Ухвала суду № 140826699, 21.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/4392/26

1-кс/154/925/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 Слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , провівши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Володимирі за засобом відеофікації розгляд клопотання старшого слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Володимира-Волинського, Волинської області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою по АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,

УСТАНОВИВ:

20.10.2026 до суду надійшло погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України за наступних обставин.

Своє клопотання слідчий мотивує тим, що Слідчим відділом Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, за процесуального керівництва Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, здійснюється досудове розслідування у кримінальному №62026140120000027 від 13.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Так, солдат ОСОБА_6 , підозрюється в тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, о 09 год. 00 хв. 30.11.2026 не з`явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, та в період часу з 30.11.2025 по 20.10.2026 тобто до моменту його виявлення працівниками поліції за місцем проживанням, незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, чим вчинив нез,явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

20.10.2026 солдату ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

20.10.2026 солдата ОСОБА_6 затримано в порядку

ст. 615 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: матеріалами службового розслідування; документами військової частини НОМЕР_1 ; та іншими матеріалами кримінального провадження.

В ході проведення досудового розслідування встановлено ряд ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі, зможе здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На підставі викладеного слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання та просили обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, під впливом отримання якого в майбутньому, в останнього можуть з`явитись наміри переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_6 підтвердив свою причетність до інкримінованої підозри, заперечував проти задоволення клопотання щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що має намір повернутись на військову службу, має згоду ВЧ НОМЕР_2 , яка потребує письмового оформлення.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, вважаючи можливим обрати відносно ОСОБА_6 більш м,який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки останній бажає повернутись на військову службу, у зв,язку з чим необхідно оформити відповідні документи для звільнення від кримінальної відповідальності. Також зауважила, що ОСОБА_6 постійно проживає за місцем реєстрації в будинку, який належить його матері та яка не заперечує проти того, що син знаходився під час домашнього арешту за місцем проживання, у зв,язку з чим просила відмовити у задоволенні клопотання,

Слідчий суддя, заслухавши клопотання слідчого, думку учасників справи, дослідивши представлені до клопотання матеріали, приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як зазначає Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (рішення у справі "Єчюс проти Литви", заява № 34578/97, п. 93).

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, справу «Комарова проти України» від 16.05.2013 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Оскільки метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов`язковим.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися з кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 5 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

На підтвердження підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення органом досудового розслідування надані: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про вчиннення кримінального правопорушення, протокол допиту свідків, повідомлення про підозру, матеріали, що характеризують особу та іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров`я; 4) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, згідно санкції якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, матиме можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, схиляючи свідків давати неправдиві показання чи відмовитись їх надавати органу досудового розслідування та суду, оскільки одними із вагомих доказів вчинення кримінального правопорушення є показання свідків.

В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України слід зазначити, що при обранні більш м`якого запобіжного заходу

підозрюваний ОСОБА_6 , може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження іншим чином, а саме: не дотримуватись покладених на нього процесуальних обов`язків, перешкоджати збору відомостей, які характеризують його особу, вживати, вчиняти інші дії з метою затягування слідства та судового розгляду.

Згідно ч 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Отже, для запобігання ризикам, вказаним у ст. 177 КПК України,

та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства

та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду

з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості підозрюваного, превалює над принципом поваги до свободи особистості, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде виправданим, оскільки жоден інший більш м`який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не здатен забезпечити повний контроль над поведінкою підозрюваного та не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

З врахуванням вищенаведеного, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може надалі переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, при цьому, вищевказані та наведені факти, якраз і свідчать про неможливість запобігання зазначеним в КПК України ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями. 177 та 178 цього кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Тобто законодавець надав суду дискреційні повноваження щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у кримінальних провадження, в тому числі, за ст. 407 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Враховуючи обставини провадження, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, існування вищенаведених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, тяжкість інкримінованого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про можливість визначення розміру застави у цьому провадженні в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять),00 гривень.

Керуючись ст.ст.177, 183, 193-194, 197, 199, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 18.12.2026 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з 07 год 25 хв. 20.10.2026 року, тобто з моменту затримання особи.

Негайно взяти під варту підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду.

Визначити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120,00 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504 , банк ДКСУ м. Київ МФО 820172.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) не відлучатися за межі м.Володимир, Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

2) утриматися від спілкування зі свідками у справі.

3)здати на зберігання у відповідний орган Управління Державної міграційної служби паспорт України для виїзду за кордон (за наявності).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити ОСОБА_6 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом слідчого, прокурора або суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, ОСОБА_6 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 10-00 год. 21.10.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_7