Рішення № 140824279, 19.10.2026, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/108/25

Провадження № 2/510/1301/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Березенко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення 13000 грн. 99 коп., -

В С Т А Н О В И В

Відповідачка в судове засідання не явилась, відзиву на позов не надала.

Представник позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в судове засідання не явився, просив про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) від 29.08.2023р.; заявка кредитного договору №29.08.2023-100002746 від 29.08.2023р.; додаток до анкети позичальника; підтвердження укладання кредитного договору №29.08.2023-100002746 від 29.08.2023р.; паспорт споживчого кредиту; квитанція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29.08.2023р. про перерахування на картку НОМЕР_1 *19 - 7000,00 грн. за договором №29.08.2023-100002746; довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №29.08.2023-100002746 від 29.08.2023р. станом на 06.11.2023р.; копія витягу з ЄДРЮОФОПГФ.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитними зобов`язаннями в розмірі 13000 грн. 99 коп. та стягнути з неї судові витрати в сумі 2422 грн. 40 коп., зазначивши, що 29.08.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» був укладений кредитний договір №29.08.2023-100002746 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн. строком на 70 днів з дати його надання (по 06.11.2023р.). У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 13000,99 грн., що складається з заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 5581,00 грн.; за відсотками в розмірі 6369,99 грн.; за комісією 1050 грн. 00 коп.

Сума заборгованості відповідачкою у добровільному порядку досі не погашена. Заподіяння відповідачкою матеріальних збитків та їх невідшкодування негативно впливає на фінансову діяльність кредитної установи, заборгованість підлягає стягненню у примусовому порядку.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 29.08.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» був укладений кредитний договір №29.08.2023-100002746 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало відповідачеві кредит у розмірі 7000,00 грн. ОСОБА_1 грошові кошти у розмір 7000,00 грн. отримала, про що свідчить долучена до матеріалів копія квитанції про перерахування коштів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становить 13000,99 грн., що складається з заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 5581,00 грн.; за відсотками в розмірі 6369,99 грн.; за комісією 1050 грн. 00 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно ст.ст.1,3 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВСУ №61-20799св19 по справі №561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікаторі зазначила, що особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином, договір, укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не був би укладений.

При укладенні кредитного договору ідентифікація особи здійснюється банком-емітентом, який здійснює перерахування коштів на банківську картку клієнта, номер якої клієнт вказує при укладенні кредитного договору.

Відтак, було узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій наданий кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

У відповідності до укладеного кредитного договору №29.08.2023-100002746 від 29.08.2023р. та паспорту споживчого кредиту: сума кредиту складала 7 000,00 грн., строк кредиту 70 днів (по 06.11.2023р.); відсотки за користування кредитом 5669,74 грн. (денна процентна ставка -1,3%); комісія за надання та обслуговування кредиту кредиту 1050,00 грн. (сплачується одним платежем не пізніше останнього дня кожного чергового періоду (всього згідно графіку розрахунків таких періодів 5). Порядок та періодичність проведення розрахунків були передбачені Графіком погашення платежів, доданим до договору. Останній день користування кредитом 06.11.2023р. Кредитним договором не передбачена можливість пролонгування договору.

Договір був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Положеннями Договору була встановлена відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

15 серпня 2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 4 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.

Враховуючи встановлені судом обставини в контексті приведених правових норм та усталеної судової практики, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню відсотки у межах погодженого сторонами договором строків надання позики, а саме в розмірі 5669,74 грн. Будь-якого розрахунку нарахування сум відсотків позивач не надав, тому суд виходить з суми загальних витрат за кредитом, встановленої у паспорті споживчого кредиту.

Щодо вимог про стягнення суми комісії за обслуговування кредиту за договором №29.082023-100002746 від 29.08.2023р., суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 5.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов`язується нараховувати проценти, комісію в розмірі, вказаному в цьому договорі. Відповідно до п.п. 6.1 а ) позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни в т.ч. процентів, комісії не пізніше термінів, вказаних у графіку платежів. Графік платежів на рахунок повернення кредитних коштів був вказаний у заявці на отримання кредиту від 29.08.2023р. Відповідно до п. 10 вищевказаної заявки «…Сума кредиту сплачується 5 платежами ……комісія сплачується 1 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 1050 грн. 00 коп.». Таким чином, виходить, що оскільки погашення кредиту повинно було відбуватися у 5 платежів, то і комісія повинна була стягуватися також 5 разів. У позовних вимогах позивач просить суд стягнути з відповідачки тільки 1050,00 грн. комісії.

Нарахування комісії в сумі 1050,00 грн. суд вважає неправомірним, незважаючи на те, що вона була погоджена сторонами під час підписання договору, у зв`язку із тим, що вона не є разовою, не була передбачена як плата за відкриття та обслуговування рахунку, а була передбачена, як періодичний платіж згідно графіку розрахунків, причому задля яких цілей відбувається її стягнення у договорі не прописано.

Таким чином, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не були підтверджені належними доказами.

Згідно постанови Верховного Суду від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, дійсно у заявці на укладення кредитного договору передбачений порядок нарахування комісії, проте вона є не разовою величиною, а фактично платежем, який нараховується разом із вчиненням платежу з погашення кредитного боргу.

10 червня 2017 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Доказів надання додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавцем, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена періодична (щомісячна) комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) суду не надано.

На підставі вищенаведеного, суд відмовляє позивачу у стягненні розміру комісії за обслуговування кредитного договору з відповідачки за даним кредитним договором.

Відтак, позивач правомірно набув права вимоги щодо виконання зобов`язань, однак вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають, вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом підлягають частковому задоволенню.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні договору про надання споживчого кредиту, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами позики, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним шляхом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодилась на умови користування кредитними коштами, у зв`язку із чим вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволенню за виключенням вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту та часткового задоволення вимог про стягнення відсотків за користування кредитом..

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 2096 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355, ЦПК України, ст.ст. 610, 612, 617, 629, 1048-1049, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 37356833; 01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 133-А) суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями (кредитним договором №29.08.2023-100002746 від 29.08.2023 року) станом на 06.11.2023р. в розмірі 11250 грн 74 коп., що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5581,00 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 5669,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 37356833; 01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 133-А) 2096 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК