Рішення № 140829085, 15.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2026 р. Cправа № 910/3755/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)

до: Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пров. Музейник, буд. 2-Д, м. Київ, 01001)

про стягнення 332 524,68 грн

за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,

представників сторін:

позивача Топольницький А.Й. за довіреністю;

відповідача Соловей О.В. за довіреністю (в режимі відеоконференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою № б/н від 02.04.2026 про стягнення з Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України грошових коштів у розмірі 332 524,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1918237/544-Вн від 30.12.2024 щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії за період листопад-грудень 2025 року.

06.04.2026 Господарським судом міста Києва постановлено ухвалу про направлення матеріалів справи № 910/3755/26 за виключною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

27.04.2026 матеріали зазначеної справи надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 справу № 910/3755/26 розподілено для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 910/3755/26 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 19.05.2026, про що 30.04.2026 постановив відповідну ухвалу.

11.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 11.05.2026 (вх. № 01-30/4728/26 від 11.05.2026).

14.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 14.05.2026 (вх. № 01-30/4900/26 від 14.05.2026).

18.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив № б/н від 18.05.2026 (вх. № 01-30/5054/26 від 18.05.2026). Крім того, у прохальній частині відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України як співвідповідача.

За результатами судового засідання, яке відбулося 19.05.2026, суд задовольнив усне клопотання представника відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 25.06.2026, про що постановив відповідні ухвали в протокольній формі.

03.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення № б/н від 03.06.2026 (вх. № 01-30/5723/26 від 03.06.2026), у прохальній частині яких відповідач просить долучити до матеріалів справи копію наказу Міністерства юстиції України від 04.12.2025 № 2505/7 та копії актів приймання-передачі державного майна від грудня 2025 року, а також задовольнити клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

25.06.2026 за результатами судового засідання суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, відмовив у задоволенні клопотання, викладеного у прохальній частині заперечень на відповідь на відзив від 18.05.2026 (вх. № 01-30/5054/26), задовольнив клопотання, наведене в додаткових поясненнях від 03.06.2026 (вх. № 01-30/5723/26), долучив подані документи до матеріалів справи та відклав підготовче судове засідання на 23.07.2026, про що постановив відповідні ухвали в протокольній формі.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 17.09.2026, про що 23.07.2026 постановлено протокольну ухвалу.

Проте судове засідання у призначену дату не відбулося з огляду на перебування судді Матвійчука В.В. на лікуванні. Надалі ухвалою від 21.09.2026 учасників справи повідомлено, що розгляд справи № 910/3755/26 по суті призначено на 30.09.2026.

На визначену судом дату (30.09.2026) представник відповідача з`явився в режимі відеоконференції. Представник позивача взяв участь в судовому засіданні в залі суду.

У судовому засіданні 30.09.2026 суд заслухав вступні слова представників позивача та відповідача, здійснив безпосереднє дослідження наявних у матеріалах справи доказів, після чого, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив учасників справи про те, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 08.10.2026 о 12 год 55 хв.

Однак у визначену судом дату (08.10.2026) судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги, у зв`язку з чим суд ухвалою від 09.10.2026 повідомив учасників справи про те, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) у справі відбудеться 15.10.2026 о 10 год 50 хв.

У судовому засіданні 15.10.2026 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частину рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 30.12.2024 між сторонами укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1918237/544-Вн від 30.12.2024, за умовами якого позивач зобов`язався постачати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач - оплачувати її вартість відповідно до умов Договору.

Позивач стверджує, що належним чином виконував свої зобов`язання за Договором та здійснював постачання електричної енергії відповідачу. Водночас відповідач не здійснив повної оплати вартості електричної енергії, спожитої у листопаді та грудні 2025 року, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 332 524,68 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, обґрунтовуючи свою позицію передачею повноважень щодо Вінницької області новоутвореному Хмельницькому міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України.

Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517 "Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) перейменовано на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, а також утворено Хмельницьке міжрегіональне управління Міністерства юстиції України як юридичну особу публічного права. За твердженням відповідача, останнє розпочало фактичну діяльність 03.10.2025, а його повноваження поширюються на територію Вінницької, Житомирської та Хмельницької областей, тоді як компетенція Київського міжрегіонального управління обмежується територією міста Києва, Київської та Черкаської областей.

У зв`язку з передачею повноважень щодо Вінницької області відповідач листом від 07.11.2025 № 3760/13.1-25 звернувся до ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" з проханням розірвати Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 30.12.2024 № 1318237/544-Вн у найкоротший можливий строк. Як зазначає відповідач, вказаний лист отримано позивачем 12.11.2025, однак відповіді на нього, а також заперечень щодо розірвання Договору чи продовження договірних відносин позивач не надав.

На переконання відповідача, відсутність реагування позивача на зазначене звернення свідчить про неналежне врегулювання договірних відносин та суперечить принципам добросовісності, розумності й справедливості. При цьому відповідач вважає, що позивач не може обґрунтовувати свої вимоги виключно формальним існуванням Договору без урахування змін у системі органів Міністерства юстиції України та перерозподілу їхніх територіальних повноважень.

Крім того, відповідач стверджує, що після передачі відповідних повноважень Хмельницькому міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України він фактично втратив статус належного споживача електричної енергії на відповідних об`єктах, а тому не повинен нести відповідальність за електричну енергію, спожиту після таких змін іншою юридичною особою або іншим суб`єктом владних повноважень.

Посилаючись на положення статті 188 Господарського кодексу України, статті 3 та частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що позивач допустив бездіяльність щодо розгляду пропозиції про розірвання Договору, а заявлені позовні вимоги не враховують обставин передачі відповідних повноважень іншому територіальному органу Міністерства юстиції України.

Заперечуючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив зазначає, що не погоджується з твердженнями про фактичне припинення договірних правовідносин на підставі листа відповідача від 07.11.2025 № 3760/13.1-25.

Позивач зазначає, що у вказаному листі відповідач не повідомляв про одностороннє розірвання Договору, а лише просив розірвати Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 30.12.2024 № 1318237/544-Вн у найкоротший можливий строк. За таких обставин позивач розцінював зазначений лист як пропозицію щодо розірвання Договору за згодою сторін, а не як повідомлення про припинення договірних зобов`язань в односторонньому порядку. При цьому лист не містив посилань на відповідні положення Договору чи норми законодавства, які б передбачали право відповідача на його одностороннє розірвання.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що після направлення зазначеного листа відповідач продовжував споживати електричну енергію, зокрема протягом листопада та грудня 2025 року. Водночас відповідач не надав проєкту додаткової угоди про розірвання Договору, а питання щодо зміни найменування споживача, порядку та строків проведення остаточних взаєморозрахунків і дати припинення договірних відносин залишилися неврегульованими.

Отже, за твердженням позивача, сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору, а передбачені законом підстави для його припинення в односторонньому порядку відсутні.

Також позивач заперечує проти посилань відповідача на статтю 652 Цивільного кодексу України як на підставу для звільнення від виконання договірних зобов`язань. Позивач зазначає, що Договір не було розірвано за згодою сторін у зв`язку з істотною зміною обставин, а відповідне судове рішення про його розірвання в матеріалах справи відсутнє.

Окремо позивач вважає безпідставними доводи відповідача щодо недобросовісної поведінки позивача у зв`язку з нерозглядом пропозиції про розірвання Договору. На обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що станом на 12.11.2025 стаття 188 Господарського кодексу України вже втратила чинність, а чинне законодавство та умови Договору не встановлювали строку розгляду такої пропозиції.

Крім того, позивач відхиляє доводи відповідача щодо зміни його територіальних повноважень унаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517 "Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції". На думку позивача, Договір не містить положень, які б передбачали припинення зобов`язань або звільнення відповідача від оплати спожитої електричної енергії у зв`язку зі зміною територіальної компетенції відповідного органу.

На підтвердження своєї позиції позивач зазначає, що зміна системи міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України не перешкодила відповідачу здійснити оплату електричної енергії, спожитої в жовтні 2025 року. Зазначене, за твердженням позивача, підтверджується випискою з його рахунку від 07.11.2025. Відтак позивач вважає, що зміна територіальних повноважень відповідача не перешкоджала виконанню ним грошових зобов`язань за Договором і в наступні розрахункові періоди.

З огляду на викладене позивач стверджує, що договірні зобов`язання сторін не припинилися, а відмова відповідача від оплати електричної енергії, спожитої в листопаді та грудні 2025 року, є необґрунтованою та свідчить про суперечливість його поведінки. У зв`язку із цим позивач наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на тому, що Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є неналежним відповідачем у справі, оскільки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517, з 03.10.2025 повноваження щодо Вінницької, Житомирської та Хмельницької областей перейшли до новоутвореної юридичної особи публічного права - Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На думку відповідача, пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач вважає, що передача повноважень щодо відповідної території іншому міжрегіональному управлінню є істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити під час укладення договору. За твердженням відповідача, якби такі обставини були відомі сторонам заздалегідь, Договір не було б укладено на відповідний строк.

Відповідач також зазначає, що листом від 07.11.2025 № 3760/13.1-25 ініціював процедуру розірвання Договору, однак, попри отримання зазначеного листа 12.11.2025, позивач не надав відповіді та не вжив заходів для врегулювання договірних відносин, зокрема шляхом укладення Договору з Хмельницьким міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України. На переконання відповідача, позивач, будучи обізнаним про зміну органу, відповідального за відповідні об`єкти, продовжив нараховувати заборгованість, що, на його думку, свідчить про порушення принципу добросовісності та зловживання правом.

Окремо відповідач заперечує проти доводів позивача щодо незастосовності статті 188 Господарського кодексу України. Зокрема, відповідач посилається на те, що договірні правовідносини виникли 30.12.2024, тобто в період дії зазначеного Кодексу, а тому порядок зміни та розірвання Договору, на його думку, має визначатися з урахуванням законодавства, чинного на момент укладення Договору та виникнення відповідних зобов`язань.

Також відповідач звертає увагу на встановлений Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX перехідний період тривалістю три роки, вважаючи, що його наявність спростовує доводи позивача про повне припинення застосування положень Господарського кодексу України до раніше виниклих тривалих договірних правовідносин.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 30.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (Постачальник) та Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Київ) (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1918237/544-Вн.

За змістом пункту 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу за кодом CPV ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючими установками приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не може перевищувати встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначену законом, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим Споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.

Відповідно до підпункту 2.1.1 Договору обсяг закупівлі електричної енергії - 371 784 кВт*год.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.

Згідно із п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 3 940 000,00 грн у т.ч. ПДВ 656 666,67 грн.

Умовами пункту п. 5.8 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Сторони мають право розірвати цей Договір у встановленому законодавством порядку (п. 13.6 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

У Комерційній пропозиції № 2 (Додаток № 2 до Договору) визначено, що оплата вартості спожитої електричної енергії здійснюється споживачем у повному обсязі один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Строк оплати становить 5 робочих днів з дати отримання рахунка.

Крім того, 22.07.2025 сторони уклали додаткову угоду до Договору, відповідно до якої домовилися внести зміни до його умов та викласти додаток до заяви-приєднання до умов Договору в новій редакції.

На виконання умов Договору позивач здійснив постачання відповідачу електричної енергії протягом листопада та грудня 2025 року, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії: від 30.11.2025 № 1318237-2511-1 за листопад 2025 року в обсязі 28 420 кВт/год вартістю 329 914,28 грн та від 31.12.2025 № 1318237-2512-1 за грудень 2025 року в обсязі 251 кВт/год вартістю 2 610,40 грн.

Загальний обсяг поставленої електричної енергії за вказаний період становить 28 671 кВт/год, а її загальна вартість - 332 524,68 грн.

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату вартості спожитої електричної енергії, унаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" у розмірі 332 524,68 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу № 1.13-550 від 13.02.2026 про виконання договірних зобов`язань та погашення зазначеної заборгованості. Однак відповідач вимогу не виконав, заборгованість не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відносини сторін, що виникають у зв`язку з постачанням електричної енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії (затверджені постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018), Кодексом комерційного обліку електричної енергії (постанова НКРЕКП № 311 від 14.03.2018) та положеннями укладеного між сторонами Договору.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1918237/544-Вн від 30.12.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).

У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Положеннями частин 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як установлено судом, у межах виконання Договору позивач у листопаді та грудні 2025 року поставив відповідачу електричну енергію загальним обсягом 28 671 кВт/год, вартість якої становить 332 524,68 грн. Обсяг і вартість поставленої електричної енергії підтверджуються рахунками та актами приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії, наявними в матеріалах справи.

Згідно із вимогами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Умовами Комерційної пропозиції № 2 (додаток № 2 до Договору) передбачено, що оплата вартості спожитої електричної енергії здійснюється споживачем у повному обсязі один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Строк оплати становить 5 робочих днів з дати отримання рахунка.

Таким чином, з огляду на встановлені Договором строки розрахунків та періоди постачання електричної енергії, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії, спожитої в листопаді та грудні 2025 року, настав.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію в листопаді грудні 2025 року в обсязі 28 671 кВт/год, вартість якої становить 332 524,68 грн.

Доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії відповідачем до матеріалів справи не надано.

У зв`язку з викладеним, враховуючи наведені положення чинного законодавства України та встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 332 524,68 грн основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Разом із тим суд критично оцінює доводи відповідача про те, що передача територіальних повноважень щодо Вінницької області Хмельницькому міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України є підставою для визнання Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неналежним відповідачем у цій справі.

Як установлено судом, Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1918237/544-Вн від 30.12.2024 укладено між ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" та Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Київ), яке згодом перейменовано на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

За твердженням відповідача, повноваження щодо Вінницької області перейшли до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з 03.10.2025. Водночас із пропозицією про розірвання Договору відповідач звернувся до ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" лише листом від 07.11.2025 № 3760/13.1-25, у якому просив розірвати Договір у найкоротший можливий строк. За твердженням відповідача, зазначений лист отримано позивачем 12.11.2025, однак відповіді на нього не надано.

Отже, відповідач ініціював питання про розірвання Договору більш ніж через місяць після заявленої ним дати передачі територіальних повноважень. При цьому сама по собі зміна територіальної компетенції міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України не свідчить про автоматичне розірвання Договору або перехід зобов`язань за ним до іншої юридичної особи.

Посилання відповідача на положення частини третьої статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої сторона договору, що одержала пропозицію про його зміну чи розірвання, мала повідомити іншу сторону про результати її розгляду у двадцятиденний строк, суд до уваги не бере, оскільки на дату отримання позивачем зазначеного листа Господарський кодекс України втратив чинність.

Водночас відсутність відповіді позивача на пропозицію про розірвання Договору сама по собі не зумовлює розірвання договірних відносин. Матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами згоди щодо розірвання Договору, укладення відповідної додаткової угоди або припинення його дії в інший передбачений законом спосіб. Так само відповідачем не надано належних доказів переходу до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України саме зобов`язання з оплати електричної енергії, поставленої за спірним Договором у листопаді та грудні 2025 року.

Не є самостійною підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання і його посилання на істотну зміну обставин у зв`язку з передачею територіальних повноважень іншому міжрегіональному управлінню. Відповідач не довів розірвання Договору в установленому законом порядку або наявності інших правових підстав для звільнення його від оплати фактично спожитої електричної енергії.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо зміни територіальної компетенції органів Міністерства юстиції України та ненадання позивачем відповіді на пропозицію про розірвання Договору не спростовують установленого факту постачання електричної енергії та не підтверджують відсутності у відповідача обов`язку її оплатити. Відтак, за відсутності доказів належного виконання грошового зобов`язання, позовна вимога про стягнення 332 524,68 грн заборгованості є обґрунтованою.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 990,30 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пров. Музейник, буд. 2-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 43315602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037; код ЄДРПОУ 41835359; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" НОМЕР_1 , в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) 332 524 грн 68 коп основного боргу.

Стягнути з Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пров. Музейник, буд. 2-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 43315602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037; код ЄДРПОУ 41835359; поточний рахунок ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" НОМЕР_2 в ТВБВ № 10001/0179 ФВОУ АТ "Ощадбанк", МФО 302076) 3 990 грн 30 коп витрат зі сплати судового збору.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 22 жовтня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи