Ухвала суду № 140827132, 22.10.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/5300/26

провадження № 2/0285/3265/26

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Сташків Т. Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,

сторони у справі: ТОВ «Споживчий центр», його представник Омельяненко Р. Р., відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ :

25.08.2026 позивач звернувся до суду та просив постановити рішення суду, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22.12.2025-100000092 від 22.12.2025 у розмірі 11 460,00 грн, 2662,40 грн судових витрат та 120,18 грн поштових витрат.

Ухвалою суду від 26.08.2026 провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначене судове засідання на 22.10.2026.

03.09.2026 надійшла заява представника позивача про закриття провадження у справі. Представник повідомляє, що відповідач у справі повністю розрахувався із ТОВ «Споживчий центр» за спірною заборгованістю. Тому просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору та вирішити питання про повернення судового збору із державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, клопотання представника позивача суд виснує наступне.

У Постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) викладено правові висновки щодо закриття провадження за п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Одночасно відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Як вбачається з матеріалів справи, до початку розгляду справи по суті стороною позивача заявлено клопотання про закриття провадження у даній справі, оскільки відповідач повністю розрахувався за спірну заборгованість (а. с. ).

Із зазначеної заяви не вбачається, що правовідносини між сторонами взагалі не існували на момент звернення до суду (наприклад, борг уже був сплачений), або ж предмет спору припинив існування об`єктивно, і між сторонами не залишилося жодних неврегульованих питань.

Спір був врегульований відповідачем добровільно після відкриття провадження у справі, тому заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову позивача від позову.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц.

Звернення позивача із заявою про відмову від позову є одним із головних процесуальних прав сторін, закріплений у статті 43 ЦПК України, та відображенням основоположного принципу цивільного судочинства - принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України).

Відтак судом встановлені підстави для прийняття відмови від позову позивача, що тягне за собою закриття провадження у справі.

Одночасно суд роз`яснює позивачу наслідки закриття провадження у справі, визначені положеннями ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України, що у разі відмови позивача від позову до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи наведене, суд виснує про наявність підстав для закриття провадження у зв`язку із відмовою позивача від позову та часткового повернення судового збору відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 142, 255, 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості № 22.12.2025-100000092 від 22.12.2025 у розмірі 11 460,00 грн закрити, у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1331,20 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала, що постановлена поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення чи підписання.

Дата підписання повного тексту ухвали 22 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна СТАШКІВ