Ухвала суду № 140823962, 19.10.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1550/25

Провадження № 1-кп/354/79/26

У Х В А Л А

19 жовтня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

роглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Яремче у режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.317 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.317 КК України.

Прокурор 14.10.2026 подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 881920,00 грн. В обгрунтування поданого клопотання зазначено, що ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням застави у розмірі 798720,00 грн. Підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є незавершений судовий розгляд, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати.

Так, ОСОБА_4 раніше судимий, і на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, які відповідно до ч.5 ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, покарання за яке передбачено виключно у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім цього, раніше заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, а тому сторона обвинувачення вважає, що є обґрунтований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від органу досудового розслідування та суду), який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки він усвідомлює, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за який передбачено виключно у виді позбавлення волі терміном від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Про наявність вказаного ризику свідчить також відсутність в обвинуваченого зареєстрованого шлюбу, місця офіційної роботи та законного джерела доходів, а також те, що він є внутрішньо переміщеною особою, що в свою чергу вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем його реєстрації та проживання.

Також, сторона обвинувачення вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки, на цей час органом досудового розслідування не виявлено всі можливі місця зберігання психотропних речовин. Тому, перебуваючи на волі, обвинувачений може знищити решту заборонених до обігу речовин, які на цей час не виявлені та не вилучені органом досудового розслідування.

Крім цього, сторона обвинувачення вважає, що існує обґрунтований ризик,

передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що у разі застосування до обвинуваченого іншого, менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він, перебуваючи на волі на час судового розгляду, матиме можливість незаконно впливати на свідків, яких він безпосередньо бачив під час затримання в порядку ст.208 КПК України, та які у його присутності називали свої анкетні дані, а також на осіб, яким він збував наркотичні засоби і таким чином здійснювати на них незаконний вплив.

Також сторона обвинувачення вважає, що існує обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 не повідомляє про особу, яка постачала йому наркотичні засоби, що перешкоджає органу досудового розслідування провести заходи щодо припинення доставки, розповсюдження та збуту наркотичних засобів. Тому у разі не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого або застосування до нього іншого, менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі під час судового розгляду, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, пов`язані із придбанням, зберіганням та збутом наркотичних засобів чи психотропних речовин або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, а саме отримувати від невідомої особи наркотичні засоби чи психотропні речовини та збувати їх за грошові кошти.

Враховуючи вищенаведені ризики, тяжкість вчинених злочинів, сторона обвинувачення вважає, що обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та особистого зобов`язання - не буде сприяти виконанню обвинуваченим ОСОБА_4 своїх процесуальних обов`язків.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки також не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органу досудового розслідування та суду не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування або в суд на першу вимогу.

При визначенні розміру застави сторона обвинувачення просить взяти до уваги те, що закон не містить вимог про оцінці майнового стану обвинуваченого враховувати виключно наявні грошові кошти.

А тому, врахуючи вимоги ч.ч.4,5 ст.182 КПК України, обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжким злочинами, що належать до категорії кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення, з урахуванням суті та характеру злочинів, з огляду на обстановку, при якій вони були скоєні, а також вчинення їх в умовах воєнного стану, що суттєво впливає на здатність особи до самокерованої правослухняної поведінки при виконанні нею процесуальних обов`язків та зменшення ризиків, дані щодо особи обвинуваченого, зокрема його майновий стан, наявність у нього на праві власності ряду нерухомого майна, а сааме: земельних ділянок площею 0,1181 га та площею 0,0492 га у с. Яблуниця Надвірнянського району, квартири загальною площею 30,1 кв.м. у с. Свердловська Луганської області, житлового будинку загальною площею 45,8 кв.м. та житлового будинку загальною площею 44,7 кв.м. у АДРЕСА_1 , сторона обвинувачення вважає, що застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покаладених на нього обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України,а тому просить суд залишити заставу у розмірі 881920 грн.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених мотивів.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт цілодобово або зменшити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу. Вказав, що наведені у клопотанні ризики є надуманими та не доведені належними доказами. Так обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, необгрунтованим є і посилання на можливий вплив на свідків у кримінальному провадженні, які вже допитані судом та можливість знищення речових доказів, зважаючи на те, що кримінальне провадження на даний час перебуває на стадії судового розгляду. Посилання сторони обвинувачення на те, що обвинувачений може вчинити нові кримінальні правопорушення грунтуються виключно на припущеннях. Тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та невідворотність покарання взагалі не є ризиками у розумінні ст.177 КПК України та не можуть слугувати самостійною підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу відмовити, зменшити розмір застави, посилаючись на те, що має на утриманні хворого батька, який потребує постійного догляду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 06.02.2026 із визначенням застави у розмірі 1000000,00 грн, який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 28.08.2026 на строк до 00 год. 00 хв. 25.10.2026 року із визначенням застави у розмірі 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 798720,00 грн.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 статті 176 цього кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною першою ст.199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити,сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При оцінці ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки у ході судового розгляду встановлено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, що є підставою для продовження запобіжного заходу.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, пов`язані із придбанням, зберіганням та збутом наркотичних засобів чи психотропних речовин або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, які відповідно до ч.5 ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми та від шести до десяти років з конфіскацією майна, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкриміннованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій. Наявність вказаного ризику підтверджується також відсутністю у обвинуваченого зареєстрованого шлюбу, місця офіційної роботи та джерела доходів, він є внутрішньо переміщеною особою, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем його реєстрації та проживання.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення, пов`язані із придбанням, зберіганням та збутом наркотичних засобів чи психотропних речовин, оскільки у ході досудового розслідування не встановлено особу, яка збувала обвинуваченому наркотичні засоби. Наявність вказаного ризику підтверджується тим, що 04.02.2026 до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091010001589 від 26.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке ухвалою суду від 17.02.2026 об`єднане із вказаним кримінальним провадженням.

Водночас суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявності існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено і воно перебуває на стадії судового розгляду по суті, що виключає можливість безпосереднього впливу обвинуваченого на зібрані у даному кримінальному провадженні докази, які підлягають зберіганню у встановленому порядку.

Окрім цього прокурором у ході розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не доведено той факт, що продовжує існувати ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки на даний час частина із заявлених стороною обвинувачення свідків у кримінальному провадженні допитані у суді, а від допиту решти свідків прокурор у судовому засіданні відмовився. Зазначені обставини спростовують наявність можливого ризику впливу обвинуваченого на свідків з метою зміни ними своїх показань.

Наведене свідчить про те, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання судом обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати, що з урахуванням викладених обставин, характеру та тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, підтверджують, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, а тому суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

Аргументи сторони захисту щодо відсутності в обвинуваченого наміру переховуватись від суду чи вчинити інші кримінальні правопорушення не спростовують встановлених судом вищенаведених ризиків та не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, а тому у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.

Щодо посилань сторони захисту на те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, розміру майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п.3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

У ході розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , приймаючи до уваги обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується та які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення, їх суті та характеру, обстановки, при якій зазначені кримінальні правопорушення були вчинені, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, тривалість його перебування під вартою, суд не вбачає підстав для зменшення раніше визначеного розміру застави та вважає, що відповідно до положень п.3 ч.5 ст.182 КПК України, заставу слід визначити у розмірі 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд вважає, що застава у вказаному розмірі є пропорційною встановленим ризикам та із урахуванням особи обвинуваченого буде достатньою для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 17 грудня 2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити ОСОБА_4 розмір застави в сумі 798720 (сімсот дев`яносто вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 коп. для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Івано-Франківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647; Отримувач: ТУ ДСАУ у Івано-Франківській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача(МФО) 820172, номер рахунку (IBAN): UA158201720355259002000002265; призначення платежу застава за ОСОБА_4 за ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2026 року.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати до суду за кожною вимогою;

-не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали для виконання в частині продовження запобіжного заходу - тримання під вартою направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з дня вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 21 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_6