Ухвала суду № 140824059, 21.10.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1045/26

Провадження № 1-кп/390/47/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

представник цивільного позивача адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницький обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025120000000009 від 02.01.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українець, громадянин України, із вищою освітою, не працює, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні батьків похилого віку, приватний підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

В провадженні Кропивницького районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити судове провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Зазначив, що підстав для повернення обвинувального акту немає. Питання залучення цивільного позивача просив вирішити після надання доказів належності автомобіля ОСОБА_7 , а також не вживати заходи забезпечення позову.

Захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти призначення вказаного судового провадження до судового розгляду, проте просив залишити без розгляду цивільний позову, оскільки він належним чином не обґрунтований і відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення цивільного позову.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Представник цивільного позивача адвокат ОСОБА_6 просила залучити ОСОБА_7 як цивільного позивача та прийняти його позов до розгляду, а також вжити заходів забезпечення позову.

Справа підсудна Кропивницькому районному суду Кіровоградської області.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження немає.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, відтак підстав для його повернення прокурору немає.

З вказаних мотивів суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025120000000009 від 02.01.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

З урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, розгляд кримінального провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цієї статті. Враховуючи те, що обвинувальний акт не підпадає під дію частин другої, третьої та дванадцятої статті 31 КПК України, суд приходить до висновку про доцільність здійснення кримінального провадження суддею одноособово.

Крім того, за змістом ст.314-1 КПК України, метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Тож, відповідно до п.6. ч.3 ст.314 КПК України, суд також вважає за необхідне доручити представнику персоналу органу пробації за місцем проживання обвинуваченого скласти досудову доповідь.

Щодо цивільного позову, то суд виходить із наступного.

Дослідивши вказаний цивільний позов суд вважає, що він відповідає загальним вимогам, передбаченим ст. 128 КПК України, ст. 175 ЦПК України, та підлягає розгляду в межах кримінального провадження. При цьому суд зауважує, що на вказаному етапі суд не оцінює доведеність позову.

Разом з тим, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна обвинуваченого, для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен серед іншого враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частинами 6, 7 ст. 170 КПК України передбачено, що в такому випадку арешт накладається на майно обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У разі задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно з ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Заява ОСОБА_7 не містить достатнього обґрунтування та доказів, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не забезпечить ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду. До заяви про забезпечення позову не долучено будь-яких матеріалів, які можуть прямо чи опосередковано підтвердити викладені у заяві обставини та припущення, зокрема, що відповідач має намір відчужити спірне майно на користь третіх осіб, тощо. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 314-1, 315, 316, 170, 173 КПК України, суд

постановив:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025120000000009 від 02.01.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кропивницького районного суду Кіровоградської області з обов`язковою участю прокурора, обвинуваченого та захисника на 11 год 40 хв. 29 жовтня 2026 року.

Уповноваженому органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо ОСОБА_4 , яку надати до суду на судовий розгляд.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до п.7 та п.8 ст. 42 КПК України йому, як обвинуваченому надається право:

- отримувати роз`яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;

- брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді, ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення.

Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Заяву цивільного позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - залишити без задоволення.

Копію ухвали направити за належністю для відома та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1