Рішення № 140826878, 13.10.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1138/25

Провадження № 2/273/349/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №101921803 від 19.10.2024 в розмірі 33 405,58 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що 19.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №101921803 , відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 25000,00 грн. строком на 345 днів, зі сплатою комісії з надання кредиту у розмірі 5000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач не надала банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 33 405,58 грн.

Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 14.08.2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін .

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася і не повідомила причин своєї неявки, про час і місце розгляду справи повідомлена належно за зареєстрованим місцем свого проживання. Будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило. Правом на відзив відповідач не скористалася.

Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, в установлений строк відзив на позов не подала, суд вважає за можливе на підставі ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №101921803 за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 25000,00грн. строком на 345 днів (а.с.31-59).

Відповідно до п.1.5.1. договору за надання кредиту встановлена комісія у розмірі 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 20,00% від суми кредиту, одноразово, в момент видачі кредиту.

П.1.5.2. договору, установлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 38500,00 грн., що нараховується з ставкою 7,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Відповідно до п.1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховуються за ставкою 220,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п.1.5.4 договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Відповідно до п.2.1. кредитні кошти надаються позичальнику без готівко на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Свої зобов`язання ТОВ «Мілоан» за договором про надання споживчого кредиту виконав, перерахувавши на поточний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 25 000,00 грн., що стверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 16.04.2025 про зарахування кредитних коштів у розмірі 25000,00 грн. на карту НОМЕР_1 19.10.2024 (а.с.75).

Відповідно до розрахунку ТОВ «Мілоан» заборгованість за кредитним договором №101921803 від 19.10.2024 становить 33 405,58 грн., з яких: 18 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15 405,58 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.59-61).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст.526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, укладення договору №101921803 від 19.10.2024 року та зарахування грошових коштів у сумі 25 000,00грн. на картковий рахунок відповідачки .

Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала порушення нею зобов`язань, що виникли за договором про споживчий кредит №101921803 від 19.10.2024 року та виникнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що боржник належним чином не виконує зобов`язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 16.01.2025, укладеного із адвокатським об`єднанням «Правовий курс», акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16.01.2025, додаткова угода №1 до договору № 16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025, реєстр боржників №2 від 09.04.2025 року, акт прийому-передачі надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №16012025 від 16.01.2025 року, додаткова угода №3 до договору №16012025 від 16.01.2025 від 20.06.2025 року .

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн. є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 5 000,00 грн.

Крім того, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» ( ЄДРПОУ 40484607) заборгованість за договором про споживчий кредит №101921803 від 19.10.2024 року в розмірі 33405,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» ( ЄДРПОУ 40484607) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бєлкіна Д.С.