Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 619/5182/26
провадження № 2/619/2860/26
РІШЕННЯ
іменем України
21 жовтня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №0500820205 від 26.11.2019, у загальному розмірі 80235 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26.11.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір про надання фінансового кредиту за №0500820205, який було підписано КЕП позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону.
За взаємною згодою, сторони погодили усі істотні умови договору.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальниці кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
Відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування ним, проте у порушення умов договору та вимог закону зобов`язання належним чином не виконувала, платежі для повернення отриманих коштів та сплати процентів не вносила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
Позивач вказує, що право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до нього через ланцюг договорів про відступлення права вимоги (купівлі-продажу) та факторингу.
- 14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0500820205.
- 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0500820205.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №0500820205 від 26.11.2019.
Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.
Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідачка повідомлена про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштові конверти, які направлялися рекомендованими листами з повідомленнями за місцем реєстрації відповідачки та за місцем проживання її як ВПО, відзиву чи клопотання, заяв чи будь-яких пояснень щодо розгляду справи до суду не надавала .
У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Судом встановлено, що 26.11.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , на підставі заявки-анкети на отримання кредиту, укладено електронний договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0500820205, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 6000 гривень, строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 26.11.2019 - 3 роки, з відсотковою ставкою 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75 %. Загальна вартість кредиту: 3 150 гривень. Реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) - 638,75%.
Договір укладено в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника», про що свідчать відповідні позначки часу сервісу АЦСК, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (3u1r1v), і був надісланий відповідачу на погоджений умовами договору канал комунікації, про що свідчать умови цього договору, а також дана інформація підтверджується на кожній сторінці документів із зазначенням реквізитів сторін та відповідає умовам цього договору.
Відповідач підписала заявку-анкету на отримання кредиту, пропозицію надання кредиту, акцепт оферти, договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0500820205 в електронному виді, за допомогою ІТС товариства, що підтверджується матеріалами справи.
Невід`ємною частиною Кредитного договору є публічна пропозиція (оферта) Позикодавця, а саме Правила надання коштів у позику, в том числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ІРБІС», які було розміщено в Онлайн Системі на вебсайті фінансової компанії.
Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.
Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.
Ці правила є публічною пропозипією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.
Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується листом від 08.09.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке забезпечувало процес еквайрингу (на підставі укладеного договіру між товариствами), відповідно до змісту якого вбачається що 26.12.2019 о 11:17 було здійснено зарахування коштів у системі iPay.ua, від ТОВ «ІНФІНАНС», на суму 6000 гривень, на номер картки НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , призначення платежу: «Зачисление 6000 грн на карту НОМЕР_1 ».
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 6000 гривень, у межах договору №0500820205 від 26.11.2019.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «ІНФІНАНС», заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.07.2021 у загальному розмірі склала 65535 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 59353 гривень - заборгованість за процентами.
Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та умовами договору укладеного між сторонами.
Окрім цього, з розрахунку заборнованості вбачається, що відповідач періодично здійснювала зарахування коштів на картку, тобто перераховувала суми задля погашення заборгованості кредиту, останній раз - 27.01.2020, що свідчить про її обізнаність стосовно боргу перед позичальником.
Долучений банком до позову розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржницею, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми здійснення погашення існуючої заборгованості позичальниці.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.
14.07.2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу № 14-07/21.
Згідно платіжної інструкції №М1 від 14.07.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перерахувало на рахунок ТОВ «ІНФІНАНС» грошові кошти, як оплату суми фінансування згідно з Договором факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021.
Згідно даного договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №0500820205 від 26.11.2019 року, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №0500820205 від 26.11.2019.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором №0500820205 від 26.11.2019 вбачається, що за період часу з 14.07.2021 по 10.01.2023, заборгованість ОСОБА_1 склала у загальному розмірі - 118035 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 59535 гривень - заборгованість за процентами нарахована первісним кредитором та 52500 гривень - заборгованість за процентами нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», за відсотковою ставкою - 1,75% денних, яка була нарахована за період часу з дня отримання права вимоги 14.07.2021 по 25.112022 включно.
Тобто заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №0500820205 від 26.11.2019, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» була нарахована у межах строку дії умов кредитного договору.
10.01.2023 було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором №0500820205 від 26.11.2019.
Укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладений між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТ» підтерджується такмими документами: договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023; акт зарахування зустрічних вимог, що підтверджує оплату по договору за відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023; акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023; акт прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 10.01.2023; витяг з оригіналу Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023; витяг з Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023.
Згідно даного договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №0500820205 від 26.11.2019, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТ» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0500820205 від 26.11.2019.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за № 10-01/2023 від 10.01.2023, затвердженого обома сторонами договору, заборгованість відповідачки, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТ» за кредитним договором №0500820205 від 26.11.2019, перейшло у загальному розмірі - 118035 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 112035 гривень - заборгованість за процентами.
Отже, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Тобто, з моменту отримання прав вимог від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору №0500820205 від 26.11.2019 та отримання нею кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Надані договора факторингу та відступлення прав вимог підтверджують перехід усіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «ІНФІНАНС» за договором №0500820205 від 26.11.2019 про надання кредиту від ТОВ «ІНФІНАНС» до позивача у справі.
Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ст. 207, ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642, ч.ч. 1, 2 ст. 1069, ст. 526, 527, 530 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Суд зауважує, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ані ТОВ «ІНФІНАНС», ані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом.
У свою чергу відповідачкою не надано доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачкою ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач вказує, що загальна сума заборгованості відповідачки перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить у загальному розмірі 118035 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 112035 гривень - заборгованість за процентами.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідчки заборгованість у розмірі 80235 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 74235 - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Суд враховує такі вимоги позивача та вважає, що така сума підлягає стягненню з відповідачки.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконала, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надала, підстав для звільнення відповідачки від обов`язку з повернення використаних нею кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 80235 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 74235 - заборгованість за нарахованими процентами.
Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надаючи їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату у розмірі 2662,40 гривень, сплачених під час подачі позовної заяви в електронному виді через підсистему ЄСІТС - Електронний Суд.
Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 25000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правничої допомоги з додатками 01-07/2024 від 01.07.2024; заявка на надання юридичної допомоги; акт про надання юридичної допомоги; тарифи та послуги адвоката.
Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.
Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.
Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, суму заборгованості за кредитним договором №0500820205 від 26.11.2019, у загальному розмірі 80235 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 74235 - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, е-mail: info@collect-center.com.ua (має зареєстрований кабінет у підсистемі ЄСІТС - Електронний Суд);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя В. С. Овсянніков
Судове рішення № 140825377, Дергачівський районний суд Харківської області було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 619/5182/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: