Вирок № 140823757, 21.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2567/24

Провадження № 1-кп/345/62/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

представника потерпілої: ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калуш Івано-Франківської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2023 року за № 12023090000000624 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого техніком-будівельником у ФОП ОСОБА_10 , депутата ІНФОРМАЦІЯ_2 VIII скликання, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

26 жовтня 2023 року, приблизно о 17 год 20 хв, у світлу пору доби, на ділянці автодороги Н-10 Стрий - Чернівці, що між населеними пунктами с. Голинь та с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу, швидкість реакції та унеможливлює належне оцінювання дорожньої обстановки, керуючи автомобілем марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в напрямку м. Калуша.

У цей час по узбіччю з асфальтовим покриттям у попутному з даним автомобілем напрямку та попереду автомобіля марки «VOLVO XC60» на велосипеді рухався ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому водій ОСОБА_4 , рухаючись у смузі для руху в напрямку до м. Калуша, діючи з кримінальною протиправною недбалістю, порушуючи заборону водієві щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміну, відволікся від керування цим засобом у дорозі; перед початком зміни напрямку руху зі своєї смуги руху на узбіччя не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; при цьому, маючи об`єктивну можливість виявити ОСОБА_11 , який у цей час рухався велосипедом по узбіччю з асфальтовим покриттям у попутному напрямку, під час здійснення маневру з`їзду зі своєї смуги руху на узбіччя передньою частиною свого автомобіля перетнув смугу, яка позначала початок узбіччя з асфальтовим покриттям; не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого лівою передньою частиною автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив наїзд на задню частину велосипеда під керуванням ОСОБА_11 .

У вищезазначений спосіб ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:

п. 1.5, відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3, у якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 2.9, відповідно до якого водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

п. 10.1, за вимогами якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 13.1, який зобов`язує водія залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

У результаті порушення ОСОБА_4 указаних правил безпеки дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої спричинено смерть велосипедиста ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зокрема, ОСОБА_11 завдано тілесних ушкоджень у вигляді: поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, її органів, грудного відділу хребта з переломами ребер зліва 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 - по одній косій лінії, яка проходить між передньо-паховою і задньо-паховою лініями, справа 3, 4, 5, 6, 7 - по середній паховій лінії, 8 - по біляхребтовій лінії, поперечним розривом висхідного відділу дуги аорти, повним поперечним переломом тіла 10-го грудного хребця з крововиливами під оболонки спинного мозку, крововиливами під легеневу плевру лівої легені, у ліву плевральну порожнину близько 1500 мл рідкої крові та 500 мл рихлих згустків крові, у міжреберні м`язи, у м`які тканини по задньо-лівій поверхні грудної клітки; саден у ділянках обох верхніх, нижніх кінцівок, у правій клубовій ділянці, у ділянках голови, крововиливів у м`які покриви голови в тім`яній ділянці посередині та в правій лобно-виличній ділянці.

При цьому внаслідок спричиненої потерпілому ОСОБА_11 поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, її органів, грудного відділу хребта, обох верхніх, нижніх кінцівок із забоями та розривами внутрішніх органів, переломами кісток скелета, що ускладнилися тяжким травматичним шоком, його смерть настала на місці події.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 26 жовтня 2023 року, близько 17 год 20 хв, у світлу пору доби, будучи водієм автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись у напрямку м. Калуша по ділянці автодороги Н-10 Стрий - Чернівці, що між населеними пунктами с. Голинь та с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у порушення вимог пунктів 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, діючи з кримінальною протиправною недбалістю, знехтував забороною водієві щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміну, відволікся від керування цим засобом у дорозі; перед початком зміни напрямку руху зі своєї смуги руху на узбіччя не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; при цьому, маючи об`єктивну можливість виявити ОСОБА_11 , який у цей час рухався велосипедом по узбіччю з асфальтовим покриттям у попутному напрямку, під час здійснення маневру з`їзду зі своєї смуги руху на узбіччя передньою частиною свого автомобіля перетнув смугу, яка позначала початок узбіччя з асфальтовим покриттям; не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого лівою передньою частиною автомобіля вчинив наїзд на задню частину велосипеда під керуванням ОСОБА_11 .

У результаті порушення ОСОБА_4 указаних вимог правил безпеки дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої спричинено смерть потерпілого - велосипедиста ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В ході судового розгляду кримінального провадження були допитані потерпіла та свідки.

Допитана як потерпіла ОСОБА_9 , донька загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , показала, що 26 жовтня 2023 року близько 17 год 20 хв їй зателефонували та повідомили, що її батько потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та, ймовірно, загинув. Дізнавшись про подію, вона прибула на місце ДТП, де побачила пошкоджений автомобіль, тіло батька на узбіччі та його велосипед посеред автодороги. За її словами, того дня батько їхав велосипедом від своєї двоюрідної сестри до свого брата в с. Голинь. Приблизно півтори години вона чекала, поки їй дозволять підійти до тіла батька. Обвинуваченого ОСОБА_4 на місці події вона не бачила. Водночас на відеозаписі бачила момент наїзду автомобіля на її батька. Потерпіла також показала, що зі сторони обвинуваченого їй відшкодовано шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень. Крім того, дружина обвинуваченого неодноразово приїжджала до неї з метою обговорення питання відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди. У зв`язку з відшкодуванням шкоди претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 вона не має та від заявленого цивільного позову відмовилася. Покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду. Водночас зазначила, що не пробачає обвинуваченому вчинку, який призвів до смерті її батька, і що її брат також не пробачає обвинуваченого.

Допитана як свідок ОСОБА_12 показала, що в день, коли сталася вказана дорожньо-транспортна пригода, вона їхала на власному автомобілі марки «VOLVO XC40», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », із с. Брошнів-Осада до м. Калуша. Проїхавши с. Голинь, вона побачила, як попереду неї виїхав автомобіль марки «VOLVO» темно-синього кольору. Деякий час вона рухалася позаду вказаного автомобіля зі швидкістю близько 6080 км/год, при цьому автомобіль, який їхав попереду, рухався приблизно з такою самою швидкістю. Була світла пора доби, видимість була достатньою, опадів не було. У певний момент вона побачила, як указаний автомобіль попереду неї з незрозумілих їй причин, не увімкнувши покажчик повороту, почав з`їжджати на узбіччя, після чого щось відлетіло, а автомобіль загальмував і зупинився. Спочатку вона подумала, що впало дерево, однак, під`їхавши ближче, побачила на дорозі велосипед і чоловіка. Зрозумівши, що сталася ДТП, вона зупинилася. На місці події побачила, як із автомобіля марки «VOLVO» вийшов чоловік, підбіг до потерпілого та подивився на нього, однак медичної допомоги не надавав. Після цього, він почав комусь телефонувати та пішов у лісосмугу поблизу дороги. Деякий час вона залишалася на місці події, а згодом об`їхала автомобіль «VOLVO», зупинилася попереду нього та зателефонувала до поліції, повідомивши, що стала очевидцем дорожньо-транспортної пригоди та що подія зафіксована на відеореєстратор її автомобіля. Працівникам поліції вона залишила свої контактні дані. Після прибуття карети швидкої медичної допомоги поїхала додому. За її спогадами, подія сталася 26 жовтня 2023 року приблизно о 17 год 20 хв. Через деякий час із нею зв`язалися працівники поліції, які приїхали до неї, допитали її та отримали відеозапис із відеореєстратора її автомобіля.

Допитана як свідок ОСОБА_13 показала, що 26 жовтня 2023 року приблизно о 17 год 20 хв - 17 год 30 хв вона разом із чоловіком їхала автомобілем у напрямку із с. Голинь до с. Пійло та між указаними населеними пунктами побачила, що сталася дорожньо-транспортна пригода. Зокрема, біля дороги лежав чоловік, на проїзній частині знаходився велосипед, а неподалік місця події стояв автомобіль із пошкодженим лобовим склом. У салоні автомобіля нікого не було. Куди подівся водій автомобіля учасника ДТП, вона не знала, оскільки його не бачила. Безпосереднім очевидцем дорожньо-транспортної пригоди вона не була. У подальшому вона зупинилася на місці події та зателефонувала до швидкої медичної допомоги. Там також зупинився інший водій автомобіля, який рухався в попутному напрямку, підійшов до чоловіка, що лежав біля дороги, перевірив його пульс і повідомив, що ознак життя немає. Через деякий час прибула карета швидкої медичної допомоги, після чого вона залишила місце події. Протягом усього часу перебування на місці ДТП вона не бачила водія автомобіля з пошкодженим лобовим склом.

Допитана як свідок ОСОБА_14 показала, що працювала фельдшером карети швидкої медичної допомоги, яка прибула на виклик щодо дорожньо-транспортної пригоди 26 жовтня 2023 року. На місці події вона виявила чоловіка похилого віку, який лежав біля дороги та мав тілесні ушкодження. Під час огляду вона констатувала його смерть, про що було повідомлено працівників поліції. За декілька десятків метрів від тіла потерпілого стояв автомобіль із пошкодженнями, а посередині дороги лежав велосипед. У салоні автомобіля учасника ДТП нікого не було. За медичною допомогою, окрім загиблого, до працівників швидкої ніхто не звертався. Вони деякий час перебували на місці події, а після прибуття наряду поліції вона побачила, як із лісосмуги вийшов чоловік, підійшов до працівників поліції та сів у службовий автомобіль. Згідно з картою виїзду швидкої медичної допомоги, пред`явленою свідком, виклик було отримано о 17 год 21 хв, прибуття на місце виклику зафіксовано о 17 год 30 хв, а закінчення виклику та залишення місця події - о 17 год 53 хв.

Допитані як свідки окремо працівники патрульної поліції ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили факт виїзду 26 жовтня 2023 року на місце дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на автодорозі між с. Голинь та с. Пійло Калуського району за участю автомобіля та велосипедиста. Свідки показали, що на момент їхнього прибуття на місці події вже перебувала карета швидкої медичної допомоги. До них підійшов ОСОБА_4 , повідомив, що саме він був водієм автомобіля, за участю якого сталася ДТП, та попросив дозволити йому перебувати в їхньому службовому автомобілі, поки оформлятимуть дорожньо-транспортну пригоду. Обидва свідки зазначили, що не бачили, щоб ОСОБА_4 в їхній присутності вживав алкогольні напої або взагалі щось пив на місці події. Свідок ОСОБА_15 пояснив, що майже весь час ОСОБА_4 перебував у полі його зору, за винятком короткого проміжку часу, коли він відлучався для регулювання дорожнього руху. Водночас свідок ОСОБА_16 зазначив, що ОСОБА_4 постійно перебував під їхнім візуальним контролем і він не бачив, щоб обвинувачений щось пив на місці події. Через деякий час прибула слідчо-оперативна група, після чого працівники патрульної поліції за вказівкою керівництва доставили ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження освідування з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Допитаний як свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показав, що давно знає ОСОБА_4 , оскільки вони проживають в одному селі. 26 жовтня 2023 року приблизно о 16 год 00 хв - 16 год 30 хв він зустрічався з ОСОБА_4 на стадіоні, де вони спілкувалися з питань облаштування стадіону. Під час розмови ОСОБА_4 повідомив, що має намір їхати домовлятися щодо отримання гравію для проведення відповідних робіт, після чого вони роз`їхалися. Свідок зазначив, що під час зустрічі ОСОБА_4 поводився адекватно, його мова була зрозумілою, запаху алкоголю від нього не було чути, а за зовнішніми ознаками він не виглядав таким, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Також свідок показав, що, наскільки йому відомо, ОСОБА_4 на роботі алкогольних напоїв не вживав. Окрім цього, свідок позитивно охарактеризував ОСОБА_4 , зазначивши, що той неодноразово допомагав іншим людям та зробив для села дорогу. Про дорожньо-транспортну пригоду свідок знав, однак конкретних обставин її вчинення безпосередньо не спостерігав.

Допитаний як свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що 26 жовтня 2023 року в другій половині дня домовився з ОСОБА_4 про зустріч для обговорення питання водовідведення зі сторони с. Сівка-Калуська. На той час ОСОБА_4 був керівником футбольного клубу « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Під час зустрічі, яка тривала приблизно 15-30 хвилин, також був присутній його товариш ОСОБА_17 . Свідок зазначив, що під час спілкування ОСОБА_4 поводився адекватно, ознак алкогольного сп`яніння в нього він не помічав, запаху алкоголю не відчував. Після завершення зустрічі вони роз`їхалися, а про дорожньо-транспортну пригоду за участю ОСОБА_4 свідок дізнався з інтернету. Побачивши відповідну інформацію, він зрозумів, що йдеться про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася після того, як ОСОБА_4 залишив місце їхньої зустрічі. Безпосереднім очевидцем дорожньо-транспортної пригоди свідок не був, а його показання стосувалися виключно обставин зустрічі з ОСОБА_4 до її настання.

Допитаний як свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні показав, що 26 жовтня 2023 року приблизно о 18 год 00 хв йому зателефонував його товариш ОСОБА_4 та повідомив, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду, після чого запитав, чи зможе свідок під`їхати до нього. Приблизно через 30-60 хвилин свідок прибув на місце події власним автомобілем. На той час там уже перебували автомобілі працівників поліції, а ОСОБА_4 знаходився у службовому автомобілі правоохоронців. Під час спілкування ОСОБА_4 розповів йому про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Свідок зазначив, що на вулиці вже було темно, ОСОБА_4 перебував у стурбованому стані, однак запаху алкоголю від нього він не відчував, видимих ознак алкогольного сп`яніння також не помітив. Крім того, свідок показав, що в його автомобілі перебував ОСОБА_20 , у якого була пластикова пляшка з-під напою «Кока-Кола». Згодом йому стало відомо, що в цій пляшці містилася наливка, яку він придбав на Закарпатті. За словами свідка, ОСОБА_20 без його відома передав зазначену пляшку ОСОБА_4 . Пізніше ОСОБА_4 повідомив йому, що випив приблизно половину літрової пляшки наливки, після чого в нього було зафіксовано стан алкогольного сп`яніння. Свідок зазначив, що був переконаний, що ОСОБА_4 пройшов медичний огляд до вживання наливки. Також пояснив, що не надавав відповідних показань слідчому одразу після події, оскільки його не викликали для допиту. Водночас обставини щодо часу проходження медичного огляду та вживання наливки були відомі йому зі спілкування з ОСОБА_4 , а не внаслідок безпосереднього спостереження за проходженням огляду чи вживанням напою.

Допитаний як свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показав, що йому відомо про дорожньо-транспортну пригоду за участю ОСОБА_4 . Зокрема, ОСОБА_4 зателефонував йому та повідомив, що збив велосипедиста, який загинув, після чого запитав, чи може свідок йому допомогти. У відповідь свідок порадив викликати працівників поліції та швидку медичну допомогу. Надалі він попросив ОСОБА_19 підвезти його до місця дорожньо-транспортної пригоди. Коли вони прибули, на місці вже перебували працівники поліції, однак карета швидкої медичної допомоги, за словами свідка, ще не прибула. Надалі він попросив ОСОБА_4 підійти до них та розповісти про обставини події. Під час спілкування ОСОБА_4 перебував у шоковому стані, його руки тремтіли, однак запаху алкоголю від нього свідок не відчував. За словами свідка, згодом ОСОБА_4 попросив дати йому води. Свідок узяв з автомобіля пластикову пляшку, вважаючи, що в ній вода, та передав її ОСОБА_4 , який зробив із неї декілька ковтків. Пізніше з`ясувалося, що в пляшці містилася наливка, а не вода. Свідок пояснив, що на момент передачі пляшки не усвідомлював, що вона містить спиртовмісний напій. Також зазначив, що знає ОСОБА_4 тривалий час, проте раніше ніколи не бачив його в стані алкогольного сп`яніння. Після події він повідомив адвоката про своє перебування на місці дорожньо-транспортної пригоди та відомі йому обставини. Чому слідчий допитав його лише через певний час, свідкові невідомо. Надалі пляшку з настоянкою він передав ОСОБА_19 .

Допитаний як свідок ОСОБА_19 пояснив, що приблизно о 17 год 26.10.2023 зустрічався з ОСОБА_4 біля кафе «Перевесло», де вони спілкувалися протягом 1015 хвилин, після чого роз`їхалися. Свідок зазначив, що під час спілкування не помітив у ОСОБА_4 жодних ознак алкогольного сп`яніння. Також було зазначено, що виїзд із кафе «Перевесло» розташований ліворуч від напрямку руху автомобіля, яким керувала свідок ОСОБА_12 .

Під час судового розгляду допитаний як обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, зокрема визнав, що з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_11 , однак заперечив, що на момент керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп`яніння. Так, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 26 жовтня 2023 року приблизно о 08 год 15 хв закінчив добове чергування на роботі, після чого поїхав додому, а приблизно о 09 год 40 хв прибув до м. Калуша на засідання сесії ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після закінчення сесії, приблизно о 14 год 30 хв, у зв`язку зі здійсненням депутатських повноважень поїхав до с. Сівка-Калуська оглянути місцевий стадіон, а надалі домовився про зустріч із ОСОБА_19 у с. Голинь для обговорення питання надання щебеню для благоустрою стадіону. Приблизно о 17 год 15 хв вони роз`їхалися, після чого він автомобілем марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вирушив у напрямку м. Калуша. Обвинувачений стверджував, що перед керуванням автомобілем алкогольних напоїв не вживав, почувався добре та був тверезим. Рухаючись ділянкою автодороги Н-10 Стрий - Чернівці між населеними пунктами с. Голинь та с. Пійло зі швидкістю приблизно 7080 км/год, на відстані приблизно 30-40 м попереду побачив велосипедиста, який рухався за лінією дорожньої розмітки, що позначала правий край проїзної частини. За його словами, велосипедист раптово повернув ліворуч, унаслідок чого в нього склалося враження, що той має намір перетнути проїзну частину. Він повернув праворуч, виїхавши правими колесами на узбіччя, однак велосипедист також змінив напрямок руху праворуч. Уникнути зіткнення він не встиг і лівою передньою частиною автомобіля здійснив наїзд на велосипедиста. При цьому визнав, що був неуважним та не зміг належним чином зреагувати на дорожню обстановку, оскільки відволікся на телефон. Після ДТП обвинувачений зупинив автомобіль, увімкнув аварійну сигналізацію та підійшов до потерпілого, який лежав біля правого краю проїзної частини й не подавав ознак життя. Він зателефонував до швидкої медичної допомоги, однак йому повідомили, що виклик уже прийнято. Надалі повідомив про подію своїх знайомих ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Після прибуття працівників поліції пояснив, що керував автомобілем, який здійснив наїзд на велосипедиста, та заперечив вживання алкоголю. Через шоковий стан відійшов до лісосмуги. Обвинувачений пояснив, що згодом до нього приїхали ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Під час спілкування він відчув сухість у горлі та запитав, чи є щось попити. ОСОБА_20 дістав із заднього сидіння автомобіля літрову пляшку напою «Кола», з якої він випив близько 300 мл. На той момент він не знав, що в пляшці містилася спиртовмісна настоянка. Приблизно через 3040 хвилин працівники поліції доставили його до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 », де він добровільно погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння. За результатами огляду в нього було встановлено стан алкогольного сп`яніння, з чим він категорично не погодився та зробив відповідний запис у висновку лікаря. Пізніше, приблизно о 21 год, ОСОБА_19 повідомив йому телефоном, що в пляшці «Кола» містилася спиртовмісна настоянка. Обвинувачений зазначив, що до ДТП алкоголю не вживав, а спиртовмісну рідину випив уже після події, не знаючи її вмісту. Щодо відшкодування шкоди обвинувачений пояснив, що його дружина після поховання загиблого передала дочці померлого 50 000 грн. на поховання та повідомила про готовність надалі відшкодувати завдану шкоду. Крім того, потерпілій ОСОБА_9 відшкодовано шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень. Обвинувачений ОСОБА_4 щиро кається у вчиненому, просить вибачення у потерпілої ОСОБА_9 та просить суворо його не карати. Свою вину в тому, що з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув велосипедист, визнає, однак заперечує, що на момент керування автомобілем перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, вважав доведеною в повному обсязі. Зазначив, що винуватість обвинуваченого підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, показаннями свідків, відеозаписом із відеореєстратора автомобіля свідка ОСОБА_12 , висновками судово-медичних та інженерно-транспортних експертиз, а також результатами огляду обвинуваченого на стан алкогольного сп`яніння та дослідження його крові, якими встановлено наявність алкоголю в організмі. Наголосив, що відеозапис підтверджує факт наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_4 на велосипедиста ОСОБА_11 під час виїзду на узбіччя, а висновками експертів установлено механізм зіткнення та причинний зв`язок між порушенням обвинуваченим Правил дорожнього руху і настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілий загинув. Просив критично оцінити показання обвинуваченого про вживання алкогольних напоїв після ДТП, оскільки, на думку прокурора, ця версія спростовується сукупністю досліджених доказів. Також просив критично поставитися до показань свідків, допитаних за клопотанням сторони захисту, оскільки вони не спростовують перебування обвинуваченого за кермом у стані алкогольного сп`яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди. При призначенні покарання просив урахувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість його наслідків, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, працевлаштований, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Зазначив, що обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, не встановлено. Просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років. До набрання вироком законної сили просив залишити без змін обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави, а після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_21 заставу в розмірі 214 720 грн. Також просив зарахувати у строк відбування покарання строк затримання та тримання обвинуваченого під вартою з 26.10.2023 по 22.12.2023, стягнути з обвинуваченого судові витрати на залучення експертів у розмірі 27 280 грн 88 коп., а цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишити без розгляду у зв`язку з її відмовою від нього. Крім того, просив скасувати арешт на майно, накладений з метою збереження речових доказів, а питання щодо речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_4 частково визнав свою вину, пояснивши, що під час керування автомобілем відволікся на телефон та здійснив наїзд на потерпілого, однак заперечував перебування у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП. На переконання захисника, доведеність перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння саме на момент дорожньо-транспортної пригоди є необхідною умовою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 286-1 КК України, однак ця обставина не підтверджена належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник послався на показання свідків, які спілкувалися з ОСОБА_4 до ДТП та після її вчинення, але до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 повідомили, що не помічали в обвинуваченого ознак алкогольного сп`яніння під час спілкування з ним. Свідок ОСОБА_12 , яка була очевидцем події, також не спостерігала ознак сп`яніння у водія автомобіля «VOLVO XC60». Крім того, працівники поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які прибули на місце ДТП і спілкувалися з ОСОБА_4 , зазначили, що не помічали та не відчували від нього ознак алкогольного сп`яніння. Захисник також звернув увагу на показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , які прибули на місце ДТП після телефонного повідомлення про подію. За їхніми показаннями, ОСОБА_4 перебував у стурбованому стані, однак видимих ознак алкогольного сп`яніння вони не помічали. Під час спілкування ОСОБА_20 передав обвинуваченому пляшку з напоєм, який, за обставин, з`ясованих під час судового розгляду, містив спиртову наливку, хоча спочатку був сприйнятий як напій «Coca-Cola». ОСОБА_4 випив частину вмісту пляшки. У зв`язку з цим захисник наголосив на необхідності врахування часу проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. За матеріалами кримінального провадження, огляд ОСОБА_4 було проведено 26.10.2023 о 19 год 08 хв, тоді як ДТП, відповідно до пред`явленого обвинувачення, сталася приблизно о 17 год 20 хв. Отже, між подією ДТП та проведенням огляду минуло приблизно 1 година 48 хвилин. На думку захисника, наведені обставини та показання свідків зумовлюють необхідність критичної оцінки результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння в контексті встановлення стану обвинуваченого саме на момент ДТП. Захисник зазначив, що показання свідків щодо вживання ОСОБА_4 спиртової наливки після дорожньо-транспортної пригоди становлять обставину, яку сторона обвинувачення мала належним чином перевірити та врахувати під час досудового розслідування і судового розгляду. Захисник підкреслив, що сам факт виявлення алкоголю під час огляду, проведеного через певний проміжок часу після ДТП, на його переконання, не є достатнім для беззаперечного висновку про перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння безпосередньо під час керування автомобілем, з огляду на наведені обставини та показання свідків. При цьому він зауважив, що ОСОБА_4 заперечував перебування у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП, а працівники поліції, які спілкувалися з ним на місці події, не повідомляли про наявність у нього відповідних ознак. Також захисник зазначив, що обов`язок доведення винуватості обвинуваченого покладається на сторону обвинувачення, а всі сумніви щодо доведеності вини, які неможливо усунути, мають тлумачитися на користь особи. Він також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування стандарту доказування «поза розумним сумнівом», зокрема на рішення у справах «Козинець проти України», «Коробов проти України», «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» та «Капо проти Бельгії». На переконання захисника, сторона обвинувачення не надала достатніх, належних і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння саме на момент ДТП. Він також наголосив на необхідності повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, зокрема перевірки доводів сторони захисту, а не лише обставин, які підтверджують версію обвинувачення. З огляду на викладене захисник зазначив, що, на його переконання, сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП, у зв`язку з чим доводи обвинувачення в цій частині не можуть вважатися належним чином підтвердженими. Захисник наголосив на необхідності тлумачення всіх сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого на його користь.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти доведеності перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП та вважав, що стороною обвинувачення не доведено наявності кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Захисник зазначав, що висновок медичного огляду від 26.10.2023 та результати токсикологічного дослідження крові обвинуваченого є недопустимими доказами. На його думку, під час медичного огляду лікарем не було зафіксовано клінічних ознак алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_4 був адекватним, орієнтованим у часі та просторі, його мовлення і координація рухів не були порушені, тремтіння пальців рук та запах алкоголю з порожнини рота не виявлено. Крім того, сторона обвинувачення не надала документів на підтвердження повірки газоаналізатора Drager 5820 та відомостей про фіксацію результатів його використання на паперових чи електронних носіях. Також адвокат посилався на порушення процесуального порядку отримання та дослідження зразків крові обвинуваченого. Зокрема, зазначав, що постанова прокурора про відібрання біологічних зразків не виносилася, клопотання про примусове відібрання зразків або тимчасовий доступ до них до слідчого судді не подавалося, а самі зразки крові не були оглянуті та належним чином залучені до матеріалів кримінального провадження. З огляду на це захисник вважав, що результати токсикологічного дослідження, якими встановлено наявність етилового спирту в крові ОСОБА_4 у концентрації 1,10 ‰, отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону. На підтвердження своєї позиції захисник посилався на показання обвинуваченого та свідків, які спілкувалися з ним до і після ДТП і, за їхніми словами, не помітили ознак алкогольного сп`яніння. Зокрема, адвокат звертав увагу на показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , які зазначали, що ОСОБА_4 поводився адекватно та запаху алкоголю від нього не відчували. Крім того, захисник наголошував, що після ДТП обвинувачений випив рідину з пляшки з написом «Coca-Cola», яка, як з`ясувалося згодом, містила спиртовмісну наливку, що, на його думку, могло вплинути на результати подальшого медичного огляду. Захисник також звертав увагу на те, що обвинувачений визнав вину у вчиненні ДТП, розкаявся, просив вибачення у потерпілої та повністю відшкодував завдану шкоду. Посилаючись на позитивні характеристики ОСОБА_4 , відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, трудову та волонтерську діяльність, адвокат вважав можливим призначення покарання, не пов`язаного з реальним відбуванням позбавлення волі. За результатами судового розгляду захисник просив визнати недопустимими висновок медичного огляду від 26.10.2023, лист КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » від 06.11.2023 № 14681 та результати токсикологічного дослідження № 482 від 27.10.2023; перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком один рік. Крім того, просив вирішити питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України та скасувати арешт, накладений на автомобіль Volvo CX60, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 повідомили, що завдану кримінальним правопорушенням шкоду відшкодовано в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень. Потерпіла пояснила, що дружина обвинуваченого ОСОБА_4 неодноразово приїжджала до неї для обговорення питання відшкодування завданої шкоди. У зв`язку з отриманням відшкодування потерпіла не має до обвинуваченого матеріальних претензій та відмовилася від заявленого цивільного позову. Щодо міри покарання представник потерпілої ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 просили залишити вирішення цього питання на розсуд суду. Водночас потерпіла наголосила, що не пробачає обвинуваченому вчинку, внаслідок якого загинув її батько ОСОБА_11 .

Також судом було безпосередньо досліджено у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст.ст. 357, 358, 359 КПК України, наступні речові докази та документи, а саме:

Згідно з рапортом старшого інспектора чергового Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області від 27.10.2023 встановлено, що 26.10.2023 о 17 год 19 хв надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , тел. НОМЕР_3 , про те, що в с. Голинь сталася дорожньо-транспортна пригода, зі слів заявника, чоловік лежить посеред дороги, біля нього знаходиться велосипед. Указана інформація була передана медикам та рятувальникам. Також повідомлення аналогічного змісту надійшло на номер 102 о 17 год 23 хв від абонента з номером телефону НОМЕР_4 (як встановлено під час досудового розслідування - ОСОБА_23 ) та о 17 год 33 хв 26.10.2023 від ОСОБА_13 за номером телефону НОМЕР_5 . Окрім цього, о 17 год 35 хв 26.10.2023 лікар КЦПМД повідомив про велосипедиста, який загинув унаслідок ДТП поблизу с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області. Згідно з указаним рапортом, за результатами виїзду слідчо-оперативної групи на місце події встановлено, що 26.10.2023 на ділянці автомобільної дороги Н-10 Стрий - Чернівці, що між населеними пунктами с. Голинь та с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області, відбулося зіткнення автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , 1986 року народження, із велосипедистом ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події. Згідно з рапортом, встановлено, що ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп`яніння, при цьому результат огляду становив 1,12 проміле. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за № 12023090000000624 від 26.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Також згідно з рапортом встановлено, що під час досудового розслідування та судового розгляду з`ясовано, що 26.10.2023 ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався у напрямку м. Калуша. Під час руху він був неуважним, відволікся від керування автомобілем, здійснив маневр праворуч, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на узбіччя з асфальтовим покриттям та вчинив наїзд на задню частину велосипеда під керуванням ОСОБА_11 . У крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,12 проміле.

Згідно протоколу огляду місця події від 26.10.2023, з доданою до нього фототаблицею та схемою, оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди та встановлено, що об`єктом огляду є ділянка автодороги Н-10 Стрий-Чернівці, що між с. Голинь та с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області, на відстані 7 м від знаку 59 км або 114 м від опори ЛЕП № 98, розташованої ліворуч від дороги. Огляд проводиться в напрямку від с. Голинь (м. Стрий) до с. Пійло. Проїзна частина для двох напрямків руху має по одній смузі для руху в кожному напрямку, які між собою розділені лінією дорожньої розмітки 1.5. Правий та лівий краї дороги позначені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1. Дорожнє покриття проїзної частини дороги асфальтове, без вибоїн, на момент огляду в мокрому стані. Дорога в місці огляду пряма в плані, горизонтального поздовжнього та поперечного профілю. Вуличне освітлення в місці ДТП відсутнє. Справа та зліва від проїзної частини дороги є узбіччя з асфальтовим покриттям, ґрунтове узбіччя, кювет, лісосмуга з кущів та дерев. Ліворуч від проїзної частини дороги по напрямку огляду встановлено стовп лінії електропередачі (ЛЕП) № 98, відносно якого буде проводитись прив`язка елементів огляду місця події. Ширина проїзної частини дороги, а саме смуги руху в напрямку огляду до с. Пійло, становить 3,8 м, зустрічної до с. Голинь - 3,8 м. Ширина дорожньої розмітки 1.5, 1.1 - 0,15 м. Ширина правого залишку покриття - 0,8 м, лівого - 1 м. Ширина правого узбіччя з ґрунтовим покриттям - 1,5 м, лівого - 1,7 м. Ширина правого трав`яного узбіччя - 2,6 м, лівого - 2,7 м. По напрямку огляду на правому краю проїзної частини дороги на відстані 114 м від ЛЕП № 98 та 0,1 м від правого краю проїзної частини дороги виявлено уламок пластмаси, що є початком осипу скла, уламків автомобіля та велосипеда. Дана ділянка осипу максимальною шириною в межах правої смуги руху має довжину 16,8 м. Початок ділянки осипу позначено № 1. На правій смузі руху, зокрема на правому краю вказаної смуги, на відстані 12 м від № 1 та 0,45 м від правого краю дороги (дорожньої розмітки) виявлено початок подряпини асфальтового покриття довжиною 1,4 м, яка в місці закінчення знаходиться на відстані 0,9 м від правого краю дороги. Вказана подряпина не чітко проглядається та починається на правому краю дороги, проглядається у напрямку с. Пійло та дещо під кутом до середини проїзної частини дороги. Початок подряпини позначено № 2. Далі на правій смузі руху на відстані 16,2 м від № 2 та 1 м від правого краю дороги виявлено три уламки (частини) педалі велосипеда. Дані уламки розташовані на проїзній частині дороги на ділянці довжиною 0,3 м, а в місці закінчення на відстані 1,7 м від правого краю дороги. Місце знаходження першого уламка позначено № 3. На правому краю дороги та частково на залишку асфальтового покриття узбіччя знаходиться труп ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Труп перебуває в горизонтальному положенні на спині, верхньою частиною тулуба на правому краю дороги та дещо під кутом до с. Пійло, нижніми кінцівками на правому ґрунтовому узбіччі. Відстань від № 3 до нижньої кінцівки трупа становить 6,5 м, а від цієї кінцівки до правого краю дороги 0,9 м. Відстань від голови трупа до правого краю дороги становить 0,3 м. На трупі наявний наступний одяг: шкарпетки, штани, піджак, светр, труси. В області голови трупа наявні садна, рани та плями речовини бурого кольору. Місце розташування трупа позначено № 4. Ліворуч від проїзної частини дороги на трав`яному узбіччі на відстані 1,9 м від нижньої кінцівки трупа та 2,1 м від правого краю дороги виявлено туфель на праву ногу чорного кольору, який позначено № 5. На лівій смузі руху, на правому боці, знаходиться велосипед вітчизняного виробництва, чорного кольору із захисними болотниками білого кольору. Вказаний велосипед передньою частиною направлений у напрямку с. Пійло та дещо під кутом до правого краю дороги. Відстань від № 5 до осі заднього колеса велосипеда становить 7,5 м, а від цього колеса до осьової лінії дорожньої розмітки (1.5) - 0,6 м. При зовнішньому огляді велосипеда встановлено пошкодження у задній частині, а саме: заднє колесо велосипеда деформоване у напрямку ззаду наперед, задня частина рами велосипеда, болотник, сидіння, багажник велосипеда частково відсутні. Ліва педаль велосипеда з відшаруванням деталей (частин). Заднє колесо велосипеда без тиску, повітря у шині пошкоджене. Переднє колесо велосипеда без пошкоджень, із тиском повітря у шині. Місце розташування велосипеда позначено № 6. Далі по напрямку огляду на правому краю дороги (лівими колесами) та на правому узбіччі (правими колесами) розташований автомобіль марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль передньою частиною направлений у с. Пійло. Відстань від осі заднього колеса велосипеда до осі заднього лівого колеса автомобіля становить 76 м, а від цього колеса до осьової лінії дорожньої розмітки 1.5 становить 3,7 м, від переднього лівого колеса до цієї дорожньої розмітки - 3,8 м. При зовнішньому огляді автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено пошкодження у передній лівій частині, а саме: у нижній лівій частині розломлена сіра декоративна накладка, нижче лівої передньої фари на передньому бампері є сліди ковзання. У передній лівій частині деформовано капот, розтріскана ліва частина лобового скла. У салоні автомобіля на сидіннях та панелі приладів є дрібні частинки скла. Усі колеса автомобіля під тиском повітря та без пошкоджень. З місця події вилучено автомобіль марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , велосипед, труп ОСОБА_11 та туфель на праву ногу.

Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги № 313 від 26.10.2023 з ІНФОРМАЦІЯ_11 (станція Калуш) вбачається, що прийом виклику швидкою медичною допомогою на вказану ДТП здійснено о 17 год 21 хв, виїзд на виклик - о 17 год 22 хв, прибуття на місце - о 17 год 30 хв, закінчення виклику - о 17 год 52 хв, повернення на станцію - о 18 год 03 хв.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26.10.2023 № 88 встановлено факт перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у стані алкогольного сп`яніння (при цьому застосовувався алкотест «Драгер» № 5820: о 19 год 08 хв - 1,2 проміле, та о 19 год 28 хв - 1,12 проміле).

Відповідно до повідомлення № 14681 від 06.11.2023, наданого КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », у крові ОСОБА_4 , 1986 року народження, забір якої проводився 26.10.2023 о 19 год 18 хв у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_13 », виявлено етиловий спирт у концентрації 1,10 проміле (дослідження № 482 від 27.10.2023).

Згідно висновку службового розслідування щодо встановлення ступеня провини посадової особи, причин, умов та обставин виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участі старшого пожежного-рятувальника ІНФОРМАЦІЯ_14 з охорони об`єктів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 від 01.12.2023 комісія дійшла висновку, що на час скоєння 26.10.2023 дорожньо-транспортної пригоди зі смертельними наслідками ОСОБА_4 перебував за кермом у стані алкогольного сп`яніння. При цьому на підставі указаного службового розслідування за грубе порушення службової дисципліни, передбаченої абзацом 11 статті 58 та вимог абзаців 2, 4 статті 3, статті 4 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05 березня 2009 року, абзаців 5, 13, 19 пункту 31 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 11 липня 2013 року № 593, підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, та відповідно до статті 7 цього Статуту на старшого пожежного-рятувальника ІНФОРМАЦІЯ_14 з охорони об`єктів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту.

При цьому ОСОБА_4 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_16 з метою оскарження указаного висновку службового розслідування, скасування наказу про звільнення з вищевказаних підстав та поновлення на посаді. Однак згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_16 від 11 квітня 2024 року (справа № 300/308/24), яке набрало законної сили, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні відповідного позову.

Згідно посвідчення водія НОМЕР_6 обвинувачений ОСОБА_4 має право на керування транспортними засобами категорії «В».

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 автомобіль марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_21 .

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 26.10.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, 26 жовтня 2023 року о 21 год 50 хв.

Згідно протоколу огляду від 30.10.2023 у приміщенні моргу ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , оглянуто та вилучено поліетиленовий пакет із верхнім одягом трупа ОСОБА_11 , 1947 року народження. Встановлено, що на указаному пакеті є бирка із написом «верхній одяг з трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У пакеті є піджак сіро-коричневого кольору, на лівому рукаві піджака є пошкодження у вигляді розриву; светр світло-коричневого кольору; штани світло-коричневого кольору, при поверхневому огляді яких на обох штанинах ззаду встановлено наскрізні пошкодження.

Згідно заяви про залучення до кримінального провадження як потерпілого від 27.10.2023 потерпілу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , залучено до указаного кримінального провадження як потерпілу у зв`язку з тим, що загиблий внаслідок ДТП ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був її батьком.

Згідно висновку експерта № 170 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведеної у період з 27.10.2023 по 08.02.2024, в останнього виявлено тілесні ушкодження:

- поєднана закрита тупа травма грудної клітки, її органів, грудного відділу хребта з переломами ребер зліва 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 по одній косій лінії, яка проходить між передньо-паховою і задньо-паховою лініями, справа 3, 4, 5, 6, 7 по середній паховій лінії, 8 по біляхребтовій лінії, поперечним розривом висхідного відділу дуги аорти, повним поперечним переломом тіла 10-го грудного хребця з крововиливами під оболонки спинного мозку, крововиливами під легеневу плевру лівої легені, в ліву плевральну порожнину близько 1500 мл рідкої крові та 500 мл рихлих згуртків крові, в міжреберні м`язи, в м`які тканини по задньо-лівій поверхні грудної клітки;

- садна в ділянках обох верхніх, нижніх кінцівок, у правій клубовій ділянці, в ділянках голови, крововиливи в м`які покриви голови в тім`яній ділянці посередині та в правій лобно-виличній ділянці.

Вищевказані тілесні ушкодження утворилися незадовго до настання смерті від дії тупих твердих предметів. Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, дані матеріалів кримінального провадження № 12023090000000624, результати висновку експерта № 8 судово-медичної криміналістичної експертизи піджака, светра, штанів, правої туфлі ОСОБА_11 , можна думати, що мало місце зіткнення автомобіля з велосипедистом у попутному напрямку, коли на ньому перебував ОСОБА_11 у положенні, наближеному до вертикального, та був обернений до автомобіля задньою поверхнею тіла, з подальшим ковзанням по поверхні велосипеда, наступним закиданням тіла на капот, ударом об капот та вітрове скло, внаслідок чого могли утворитися поєднана закрита травма грудної клітки, її органів, грудного відділу хребта та садна в правій клубовій ділянці, в ділянках правої та лівої верхніх кінцівок і правої нижньої кінцівки, з подальшим падінням і ковзанням тіла по поверхні дороги. Інші вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися як при ударах об виступаючі частини автомобіля, так і при ударах та ковзанні по поверхні автодороги. Смерть ОСОБА_11 настала від поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, її органів, грудного відділу хребта, обох верхніх та нижніх кінцівок із забоями та розривами внутрішніх органів, переломами кісток скелета, що ускладнилися тяжким травматичним шоком.

Згідно висновку експерта № 1344 судово-медичної токсикологічної експертизи при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_11 , 1947 року народження, метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Згідно висновку експерта № 1329/23 судово-медичної гістологічної експертизи трупа ОСОБА_11 , 1947 року народження, в останнього встановлено крововиливи в стінку та в оточуючі тканини аорти, крововилив у м`які тканини тім`яної ділянки, крововиливи під оболонки спинного мозку, набряк спинного мозку.

Згідно висновку експерта № 8 судово-медичної криміналістичної експертизи піджака, светра, штанів, правої туфлі ОСОБА_11 встановлено наступне. На зовнішній поверхні правого рукава піджака у верхній частині, внутрішній поверхні правого рукава піджака та светра у нижній частині, передній поверхні светра зліва у верхній частині, задній поверхні пояса штанів справа, задньо-зовнішній поверхні штанів справа та задньо-зовнішній поверхні правої штанини виявлено сліди ковзання у вигляді потертості тканини, деформації, сплющення пучків волокон, наскрізних пошкоджень з нерівними краями, які утворилися внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня автомобіля. При цьому внаслідок перерозтягнення тканини утворився розрив правого бічного шва штанів, верхнього шва шльовки пояса справа на задній поверхні, шва пройми лівого рукава светра на задній поверхні у нижній частині, а внаслідок дії предметів, що мають гострий край (якими могли бути осколки скла), утворилися розрізи та розрізи, поєднані з розривами, на лівій боковій поверхні піджака у нижній частині, зовнішній поверхні лівого рукава піджака та светра. Внаслідок зачеплення тканини утворилися крапчасті розриви тканини на задній поверхні лівої штанини та задньо-внутрішній поверхні правої штанини. На внутрішній поверхні правої штанини виявлено сліди ковзання у вигляді потертості тканини, деформації, сплющення пучків волокон, слідів складчастого згладжування, які утворилися внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня велосипеда. На підошві правої туфлі виявлено сліди ковзання, які утворилися внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня педалі велосипеда у поздовжньому напрямку. Слід вважати, що мало місце зіткнення автомобіля з велосипедом у попутному напрямку, коли на ньому перебував потерпілий у положенні, наближеному до вертикального, та був обернений до автомобіля задньою поверхнею тіла.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-23/13016-ІТ від 24.11.2023 інженерно-транспортної експертизи на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилися у працездатному стані.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-24/217-ІТ від 02.02.2024 інженерно-транспортної експертизи на момент експертного огляду та дослідження гальмівна система велосипеда вітчизняного виробництва чорного кольору, яким керував ОСОБА_11 , знаходилася у стані відмови. На момент експертного огляду та дослідження рульове керування указаного велосипеда знаходилося у працездатному стані. При цьому виявлені пошкодження гальмівної системи велосипеда знаходяться в зоні аварійних пошкоджень, експлуатаційного характеру не несуть, виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на нього значних за величиною зусиль ударного характеру.

Згідно протоколу огляду від 13.11.2023 оглянуто електронний носій інформації «Apacer» 128 Gb R85 micro CD, наданий свідком ОСОБА_24 , водійкою автомобіля марки «VOLVO XC40» д.н.з. « НОМЕР_2 », яка рухалася позаду обвинуваченого ОСОБА_4 . Встановлено, що указана карта пам`яті містить відеофайли з автомобільного відеореєстратора, які відображають обставини події ДТП, що мала місце 26.10.2023 між с. Голинь та с. Пійло. На указаному файлі зафіксовано подію ДТП, а саме те, що водій автомобіля «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснює з`їзд з проїжджої смуги на узбіччя, де збиває велосипедиста.

Указаний речовий доказ досліджено в суді та переглянуто відповідні відеозаписи, за результатами чого встановлено наступне. На відеофайлі «REC-231026-172322F» чітко видно, що при виїзді автомобіля «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 в с. Голинь на автомобільну дорогу він уже створив аварійну ситуацію, не розрахувавши дистанцію, унаслідок чого водій автомобіля, перед яким він виїхав з лівого боку, був вимушений пригальмувати. У подальшому при русі в напрямку с. Пійло водій автомобіля «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , їде невпевнено, декілька разів перетинає лінію дорожньої розмітки, що позначає початок узбіччя з асфальтовим покриттям. При цьому на відеофайлі «REC-231026-172922F» (час 17 год 29 хв) чітко видно, що водій автомобіля «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , з`їжджає праворуч на узбіччя та всіма передніми колесами перетинає лінію дорожньої розмітки, яка позначає початок узбіччя з асфальтовим покриттям, заднє ліве колесо перебуває на лінії дорожньої розмітки, і саме в цей час відбувається збиття передньою лівою частиною автомобіля велосипедиста. При цьому з відеозапису видно, що велосипедист ОСОБА_11 жодних маневрів перед ДТП не здійснював та не змінював напрямок руху. Час збиття на лічильнику 17:29:30, велосипед від удару відлітає. Також на указаному відеозаписі чітко видно, що водій автомобіля «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , застосовує гальмування лише після того, як збив велосипедиста (що видно за червоним світлом стоп-сигналів), та знову здійснює маневр виїзду на смугу руху в напрямку с. Пійло. Надалі на даному відеофайлі зафіксовано, що водій указаного автомобіля ОСОБА_4 зупинився на деякій відстані від місця події, підбіг до потерпілого, подивився на нього, після чого пішов у невідомому напрямку. У подальшому при перегляді наступних відеофайлів видно, що в автомобілі «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та поблизу нього ОСОБА_4 не видно, двері автомобіля відчинені. При цьому відеозапис триває до 17:39:21, однак водія ОСОБА_4 на місці події не видно.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-23/13015 від 15.12.2023 інженерно-транспортної експертизи при первинному контактуванні автомобіль марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , контактував своєю передньою лівою частиною в районі переднього бампера із заднім колесом велосипеда (таке контактування і кут проілюстровані на зображенні № 30 сторінки 8 указаного висновку експерта, де чітко видно, що велосипедист у момент удару рухався прямо, не звертаючи). З урахуванням аналізу форм, розмірів, розташування слідів та характеру утворення вищенаведених пошкоджень велосипеда слід зробити висновок про те, що вони були утворені внаслідок контактування зі слідоутворюючим предметом, деформуюче зусилля якого було направлено ззаду наперед відносно поздовжньої осі велосипеда. Пошкодження велосипеда були утворені внаслідок контактування зі слідоутворюючим предметом, деформуюче зусилля якого було направлено ззаду наперед відносно поздовжньої осі велосипеда, що характерне для попутного зіткнення та при куті між поздовжніми осями транспортних засобів близько 0° ± 5°. Зіткнення транспортних засобів «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипеда відбулося в місці, що в поздовжньому напрямку передує початку ділянки осипу скла протяжністю 16,8 м, початок якої зафіксований на відстані 114 м від умовної лінії та 0,1 м до правого краю дороги.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-24/4166-ФП від 12.04.2024 судової фототехнічної експертизи досліджено відеозапис із відеореєстратора, наданий свідком ОСОБА_12 (як встановлено під час судового розгляду, свідок рухалася на автомобілі марки «VOLVO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , позаду автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , приблизно з тією ж швидкістю, що й обвинувачений). Указаним висновком експерта встановлено, що швидкість руху автомобіля, з якого проводилася відеозйомка, після того, як дорожній знак «Кінець населеного пункту Голинь» зникає з поля зору камери, а саме з моменту, коли передня частина даного автомобіля знаходиться перед початком першої (після знаку) лінії розмітки «1.5» (тобто момент перед тим, як передня частина автомобіля перекриває своїми габаритами видимість початку лінії), до моменту, коли передня частина автомобіля знаходиться перед кінцем другої лінії розмітки (тобто момент перед зникненням кінця другої лінії з поля зору камери), становить 103,5 км/год, при цьому автомобіль подолав відстань 11,5 м. З моменту початку маневру автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , праворуч до моменту, коли з-за автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з лівої сторони в зоні коліс з`являється чорна пляма (велосипед після наїзду на велосипедиста), минає 3,33 с.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-24/4027-ІТ від 29.03.2024 - судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин та механізму ДТП» - за умови механізму розвитку даної події, при якому наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 мав місце на узбіччі з асфальтовим покриттям, водій автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пункту 2.3 «б» ПДР України, а з технічної точки зору пунктів 12.6 «г» та 10.1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог указаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій ОСОБА_4 повинен був для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, рухатися зі швидкістю не більше 90 км/год, а перед початком зміни напрямку свого руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. За умови механізму розвитку даної події, при якому наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 мав місце на узбіччі з асфальтовим покриттям, у діях водія автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 ПДР України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд виходить із того, що відповідно до статті 94 КПК України кожний доказ підлягає оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Жоден доказ не має наперед установленої сили, а тому висновки суду щодо доведеності обставин обвинувачення мають ґрунтуватися на оцінці всієї сукупності доказів у їх взаємозв`язку.

Відповідно до статей 91, 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також інші обставини, що мають значення для кримінального провадження. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на сторону обвинувачення, крім випадків, передбачених КПК України.

Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід, відповідно до якого за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докази, покладені в основу висновку суду про винуватість особи, мають відповідати критерію достатності та переконливості. Водночас сам по собі факт існування альтернативної версії подій, запропонованої стороною захисту, не зумовлює необхідності відхилення обвинувачення, якщо така версія не спростовує належним чином установленої сукупності доказів.

Згідно з частиною третьою статті 286-1 КК України кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо такі дії спричинили смерть потерпілого.

Отже, для правильної правової оцінки дій ОСОБА_4 суду необхідно встановити не лише факт дорожньо-транспортної пригоди, наявність порушень правил дорожнього руху, причинний зв`язок між такими порушеннями та смертю потерпілого, а й те, що обвинувачений перебував у передбаченому зазначеною нормою стані сп`яніння саме під час керування транспортним засобом. Кожна з указаних обставин має бути підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами.

Щодо встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Судом установлено, що 26 жовтня 2023 року приблизно о 17 год 20 хв на ділянці автомобільної дороги Н-10 Стрий - Чернівці між населеними пунктами с. Голинь та с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та велосипедиста ОСОБА_11 .

Унаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_11 помер.

Факт дорожньо-транспортної пригоди, участь у ній автомобіля «VOLVO XC60» під керуванням ОСОБА_4 та настання смерті велосипедиста не є обставинами, які обвинувачений заперечує по суті. Позиція ОСОБА_4 полягає передусім у запереченні перебування у стані алкогольного сп`яніння на момент керування автомобілем. Обвинувачений пояснював, що до дорожньо-транспортної пригоди алкогольних напоїв не вживав, а наїзд на велосипедиста пов`язує з відволіканням уваги на телефон під час керування транспортним засобом.

Водночас відсутність спору між сторонами щодо факту ДТП не звільняє суд від обов`язку перевірити обставини її виникнення, механізм події, характер руху автомобіля, дії водія та причинний зв`язок між установленими порушеннями правил дорожнього руху й наслідками, що настали.

З огляду на це суд оцінює докази, зокрема висновки інженерно-транспортних експертиз, показання свідків, відеозапис обставин дорожньо-транспортної пригоди та пояснення обвинуваченого, окремо в частині встановлення механізму ДТП і окремо в частині доведеності перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння.

Висновки експертів щодо технічного стану транспортного засобу, механізму дорожньо-транспортної пригоди та транспортно-трасологічних обставин мають оцінюватися в межах питань, які були поставлені перед експертами, та фактичних даних, установлених у результаті досліджень. Самі по собі такі висновки можуть мати значення для з`ясування механізму події, проте не замінюють доказування стану водія на момент ДТП, якщо відповідна обставина не була предметом спеціального дослідження.

Так само пояснення ОСОБА_4 про відволікання на телефон під час керування автомобілем підлягають перевірці та оцінці разом з іншими доказами. Прийняття або відхилення цього пояснення має ґрунтуватися на встановлених фактичних обставинах, а не лише на тому, чи відповідає воно позиції сторони обвинувачення.

Таким чином, суд розмежовує встановлення факту дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, з одного боку, і доведеність спеціальної ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України, - з іншого.

Щодо оцінки показань обвинуваченого ОСОБА_4 та свідків у частині встановлення стану алкогольного сп`яніння на момент ДТП

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав, що з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_11 , однак заперечив перебування у стані алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом. На підтвердження своєї позиції він пояснив, що до ДТП алкогольних напоїв не вживав, а після події випив приблизно 300 мл рідини з літрової пластикової пляшки з написом «Coca-Cola», помилково вважаючи її звичайним напоєм. Зі слів обвинуваченого, лише близько 21 год йому стало відомо, що в пляшці містилася спиртовмісна настоянка.

Оцінюючи наведені пояснення, суд ураховує, що обвинувачений не заперечує факту керування автомобілем, наїзду на велосипедиста та настання смерті потерпілого внаслідок ДТП. Водночас його твердження про відсутність алкогольного сп`яніння на момент керування та про вживання спиртовмісної рідини виключно після ДТП стосуються обставин, які мають істотне значення для встановлення наявності кваліфікуючої ознаки інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що пояснення обвинуваченого підлягають перевірці шляхом зіставлення з іншими дослідженими доказами. Визнання ним факту спричинення ДТП не означає автоматичного визнання всіх інших обставин, викладених в обвинуваченні, однак і заперечення стану сп`яніння саме по собі не спростовує результатів проведених досліджень.

Щодо показань свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_17 показав, що 26 жовтня 2023 року приблизно між 16 год 00 хв та 16 год 30 хв зустрічався з ОСОБА_4 на стадіоні. Під час спілкування обвинувачений повідомив про намір вирішити питання отримання гравію для проведення робіт. За словами свідка, ОСОБА_4 поводився адекватно, його мова була зрозумілою, запаху алкоголю не було, а зовнішніх ознак сп`яніння свідок не помітив.

Свідок ОСОБА_18 підтвердив, що того дня зустрічався з ОСОБА_4 для обговорення питання водовідведення. За його показаннями, зустріч тривала приблизно 15-30 хвилин, під час неї також був присутній ОСОБА_17 . Свідок не помітив у ОСОБА_4 ознак алкогольного сп`яніння та не відчував запаху алкоголю. Безпосереднім очевидцем ДТП він не був.

Свідок ОСОБА_19 повідомив, що близько 17 год зустрічався з ОСОБА_4 біля кафе «Перевесло», де вони спілкувалися протягом 10-15 хвилин. За його словами, під час зустрічі обвинувачений не мав помітних ознак алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи ці показання в сукупності, суд бере до уваги, що зазначені свідки безпосередньо спілкувалися з обвинуваченим до ДТП, а тому їхні спостереження мають значення для встановлення його зовнішнього стану в конкретні проміжки часу. Водночас наведені показання характеризують поведінку ОСОБА_4 та відсутність помічених свідками ознак сп`яніння, але не містять результатів спеціального дослідження, яке дозволяло б визначити концентрацію етилового спирту в його організмі.

Суд також ураховує часові межі зазначених зустрічей. Показання ОСОБА_17 стосуються періоду приблизно за 50-80 хвилин до ДТП, а показання ОСОБА_19 - часу, наближеного до події. При цьому показання свідків не дають змоги встановити, чи вживав обвинувачений алкоголь після завершення відповідних зустрічей і до початку керування автомобілем.

Отже, показання ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підтверджують, що під час безпосередньо спостережуваного ними спілкування очевидних зовнішніх проявів сп`яніння вони не помітили. Водночас суд не вважає ці показання достатніми для самостійного висновку про відсутність алкоголю в організмі ОСОБА_4 на момент ДТП, оскільки така обставина потребує оцінки в сукупності з об`єктивними результатами досліджень та іншими доказами.

Щодо показань свідка ОСОБА_12 та відеозапису з відеореєстратора

Свідок ОСОБА_12 показала, що 26 жовтня 2023 року рухалася автомобілем «VOLVO XC40» у напрямку м. Калуша. Після виїзду автомобіля темно-синього кольору на дорогу вона певний час рухалася позаду нього зі швидкістю приблизно 60-80 км/год. За її словами, водій автомобіля, який рухався попереду, з незрозумілих причин почав з`їжджати на узбіччя, не ввімкнувши покажчик повороту, після чого сталося зіткнення з велосипедистом. Свідок зупинилася, побачила велосипедиста та водія автомобіля, який підійшов до потерпілого, а згодом почав телефонувати й відійшов до лісосмуги. Пізніше вона повідомила поліцію про ДТП та передала відеозапис із відеореєстратора.

Оцінюючи показання ОСОБА_12 , суд бере до уваги, що вона була безпосереднім очевидцем дорожньої обстановки, руху автомобіля та моменту ДТП. Її показання мають значення для встановлення обставин наїзду, поведінки водія після зіткнення та послідовності подій.

Водночас свідок не повідомляла про проведення будь-якого спеціального дослідження стану водія. Тому її спостереження за рухом автомобіля та зовнішньою поведінкою водія не є самостійним доказом наявності або відсутності алкогольного сп`яніння.

Відеозапис із відеореєстратора автомобіля Volvo XC40 та показання свідка ОСОБА_12 мають доказове значення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, характеру руху автомобіля Volvo XC60 під керуванням ОСОБА_4 , дорожньої обстановки та механізму наїзду на велосипедиста. Водночас зазначені докази не підтверджують і не спростовують факту перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом, оскільки характер руху автомобіля та зовнішня поведінка водія самі по собі не дають змоги достовірно встановити наявність або відсутність такого стану.

Отже, суд ураховує відеозапис і показання свідка ОСОБА_12 під час оцінки обставин дорожньо-транспортної пригоди, однак питання щодо перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом вирішується на підставі сукупності всіх досліджених доказів у кримінальному провадженні.

Щодо показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_13 показала, що приблизно о 17 год 20 хв - 17 год 30 хв разом із чоловіком їхала в напрямку із с. Голинь до с. Пійло та побачила наслідки ДТП: чоловіка біля дороги, велосипед на проїзній частині та автомобіль із пошкодженим лобовим склом. Безпосереднім очевидцем зіткнення вона не була, водія автомобіля не бачила, однак зупинилася та зателефонувала до швидкої медичної допомоги.

Свідок ОСОБА_14 , яка працювала фельдшером бригади екстреної медичної допомоги, підтвердила, що після прибуття на місце ДТП виявила чоловіка похилого віку з тілесними ушкодженнями та констатувала його смерть. Вона також зазначила, що в салоні пошкодженого автомобіля нікого не було, а після прибуття поліції з лісосмуги вийшов чоловік, який підійшов до правоохоронців та сів у службовий автомобіль. Згідно з картою виїзду, виклик отримано о 17 год 21 хв, прибуття бригади зафіксовано о 17 год 30 хв, а закінчення виклику - о 17 год 53 хв.

Суд ураховує, що показання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 узгоджуються між собою в частині виявлення наслідків ДТП, перебування автомобіля та велосипедиста на місці події, а також надання допомоги й констатації смерті потерпілого. При цьому обидві свідки не були очевидцями самого зіткнення, а їхні показання не містять даних про вживання ОСОБА_4 алкоголю до ДТП або про результати його подальшого медичного огляду.

Разом із тим показання ОСОБА_14 та зафіксований час виклику мають значення для відтворення хронології подій після ДТП. Вони підтверджують, що екстрену медичну допомогу викликали невдовзі після події та що на місці ДТП певний час перебували медики й правоохоронці.

Щодо показань працівників поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили, що 26 жовтня 2023 року прибули на місце ДТП за участю автомобіля та велосипедиста. За їхніми показаннями, після прибуття вони спілкувалися з ОСОБА_4 , який повідомив, що саме він керував автомобілем, причетним до ДТП, та попросив дозволити йому перебувати в службовому автомобілі на час оформлення події.

Обидва працівники поліції зазначили, що не бачили, щоб ОСОБА_4 у їхній присутності вживав алкогольні напої або взагалі щось пив на місці події. ОСОБА_15 пояснив, що обвинувачений майже весь час перебував у полі його зору, за винятком короткого проміжку, коли він відлучався для регулювання дорожнього руху. ОСОБА_16 зазначив, що ОСОБА_4 постійно перебував під їхнім візуальним контролем і він не бачив, щоб той щось пив. Згодом працівники поліції доставили обвинуваченого до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд бере до уваги, що наведені показання стосуються безпосередньо спостережуваної працівниками поліції поведінки обвинуваченого після ДТП та умов, за яких він перебував під їхнім візуальним контролем. Вони підтверджують, що правоохоронці не спостерігали вживання ОСОБА_4 будь-яких напоїв у їхній присутності.

Щодо показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 про передачу пляшки з наливкою

Свідок ОСОБА_20 показав, що після телефонного повідомлення ОСОБА_4 про дорожньо-транспортну пригоду прибув на місце події разом із ОСОБА_19 . За його словами, обвинувачений перебував у шоковому стані, його руки тремтіли, однак запаху алкоголю свідок не відчував. Коли ОСОБА_4 попросив води, ОСОБА_20 узяв з автомобіля пластикову пляшку, яку вважав пляшкою з водою, та передав її обвинуваченому, який зробив із неї декілька ковтків. Згодом свідкові стало відомо, що в пляшці містилася наливка, а не вода. Надалі він передав пляшку ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_19 показав, що приблизно о 18 год 00 хв йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду. Приблизно через 30-60 хвилин свідок прибув на місце події, де вже перебували працівники поліції, а обвинувачений знаходився у службовому автомобілі правоохоронців. За словами свідка, в автомобілі перебував ОСОБА_20 , у якого була пластикова пляшка з-під напою «Coca-Cola», що містила наливку, придбану самим ОСОБА_19 раніше на Закарпатті. Свідок зазначив, що ОСОБА_20 передав пляшку ОСОБА_4 без його відома. Згодом обвинувачений повідомив йому, що випив приблизно половину літрової пляшки наливки. ОСОБА_19 також пояснив, що не знав міцності напою та був переконаний, що медичний огляд обвинувачений пройшов до його вживання.

Оцінюючи наведені показання в сукупності, суд бере до уваги, що ОСОБА_20 безпосередньо спостерігав передачу пляшки ОСОБА_4 та вживання ним певної кількості рідини. Водночас свідок стверджував, що вважав її водою та не знав про наявність у пляшці наливки. Таким чином, його показання підтверджують факт передачі пляшки та вживання її вмісту після ДТП, однак не підтверджують безпосередньо ані фактичного складу рідини в момент її вживання, ані обізнаності обвинуваченого щодо наявності в ній алкоголю.

Показання ОСОБА_19 узгоджуються з показаннями ОСОБА_20 в частині походження пляшки та її належності ОСОБА_19 , який придбав наливку раніше. Водночас обставини вживання напою самим обвинуваченим свідок безпосередньо не спостерігав, а відомості про кількість випитої рідини та час її вживання отримав зі слів ОСОБА_4 . Тому твердження свідка про те, що медичний огляд відбувся до вживання наливки, відображає його власне переконання, а не особисто сприйнятий факт проходження обвинуваченим огляду до моменту вживання напою.

Суд також ураховує розбіжності щодо кількості випитої рідини: за поясненнями ОСОБА_4 , він випив приблизно 300 мл, тоді як ОСОБА_19 передав його слова про вживання приблизно половини літрової пляшки. Ця розбіжність сама по собі не спростовує факту вживання рідини після ДТП, однак свідчить про відсутність узгоджених відомостей щодо її фактичної кількості. Так само показання про невідому міцність наливки не дають змоги визначити кількість етилового спирту, яка могла надійти до організму обвинуваченого після події.

Істотне значення має й хронологія подій. За показаннями ОСОБА_19 , телефонний дзвінок від ОСОБА_4 надійшов приблизно о 18 год 00 хв, а сам свідок прибув на місце події через 30-60 хвилин. При цьому свідок не був очевидцем ані передачі пляшки, ані вживання наливки, ані проведення медичного огляду. Отже, його показання не підтверджують безпосередньо послідовності цих подій та не спростовують результатів огляду, проведеного після дорожньо-транспортної пригоди.

Суд критично оцінює ту частину показань ОСОБА_19 , яка стосується часу вживання наливки відносно медичного огляду, оскільки вона ґрунтується не на власних спостереженнях свідка, а на його припущенні та повідомленнях обвинуваченого. Сам факт того, що наливка належала ОСОБА_19 , а пляшку було передано ОСОБА_4 без відома власника, не підтверджує автоматично всіх обставин, на які посилається сторона захисту, зокрема того, що алкоголь до ДТП не вживався.

Водночас суд не має підстав відкидати показання ОСОБА_20 щодо безпосередньо спостереженої ним передачі пляшки та вживання обвинуваченим її вмісту лише з огляду на його знайомство з ОСОБА_4 . Ці показання узгоджуються з відомостями про існування пляшки з наливкою, придбаної ОСОБА_19 , та підтверджують можливість надходження певної кількості спиртовмісної рідини до організму обвинуваченого після ДТП. Проте вони не визначають точного часу її вживання, кількості випитого напою, його міцності та впливу на результати проведених досліджень.

Отже, суд доходить висновку, що показання ОСОБА_20 та ОСОБА_19 підтверджують факт передачі ОСОБА_4 після ДТП пляшки, яка містила наливку, та вживання обвинуваченим певної кількості її вмісту. Разом із тим ці показання не підтверджують достовірно, що саме післяаварійне вживання пояснює результати досліджень у повному обсязі. Тому версія захисту в цій частині не може бути прийнята як безумовно доведена, а відповідні показання підлягають оцінці разом із результатами огляду, токсикологічного дослідження, установленою хронологією подій та іншими доказами у кримінальному провадженні.

Щодо результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння та версії про вживання наливки після ДТП

За наявними матеріалами дорожньо-транспортна пригода сталася приблизно о 17 год 20 хв. Перше вимірювання газоаналізатором проведено о 19 год 08 хв, забір крові - о 19 год 18 хв, повторне вимірювання - о 19 год 28 хв.

Суд бере до уваги, що результати газоаналізатора та токсикологічного дослідження підтверджують наявність етилового спирту в організмі обвинуваченого на час проведення відповідних досліджень. Узгодженість цих результатів має доказове значення для встановлення факту наявності алкоголю у відповідний час.

Водночас питання про стан ОСОБА_4 саме на момент керування транспортним засобом потребує оцінки з урахуванням часової різниці між ДТП і дослідженнями, а також перевірки версії про післяаварійне вживання спиртовмісної рідини.

Суд ураховує, що за версією обвинуваченого він випив наливку після ДТП, не знаючи її фактичного вмісту. Ця версія частково підтверджується показаннями ОСОБА_20 щодо передачі пляшки та вживання рідини, а також показаннями ОСОБА_19 щодо походження наливки. Однак зазначені показання не встановлюють із необхідною точністю часу вживання відносно кожного з проведених досліджень.

За таких обставин суд має оцінити не лише сам факт виявлення алкоголю після ДТП, а й те, чи дозволяють усі докази встановити, що алкоголь був наявний в організмі обвинуваченого вже під час керування автомобілем. Висновок про стан сп`яніння на момент ДТП не може ґрунтуватися виключно на припущенні, що концентрація алкоголю через приблизно дві години була такою самою, як і під час керування.

Водночас версія про вживання наливки після ДТП не може вважатися встановленою в усіх її деталях лише на підставі пояснень обвинуваченого та свідків. Вона має бути перевірена з урахуванням показань працівників поліції про візуальний контроль за ОСОБА_4 , часу його доставлення до лікарні, даних медичної документації та інших об`єктивних матеріалів.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд бере до уваги, що безпосередній очевидець ДТП ОСОБА_12 підтвердила рух автомобіля «VOLVO XC60», наїзд на велосипедиста та поведінку водія після зіткнення. Показання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтверджують обставини виявлення наслідків ДТП і прибуття екстреної медичної допомоги. Працівники поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили участь ОСОБА_4 в оформленні події, його перебування під візуальним контролем та подальше доставлення до медичного закладу.

Показання ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 характеризують зовнішній стан обвинуваченого під час зустрічей до ДТП. Показання ОСОБА_20 та ОСОБА_19 стосуються передачі пляшки зі спиртовмісною рідиною після події. Показання потерпілої ОСОБА_9 підтверджують обставини, які стали їй відомі після ДТП, факт загибелі її батька, а також відшкодування завданої шкоди. При цьому потерпіла не була очевидцем самої ДТП і не бачила обвинуваченого на місці події, а тому її показання не можуть безпосередньо підтверджувати або спростовувати стан сп`яніння водія.

Суд також ураховує, що ОСОБА_4 визнав свою відповідальність за спричинення ДТП, розкаявся у вчиненому та повідомив про відшкодування шкоди потерпілій у сумі 500 000 гривень. Ці обставини підлягають урахуванню при вирішенні питання про покарання, однак самі по собі не визначають доведеності кваліфікуючої ознаки у вигляді перебування водія в стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що показання свідків про відсутність запаху алкоголю або помітних зовнішніх ознак сп`яніння не є тотожними результатам спеціального дослідження. Тому такі показання не спростовують автоматично результати газоаналізатора та токсикологічного дослідження.

Щодо часу повідомлення версії про вживання наливки після ДТП

Сторона захисту заперечувала доводи сторони обвинувачення про те, що версію щодо вживання ОСОБА_4 спиртовмісної рідини після дорожньо-транспортної пригоди було повідомлено лише через декілька місяців після події. На підтвердження своєї позиції захист посилався на допити обвинуваченого від 22 січня та 10 квітня 2024 року, зазначаючи, що 27 жовтня 2023 року ОСОБА_4 скористався правом, передбаченим статтею 63 Конституції України.

Суд бере до уваги, що реалізація обвинуваченим права не свідчити проти себе не може розцінюватися як доказ його винуватості, а також не може бути самостійною підставою для відхилення його подальших пояснень. Водночас саме по собі повідомлення певної версії під час наступних допитів не підтверджує її достовірності. Визначальним є не лише час викладення відповідних пояснень, а й те, наскільки вони узгоджуються з об`єктивними обставинами події та іншими дослідженими доказами.

Отже, суд не враховує користування ОСОБА_4 правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, як обставину, що свідчить про його винуватість. Разом із тим подальші пояснення обвинуваченого щодо часу вживання спиртовмісної рідини не визнаються достовірними лише з огляду на їх послідовне повторення під час наступних допитів, а оцінюються з урахуванням їх узгодженості з показаннями свідків, хронологією подій та результатами медичних досліджень.

Щодо виклику екстреної медичної допомоги після ДТП

Сторона захисту посилалася на відповідь КНП « ІНФОРМАЦІЯ_18 » від 16 липня 2026 року № 1215/01-18, якою підтверджено наявність виклику щодо дорожньо-транспортної пригоди з мобільного телефону, зазначеного в адвокатському запиті.

Наведені відомості узгоджуються з поясненнями ОСОБА_4 про здійснення ним телефонного дзвінка після ДТП. Водночас факт такого дзвінка характеризує поведінку обвинуваченого після події та не свідчить сам по собі про наявність або відсутність у нього алкогольного сп`яніння під час керування автомобілем.

З огляду на це суд визнає підтвердженим факт звернення по екстрену медичну допомогу після дорожньо-транспортної пригоди, однак не надає цій обставині значення доказу тверезого стану водія на момент ДТП. Вона не спростовує інших доказів, що стосуються стану ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів, якими підтверджується перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , просили визнати недопустимими висновок щодо результатів медичного огляду від 26 жовтня 2023 року, лист КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » від 6 листопада 2023 року № 14681 та результат токсикологічного дослідження № 482 від 27 жовтня 2023 року. На обґрунтування своєї позиції захисник посилався на проведення медичного огляду до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відсутність у матеріалах провадження документів на газоаналізатор, невідповідність результатів огляду клінічним ознакам сп`яніння, а також порушення порядку отримання та дослідження зразків крові обвинуваченого.

Вирішуючи зазначені доводи, суд виходить із положень статей 84, 86, 87, 89 та 94 КПК України, відповідно до яких доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, а їх допустимість, достовірність та достатність визначаються судом на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач або прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення або самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Водночас сам по собі факт проведення медичного огляду водія до внесення відомостей до ЄРДР не є достатньою підставою для автоматичного визнання результатів такого огляду недопустимими. Для вирішення цього питання визначальними є правова природа огляду, його обов`язковість у конкретних обставинах та дотримання встановленої процедури.

Як убачається з обставин провадження, дорожньо-транспортна пригода сталася 26 жовтня 2023 року приблизно о 17 год 20 хв, унаслідок неї загинув велосипедист ОСОБА_11 . Відомості про подію внесено до ЄРДР того самого дня о 21 год 15 хв, тоді як медичний огляд ОСОБА_4 розпочато о 19 год 08 хв.

Отже, медичний огляд було проведено після дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої стала смерть людини, та до внесення відомостей до ЄРДР. Зазначена часова послідовність сама по собі не свідчить про незаконність огляду, оскільки відповідно до пункту 8 розділу I Інструкції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є загиблі або травмовані, проведення огляду її учасників на стан сп`яніння є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 930/623/22 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на необхідність розмежування обов`язкового медичного огляду учасника дорожньо-транспортної пригоди та освідування особи як слідчої дії в розумінні статті 241 КПК України. Верховний Суд зазначив, що сам факт проведення огляду до реєстрації кримінального провадження не зумовлює недопустимості результатів дослідження, якщо огляд проведено в межах передбаченої нормативними актами процедури та без порушення прав особи.

З огляду на викладене, суд відхиляє довід сторони захисту про недопустимість результатів медичного огляду обвинуваченого виключно з тієї підстави, що такий огляд проведено до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Сам по собі факт проведення медичного огляду до початку досудового розслідування не свідчить про недопустимість його результатів, оскільки огляд водія на стан сп`яніння є обов`язковою процедурою, передбаченою спеціальними нормативно-правовими актами, та не тотожний проведенню слідчої дії в межах кримінального провадження. Отже, наведене стороною захисту хронологічне співвідношення проведення медичного огляду та внесення відомостей до ЄРДР саме по собі не є достатньою підставою для визнання відповідного доказу недопустимим.

Щодо висновку медичного огляду та відсутності клінічних ознак алкогольного сп`яніння

Захисники посилаються на те, що в акті медичного огляду № 88 від 26 жовтня 2023 року лікарем не зафіксовано клінічних ознак алкогольного сп`яніння, а наведені в ньому дані, навпаки, характеризують стан обвинуваченого як такий, за якого свідомість, орієнтація, мовна здатність, рухова сфера та координація рухів не порушені, тремтіння пальців рук відсутнє, запах алкоголю з рота не виявлено.

Суд бере до уваги, що в пунктах 1017 акта медичного огляду дійсно наведено відомості про адекватність поведінки ОСОБА_4 , стійкість пози Ромберга, виконання пальце-носової проби без промахувань, відсутність тремтіння та запаху алкоголю з рота. Зазначені відомості характеризують стан обвинуваченого на момент проведення медичного огляду та враховуються судом під час оцінки обґрунтованості висновку лікаря.

Водночас відсутність окремих зовнішніх клінічних ознак не є тотожною відсутності етилового спирту в організмі. Відповідно до Інструкції № 1452/735, медичний огляд передбачає не лише оцінювання клінічних ознак, а й проведення передбачених процедур та досліджень, результати яких у сукупності враховуються під час встановлення діагнозу.

У постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 711/2189/21 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду роз`яснив, що медичний огляд проводиться лікарем, тоді як технічний засіб фіксує показники вмісту алкоголю у видихуваному повітрі. Висновок щодо результатів медичного огляду складається на підставі акта медичного огляду, в якому зазначаються клінічні ознаки, безпосередньо виявлені лікарем. Суд також наголосив, що недолучення до матеріалів провадження копій сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку технічного засобу саме по собі не зумовлює недопустимості акта медичного огляду.

Отже, довід захисту про те, що відсутність запаху алкоголю з рота, порушень координації та інших зовнішніх ознак автоматично виключає можливість перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, не ґрунтується на самих лише положеннях Інструкції № 1452/735.

Зазначені доводи захисту про неможливість використання результатів вимірювання газоаналізатором Alcotest Drager 5820 та токсикологічного дослідження як доказів перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння суд вважає необґрунтованими.

Як убачається з акта медичного огляду № 88 від 26.10.2023, о 19 год 08 хв результат вимірювання газоаналізатором становив 1,2 ‰, а о 19 год 28 хв - 1,12 ‰. Згідно з результатами токсикологічного дослідження № 482 від 27.10.2023, у зразку крові обвинуваченого, відібраному 26.10.2023 о 19 год 18 хв, виявлено етиловий спирт у концентрації 1,10 ‰. Отже, результати двох послідовних вимірювань газоаналізатором та лабораторного дослідження біологічного зразка є узгодженими за своїм змістом і підтверджують наявність алкоголю в організмі обвинуваченого під час проведення відповідних досліджень.

Відсутність зафіксованих в акті медичного огляду клінічних ознак алкогольного сп`яніння сама по собі не спростовує наведених результатів інструментального та лабораторного досліджень, оскільки наявність алкоголю в організмі та зовнішні прояви сп`яніння не є тотожними поняттями. Тому показання свідків про відсутність запаху алкоголю від обвинуваченого, порушень координації рухів чи неадекватної поведінки не спростовують об`єктивно зафіксованих результатів досліджень.

Посилання захисту на вживання обвинуваченим спиртовмісної рідини після дорожньо-транспортної пригоди також не спростовує висновку про перебування його у стані алкогольного сп`яніння на момент проведення медичного огляду. Навпаки, за версією самого обвинуваченого та свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_19 , після ДТП він випив рідину з пляшки з написом «Coca-Cola», яка, як з`ясувалося згодом, містила наливку. Отже, факт вживання алкоголю після ДТП підтверджується дослідженими судом показаннями, а результати вимірювань газоаналізатором і токсикологічного дослідження узгоджуються з тим, що на момент медичного огляду алкоголь перебував в організмі обвинуваченого.

Водночас наведені результати досліджень самі по собі не встановлюють точного часу вживання алкоголю. Однак у сукупності з іншими доказами, зокрема встановленим фактом вживання обвинуваченим спиртовмісної рідини після ДТП, вони підтверджують наявність алкоголю в його організмі під час медичного огляду. Сам по собі факт вживання алкоголю після ДТП не доводить, що до моменту дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений був тверезим, так само як відсутність зовнішніх ознак сп`яніння не спростовує результатів інструментального та лабораторного досліджень.

Таким чином, доводи захисту про те, що результати вимірювань газоаналізатором і токсикологічного дослідження не підтверджують перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними. Водночас питання про перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння саме на момент ДТП не може вирішуватися виключно на підставі результатів досліджень, проведених після події, без урахування часу їх проведення та пояснень обвинуваченого про вживання спиртовмісної рідини після ДТП.

Щодо відсутності документів на газоаналізатор Alcotest Drager 5820

Захисники посилалися на відсутність у матеріалах кримінального провадження копій сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку газоаналізатора Alcotest Drager 5820, а також відомостей про наявність у приладу функції фіксації результатів вимірювання на паперових та електронних носіях, вважаючи це підставою для визнання висновку медичного огляду недопустимим доказом.

Ці доводи суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому ототожненні відсутності окремих документів у матеріалах кримінального провадження з недопустимістю доказу.

У постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 711/2189/21 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що саме по собі недолучення до матеріалів кримінального провадження копій сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку технічного засобу не є безумовною підставою для визнання акта медичного огляду недопустимим доказом.

Наведена правова позиція свідчить про те, що відсутність зазначених документів не тягне автоматичної недопустимості результатів медичного огляду. Для такого висновку недостатньо самого лише констатування факту, що копії документів не долучено до матеріалів справи. Необхідно встановити порушення вимог закону, яке відповідно до положень кримінального процесуального законодавства зумовлює недопустимість відповідного доказу.

У цьому кримінальному провадженні в акті медичного огляду № 88 від 26 жовтня 2023 року зазначено модель використаного газоаналізатора Alcotest Drager 5820 та зафіксовано результати двох вимірювань: 1,2 ‰ о 19 год 08 хв і 1,12 ‰ о 19 год 28 хв. Відсутність у матеріалах провадження копій документів на прилад сама по собі не спростовує факту проведення зазначених вимірювань і не доводить недостовірності зафіксованих результатів.

Посилання захисту на відсутність відомостей про серійний номер газоаналізатора, дату останньої повірки та строк її чинності також не є самостійною підставою для визнання акта медичного огляду недопустимим, оскільки сторона захисту фактично обґрунтовує такий висновок припущенням про можливу несправність приладу, а не встановленим фактом його несправності чи порушення обов`язкових правил експлуатації.

Не є достатнім для визнання доказу недопустимим і посилання на відсутність роздруківок або електронних записів результатів вимірювання. Саме припущення про наявність у газоаналізатора відповідних технічних функцій не доводить, що під час конкретного огляду їх використання було обов`язковим та що невиконання такої вимоги спричинило порушення встановленого порядку отримання доказу.

Отже, доводи захисту про недопустимість висновку медичного огляду через відсутність копій сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку газоаналізатора та роздруківок результатів вимірювання суд відхиляє, оскільки наведені обставини самі по собі не становлять безумовної підстави для визнання доказу недопустимим і не спростовують правового висновку, викладеного Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 711/2189/21.

Щодо допустимості результатів токсикологічного дослідження № 482 від 27 жовтня 2023 року

Захисники стверджували, що результат токсикологічного дослідження № 482 від 27 жовтня 2023 року є недопустимим доказом, оскільки зразок крові ОСОБА_4 було відібрано без постанови прокурора про відбирання біологічних зразків, без звернення до слідчого судді та без належного процесуального оформлення відповідної процедури.

Ці доводи захисту суд вважає необґрунтованими з огляду на правову природу проведеного медичного огляду та правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 930/623/22.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що відповідно до пункту 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_19 та ІНФОРМАЦІЯ_20 від 9 листопада 2015 року № 1452/735, у разі дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої є загиблі або травмовані особи, огляд учасників такої пригоди на стан сп`яніння є обов`язковим і проводиться в закладі охорони здоров`я. Така процедура за своєю правовою природою не є тотожною освідуванню особи за статтею 241 КПК України, а відбирання біологічного матеріалу в межах обов`язкового медичного огляду не може автоматично прирівнюватися до отримання біологічних зразків у порядку окремої слідчої дії за статтею 245 КПК України.

Верховний Суд також сформулював принциповий висновок, що не кожна невідповідність процедури вимогам закону зумовлює недопустимість отриманих відомостей. Визначальним є те, чи призвело відповідне порушення до обмеження прав і основоположних свобод людини або чи поставило під сумнів походження, надійність і достовірність доказу. Зокрема, у пункті 27 зазначеної постанови Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання висновку судово-токсикологічної експертизи недопустимим доказом за статтею 87 КПК України, оскільки проведення огляду учасника ДТП на стан сп`яніння, яке передбачало відбирання біологічних зразків, було обов`язковим, а права цієї особи під час відбирання зразків порушені не були.

Зазначена правова позиція спростовує твердження захисту про те, що відсутність постанови прокурора або звернення до слідчого судді сама по собі є достатньою підставою для виключення результатів токсикологічного дослідження з числа допустимих доказів. Для такого висновку недостатньо формального посилання на відсутність окремого процесуального документа без установлення того, що відповідна процедура вимагала його складення та що недотримання встановленого порядку призвело до порушення прав обвинуваченого або поставило під сумнів достовірність отриманих результатів.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що 26 жовтня 2023 року о 19 год 18 хв у ОСОБА_4 було відібрано зразок крові, який досліджено за результатами токсикологічного дослідження № 482 від 27 жовтня 2023 року. Згідно із зазначеним результатом у крові виявлено етиловий спирт у концентрації 1,10 ‰.

Саме по собі проведення лабораторного дослідження наступного дня після відбирання крові не свідчить про порушення процедури та не ставить під сумнів достовірність результату. Дата дослідження закономірно може відрізнятися від дати отримання біологічного матеріалу, оскільки лабораторне дослідження здійснюється після його відбору та надходження для проведення відповідного аналізу. Відомостей, які б свідчили про підміну зразка, порушення його цілісності або недостовірність установленої концентрації етилового спирту, наведені захистом аргументи не містять.

Посилання захисту на статті 160-164 КПК України також не спростовує допустимості результатів токсикологічного дослідження. Зазначені норми регулюють порядок тимчасового доступу до речей і документів, тоді як проведення обов`язкового медичного огляду водія - учасника ДТП та відбирання біологічного матеріалу в межах такого огляду мають іншу правову природу. Тому відсутність ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ не свідчить про незаконність первинного відбирання крові в межах обов`язкового медичного огляду.

Отже, доводи захисту ґрунтуються на ототожненні обов`язкового медичного огляду водія - учасника ДТП з окремою слідчою дією та на формальному трактуванні відсутності окремих процесуальних документів як безумовної підстави для недопустимості доказу. Такий підхід суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 930/623/22. За встановлених у цьому провадженні обставин підстав для визнання результатів токсикологічного дослідження № 482 від 27 жовтня 2023 року недопустимим доказом з наведених захистом мотивів немає.

Щодо листа медичного закладу від 6 листопада 2023 року № 14681

Захисники заперечують допустимість листа КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » від 6 листопада 2023 року № 14681, який містить інформацію про результати токсикологічного дослідження № 482 від 27 жовтня 2023 року, згідно з якими в крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,10 ‰.

Суд відхиляє довід захисту про недопустимість зазначеного листа з огляду на сам факт його складення та направлення слідчому. Зміст листа стосується результатів дослідження, проведеного медичним закладом, а тому його направлення органу досудового розслідування саме по собі не свідчить про незаконність отримання відповідних відомостей або порушення прав обвинуваченого. Визначальним є не адресат листа, а правомірність отримання та використання викладеної в ньому інформації.

Лист № 14681 не є самостійним результатом дослідження біологічного матеріалу, а містить інформацію про результат токсикологічного дослідження № 482. Отже, його зміст необхідно розуміти саме як повідомлення медичного закладу про результат уже проведеного лабораторного дослідження, а не як окремий доказ виконання такого дослідження. Водночас наведена обставина не позбавляє лист доказового значення та не зумовлює його недопустимості, оскільки закон не встановлює автоматичної недопустимості документа лише з тієї причини, що він містить інформацію про результати іншого дослідження.

Посилання на лікарську таємницю також не є достатньою підставою для виключення листа з числа доказів. Сам факт передачі медичним закладом відомостей про результати дослідження слідчому не доводить порушення встановленого законом порядку їх розголошення. Для визнання доказу недопустимим необхідно встановити конкретне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до статті 87 КПК України зумовлює недопустимість отриманих відомостей, зокрема внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Самого припущення про можливе порушення режиму лікарської таємниці для такого висновку недостатньо.

Таким чином, довід захисту про недопустимість листа № 14681 не підтверджується наведеними аргументами, оскільки ані адресування документа слідчому, ані відображення в ньому результатів токсикологічного дослідження, ані саме по собі посилання на лікарську таємницю не становлять безумовних підстав для визнання його недопустимим доказом. Водночас доказове значення листа полягає у підтвердженні повідомлених медичним закладом відомостей про результат дослідження № 482, а не в заміні первинного документа з результатами цього дослідження.

Щодо посилання на лікарську таємницю та порушення права на приватність

Захисники посилаючись на статті 39-1, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та пункт 2 частини першої статті 162 КПК України, стверджували, що відомості про медичне обстеження ОСОБА_4 становлять лікарську таємницю, а їх отримання та використання у кримінальному провадженні порушує право обвинуваченого на приватність.

Суд погоджується з тим, що відомості про стан здоров`я особи, факт її медичного огляду та його результати належать до інформації з обмеженим доступом і охороняються законом. Водночас установлений законом режим охорони такої інформації не означає абсолютної заборони її отримання та використання в кримінальному провадженні. Саме по собі віднесення відомостей до лікарської таємниці не свідчить про незаконність їх одержання та не зумовлює автоматичної недопустимості доказів, які містять такі відомості.

Положення пункту 2 частини першої статті 162 КПК України визначає відомості, що становлять лікарську таємницю, як охоронювану законом таємницю, доступ до якої в установлених законом випадках здійснюється в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. Отже, наведена норма встановлює спеціальний порядок доступу до відповідної інформації, але не встановлює загальної заборони на її використання для доказування обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій унаслідок такого порушення. Тому для визнання відповідних відомостей недопустимими недостатньо послатися на їх конфіденційний характер. Необхідно встановити конкретне порушення встановленого законом порядку їх отримання та з`ясувати, чи становило воно істотне порушення прав обвинуваченого.

Таким чином, довід захисту про недопустимість медичної інформації виключно з огляду на її належність до лікарської таємниці є необґрунтованим. Охоронюваний законом характер таких відомостей сам по собі не перешкоджає їх використанню в кримінальному провадженні та не є достатньою підставою для виключення відповідних доказів. Для протилежного висновку необхідно встановити конкретні обставини незаконного отримання інформації або істотного порушення права на приватність, які відповідно до вимог КПК України зумовлюють недопустимість доказу.

Щодо часу проведення токсикологічного дослідження та моменту внесення відомостей до ЄРДР

Захисники звертали увагу на те, що кров у ОСОБА_4 відібрано 26 жовтня 2023 року о 19 год 18 хв, тобто до внесення відомостей до ЄРДР о 21 год 15 хв, тоді як токсикологічне дослідження № 482 завершено 27 жовтня 2023 року о 16 год 32 хв.

Суд відхиляє цей довід, оскільки час відбору біологічного матеріалу та час проведення його лабораторного дослідження є різними за своїм змістом обставинами. Завершення дослідження наступного дня після відбору крові саме по собі не свідчить про незаконність його проведення, тим більше що на момент дослідження відомості про кримінальне правопорушення вже були внесені до ЄРДР.

У цьому контексті суд знову звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 930/623/22, відповідно до якої під час вирішення питання про допустимість результатів дослідження необхідно враховувати правову природу процедури отримання біологічних зразків, а також те, чи призвели допущені порушення до істотного обмеження прав людини або чи поставили під сумнів походження, надійність і достовірність доказу. Саме по собі посилання на часову послідовність процесуальних подій не є достатнім для висновку про недопустимість доказу.

Отже, відбір крові до внесення відомостей до ЄРДР та проведення її лабораторного дослідження після реєстрації кримінального провадження не становлять самостійної підстави для визнання результатів токсикологічного дослідження недопустимими. Наведені захистом обставини не підтверджують незаконності проведення дослідження та не спростовують допустимості його результатів.

Оцінивши всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, взаємозв`язку та взаємодоповнюваності, суд доходить переконання, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Судом установлено, що ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Volvo XC60, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, зокрема п. 10.1, що перебувало в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, унаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_11 . Обставини ДТП підтверджуються показаннями очевидця ОСОБА_12 , іншими дослідженими доказами та висновком інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-24/4027-ІТ від 29 березня 2024 року. Сам обвинувачений не заперечує факту керування автомобілем, наїзду на велосипедиста та настання його смерті.

Відхиляючи твердження сторони захисту про вживання алкогольного напою після ДТП, суд ураховує сукупність доказів, що стосуються стану обвинуваченого та обставин події. Результатами медичного огляду 26 жовтня 2023 року зафіксовано концентрацію алкоголю 1,2 ‰ о 19 год 08 хв та 1,12 ‰ о 19 год 28 хв, а токсикологічним дослідженням № 482 від 27 жовтня 2023 року в крові обвинуваченого, відібраній 26 жовтня 2023 року о 19 год 18 хв, установлено етиловий спирт у концентрації 1,10 ‰. Наведені результати узгоджуються між собою та підтверджують наявність алкоголю в організмі ОСОБА_4 під час проведення медичного огляду.

Суд критично оцінює пояснення обвинуваченого про те, що виявлений алкоголь був наслідком виключно його вживання після ДТП. Показання ОСОБА_20 про передачу пляшки та вживання обвинуваченим кількох ковтків не підтверджують у повному обсязі пояснення ОСОБА_4 щодо кількості випитого напою та обставин, якими він обґрунтовує результати подальшого медичного огляду. Інші досліджені показання також не встановлюють достовірно, що саме післяаварійне вживання алкоголю пояснює зафіксовану концентрацію етилового спирту та виключає перебування обвинуваченого у стані сп`яніння під час керування автомобілем.

Посилання захисту на відсутність у обвинуваченого очевидних зовнішніх ознак сп`яніння до ДТП не спростовує встановлених обставин. Відсутність запаху алкоголю, порушень координації чи інших виражених клінічних проявів сама по собі не засвідчує відсутності алкоголю в організмі. Так само суд ураховує, що працівники поліції не бачили, як обвинувачений уживав алкоголь після ДТП, однак ця обставина не підтверджує його твердження про час і кількість вживання напою.

Суд також бере до уваги, що реалізація ОСОБА_4 права, передбаченого ст. 63 Конституції України, не тлумачиться проти нього, а час повідомлення версії про вживання алкоголю після ДТП сам по собі не визначає її достовірності. Водночас наведене пояснення перевірено шляхом зіставлення з іншими доказами, і воно не спростовує сукупності встановлених судом обставин, на яких ґрунтується висновок про винуватість обвинуваченого.

Доводи захисту щодо недопустимості результатів медичного огляду, показників газоаналізатора, токсикологічного дослідження № 482 та листа медичного закладу № 14681 суд відхиляє з мотивів, наведених у відповідних частинах цього вироку. Самі по собі зазначені захистом обставини не підтверджують такого порушення порядку отримання доказів, яке відповідно до статей 8689 КПК України зумовлювало б їх недопустимість. Суд оцінює ці докази з урахуванням їхнього змісту, походження та узгодженості з іншими матеріалами кримінального провадження.

За результатами оцінки доказів суд визнає версію захисту про вживання алкоголю після ДТП такою, що не спростовує доведених обставин вчинення кримінального правопорушення. Сукупність досліджених доказів підтверджує, що ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а допущене ним порушення перебувало в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 .

Застосовуючи стандарт доказування «поза розумним сумнівом», суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, у якому зазначено, що доведення може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак або неспростовних презумпцій факту. Розумний сумнів має ґрунтуватися на обставинах справи та здоровому глузді й випливати зі справедливого та зваженого розгляду належних і допустимих доказів або з відсутності таких доказів.

Аналогічний підхід викладений у рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, в якому Суд наголосив на необхідності оцінки доказів за критерієм доведення «поза розумним сумнівом». При цьому такий стандарт не вимагає виключення будь-якої теоретично можливої альтернативної версії, а передбачає, що встановлена сукупність обставин має бути достатньо переконливою, чіткою та узгодженою для підтвердження висновку про винуватість особи.

У справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року Європейський суд з прав людини звернув увагу на значення презумпції невинуватості, зокрема на те, що суд не повинен виходити з наперед сформованого переконання про винуватість особи, а обов`язок доказування покладається на сторону обвинувачення. Водночас дотримання цього принципу не перешкоджає суду дійти обвинувального висновку, якщо такий висновок ґрунтується на належно досліджених та достатніх доказах.

Суд також ураховує загальний принцип, за яким тягар доказування не може перекладатися на сторону захисту. Однак у цьому кримінальному провадженні доводи обвинувачення оцінено не через відсутність доказів невинуватості ОСОБА_4 , а шляхом перевірки доказів, наданих стороною обвинувачення, та їх зіставлення з поясненнями обвинуваченого і показаннями свідків. Обставини, на які посилається захист, були перевірені судом, проте за результатами їх оцінки в сукупності з іншими доказами вони не спростовують установлених судом обставин кримінального правопорушення.

Отже, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 286-1 КК України. Підстав для перекваліфікації його дій на ст. 286 КК України, як про це просила сторона захисту, суд не встановив. ОСОБА_4 належить визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Досліджуючи докази та оцінюючи їх у межах судового розгляду, суд керується вимогами кримінального процесуального закону, забезпечуючи сторонам можливість реалізувати свої процесуальні права та надаючи оцінку доводам як обвинувачення, так і захисту.

Згідно зі ст. 373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється, якщо судом доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим і в його діянні наявний склад кримінального правопорушення. З огляду на встановлені обставини, оцінені докази та наведені мотиви суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаних мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності та не стають на шлях виправлення, так і щодо осіб, які вперше вчинили кримінальні правопорушення.

Тобто залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, та наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид і розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме меті покарання в цілому.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів, а наслідком його вчинення стала смерть людини. Також суд ураховує характер допущених порушень правил дорожнього руху, обставини дорожньо-транспортної пригоди, особу обвинуваченого та інші дані, установлені під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає відшкодування завданої шкоди та наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей. Зазначені обставини суд ураховує при призначенні покарання відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Санкція ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

За вказану категорію кримінальних правопорушень законодавець установив суворий вид і міру покарання з огляду на підвищену небезпеку порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані сп`яніння, та тяжкість наслідків у вигляді смерті людини.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 286-1 КК України, належить до тяжких кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Його суспільна небезпечність полягає в тому, що порушення правил дорожнього руху за обставин, прямо передбачених диспозицією цієї статті, створює підвищений ризик заподіяння шкоди життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд ураховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини дорожньо-транспортної пригоди, наслідки у вигляді смерті потерпілого, дані про особу обвинуваченого, а також наявність або відсутність установлених судом обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Суд також бере до уваги позицію обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення, зокрема те, що він визнав окремі обставини події, але заперечував перебування у стані алкогольного сп`яніння. Саме по собі часткове визнання вини не є безумовною підставою для визнання щирого каяття, оскільки така обставина потребує оцінки з урахуванням поведінки особи, її ставлення до вчиненого та інших установлених обставин.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд ураховує дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. На обліку в лікарів-нарколога та психіатра не перебував і не перебуває. За місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштований, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Суд також ураховує, що ОСОБА_4 відшкодував потерпілій ОСОБА_9 завдану шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень. Зазначена обставина свідчить про вжиття ним заходів для відшкодування заподіяної шкоди та підлягає врахуванню при призначенні покарання. Крім того, обвинувачений має численні відзнаки за досягнення у спортивній діяльності, зокрема у сфері футболу, а також подяки від представників Збройних Сил України за волонтерську підтримку та надання допомоги. У період здійснення депутатської діяльності був відзначений Почесною грамотою міського голови та іншими подяками. Зазначені відомості характеризують його суспільну діяльність і попередній життєвий шлях та враховуються судом у сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого. Крім того, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово звертався до потерпілої ОСОБА_9 з проханням пробачити його за вчинене та висловлював жаль з приводу події, що призвела до загибелі її батька ОСОБА_11 .

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги позицію державного обвинувачення, захисника та потерпілої сторони, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років у межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі є необхідним для досягнення мети покарання, оскільки тяжкість учиненого кримінального правопорушення та його наслідки не дають підстав вважати, що мета покарання може бути досягнута без реального відбування призначеного покарання.

Зі змісту ч. 3 ст. 286-1 КК України вбачається, що при засудженні особи за цією нормою позбавлення права керувати транспортними засобами є обов`язковим додатковим покаранням.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд ураховує характер допущених ним порушень Правил дорожнього руху, наслідки вчиненого кримінального правопорушення у вигляді загибелі людини та необхідність запобігання вчиненню аналогічних правопорушень у майбутньому. З огляду на наведене суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Призначення такого покарання, на переконання суду, відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, а також забезпечить досягнення його мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України, оскільки звільнення від відбування покарання з випробуванням не допускається у випадках, передбачених цією статтею, зокрема при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, крім прямо передбачених законом винятків.

Отже, з огляду на кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286-1 КК України, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Також суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, оскільки, незважаючи на наявність обставин, що пом`якшують покарання, позитивні характеристики обвинуваченого та відшкодування шкоди потерпілій, наслідком учиненого кримінального правопорушення стала смерть людини. Сукупність установлених обставин не дає суду підстав визнати їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та виправдовують призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

На переконання суду, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, становить підвищену суспільну небезпеку, а настання смерті потерпілого вимагає призначення покарання, яке відповідає тяжкості вчиненого та його наслідкам. Тому суд вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зважаючи на позицію потерпілої ОСОБА_9 , яка отримала відшкодування завданої шкоди в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень та відмовилася від підтримання заявленого цивільного позову, суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. При цьому суд ураховує мету, з якою було накладено арешт, наявність або відсутність подальшої необхідності в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, а також обставини, установлені під час судового розгляду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, арешт на майно було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів відповідно до ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_21 від 30 жовтня 2023 року у справі № 344/20396/23.

Вирішуючи питання щодо подальшої долі арештованого майна, суд ураховує, що метою накладення арешту було забезпечення збереження речових доказів у цьому кримінальному провадженні. З огляду на завершення судового розгляду та необхідність вирішення питання щодо подальшої долі речових доказів суд доходить висновку про відсутність підстав для подальшого збереження зазначеного обмеження права власності.

За таких обставин суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений з метою забезпечення збереження речових доказів відповідно до ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_21 від 30 жовтня 2023 року у справі № 344/20396/23.

Відповідно до ст. 100 КПК України питання щодо речових доказів вирішуються судом з урахуванням їх правового режиму, належності та передбачених законом підстав для повернення власнику або іншого способу визначення їх подальшої долі.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд ураховує, що до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави. З огляду на необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити застосований запобіжний захід без змін до цього моменту.

Після набрання вироком законної сили застава в розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, внесена заставодавцем ОСОБА_21 за ОСОБА_4 , підлягає поверненню заставодавцю в установленому законом порядку за відсутності передбачених законом підстав для звернення застави в дохід держави.

Вирішуючи питання щодо строку відбування покарання та зарахування попереднього ув`язнення, суд керується положеннями ст. 72 КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення зараховується судом у строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. З огляду на це у строк відбування покарання ОСОБА_4 підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення за період з 26 жовтня 2023 року по 22 грудня 2023 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі підлягає обчисленню з моменту приведення вироку до виконання.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України строк додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, призначеного ОСОБА_4 на п`ять років, обчислюється після відбуття основного покарання у виді позбавленя волі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування з метою встановлення обставин кримінального правопорушення призначалися та проводилися судова експертиза технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-26/89-ІТ від 15.01.2026 вартістю 3 565,60 грн, судова експертиза технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-26/91-ІТ від 15.01.2026 вартістю 3 565,60 грн, судова транспортно-трасологічна експертиза № СЕ-19/104-26/93-ІТ від 13.01.2026 вартістю 3 565,60 грн та судова автотехнічна експертиза № СЕ-19/104-25/47661-ІТ від 18.12.2025 вартістю 1 782,80 грн.

Таким чином, за наявності документального підтвердження зазначених витрат та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 належить стягнути на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у загальному розмірі 12 479 грн 60 коп.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, враховуючи умови дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за доцільне обмежитися проголошенням його резолютивної частини у судовому засіданні з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись статтями 17, 91, 92, 94, 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 474, 475 КПК України, статтями 50, 65, 66, 67, 72, 286-1 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за період з 26 жовтня 2023 року по 22 грудня 2023 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років обчислювати після відбуття основного покарання у виді позбавлення волі відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у вигляді застави, залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_21 за ОСОБА_4 , повернути заставодавцю в установленому законом порядку за відсутності передбачених законом підстав для звернення застави в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у загальному розмірі 27 280 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят) гривень 88 копійок, а саме:

-1 912 грн - за проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 - дослідження технічного стану транспортного засобу (висновок експерта № СЕ-19/109-23/13016-ІТ від 24.11.2023);

-1 893 грн 20 коп. - за проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 - дослідження технічного стану транспортного засобу (висновок експерта № СЕ-19/109-24/217-ІТ від 02.02.2024);

-4 543 грн 68 коп. - за проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 - транспортно-трасологічні дослідження (висновок експерта № СЕ-19/109-23/13015-ІТ від 15.12.2023);

-3 786 грн 40 коп. - за проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 - дослідження обставин і механізму ДТП (висновок експерта № СЕ-19/109-24/4027-ІТ від 29.03.2024);

-9 087 грн 36 коп. - за проведення комп`ютерно-технічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/109-23/14093-КТ від 18.12.2023);

-6 058 грн 24 коп. - за проведення фототехнічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/109-24/4166-ФП від 12.04.2024).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_22 від 30 жовтня 2023 року у справі № 344/20396/23 на автомобіль марки «VOLVO XC60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_21 , у повному обсязі, зокрема в частині заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним транспортним засобом.

Долю речових доказів вирішити таким чином:

-автомобіль марки VOLVO XC-60, реєстраційний номер НОМЕР_1 - після набрання вироком законної сили повернути його законному володільцю ОСОБА_21 ;

-велосипед, що належав загиблому ОСОБА_11 та зберігається на території майданчика тимчасово затриманого автотранспорту ІНФОРМАЦІЯ_23 за адресою: АДРЕСА_1 , - після набрання вироком законної сили повернути потерпілій ОСОБА_9 ;

-електронний носій «Apacer» 128 GB R85 micro CD із відеозаписом обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 жовтня 2023 року на ділянці автодороги між населеними пунктами с. Голинь та с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області, унаслідок якої помер велосипедист ОСОБА_11 , - після набрання вироком законної сили залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження;

-одяг, що належав загиблому ОСОБА_11 , який зберігається в кімнаті речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_24 - після набрання вироком законної сили знищити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через ІНФОРМАЦІЯ_25 шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Головуючий: