Вирок № 140825805, 21.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/756/26

Справа № 643/6444/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140110000512 28.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого: 09.09.2021 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, звільненого від відбуття покарання з випробуванням строком 1 рік; 27.12.2023 року Салтівським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років обмеження волі, звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки (ухвалою суду від 16.04.2026 звільнено від відбування призначеного за вироком покарання у зв`язку з закінченням іспитового строку); 01.10.2025 року Шевченківським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 309 КК України строком 2 роки позбавлення волі; без місця реєстрації, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 4 ст.185 КК України,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винуватим у вчиненні яких визнається обвинувачений.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025 р. № 327 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем призваного на військову службу під час мобілізації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби зобов`язаний свято та непорушно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, зразково виконувати службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, не допускати негідних вчинків, стримувати від них інших та доповідати безпосередньому начальникові про все, що стосується виконання службових обов`язків.

Крім того, згідно з вищевказаними нормативно-правовими актами, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст.ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність забезпечення постійної бойової готовності військової частини, підтримання внутрішнього порядку та військової дисципліни зобов`язує військовослужбовців у службовий час постійно перебувати в розташуванні військової частини або в місці служби та не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Згідно з п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці служби (занять) протягом робочого (навчального) часу, а також поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або він направлений туди за наказом командира (начальника).

Однак, солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , 22.11.2025 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та без поважних причин, самовільно не з`явився вчасно на службу без поважних причин.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , у порушення вищезазначених нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, 21.11.2025 року не з`явився вчасно на службу без поважних причин в район зосередження підрозділу військової частини НОМЕР_1 розташованого поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 з лікувального закладу КНП «НЛ ім. Ю. ЛИПИ» м. Новояворівськ , з якого був виписаний 21.11.2025 року.

У період з 22.11.2025 по 23.02.2026 солдат ОСОБА_4 перебував за межами місця служби, а саме за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_4 у вказаний період постійно та незаконно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 , не виконуючи обов`язків військової служби та не маючи на те поважних причин

За час самовільної відсутності солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, до медичних закладів не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, причини відсутності або вчинене правопорушення не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 23.02.2026, тобто до моменту встановлення особи працівниками Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 23.02.2026, приблизно о 13:28, у період дії в Україні воєнного стану, який введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, строк дії якого неодноразово продовжувався по теперішній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, перебуваючи у підвальному приміщенні, розташованому на рівні під`їзду №4 будинку за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 126-А, до якого останній потрапив шляхом вільного доступу, через відкриті вхідні двері, у якому на стелі приміщення прокладені кабелі ТПП 50x2x0,5, які належать юридичній особі «Харківська філія АТ "Укртелеком" (ЄРДПОУ 25614660), побачивши кабелі у вказаному підвальному приміщенні у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів.

Далі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, шляхом вільного доступу, таємно, за допомогою інструментів, який останній мав при собі, демонтував кабель ТПП 50x2x0,5, загальною довжиною 48 метрів, вартість якого становить згідно з висновком експерта - 6906 гривень 24 копійки, зі стелі підвального приміщення, розташованого на рівні під`їзду №4 будинку за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 126-А.

Після чого, ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину разом з викраденим майном та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду АТ «Укртелеком» на суму 6906 гривень 24 копійки.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. Позиція обвинуваченого

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі.

Підтвердив, що наведені в обвинуваченні всі обставини вчинення злочину встановлено, а також наведено у обвинувальному акті вірно. Вважає можливим обмежитись його допитом та застосувати положення ч.3 ст.349 КПК України, оскільки висунуте обвинувачення йому цілком зрозуміле, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначених кримінальних правопорушень.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України. Просив суд, з урахуванням думки обвинуваченого, та захисника здійснювати розгляд, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого.

Суд, зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, повідомлення ним фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 .

При цьому, суд виходить з того, що злочини, вчинені обвинуваченим, не є складними, обвинувачений не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

IV. Призначення покарання.

Дані про особу обвинуваченого.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що обвинувачений громадянин України, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимий.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиросердно розкаявся у скоєному, що визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.

Вчинення кримінального правопорушення у стані наркотичного сп`яніння визнається судом обставиною, яка обтяжує покарання.

Застосовне законодавство.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Мотиви призначення покарання.

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, а саме:

передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України визначити остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Захисник просив при призначенні обвинуваченому покарання врахувати його щире каяття, сприяння слідству, а також бажання ОСОБА_4 продовжити службу у лавах ЗСУ.

Обвинувачений підтримав позицію щодо призначення йому покарання висловлену прокурором.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, який раніше судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що обвинувачений вчинив злочин не відбувши строк попереднього покарання та вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, що відповідатиме вимогам ст.50, 65 КК України, призначити ОСОБА_4 , покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі.

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Полтави від 01.10.2025 у справі № 643/1495/22 провадження 1-кп/554/101/2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2021 року та остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відтак, при призначенні судом покарання у цьому кримінальному провадженні, суд зобов`язаний врахувати положення ст. 71 КК України, відповідно до якої, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

V. Питання щодо цивільного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, в якому позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій стороні Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії АТ «Укртелеком» код ЄДРПОУ 25614660 завдано матеріальну шкоду в розмірі 10554 грн. 32 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ОСОБА_4 цивільний позов визнав у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення цивільного позову.

VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 23.02.2026. В подальшому ухвалами суду запобіжний захід обвинуваченому був продовжений.

До набрання чинності вироку суду, суд підтверджує раніше обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до вимог ч. 5 ст.72 КК України у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання, який рахується з 23 лютого 2026 року, виходячи із співвідношення, згідно з яким одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 27.02.2026 року у справі 643/3738/26 необхідно зняти.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта по кримінальному провадженню відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шісти) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Полтави від 01.10.2025 у справі № 643/1495/22 до покарання призначеного за цим вироком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання - 23 лютого 2026 року.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк тримання під вартою (строк попереднього ув`язнення), виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії АТ «Укртелеком» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії АТ «Укртелеком» ЄДРПОУ 25614660 юридична адреса: м. Харків, Нетіченська набережна, буд. 8, 10554,32 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 32 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь держави, за проведення судової експертизи згідно акту № 3110 від 11.03.2026, витрати на залучення експерта під час проведення досудового розслідування у розмірі 3664,08 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 08 коп.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь держави, за проведення судової експертизи згідно акту № 3111 від 26.03.2026, витрати на залучення експерта під час проведення досудового розслідування у розмірі 41220,90 (сорок одна тисяча двісті двадцять) гривень 90 коп.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 27.02.2026 року у справі 643/3738/26.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі, а саме:

Речовий доказ носій інформації оптичний диск з відео з нагрудних камер працівників поліції, які здійснювали виїзд 23.02.2026 за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників 126А за фактом крадіжки кабелю - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ моток кабелю 18м з маркуванням 50x2x0.4 власником якого є Харківська філія АТ «Укртелеком» повернути власнику;

Речові докази металеву ножовку помаранчевого кольору, кусачки з рукояткою червоного кольору, викрутку (тестер) темного кольору власником яких є ОСОБА_4 , моток кабелю довжиною 15м з маркуванням 50x2x0.4, моток кабелю довжиною 15м з маркуванням 50x2x0.4, контрольний зріз кабелю з кімнати №3, контрольний зріз кабелю з кімнати №11 знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1