Рішення № 140826888, 21.10.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3949/26

провадження № 2/0274/2818/26

Рішення

Іменем України

21.10.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Какун А.С. звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором №8237045 від 29.09.2025 року в розмірі 17705,00 грн, право грошової вимоги за яким перейшло до позивача.

В обґрунтування позову зазначала, що 29.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8237045, за умовами якого кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачкою первісному кредитору з метою отримання кредиту. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Згідно договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Зазначала, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі.

У свою чергу, ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором та має заборгованість в розмірі 17705,00 грн., з яких: 4865,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 5840,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 24.02.2026 до договору факторингу №24022026 від 28.08.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 17705,00 грн., з яких: 4865,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 5840,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн заборгованість за неустойкою (штраф, пеня). Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 11.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.36).

Відповідачка повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення на адресу зареєстрованого місця її проживання, який отримано нею 16.06.2026.

Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.09.2025 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит №8237045 (а.с.7-12,14,18).

Відповідно п.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту становить 5000,00 грн.

Пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 360 днів з 29.09.2025; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 24.09.2026.

Загальні витрати позичальника за кредитом складають 16075,00 грн. Денна процентна ставка складає 0,89%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1341,97 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 21075,00 грн (п.1.5 договору).

Відповідно до п.1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 15 грн., яка нараховується за ставкою 0,30 відсотків від суми кредиту одноразово з моменту видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 16060,00 грн., яка нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору (а.с.13).

Позивачем також долучено Паспорт споживчого кредиту №8237045, у якому викладено інформацію про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту (а.с.15-17).

Відповідно до платіжного доручення №163092342 від 29.09.2025 на карту НОМЕР_1 , 29.09.2025 перераховано грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору №8237045 (а.с.19).

Згідно витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриватБанк» від 06.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Згідно виписки за договором №б/н за період 29.09.2025-04.10.2025 відмічається зарахування коштів 29.09.2025 в сумі 5000,00 грн від ТОВ «Мілоан».

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24022026, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, у тому числі за кредитним договором №8237045 від 29.09.2025 (а.с.21-26).

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №24022026 від 24.02.2026 та Акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.02.2026, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №8237045 від 29.09.2025 в сумі 17705,00 грн., з яких: 4865,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 5840,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) (а.с.27,29).

Згідно до платіжної інструкції №45 від 26.02.2026 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно договору факторингу №26022026 від 26.02.2026 здійснило оплату на користь ТОВ «Мілоан» в сумі 11152393,32 грн (а.с.28).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №8237045 від 29.09.2025 слідує, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 17705,00 грн., з яких: 4865,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 5840,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) (а.с.20).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2025 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит №8237045, за умовами якого: сума кредиту 5 000 грн.; строк кредитування 360 днів; дата надання кредиту: 29.09.2025; дата погашення кредиту: 24.09.2026.

Між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24022026, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, у тому числі за кредитним договором №8237045 від 29.09.2025.

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №24022026 від 24.02.2026 та Акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.02.2026, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №8237045 від 29.09.2025 в сумі 17705,00 грн., з яких: 4865,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 5840,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

На виконання умов кредитного договору відповідачка сплатила лише 135,00 грн тіла кредиту.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 4865,00 грн є обґрунтованими та доведеними.

Щодо стягнення заборгованості комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження №14-53цс21).

У кредитному договорі зазначено загальний перелік послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту, в той же час позивач не надав доказів реального надання таких послуг відповідачу протягом строку кредитування, їх перелік, тощо, відтак положення п. 1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати фіксовану плату за обслуговування кредитної заборгованості кожного розрахункового періоду, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, вимога про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 5840,00 грн не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки, відтак позивачеві слід відмовити у стягненні заборгованості за неустойкою в розмірі 7000,00 грн.

Враховуючи, що позивач надав відповідачці обумовлені договором грошові кошти, шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідачка свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача 4868,00 грн. тіла кредиту, а в решті позову відмовити.

За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 732,00 грн за подання позовної заяви до суду.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,141,263-265,274,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів (ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, 2) заборгованість за кредитним договором №8237045 від 29.09.2025 в розмірі 4865,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів (ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, 2) 732,00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко