Ухвала суду № 140823731, 21.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20457/26

Провадження № 2/344/8982/26

У Х В А Л А

21 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову за матеріалами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» про визнання договору недійсним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 20.10.2026 року, справу розподілено судді Домбровській Г.В.

У позовній заяві крім зазначених позовних вимог, Позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме просить заборонити ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42305986) та будь-яким третім особам здійснювати вилучення (в тому числі самостійно), затримання, переоформлення права власності або продаж автомобіля LEXUS UX250H, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Необхідність забезпечення позову, ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на його думку існує реальна загроза, що до вирішення спору по суті автомобіль буде примусово вилучений Відповідачем 2 ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС», що унеможливить захист його законного права власності та виконання майбутнього рішення суду.

У зв`язку з наведеним Позивач просить вжити заходи забезпечення позову.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року «розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно тощо.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема 17.06.2022 у постанові № 908/2382/21.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз вище зазначених норм ЦПК України вказує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких надалі гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Відповідний правовий висновок наведений в постановах КГС Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 04.09.2024 у справі № № 915/249/24, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23.

Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та вимоги чинного законодавства України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області приходить до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту позовних вимог в даній цивільній справі, позивач просить суд: визнати недійсним Договір застави транспортного засобу №01-09-2026-01 від 01 вересня 2026 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» та припинити обтяження рухомого майна автомобіля LEXUS UX250H, державний номер НОМЕР_1 , внесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі Договору застави №01-09-2026-01 від 01.09.2026 року, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» вилучити запис про таке обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В заяві про забезпечення позову заявник просить суд заборонити ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42305986) та будь-яким третім особам здійснювати вилучення (в тому числі самостійно), затримання, переоформлення права власності або продаж автомобіля LEXUS UX250H, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником зазначено, що існує реальна загроза, що до вирішення спору по суті автомобіль буде примусово вилучений Відповідачем 2 ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС», що унеможливить захист його законного права власності та виконання майбутнього рішення суду.

При цьому належних доказів на підтвердження даних обставин заявником не наведено та не надано, окрім висловлення суб`єктивних припущень.

Так, зміст норми пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачає такий спосіб забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії.

При цьому, враховуючи мету процесуального інституту забезпечення позову (забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому), а також необхідність суворого дотримання процесуальних прав всіх учасників процесу, суд звертає увагу на те, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести , але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, як і не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Одночасно суд роз`яснює, що така відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 149-153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за матеріалами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» про визнання договору недійсним,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Домбровська Г.В.