надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на підставі договору на поставку теплової енергії та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує таку послугу регулюються нормами Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та умовами договору.

Основні терміни у статті першій Закону України «Про теплопостачання» (далі Закон №2633-IV) вживаються в такому значенні: теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Виходячи з встановлених обставин у справі, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного Договору №1/1-2024, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки енергетичних ресурсів.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний, діяв до 31 грудня 2024 р, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність» процес надання послуг є господарською операцією це дія або подія, яка викликає в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та яка відображається в бухгалтерському обліку методом суцільного і безперервного документування.

Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій за частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність» є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ документи, який містить відомості про господарську операцію. До таких документів слід віднести, зокрема, акт про надання послуги, акт виконаних робіт. Первинні документи є підтвердженням вчинення певної господарської операції надання послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону).

За сталою практикою Верховного Суду (постанови від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20) наведено висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.

З матеріалів справи вбачається, що за період лютий - березень 2024 року відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 608710,78грн, що підтверджується наданим суду актом приймання - передачі теплової енергії, що підписаний сторонами договору без зауважень та заперечень, та рахунком за відповідний період. Означені документи містять посилання на договір. Також в матеріалах справи наявний акт звірки за спірний період, за яким підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 608710,78грн.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст.75 ГПК України).

Відповідач у відзиві визнав факт здійснення поставки теплової енергії та підписання первісних документів на виконання умов договору.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності та взаємозв`язку суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами постачання теплової енергії у період лютий - березень 2024 року для опалення приміщення відповідача на підставі договору на постачання теплової енергії №1/1-2024 від 24.01.2024.

Приписами статей 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктами 32, 34, 35, 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Оскільки за умовами п. п.5.3 Договору Споживач до 15-го числа місяця наступного за звітним сплачує Теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії для опалення, згідно наданого рахунку та акту, факт підписання акту та отримання рахунку засвідчено підписом уповноваженої особи відповідача на них та останнім не заперечується, приймаючи до уваги, що акт не містить конкретної дати його складання, а рахунок датовано 03.04.2024, а також враховуючи, що у первісних документах зафіксовано поставку теплової енергії за сукупний період лютий-березень 2024, суд встановлює строк оплати отриманої теплової енергії - 15.04.2024 включно.

Відповідач у відзиві підтвердив наявність заборгованості за період лютий - березень 2024 року у розмірі 608710,78грн. Спір у цій частині відсутній.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань з належної оплати поставленої теплової енергії та встановленим наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №1/1 -2024 від 24.01.2024 у розмірі 608710,78грн.

Доводи відповідача щодо порушення строку оплати внаслідок неможливості здійснювати будь-які фінансові операції, оскільки була відсутня можливість внесення інформації щодо зміни керівництва підприємства до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не впливають на вказаний вище висновок суду, оскільки не змінюють строку виконання зобов`язання. Крім того, за наявності будь-яких перешкод щодо здійснення оплати відповідач мав узгодити з позивачем можливість встановлення іншого строку оплати. Суд вбачає, що за даними відповідного реєстру внесені зміни щодо керівника відповідача з 26.08.2025, однак заборгованість не є сплаченою.

Як наслідок, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 608710,78грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань з оплати поставленої теплової енергії 3% річних у розмірі 35988,85грн, інфляційних нарахувань в розмірі 141903,39грн заявлені за період з 01.05.2024 по 20.04.2026, пеня в розмірі 67324,08грн - за період з 01.05.2024 по 01.10.2024.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

При цьому, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

У пункті 8.4. Договору Сторони погодили, що за невиконання або несвоєчасне виконання Сторонами зобов`язань за Договором винна Сторона сплачує іншій штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виконання цих зобов`язань.

Щодо посилання відповідача про наявність підстав для застосування приписів п.1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, у тому числі на території Дніпропетровської області, який триває до теперішнього часу.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку

громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, Новогродівська міська територіальна громада, де зареєстрований відповідач, з 24.02.2022 по 25.04.2024 віднесена до території можливих бойових дій, з 26.03.2024 по 03.10.2024 - території активних бойових дій, з 04.10.2024 - території тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (UA14160170010061687).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 " Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285)».

Встановлена постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 заборона на нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат та процентів річних має імперативний характер та спрямована на захист публічного інтересу забезпечення доступності житлово-комунальних послуг в умовах воєнного стану. Зазначена заборона є нормою прямої дії та не ставить своє застосування у залежність від волевиявлення сторін договору чи умов такого договору.

Правовідносини сторін, як встановлено судом вище, виникли на підставі договору №1/1-2024 на постачання теплової енергії від 24.01.2024, предметом якого є закупівля товару за кодом згідно (за ДК 021:2015 - 09320000-8 «Пара, гаряча вода, та пов`язана продукція, згідно умов якого КП «Міський гуртожиток» діяв як Споживач, а ФОП Опенчук В.І. як Теплопостачальна організація. Місце поставки: м. Новогродівка вул. Паркова 38-а. Опалювальна площа -1878,6кв.м.

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом економічної діяльності КП «Міський гуртожиток» є 55.90 Діяльність інших засобів тимчасового розміщування.

У відкритому доступі у мережі Інтернет, зокрема, на офіційному сайті Новогродівської міської військової адміністрації за посиланням http://novogrodovka-rada.gov.ua, наявна інформація, що за вказаною адресою розміщений гуртожиток, що як об`єкт комунальної власності знаходиться на балансі КП «Міський гуртожиток». Означений гуртожиток містився у Узагальненому переліку місць тимчасового проживання (МТП) внутрішньо переміщених осіб, що затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 343 від 06.12.2023 на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2023 року № 930 «Деякі питання функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб».

Предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (частини 1, 3 статті 2 цього Закону).

За змістом статті 2, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Споживач житлово-комунальних послуг (споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Закон України «Про теплопостачання», який, як визначено вище, регулює правовідносини сторін у справі, не містить визначення таких понять як то "колективний споживач", "колективний побутовий споживач" тощо. Згідно приписів вказаного закону споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Дійсно, позивач слушно посилається, що укладений між сторонами договір не є договором про надання житлово-комунальних послуг, укладеним на підставі типового, однак, вирішуючи питання про поширення дії зазначеного мораторію, суд виходить не лише з формального статусу сторін правовідносин, а з їх економічної сутності та фактичної ролі у правовідносинах.

Визначальним, на переконання суду, у спірних правовідносинах є те, для задоволення чиїх потреб у отриманні послуг з теплопостачання укладався відповідний договір - для власних потреб підприємства чи в інтересах кінцевих споживачів - мешканців гуртожитку.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок користування гуртожитками, жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них, є Примірне положення про користування гуртожитками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 20.06.2018.

Пунктами 15, 16 означеного Положення визначено, що особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі). Організація, яка здійснює управління гуртожитком, несе відповідальність перед власником, наймачем жилої площі в гуртожитку в разі: ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або жилому приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю, - шляхом відшкодування збитків; зниження якісних показників послуг, порушення встановлених договором строків усунення несправностей або перевищення допустимих перерв у наданні послуг - шляхом зменшення розміру плати та виплати споживачеві компенсації в розмірі, встановленому законодавством.

Суд, застосовуючи процесуальний стандарт доказування - вірогідність доказів, що визначений ст.79 ГПК України, дійшов висновку, що відповідач не є самостійним кінцевим споживачем послуги, а виконує функцію посередника (виконавця житлово-комунальних послуг), забезпечуючи потреби побутових споживачів - мешканців гуртожитку, що узгоджується з положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо колективного споживача. Діяльність відповідача в цій частині не має самостійного комерційного характеру у спірних правовідносинах, а його фінансовий результат безпосередньо залежить від рівня розрахунків кінцевих споживачів. За своєю суттю участь відповідача у спірних правовідносинах має похідний характер від правовідносин із кінцевими споживачами - фізичними особами, оскільки саме останні є фактичними споживачами теплопостачання, а відповідач лише організаційно забезпечує отримання відповідної послуги. Правовий статус відповідача не може оцінюватися ізольовано від правового статусу побутових споживачів, в інтересах яких він діє, що має визначальне значення для правильного застосування норм матеріального права у цій справі.

Суд вважає, що встановлена вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на КП «Міський гуртожиток» як юридичну особу, що в спірних правовідносинах при укладанні договору діє в інтересах фізичних осіб - мешканців гуртожитку (побутових споживачів).

Близький за змістом висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.04.2025 у справі №916/847/24.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 35988,85грн, інфляційних нарахувань в розмірі 141903,39грн, пені в розмірі 67324,08грн.

Проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 608710,78грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що також відповідає приписам ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті в частині суми 608710,78грн, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про повернення позивачеві з державного бюджету 50% судового збору, що становить 4565,33грн, а 50% судового збору в сумі 4565,33грн покладається на відповідача, в решті судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Опенчука Володимира Ілліча про стягнення 853927,01грн, що складається з заборгованості за теплову енергію у розмірі 608710,78грн, інфляційних втрат у сумі 141903,39грн, 3% річних у розмірі 35988,85грн, пені у сумі 67324,08грн задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Міський гуртожиток» (адреса місцезнаходження: 85483, Донецька обл., м.Новогродівка, вул.Паркова, 38а, ідентифікаційний код 39141973) на користь Фізичної особи-підприємця Опенчука Володимира Ілліча (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість за теплову енергію у розмірі 608710,78грн, судовий збір у розмірі 4565,33грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Опенчука Володимира Ілліча (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 4565,33грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини проголошено під час судового засідання 06.10.2026.

Повний текст рішення суду складено та підписано 20.10.2026.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова