Рішення № 140825447, 21.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18138/26

Провадження № 2/638/10755/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Рубель О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2026 позивач -ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 25.09.2021 ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «Коллект центр», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 1500 грн, в свою чергу ОСОБА_1 зобов`язався повернути кошти, проте не виконав взяті на себе зобов`язання. 22.08.2021 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», праовнаступником якого є ТОВ «Коллект центр», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, на підставі якого позичальнику надано кредиту у розмірі 9894 грн. На підставі укладених договорів факторингу до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги за кредитними договороми, укладеним з ОСОБА_1 . У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитами у сумі 42675,17 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 16000 грн та сплачений судовий збір - 2662,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

05.08.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання, вирішено здійснювати розгляд справи у змішаній формі.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 22.08.2021 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики №75176659 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 2.1 договору сума позики - 9894 грн.

Згідно з п. 2.2 договору - строк позики 30 днів.

Процента ставка 1,99% в день, фіксована. Дата надання кредиту 22.08.2021, дата повернення - 21.09.2021 (п. 2.3 договору).

Додатком №1 до договору між стронами погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 11.11.2025 №КД-000083564/ТНПП- ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфрастурктури та видачу ліцензіі? від 27 квітня 2023 року № 21/764-рк), підтверджує прийнття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 22.08.2021 року; 2) Номер платежу f46d1c32-83de-489c-8abb-fca9ba11ac8e; 3) Сума 9894.00 грн.; 4) Отримувач Тельнов Денис - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

25.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредиту №3321300.

За умовами договору ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 1500 грн (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору - кредит надається на 15 днів з 25.09.2021.

Термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом 10.10.2021 (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5.2 договору - проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Додатком №1 до договору між сторонами погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит.

Окрім того, ОСОБА_1 25.09.2021 заповнив та підписав анкету- заяву, у якій зазначив бажану суму кредиту, строк кредиту, повідомив свої анкетні дані. Також вказана анкета - заява відображає процес оформлення та розгляд заяви ОСОБА_1 .

З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3321300 від 25.09.2021 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником підписано одноразовим ідентифікатором.

Згідно з квитанцією Liqpay від 25.09.2021 - здійснено платіж 1774144757 на суму 1500 грн 25.09.2021 о 18-18 год., призначення кошти згідно договору 3321300, платник ТОВ «Мілоан», отримувач НОМЕР_2.

За клопотанням позивача з АТ КБ«Приватбанк» витребувано докази щодо зарахування на рахунок відповідача грошових коштів та належності банківської карти відповідача.

Судом отримано відповіді АТ КБ «Приватбанк». Згідно з відповіддю ОСОБА_1 у банку емітовано картку НОМЕР_2 . Ідентифікаційні дані власника: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_5 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою НОМЕР_2 за період з 22.08.2021 по 29.08.2021 25.09.2021 по 02.10.2021 НОМЕР_5 був і є фінансовим. На рахунку НОМЕР_2 було зараховано коштів на суму 9894 грн за період з 22.08.2021 по 22.08.2021 та 1500 грн за період з 25.09.2021 по 25.09.2021.

З наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що на його рахунок 25.09.2021 зараховано 1500 грн, деталі операції - виплата займу ОСОБА_3 та 2.08.2021 зараховано 9894 грн.

Тобто, на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 9894 грн та 1500 грн.

Отже, позивачем доведено, що взяті на себе зобов`язання ТОВ «Мілоан» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 1500 грн та 9894 грн відповідно.

ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань, що підтверджується розрахунками заборгованості, які зберігаються у матеріалах справи як у електронній формі так і у письмовій формі.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає.

Наявні договори факторингу, додаткові угоди до них, реєстри прав вимог, довідки щодо договорів факторингу, зберігаються з у матеріалах справи тільки в електронній формі.

28.12.2021 було укладено договір № 28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3321300

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3321300.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3321300.

Окрім того, 27.01.2022 було укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал`права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75176659.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75176659.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 75176659.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредиторів за кредитними договорами, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Позивачем доведено перерахування відповідачу грошових коштів за кредитним договором №75176659 на суму 9894 грн, за договором №3321300 на суму 1500 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , у якості тіла кредиту.

Що стосується стягнення відсотків за договорами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Як встановлено в судовому засіданні за кредитними договорами відсотки нараховувалися після спливу строку кредитування.

Що стосується договору №75176659, укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору строк кредитування становить 30 днів, тобто з 22.08.2021 до 21.09.2021.

Пролонгація договору умовами не передбачена.

Отже, судом здійснено розрахунок відсотків за вказаним договором, відповідно до умов договору та з урахуванням строку договору, за відсотковою ставкою, яка погоджена між сторонами у графіку розрахунків, а саме 1,99% в день.

9894 грн *1,99%*30 днів =5906,72 грн.

Що стосується договору №3321300, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору строк кредитування становить 15 днів (п. 1.3 договору).

Пролонгація договору умовами передбачена. Так, відповідно до п 2.3.1.1 договору - для продовження строку кредитування позичальника має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, а саме сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_4 не було здійснено жодного платежу. Отже, пролонгація договору не відбулася, у зв`язку з чим відсотки підлягають нарахування з 25.09.2021 по 10.10.2021

Судом здійснено розрахунок відсотків за вказаним договором, відповідно до умов договору та з урахуванням строку договору, за відсотковою ставкою, яка погоджена між сторонами у графіку розрахунків, а саме 3% в день.

1500 грн * 3%*15 днів = 675 грн.

Що стосується інфляційних збитків у розмірі 158,30 грн та 3% річних у розмірі 22,76 грн, нарахованих за договором №75176659.

У пункті 6 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 591-IX від 13 травня 2020 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у вказаний період.

Тлумачення наведеної норми щодо звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит свідчить, що вона поширюється на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення такого виконання (невиконання, часткове виконання). Тому споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю і платежів, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

З 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами Кабінету Міністрів України його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Дана правова позиція сформована у постанові КЦС ВС від 03.06.2026 у справі №757/8409/22-ц.

Таким чином, оскільки відповідно до пункту 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній в період нарахування заборгованості) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а тому відповідачу безпідставно нараховано 3 % річних у розмірі 22,76 грн, а також інфляційні втрати на суму 158,30 грн за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 - позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується витрат на правову допомогу.

У позовній заяві ТОВ «Коллекст центр» просив стягнути ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «Коллект центр» в суді представляло Адвокатське бюро «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024.

П. 1.1 договору передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №1755 від 01.06.2026 ТОВ «Коллект центр» та Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг, а саме надання усної консультації - 4000 грн, складання позову - 12000 грн.

З акту №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 вбачається, що ТОВ «Коллект центр» та Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання послуг: усна консультація - 4000 грн, складання позову - 12000 грн.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 42675,17 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ - позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін, позовну заяву задоволено частково.

Враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених вимог. При звернені до суду позивачем визначено ціну позову 42675,17 грн (100%), судом позов задоволено частково, а саме на суму 17975,72 грн (42%). Отже судовий збір підлягає стягненню у розмірі 1118,20 грн (2662,40 грн *42%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором №75176659: тіло кредиту - 9894 грн, відсотки - 5906,72 грн, за кредитним договором №3321300: тіло кредиту 1500 грн, відсотки - 675 грн, судовий збір, пропорційно до задоволених вимог - 1118,20 грн, витрати на правничу допомогу - 3000 грн, всього 22093 (двадцять дві тисячі дев`яносто три) грн 92 коп.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення - 21.10.2026.

Сторони:

Позивач - ТОВ «Коллект центр», ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя: І.В. Семіряд