Рішення № 140825679, 20.10.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

20 жовтня 2026 року

Справа № 642/1216/26

Провадження № 2/642/964/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря Косіневської К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обгрунтована тим, що 23.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договори № 2108206766442 та № 2108206771708. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2108206766442 від 23.03.2021 в розмірі 45666,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5782,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 39884,00 грн.; та заборгованість за договором № 2108206771708 від 23.03.2021 в розмірі 21006,16, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1274,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 19732,16 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. та сплачену суму судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова 25.02.2026 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

03.04.2026 від представника відповідача адвоката Моісєенко О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказано, що відповідач із заявленими вимогами не погоджується повністю, вважає позов необґрунтованим, недоведеним та таким, що не підтверджений належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами у їх сукупності. Подані позивачем матеріали не дають суду правових підстав для висновку про належне доведення факту укладення спірних договорів саме відповідачем, факту надання кредитних коштів саме відповідачу та правомірності обчислення саме тих сум, які заявлені до стягнення. Тому підлягають встановленню обставини, з якими позивач пов`язує виникнення у відповідача грошового зобов`язання, а саме факт належного укладення спірних договорів саме відповідачем, факт надання кредитних коштів саме відповідачу, належний перехід права вимоги до позивача та правильність визначеного до стягнення розміру заборгованості. Обов`язок доведення цих обставин покладається на позивача. Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у їх сукупності, які б підтверджували зазначені обставини. За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, позивач надає суду окремі сторінки із реєстрів боржників та витяги із них, однак сторінки із реєстру боржників не містять підписів сторін на самих аркушах, не містять ознак окремого засвідчення, не дають можливості встановити, що вони є невід`ємною частиною саме того додатка до договору, який був погоджений і переданий сторонами. За договором № 2108206766442 у витягу зазначена загальна сума заборгованості 95 335,69 грн, тоді як у позові заявлено до стягнення 45 666,00 грн. Отже, обсяг права вимоги, який позивач вважає переданим і облікованим, не збігається з обсягом вимоги, який він фактично заявляє до суду. Таким чином, подані позивачем документи не доводять належним і послідовним чином, що право вимоги до ОСОБА_1 за договорами №2108206766442 та №2108206771708, саме в заявленому до стягнення обсязі перейшло до ТОВ «Коллект центр». Позивач пов`язує виникнення спірних правовідносин з укладенням 23.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 договорів № 2108206766442 та № 2108206771708 в електронній формі. Проте, сам по собі факт подання до суду текстів договорів, анкет-заяв, паспортів кредиту, графіків платежів та правил кредитування не є достатнім для висновку про те, що відповідні правочини вчинені саме відповідачем. Отже, для висновку про укладення електронного договору необхідним є належне підтвердження того, що електронна дія, яка прирівнюється до підпису, була вчинена саме відповідачем. Надані позивачем анкети-заяви, паспорти кредиту, правила кредитування та інші документи лише відображають загальний порядок функціонування інформаційної системи кредитора та модель дистанційного укладення договору, але не підтверджують, що саме ОСОБА_1 пройшов процедуру реєстрації, отримав одноразовий ідентифікатор, використав його та акцептував умови договорів. В матеріалах справи відсутній безперервний доказовий зв`язок, який дозволяв би суду встановити, що саме відповідач 23.03.2021 року вчинив дії, спрямовані на укладення договорів № 2108206766442 та № 2108206771708. За відсутності такого доведення самі лише тексти електронних документів, сформовані кредитодавцем, не можуть бути покладені в основу висновку про виникнення у відповідача договірного грошового зобов`язання. Таким чином, позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності, що договори № 2108206766442 та № 2108206771708 були укладені саме відповідачем, а відтак не довів первісну правову підставу виникнення спірного зобов`язання. Обґрунтовуючи факт виконання первісним кредитором свого обов`язку, позивач посилається на листи платіжної організації, відповідно до яких 23.03.2021 року були здійснені перекази 5900,00 грн за договором № 2108206766442 та 1300,00 грн за договором № 2108206771708 на картку з маскованим номером НОМЕР_1 , однак, зміст цих документів не підтверджує факту зарахування коштів саме відповідачу. Навпаки, із самих листів вбачається, що інформацією про держателя картки та рух коштів по ній володіє банк-емітент. Отже, подані позивачем документи не встановлюють належність вказаного платіжного засобу ОСОБА_1 та не підтверджують, що спірні кошти були зараховані саме на рахунок відповідача. Додатково підлягає врахуванню, що за обома договорами позивач посилається на одну й ту саму картку з маскованим номером НОМЕР_1 . Водночас жодного належного доказу, який би підтверджував, що цей платіжний засіб станом на 23.03.2021 року належав саме відповідачу, матеріали справи не містять. За відсутності доказів цієї обставини не встановлено однієї з необхідних передумов виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення спірних сум. Позов побудований за типовою моделлю стягнення заборгованості за онлайн кредитами, ґрунтується на стандартному наборі документів, а сама правова конструкція вимог є шаблонною та багаторазово відтворюваною в аналогічних спорах, тому заявлена сума 16000,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності. Просили в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача. В разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі та зменшити їх до розумного і співмірного розміру.

07.04.2026 від представника відповідача надійшла на відповідь на відзив, в обґрунтування якого вказано, що обидва договори укладені із одним первісним кредитором, а отже, порядок укладання та підписання договорів є ідентичним. Наприкінці договору № 2108206766442 зазначено, що договір про надання фінансових послуг № 2108206766442 від 23.03.2021 року підписано ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором: «L6». В свою чергу, наприкінці Договору № 2108206771708 зазначено, що Договір про надання фінансових послуг № 2108206771708 від 23.03.2021 року підписано ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором: «G6». Ідентифікація та верифікація особи відповідача була належним чином здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України. Дана система забезпечує підтвердження особи на підставі даних, які зберігаються у банківській установі, що виключає можливість використання персональних даних третьої особи або помилкову ідентифікацію. Просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Також 07.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що становить банківську таємницю, а саме, ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 в тому числі, прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію, чи відкривалась на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 5900,00 грн., які 23.03.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період з 23.03.2021 по 28.03.2021; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 1300,00 грн., які 23.03.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період з 23.03.2021 по 28.03.2021; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється повідомлення про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 23.03.2021 по 28.03.2021.

На виконання ухвали Холодногірського районного суду міста Харкова від 25 травня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію щодо банківського рахунку відповідача та виписку за період із 23 березня 2021 року по 28 березня 2021 року.

29.06.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. В обґрунтування яких зазначено, що відповідач підтримує доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, і вважає, що надані позивачем та витребувані судом докази не підтверджують у сукупності виникнення у відповідача грошових зобов`язань у заявленому позивачем розмірі. Предметом доказування у цій справі є не сам факт надходження коштів на рахунок відповідача, а факт надання цих коштів саме ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на виконання конкретних кредитних договорів, укладення яких та умови яких покладено позивачем в основу заявлених вимог. Отже, для підтвердження виконання кредитодавцем свого обов`язку позивач повинен довести не лише надходження певної грошової суми на рахунок відповідача, а й те, що відповідний платіж був здійснений кредитодавцем або уповноваженою ним особою саме на виконання визначеного кредитного договору. Надана АТ КБ «ПриватБанк» виписка не дає можливості встановити ці обставини. Операції із зарахування 5900,00 грн та 1300,00 грн відображені у виписці із загальним зазначенням «зарахування переказу». Зміст банківського документа не дозволяє встановити особу, яка ініціювала кожен із переказів, рахунок, з якого вони були здійснені, призначення платежів та правову підставу їх зарахування. Сам по собі збіг дати та сум переказів із датою і сумами, зазначеними у документах позивача, не є достатнім доказом існування між відповідними банківськими операціями та спірними кредитними договорами безпосереднього правового зв`язку. Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, висновок про те, що зараховані 23 березня 2021 року кошти є кредитними коштами саме за договорами №2108206766442 та №2108206771708, не може ґрунтуватися виключно на співпадінні дати і розміру платежів. Позивачем також надано листи ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16 грудня 2025 року, в яких зазначено про переказ на картку № НОМЕР_1 коштів у сумі 5 900,00 грн та 1 300,00 грн.

06.07.2026 від сторони позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких, ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS». Таким чином, Кредитодавець не отримує повні реквізити картки Позичальника, яка вказується ним для отримання кредиту. Так, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви було додано лист від платіжної організації ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 року, відповідно до якого 23.03.2021 3:53:27 було здійснено переказ грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 5900,00 грн згідно Договору № 2108206766442 від 23.03.2021 року на номер картки № НОМЕР_1 , реквізити якої позичальник власноруч вказав при заповненні форм на сайті Кредитодавця. надана банком виписка по рахунку Відповідача ОСОБА_1 чітко містить дві окремі операції із зарахування грошових коштів від 23 березня 2021 року на суми 5 900,00 грн та 1 300,00 грн, які повністю співпадають за датами та сумами з кредитами, наданими за спірними Договорами первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування». У матеріалах справи наявний чіткий ланцюг взаємопов`язаних доказів: 1.) Кредитні договори, підписані за допомогою одноразового ідентифікатора (на суми 5900 грн та 1300 грн від 23.03.2021; 2) Офіційна відповідь АТ КБ «ПриватБанк» разом із випискою, яка підтверджує, що саме 23.03.2021 року на рахунок ОСОБА_1 були перераховані суми (5900,00 грн та 1300,00 грн); 3) Документи платіжної системи ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», які підтверджують факт успішного перерахування цих сум від Кредитора до Відповідача.

08.09.2026 від адвоката Моісеєнко О.М., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надійшли заперечення на письмові пояснення позивача, оскільки відповідач не погоджується з наведеними доводами, тому що вони не усувають суперечностей у доказах позивача та фактично підміняють доказування обставин, що становлять підставу позову, припущеннями про їх існування. Відповідач не заперечує встановлену банком обставину належності йому карткового рахунку та факту надходження 23.03.2021 двох грошових переказів у розмірі 5 900,00 грн та 1 300,00 грн. Саме така позиція була прямо викладена у додаткових поясненнях відповідача від 29.06.2026. Разом з тим зміст банківської виписки не дозволяє встановити відправника або ініціатора кожного переказу, рахунок, з якого здійснено переказ, призначення платежу чи номер кредитного договору. Операції відображені банком виключно як «зарахування переказу». Жодного посилання на ТОВ «Служба миттєвого кредитування», договір №2108206766442 або договір №2108206771708 банківський документ не містить.

09.09.2026 та 14.10.2026 від представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи без участі відповідача, проти задоволення позову заперечували.

Також, 14.10.2026 надійшла заява від представника позивача про проведення судового засідання за їх відсутності.

Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 23.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2108206766442.

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5900.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900.00 грн.

Дана обставина підтверджується листом від платіжної організації, згідно якого на підставі укладеного між Кредитодавцем та Платіжною організацією договору про здійснення переказів грошових коштів Платіжною організацією, 23.03.2021 здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, у сумі 5900.00 грн.

На виконання ухвали Холодногірського районного суду міста Харкова від 25 травня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію щодо банківського рахунку відповідача та виписку за період із 23 березня 2021 року по 28 березня 2021 року.

З наданої банком відповіді вбачається, що картка № НОМЕР_3 , відкрита до рахунку IBAN НОМЕР_4 , належала ОСОБА_1 . У виписці за 23 березня 2021 року відображено зарахування на цей рахунок грошових коштів у сумі 5900,00 грн. Таким чином, відповідь банку підтверджує належність рахунку відповідачу та факт надходження на нього грошового переказу у зазначеній сумі.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 5900,00 грн.

Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором кредиту, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту.

Щодо умов та порядку укладання Договору № 2108206771708 від 23.03.2021.

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1300.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 1300.00 грн. Дана обставина підтверджується листом від плаіжної організації (копія додається), згідно якого на підставі укладеного між Кредитодавцем та Платіжною організацією договору про здійснення переказів грошових коштів Платіжною організацією, 23.03.2021 здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, у сумі 1300.00 грн.

На виконання ухвали Холодногірського районного суду міста Харкова від 25 травня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію щодо банківського рахунку відповідача та виписку за період із 23 березня 2021 року по 28 березня 2021 року.

З наданої банком відповіді вбачається, що картка № НОМЕР_3 , відкрита до рахунку IBAN НОМЕР_4 , належала ОСОБА_1 . У виписці за 23 березня 2021 року відображено зарахування на цей рахунок грошових коштів у сумі 1300,00 грн. Таким чином, відповідь банку підтверджує належність рахунку відповідачу та факт надходження на нього грошового переказу у зазначеній сумі.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на його картковий рахунок 23.03.2021 надійшли звичайні перекази, а не кошти, пов`язані з кредитними зобов`язаннями, з таких підстав. По-перше, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували альтернативне джерело або правову підставу надходження саме цих сум. У матеріалах справи відсутні договори, платіжні доручення, пояснення відправників чи інші документи, які б свідчили про те, що кошти були звичайними переказами третіх осіб. По-друге, сума та дата надходження коштів на картку Відповідача збігаються з умовами кредитних договорів, укладених між сторонами. Такий збіг за розміром і часом не може бути визнаний випадковим. Відсутність будь-якого іншого логічного, правового чи фактичного пояснення з боку Відповідача свідчить про те, що саме ці кошти були спрямовані на виконання (або часткове виконання) кредитних зобов`язань. По-третє, згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими, а надходження коштів 23.03.2021 на його картковий рахунок прямо пов`язане з кредитними договорами, що зокрема, підтверджується випискою з АТ КБ ПриватБанк.

За обставинами даної справи позичальник, відповідач ОСОБА_1 , шляхом власноручного введення одноразових ідентифікаторів «L6» та «G6», отриманих від позивача 23.03.2021 на укладення кредитних договорів № 2108206766442 та № 2108206771708 відповідно, тобто договори вважаються укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Згідно договору позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108206766442.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108206766442.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2108206766442.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108206771708.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108206771708.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача і за договором № 2108206771708.

Отже, ТОВ «Коллект центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до витягів з додатку № 3 Реєстрів боржників від 03.12.2021 до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача у відповідному заявленому розмірі розмірі позивачем, з врахуванням принципів розумності, співмірності і пропорційності.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитними договорами № 2108206766442 та № 2108206771708 від 23.01.2023 відповідач порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає таку позицію.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

За умовами укладених між сторонами кредитного договорів № 2108206766442 та № 2108206771708 від 23.03.2021 сторони погодили, що строк дії таких кредитів 1 рік, тобто до 23 березня 2022 року, відсоткова ставка: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована.

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір заявленої позивачем заборгованості підтверджується наданими позивачем випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та відповідає умовам вказаного договору, тобто є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості. Оскільки ОСОБА_1 був вільним у своєму виборі та мав право або укладати або не укладати кредитний договір на запропонованих йому умовах; при укладенні кредитного договору сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, в тому числі щодо його ціни, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку надання кредитних коштів; він спрямований на настання реальних наслідків, відповідач не скористався правом відкликання своєї згоди на укладення кредитного договору без пояснення причини; підписавши договір, відповідач цим самим підтвердив своє волевиявлення на укладення договору та згоду з його умовами, заперечень щодо умов оспорюваного договору на момент його укладення відповідач не заявляв, відсотки за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії кредитного договору. Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів за кредитним договором утворилась заборгованість в загальній сумі 66672 грн. 16 коп., яка відповідачем не спростована.

Відповідач та його представник власного контр-розрахунку під час розгляду справи не надавали.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за спірними кредитними договорами №2108206766442 та № 2108206771708 від 23.03.2021 у добровільному порядку.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені вищевказаними кредитними договорами, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Що стосується стягнення витрат на професійну правничу правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 16000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги. Вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

З огляду на прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» затверджений рішенням Загальних зборів № 01-11/2025 від 01.12.2025 ціна роботи фіксована та погодинна.

Згідно з договором про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та витягу з акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, погоджено надання таких правових (юридичних) послуг: надання усної консультації з вивченням документів вартість за 2 години 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду на 4 години 12000,00 грн. Загальна сума понесених витрат за надані послуги становить 16000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювався розрахунок заборгованості або вчинення інших подібних дій, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. За своїм змістом, позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються заборгованості за кредитним договором.

Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. У звіті про надання правової допомоги зазначено, що робота з цією позовною заявою потребувала 4 години часу, що вочевидь не є пропорційним обставинам справи.

Враховуючи обсяг виконаної АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 2500,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за кредитним договором № 2108206766442 від 23.03.2021 в розмірі 45666 (сорок п`ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5782,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 39884,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за кредитним договором № 2108206771708 від 23.03.2021 в розмірі 21006 (двадцять одна тисяча шість) грн. 16 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1274,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 19732,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Сторони по справі:

позивач: ТОВ «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.Г. Проценко