Рішення № 140827776, 21.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3859/26

381/5199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахаровою О.І. подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 22.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір № 369678737. За умовами договору відповідачеві надано кредит у сумі 1 500,00 гривень строком на 15 днів. Надалі сума наданих кредитних коштів була збільшена до 6 000,00 гривень.

Цей договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що відповідач, як позичальник, не виконав умов договору щодо повернення отриманих коштів і сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач посилається на послідовне відступлення права вимоги за цим кредитним договором від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а від останнього до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договорів факторингу та відповідних реєстрів боржників.

За твердженням позивача, станом на 15.06.2026 заборгованість відповідача за договором становить 21 884,08 гривень, з яких 5 999,20 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15 884,88 гривень - заборгованість за процентами.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також компенсувати витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 серпня 2026 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та витребувано докази, що становлять банківську таємницю.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Представник позивача в позовній заяві зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Проте, відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставин справи.

Так, судом встановлено, що 22.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір № 369678737.

Згідно пункту 1.1 договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 1 500,00 гривень на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».

Згідно пункту 1.2 договору, кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником, який визначено як дисконтний період. У графіку розрахунків, що є додатком № 1 до договору, датою платежу визначено 07.05.2021.

Пунктом 1.3 договору передбачена можливість продовження дисконтного періоду за умови оплати всіх фактично нарахованих процентів та активації позичальником функції продовження цього періоду в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Згідно пункту 1.4.1 договору, протягом початкового дисконтного періоду проценти нараховуються за дисконтною ставкою 146,00 % річних, що становить 0,40 % від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.3 договору пунктом 1.4.2 передбачена індивідуальна ставка 604,99 % річних, що становить 1,66 % на день. Пунктом 1.4.3 передбачено застосування базової ставки 620,50 % річних, що становить 1,70 % на день, у разі скасування умов застосування дисконтної та індивідуальної ставок.

Разом із тим, пунктами 1.6, 1.7 договору передбачено продовження строку користування кредитом та відстрочення повернення його основної суми після закінчення дисконтного періоду. Згідно пункту 1.7.1, за ненадходження платежу зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту відкладається кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Згідно пункту 1.7.2 договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50% річних, що становить 2,30 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.10 договору передбачено, що порядок продовження строку користування кредитом, розміри процентних ставок та порядок їх застосування погоджені сторонами під час укладення договору. Пунктом 1.11 заборонено одностороннє збільшення кредитодавцем погоджених процентних ставок у порядку, не визначеному договором.

Згідно пункту 4.2 договору, строк його дії може бути продовжено з урахуванням умов пунктів 1.3 та 1.7. Пунктом 4.3 сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору, тобто після 90-го дня від дати закінчення дисконтного періоду, у розмірі, визначеному пунктом 1.7.2 договору, є процентами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

Згідно довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту 22.04.2021 о 17:40. Для підписання договору на зазначений позичальником номер телефону НОМЕР_1 о 17:42:03 направлено одноразовий ідентифікатор MNV9C97E, який було введено позичальником та направлено кредитодавцеві о 17:42:23. Перерахування первісної суми кредиту здійснено того ж дня о 17:42:35.

Заява на отримання кредиту, відомості про дії позичальника та примірник договору містять дані ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер банківської картки НОМЕР_3 та номер телефону НОМЕР_1 . Договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором MNV9C97E.

Згідно довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі та документів щодо перерахування коштів, після отримання первісної суми кредиту 1 500,00 гривень 22.04.2021 позичальник отримував додаткові кредитні кошти за цим договором: 23.04.2021 - 200,00 гривень, 25.04.2021 - 250,00 гривень, 26.04.2021 - 250,00 гривень, 28.04.2021 - 100,00 гривень, 29.04.2021 - 100,00 гривень і 200,00 гривень, 30.04.2021 - двічі по 300,00 гривень, 01.05.2021 - 1 100,00 гривень, 02.05.2021 - двічі по 200,00 гривень, 03.05.2021 - 200,00 гривень і 100,00 гривень, 04.05.2021 - 200,00 гривень, 05.05.2021 - 600,00 гривень, 07.05.2021 - 200,00 гривень. Загальна сума наданих за договором кредитних коштів становить 6 000,00 гривень.

Наведені обставини підтверджуються також витребуваною судом інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Згідно відповіді банку від 07.09.2026 № БТ/Е-38894, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відкрито рахунок № НОМЕР_4 . Банк підтвердив зарахування всіх зазначених сум на цю картку, а також те, що номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером за вказаною карткою та містився в анкетних даних відповідача.

Долучена банком виписка за період з 22.04.2021 до 12.05.2021 містить відповідні операції із зарахування коштів від первісного кредитодавця. Отже, перерахування відповідачеві кредитних коштів у загальній сумі 6 000,00 гривень підтверджене як документами кредитодавця, так і банківськими документами щодо рахунку позичальника.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. За умовами цього договору клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Договір діяв у редакції додаткових угод, зокрема додаткової угоди №26 від 31.12.2020.

Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 142 від 13.07.2021 до зазначеного договору факторингу, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 369678737 від 22.04.2021 у розмірі 14 709,12 гривень, з яких 5 999,20 гривень - основна сума боргу, 8 709,92 гривень - проценти. Відомості щодо відповідача наведено в рядку 1498 реєстру. Виконання сторонами договору факторингу підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків та протоколом узгодження.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до умов цього договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 03.08.2021 та реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №369678737.

У витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 у рядку 12102 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 369678737 від 22.04.2021 та заборгованість у сумі 21 884,08 гривень, з яких 5 999,20 гривень - основна сума боргу, 15 884,88 гривень - проценти. Фінансування за цим реєстром підтверджене платіжною інструкцією № 742 від 29.10.2021 на суму 5 320 276,67 гривень.

05.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, за умовами якого відступлено позивачеві права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників. Акт прийому-передачі реєстру боржників підписано сторонами 05.06.2025.

Згідно витягу з реєстру боржників від 05.06.2025 до цього договору факторингу, у рядку 19462 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договір № 369678737 від 22.04.2021 та загальну суму заборгованості 21 884,08 гривень, з яких 5 999,20 гривень - заборгованість за кредитом, 15 884,88 гривень - заборгованість за процентами. Сплату фінансування підтверджено платіжною інструкцією № 345 від 10.09.2025 на суму 2 004 222,05 гривні.

Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитодавця, 07.05.2021 позичальником сплачено 301,00 гривню, з яких 0,80 гривні зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, а 300,20 гривень - у рахунок погашення процентів. 09.06.2021 сплачено ще 5,00 гривень у рахунок погашення процентів. Таким чином, загальна сума врахованих платежів становить 306,00 гривень, з яких 0,80 гривні - погашення основного боргу та 305,20 гривень - погашення процентів.

Відповідно до цього розрахунку, станом на 13.07.2021 заборгованість становила 14 709,12 гривень, з яких 5 999,20 гривень - заборгованість за кредитом та 8 709,92 гривень - заборгованість за процентами. Надалі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» продовжувало нарахування процентів до 03.09.2021 включно. Згідно його розрахунку, станом на 28.10.2021 заборгованість становила 21 884,08 гривень, з яких 5 999,20 гривень - тіло кредиту та 15 884,88 гривень - проценти.

Згідно виписки з особового рахунку за договором № 369678737, складеної ТОВ «ФК «ЕЙС», станом на 15.06.2026 обліковується та сама сума заборгованості - 21 884,08 гривень. Додаткових нарахувань позивач не здійснював.

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частин 1, 2, 4 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзаців 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому для дотримання письмової, в тому числі електронної, форми правочину необхідне його підписання сторонами.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 статті 3 цього Закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього Закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно приписів частини 1 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно приписів статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведені правові норми, суд погоджується з доводами позивача, що між первісним кредитором та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір № 369678737 від 22.04.2021 та погоджено його істотні умови. Підписання договору одноразовим ідентифікатором, направленим на номер телефону, який належав відповідачеві та був його фінансовим номером, підтверджує дотримання письмової форми правочину.

Суд погоджується, що в межах цього договору відповідачеві надано грошові кошти в борг у загальній сумі 6 000,00 гривень. Факт отримання цих коштів підтверджено сукупністю документів щодо укладення і виконання договору, відомостей про дії позичальника та незалежними банківськими документами щодо його рахунку.

Договори факторингу, реєстри прав вимоги, реєстр боржників та документи щодо їх передачі і фінансування підтверджують послідовний перехід права вимоги за договором № 369678737 до ТОВ «ФК «ЕЙС». Однак відступлення права вимоги не змінює обсягу зобов`язань позичальника та не надає новому кредиторові права стягувати платежі, нараховані всупереч умовам договору чи закону.

З урахуванням повернення 0,80 гривні основного боргу залишок заборгованості за тілом кредиту становить 5 999,20 гривень. Зазначений залишок узгоджується з розрахунками кредиторів та реєстрами відступлених прав вимоги. Отже, існують підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у цьому розмірі.

Також суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для нарахування процентів за користування коштами. Однак суд має перевірити їх розмір та період нарахування з урахуванням погодженого сторонами строку кредитування і правової природи відповідних платежів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 розмежовано проценти за правомірне користування кредитом, які нараховуються в межах погодженого строку відповідно до статті 1048 ЦК України, та проценти як наслідок прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України. Після спливу строку кредитування право нараховувати проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється, а неповернення кредиту може бути підставою для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

У цьому випадку суд враховує, що пункт 1.7.1 договору передбачає автоматичне відстрочення повернення основної суми кредиту не більше ніж на 90 календарних днів після закінчення дисконтного періоду. Для застосування цього пункту не вимагається вчинення позичальником окремої дії з активації продовження строку.

Матеріали справи не містять підтвердження активації відповідачем функції продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.3 договору. Самі по собі враховані кредитодавцем платежі та застосовані ним у розрахунку процентні ставки не підтверджують виконання всіх передбачених цим пунктом умов для продовження дисконтного періоду та зміни кінцевої дати повернення кредиту.

Отже, для визначення граничного строку кредитування суд враховує початкові 15 днів та передбачене пунктом 1.7.1 договору відстрочення не більше ніж на 90 днів. Загальний строк кредитування становить 105 днів. З урахуванням визначеної у графіку початкової дати платежу 07.05.2021 останнім днем такого строку є 05.08.2021.

Згідно розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», станом на 05.08.2021 загальна заборгованість становила 17 882,66 гривень, з яких 5 999,20 гривень - основна сума кредиту та 11 883,46 гривень - заборгованість за процентами.

Суд враховує, що розміри ставок та їх застосування в різні періоди користування кредитом були визначені договором при його укладенні. У межах граничного строку кредитування нарахування за пунктами 1.4 та 1.7.2 договору обліковувалися як плата за користування кредитними коштами. Водночас після 05.08.2021 правова природа нарахувань змінюється відповідно до прямої вказівки пункту 4.3 договору.

Згідно приписів частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна заява містить посилання на статтю 625 ЦК України, а пункт 4.3 договору безпосередньо визначає правову природу процентів після закінчення строку кредитування. Тому суд оцінює ці нарахування як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання та перевіряє можливість їх стягнення з урахуванням спеціальних положень закону.

У пункті 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній у період спірних нарахувань, передбачено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, допущене з 01.03.2020 до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину. Це звільнення охоплює неустойку та інші платежі за прострочення, зокрема платежі, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

На таке застосування пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» вказав Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 у справі № 757/8409/22-ц. Суд враховує, що спірний кредит надано на споживчі цілі, а нарахування після закінчення строку кредитування здійснено у серпні - вересні 2021 року, під час дії карантину. Отже, відповідач звільнений від відповідальності за прострочення у цей період.

За період з 06.08.2021 до 03.09.2021 включно ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нарахувало проценти за 29 днів у сумі 4 001,42 гривня, виходячи із зазначеної в розрахунку щоденної суми 137,98 гривень. Ці нарахування здійснено після спливу погодженого строку кредитування, вони мають правову природу відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України та з наведених підстав не підлягають стягненню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 17 882,66 гривень заборгованості за договором № 369678737 від 22.04.2021, з яких 5 999,20 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 11 883,46 гривень - заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування. У стягненні решти заявлених процентів у сумі 4 001,42 гривні слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката у розмірі 7 000 грн, суд встановив наступне.

На підтвердження понесених витрат представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 25771022026 від 19 червня 2026 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг.

Аналізуючи існування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесеним ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає за доцільне зменшити розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу до 4000 гривень.

Згідно приписів частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 175,59 гривень витрат зі сплати судового збору: 2 662,40 х 17 882,66 / 21 884,08.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором № 369678737 від 22.04.2021 у сумі 17 882 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 66 копійок, з яких 5 999,20 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 11 883,46 гривень - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п`ять) гривень 59 копійок як компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА