Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 645/2215/26
Провадження № 2/645/2156/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Феленко Ю.В.,
за участі секретаря судових засідань Каратаєвої Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №18595-07/2023 від 13.07.2023 в розмірі 15156,49 грн., а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн. а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 13.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання фінансового кредиту № 18595-07/2023 відповідно до умов якого відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
12.12.2023 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №12122023 від 12.12.2023, за яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 18595-07/2023 від 13.07.2023. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 15156,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3941,00 грн, заборгованість за процентами - 11215,49 грн. У зв`язку з викладеним позивач звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку.
Ухвалою суду від 19.03.2026 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
25.05.2026 від представника відповідача, адвоката Тальчук П.І., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору № 18595-07/2023 від 13.07.2023, оскільки позивачем не надано жодних доказів як ідентифікації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» при вході в особистий кабінет, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання оспорюваного кредитного правочину (наприклад, довідка від мобільного оператора), так і проходження процедури верифікації під час реєстрації. Доказів, що кошти прийняті банком та надіслані на рахунок боржника, позивач не надав, а довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» не містить в собі інформації та доказів приналежності платіжної картки « НОМЕР_1 » саме відповідачу, а не іншій особі. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів за кожним кредитним договором не є можливим.
Також, сторона відповідача зазначає, що нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».
Окрім того вказано, що позивачем не підтверджено факт відступлення права вимоги до нього за вказаним кредитним договором, оскільки договір факторингу не містить інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містить даних про особу боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора.
Оскільки позивачем не було доведено факту видачі Відповідачу кредитних коштів у заявленому Позивачем розмірі по кредитному договору, а також відповідно і користування кредитними коштами, то слід дійти висновку про відсутність правових підстав для стягнення як тіла кредиту, так і відсотків та інших платежів по ньому.
Також, стороною відповідача висловлені заперечення щодо співмірності заявленої суми витрат на правову допомогу.
06.07.2026 представником позивача надана відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивачем підтверджено факт укладання кредитного договору № 18595-07/2023 від 13.07.2023 та наявність заборгованості у відповідача. Кредитний договір є укладеним у повній відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до письмового. Використання одноразового СМС-ідентифікатора боржником та факсимільного підпису Товариства (за попередньою згодою сторін) є належним і правомірним способом підписання правочину, що повністю підтверджено практикою Верховного Суду, а також відсутність поглибленої верифікації не свідчить про неукладення кредитного договору, оскільки законодавством України визначено гнучкий механізм перевірки клієнтів. ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» належним чином здійснило ідентифікацію особи клієнта, а необхідність проведення верифікації визначалась з урахуванням ризик-профілю клієнта, суми кредиту та характеру ділових відносин.
Факт надання кредитних коштів повністю доведений первинними документами платіжних провайдерів, а виписки банківського зразка не можуть бути надані, оскільки первинний кредитор ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» позивач не є банком. Окрім того, здійснення відповідачем часткових платежів на погашення кредиту відповідно до практики Верховного Суду є беззаперечним конклюдентним визнанням ним усього обсягу боргу.
Також, на думку позивача, витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи представника відповідача не є обґрунтовані.
09.07.2026 представником відповідача подані додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач не спростував належним чином і відповідними доказами заперечення, викладені Відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо укладення кредитного договору в електронній формі. Разом з відповіддю на відзив позивач не долучив оригінал кредитного договору №18595-07/2023 від 13.07.2023 з накладеними кваліфікованими електронними підписами або інший електронний файл, який би давав змогу перевірити справжність електронних підписів та факт підписання договору сторонами.
У судове засідання сторони не з`явились. Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи без його участі.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд зазначає таке.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 13.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» з метою отримання кредиту. За результатами розгляду Заяви - Анкети 13.07.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 18595-07/2023.(а.с. 16-18)
Додатками №№1,2 до споживчого договору є: Графік платежів за договором про споживчий кредит № 18595-07/2023 від 13.07.2023 та Паспорт споживчого кредиту № 08410-10/2023.(а.с. 14, 18 зв.-19)
Згідно п.1.1 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2 Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 13.07.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 06.07.2024.
Згідно п.1.4 Договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.
Пунктом 1.4.1 Договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.
Відповідно до п.1.5 Договору, клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п.2.1. Договору Перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: отримання через Систему ВаnkID НБУ ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пapoля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.
Відповідно до п.2.2. Договору видача кредитів клієнту-фізичній особі (надалі-клієнт) товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «інтернет», через веб-сайт товариства.
Відповідно до п.2.3. Договору для отримання кредиту клієнт відвідує сайт товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме Правилами надання кошті в у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, що розміщується товариством на сайті товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів НБУ (інформація на сайті товариства).
Відповідно до п.2.4. Договору за результатами ознайомлення з наведеною інформацією на сайті товариства клієнт на калькуляторі обирає необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, який є розрахунковим періодом для побудування графіку платежів, після чого переходить до створення особистого кабінету.
Відповідно до п.2.5. Договору для створення особистого кабінету клієнт на сайті товариства вводить свій особистий або фінансовий номер телефону та підтверджує його шляхом введення коду з смс - повідомлення приймає вхідний дзвінок від товариства та підтверджує відповідну дію.
Відповідно до п.2.6 Договору після входу (авторизації) до особистого кабінету, клієнт, для отримання кредиту заповнює Заявку-Анкету (надалі заявка).
Відповідно до п.2.15, 2.18 Договору перед укладенням Договору про надання фінансового кредиту товариство надає клієнту інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій товариства з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. зазначена інформація безоплатно надається товариством клієнту за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленого в Законі України «Про споживче кредитування» у письмовій формі- у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Клієнт нажимаючи кнопку «Погоджую» підтверджує ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, заявкою, проектом договору про надання фінансового кредиту. Зі сторони Клієнта Кредитний договір підписується шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію». Будь-які інші документи (заяви, звернення, повідомлення, копії документів, інше ) пов`язанні з укладенням та виконанням Кредитного договору Клієнт може підписати одним із способів: накладенням електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором або у випадку надіслання документів в паперовому вигляді, власноручним підписом.
Відповідно до п.3.1 Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
У додатку №1 до Договору сторонами був узгоджений Графік платежів за договором № 18595-07/2023, з якого вбачається, зокрема, що відповідач мав повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в період з 13.07.2023 до 06.07.2024.
13.07.2023 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, відомості в якому узгоджуються з суттєвими умовами договору № 18595-07/2023, включно з порядком та умовами надання і повернення кредиту, розміром процентів за користування кредитом.
Підписання вказаних документів здійснено ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W2210».
Відповідно до п.1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-2785, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.
Відповідачу ОСОБА_1 13.07.2023 о 15:05:14 год. на картку № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua - 262100346) були надані кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн, про що свідчить лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яке діє в межах Договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12 (Вих. номер листа: №3466_250630125808 від 30-06-2025).(а.с. 20)
Окрім того, на виконання ухвали суду від 26.08.2026 з АТ «Універсал Банк» надійшла відповідь, з якої вбачається, що транзакція, здійснена 13.07.2023 в сумі 4000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) була успішною.
Таким чином, судом встановлено, що 13.07.2023 відповідачу на виконання Договору № 18595-07/2023 були надані кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн.
Доводи відповідача про відсутність належних доказів укладення кредитного договору суд відхиляє, оскільки наданий позивачем електронний договір містить відомості про його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Сам по собі факт заперечення відповідачем укладення договору не спростовує наданих позивачем доказів та не свідчить про недійсність чи неукладеність договору.
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності факту отримання кредитних коштів. Наданий позивачем лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» підтверджує здійснення 13.07.2023 переказу кредитних коштів у сумі 4000,00 грн на банківську картку, зазначену позичальником при оформленні кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23. За змістом якої довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, які узгоджуються між собою та підтверджують факт видачі кредиту і подальше невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.
Водночас відповідач не надав доказів того, що кредитні кошти були отримані іншою особою, або що його персональні дані були використані без його волі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Згідно п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Таким підписом за договором кредитний договір № 18595-07/2023 був одноразовий ідентифікатор «W2210».
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупність інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Аналогічної позиції висловлена в поставові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762.
Суд доходить висновку, що між сторонами був укладено кредитний договір № 18595-07/2023, а ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало.
Як встановлено з розрахунків заборгованості первісного кредитора та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором № 18595-07/2023 відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 15156,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3941,00 грн, заборгованість за процентами - 11215,49 грн., нарахованими в межах строку дії кредитного договору.
12.12.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладений договір факторингу №12122023, у відповідності до умов якого, згідно з п.п .1.1, 1.2, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу України, фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.(а.с. 21 зв.-24)
Згідно з копією витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023, до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (№1199) за кредитним договором № 18595-07/2023 від 13.07.2023, дата закінчення договору - 06.07.2024, сума виданого кредиту - 4000,00 грн, кількість днів прострочення - 133; сума заборгованості за відсотками у валюті кредиту - 11215,49 грн; загальна сума у валюті кредиту - 15156,49 грн.(а.с. 24 зв.)
Також, 12.12.2023 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був складений та підписаний Акт приймання-передачі письмового та електронного Реєстру Боржників до Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023.
Відповідно до платіжної інструкції № 73644 від 12.12.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило на користь ТОВ «Аванс Кредит» оплату згідно Договору факторингу № 12122023 за відступлення права вимоги.(а.с. 25)
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином виконувались зобов`язання з повернення кредитних коштів первісним кредиторам.
Відступленням права вимоги є договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15№ «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».
Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.
Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, відомості, що вказаний правочин оскаржувався в судовому порядку відсутні, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.
Вищевказане підтверджує, що позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» правомірно, у передбачений законом спосіб і формі, на підставі договору факторингу набув право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за Договором.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 в повній мірі не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту, що обумовлена умовами Договору кредитодавцю ТОВ «Аванс Кредит», беручи до уваги доведеність факту отримання ним кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 18595-07/2023 в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3941,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 11215,49 грн суд зазначає наступне.
Як зазначалось раніше п.п. 1.2, 1.4 Договору визначено, що кредит надається строком на 360 днів, з 13.07.2023 до 06.07.2024. За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована; процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.
Отже, з аналізу положень Договору суд зробив висновок, що сторони означеного правочину обумовили те, що протягом усього строку дії Договору процентна ставка є фіксованою (незмінною) і становить 1,99%/день.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений правильно.
Як встановлено судом, первісним кредитодавцем ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відсотки за користування кредитними коштами позичальником були нараховані з 13.07.2023 до 12.12.2023 включно, по день відступлення права вимоги, тобто в межах дії строку договору.
При цьому ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» власного розрахунку заборгованості не надано.
Суд звертає увагу, що встановлення процентної ставки у розмірі 1,99% в день, що передбачена умовами Договору, мало місце до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а також нарахування первісним кредитодавцем позичальнику відсотків за користування кредитним коштами мало місце до набрання чинності означеним Законом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що первісним кредитодавцем ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» при здійсненні розрахунку, були дотримані положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Договору, тобто станом на 13.07.2023).
Тому, на переконання суду, сума заборгованості за відсотками яка складає 11215,49 грн. є доведеною та відповідає вимогам Закону.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про, зокрема, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору; якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до частин 1-4 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.
Суд дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за користування кредитом, суму заборгованості за якою заявлена позивачем до стягнення, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до 5607,74 грн (11215,49 грн - 50%).
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за відсотками в розмірі 5607,74 грн, що на переконання суду відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.
З огляду на викладене вище, оскільки відповідач свої зобов`язання за умовами Договору № 18595-07/2023 у повному обсязі не виконав, доказів відсутності своєї заборгованості перед позивачем суду не надав, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 18595-07/2023 від 13.07.2023 у розмірі 9548,74 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3941,00 грн, заборгованість за процентами - 5607,74 грн.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Встановлено, що між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (Об`єднання) був укладений договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.
Згідно із п. 1.1, п. 2.3 вказаного договору, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової(правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта. Вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає: 8000,00 грн без ПДВ.
Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надано копії таких документів: Акту № 65 наданих послуг від 09.03.2026, укладеного між АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», згідно з яким виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої допомоги) № 0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 18595-07/2023, у сумі 8000,00 грн; детального опису наданих послуг до акту № 65 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої допомоги) у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18595-07/2023, де боржником є ОСОБА_1 ..
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
У поставні від 22 жовтня 2025 року по справі № 761/415/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також виснував, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Сторона відповідача заперечувала щодо розміру витрат на правову допомогу, посилаючись на необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг, тому розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню з огляду на шаблонний характер документів індивідуалізованого правового аналізу саме цієї справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін.
Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 1677,30 грн
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 18595-07/2023 від 13.07.2023 у розмірі 9548,74 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1677,30 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, ел. пошта legal@kredyt-kapital.com.ua, адреса: Україна, 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх,
представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, видане 29.09.2012, Адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ: 41557199,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Ю.В. Феленко
Судове рішення № 140825977, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 645/2215/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: