Рішення № 140828104, 22.10.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/867/26

Провадження № 2/533/733/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

22 жовтня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Оксенюк М. М.,

за участі: секретаря судового засідання Шуліки Л. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

У С Т А Н О В И В

24.08.2026 через систему «Електронний суд» позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, 08.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №46007771, згідно з умовами якого відповідач отримав 12000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором.

Відповідно до п.6.1. договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС кредитодавця.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 57480,00 грн, з яких: 12000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43200,00 грн заборгованість за відсотками; 2280,00 грн заборгованість по комісії за видачу кредиту.

26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №26-01/2022-83, згідно з яким останній набув право вимоги до боржників, зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 у загальному розмірі 57480,00 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким останній набув право вимоги до боржників, зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 у загальному розмірі 74880,00 грн.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 74880,00 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 25000,00 грн.

Згідно ухвали суду від 27.08.2026 справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву позивача до суду не направив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4607771 (а.с.9-14), за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 12000,00 грн, строком на 30 днів з 08.10.2021, з терміном повернення кредиту: 07.11.2021 (п.1.2.-1.4.).

Сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 9480,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 21480,00 грн (п.1.5.).

Комісія за надання кредиту: 2280,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.).

Проценти за користування кредитом: 7200,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.). Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3. (п.1.7.).

Відповідно до п.6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п.6.4. договору. Укладення Товариством кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5.).

Даний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (п.6 кредитного договору).

Згідно довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», зазначено, що ОСОБА_1 , з яким було укладено кредитний договір №4607771 від 08.10.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Договір підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором, який сформовано автоматично на стороні Товариства та направлено клієнту на номер мобільного телефону, зазначений в Договорі: одноразовий ідентифікатор L33727, дата відправки ідентифікатора позичальнику 08.10.2021, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_1 (а.с.22).

Таким чином, ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, за яким у подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 12000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 08.10.2021, де зазначено: ОСОБА_1 , 3710004194, кредитний договір №4607771 від 08.10.2021; отримувач: власник платіжної картки НОМЕР_2 (а.с.23).

В порушення зазначених умов договору відповідач зобов`язання за договором №4607771 від 08.10.2021 належним чином не виконав. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на день подання позову має заборгованість у сумі 57480,00 грн, з яких: 12000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43200,00 грн заборгованість за відсотками; 2280,00 грн заборгованість по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.24-25).

26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №26-01/2022-83, згідно з яким останній набув право вимоги до боржників, зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 (а.с.28-35).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників від 26.01.2022 до ТОВ «Вердикт Капітал», підтверджується Актами приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022 та платіжною інструкцією про оплату за договором факторингу (а.с.33-35).

Відповідно до Реєстру Боржників від 26.01.2022 за Договором факторингу №26-01/2022-83 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 на загальну суму 57480,00 грн, яка складалася з: 12000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43200,00 грн заборгованість за відсотками; 2280,00 грн заборгованість по комісії (а.с.36-39).

Відповідно до розрахунку складеного ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість відповідача станом на 10.01.2023 (дата відступлення права вимоги) за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 становить 74880,00 грн, яка складається з: 12000,00 грн - заборгованість за кредитом, 60600,00 грн заборгованість за відсотками, 2280,00 грн заборгованість за комісією (а.с.26).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким останній набув право вимоги до боржників, зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 (а.с.40- 49).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників від 10.01.2023 до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», підтверджується Актами прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 (а.с.48-49).

Відповідно до Реєстру Боржників від 10.01.2023 за Договором факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 на загальну суму 74880,00 грн, яка складалася з: 12000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 60600,00 грн заборгованість за відсотками; 2280,00 грн заборгованість по комісії (а.с.50-53).

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося| нарахування жодних штрафних санкцій.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

За змістом ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно норми ч.1 ст.1050 ЦК України, в контексті положення ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

В свою чергу, нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору факторингу.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та комісією, в загальному розмірі складають 14280,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2280,00 грн заборгованість за комісією, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.

За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 позивач просить стягнути з відповідача 60600,00 грн заборгованості за відсотками.

Проте, як встановлено судом, згідно умов договору ОСОБА_1 отримав за вказаним договором кредит в розмірі 12000,00 грн строком кредитування 30 днів, за користування кредитом клієнт сплачує відсотки в розмірі 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору).

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано до суд належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач відповідно до п.2.3 договору вчинив дії, які свідчать про пролонгацію кредитного договору.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 7200,00 грн (12000,00 х 2,00% х 30 днів = 7200,00 грн).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками в розмірі встановленому кредитним договором, а саме в сумі 7200,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Оскільки відповідачем порушено зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, то на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4607771 від 08.10.2021 в загальному розмірі 21480,00 грн, яка складається з: 12000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 7200,00 грн заборгованість за відсотками; 2280,00 грн заборгованість за комісією (за надання кредиту).

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 74880,00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 21480,00 грн (12000,00 грн + 7200,00 грн + 2280,00), що становить 28,69% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 763,84 грн.

Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»; копія заявки на надання юридичної допомоги №1021 від 04.07.2026; копію витяга з Акта №24 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 де визначено, що на надання усної консультації з вивчення документів витрачено 2 години 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду витрачено 6 годин 18000,00 грн; письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) вартість - 3000,00 грн, загальний розмір винагороди складає 25000,00 грн (а.с.62 - 69).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та

верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 259, 263-265, 268, 280, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» ( місцезнаходження: вулиця Мечнікова, буд.3, офіс 306, місто Київ, 01133, одержувач коштів: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ одержувача: 44276926 РЕКВІЗИТИ РАХУНКУ ОДЕРЖУВАЧА: IBAN: НОМЕР_4 , відкритий у АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Сенс Банк» , код МФО 300346) заборгованість за договором про споживчий кредит №4607771 від 08.10.2021 у загальному розмірі 21480,00 грн (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), з яких: 12000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 7200,00 грн - заборгованість за відсотками; 2280,00 грн заборгованість за комісією.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 763,84 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги впродовж тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Оксенюк