Ухвала суду № 140824647, 20.10.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/2808/25

Провадження № 1-кп/396/98/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12025121080000268 від 14.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючий без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня-спеціальна не одружений, не працюючий, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, осіб похилого віку на утриманні не має, військовозобов`язаного, в силу ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 315 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 315 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , в обґрунтування якого посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, а саме: ризику переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Прокурор у клопотанні зазначає що застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для забезпечення реалізації покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам.

На підставі викладеного, прокурор просить запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , заперечив проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави. Обвинувачений ОСОБА_5 в обгрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт зазначив, що йому потрібно проходити лікування, а також його мати ОСОБА_6 потребує постійного догляду, оскільки перенесла тяжку хворобу та в нього на утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, які потребують батьківської уваги. Крім того, обвинувачений зазначив, що в разі застосування домашнього арешту, він буде виконувати покладені на нього обов"язки.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні підтримав клопотання ОСОБА_5 .

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які посилається в клопотанні прокурор не змінилися, суд вважає, що хоча обвинувачений і має трьох неповнолітніх дітей, місце реєстрації та проживання, але інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з тяжкості кримінальних правопорушень, у яких ОСОБА_5 обвинувачується, ОСОБА_5 не працював на момент взяття під варту, і не перебуваючи під вартою, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, що можуть підлягати допиту судом, продовжити свою злочинну діяльність, вчинити нове умисне кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Він не є неповнолітнім або інвалідом, або особою похилого віку, тобто, він може утримуватися під вартою.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказані ризики, на які посилався суд при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.

Сама по собі наявність у обвинуваченого трьох неповнолітніх дітей, місця реєстрації та проживання, обіцянки обвинуваченого не порушувати режим домашнього арешту, не спростовує необхідність продовження тримання під вартою та не є підставою відмови прокурору в заявленому клопотанні, або заміні тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід. Крім цього, наявність 3 неповнолітніх дітей не свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків у повному розумінні цього, оскільки у ст. 178 КПК України, крім такої обставини, як міцні соціальні зв`язки, також вказано окремо наявність родини, утриманців, тобто це повинні бути інші соціальні зв`язки в суспільному житті: робота, навчання, участь у суспільному житті колектива.

Суд вважає, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого - з метою переховування, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені в першу чергу дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку, застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому та які мають високий ступінь суспільної небезпеки, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, у виді триманні під вартою.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, з метою попередження ризику його переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, та продовження вчинення протиправних дій, з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованих йому діянь, віку, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в місцях позбавлення волі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів, розмір застави залишити попередній.

В той же час, суд не відхиляє доводів, зазначених стороною захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Враховуючи наведене, на даній стадії судового провадження суд вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного відносно ОСОБА_5 строком на 60 днів.

Одночасно, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання обвинуваченого про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу в виді застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», та рішення рішенні суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.

Таким чином, з урахуванням пояснень, щодо майнового стану обвинуваченого ОСОБА_5 , перебування обвинуваченого тривалий час під вартою, відсутність доходу, суд приходить до висновку про необхідність зменшення альтернативного запобіжного заходу в виді застави до 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99840 гривень. Саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 315 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 19 грудня 2026 року включно.

Зменшити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу обраного ОСОБА_5 до 30 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 99840 (дев"яносто дев"ять тисяч вісімсот сорок) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Копію ухвали суду вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з часу її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 20.10.2026 року о 15:00 год.

Суддя: ОСОБА_1