Рішення № 140823107, 21.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3984/26

Провадження № 2/466/3034/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

з участю: представника позивача Пигель Л. І.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Мельничука І. А.

представника третьої особи Миргорода В. В.

прокурора Андрусишин-Кнут М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Львівської міської ради, прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова про позбавлення батьківських прав,-

у с т а н о в и в:

04 травня 2026 року адвокат Пигель Любов Іванівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, у якій просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

Позивач у позовній заяві зазначила, що 11 червня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 . Від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28.05.2021 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова шлюб розірвано.

За доводами позивача, після розірвання шлюбу діти проживають з нею, ОСОБА_2 , перебувають на її утриманні. Після повномасштабного вторгнення росії на територію України вона із дітьми виїхала проживати у Республіку Польщу. Діти почали відвідувати початкову школу ім. Йоана Павла ІІ у Туловицях.

30.09.2023 року ОСОБА_2 із ОСОБА_4 зареєструвала шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію актів цивільного стану м. Туловиці. На даний час ОСОБА_5 допомагає виховувати дітей забезпечує їх всім необхідним. За тривалий час проживання однією сім`єю, діти сприймають ОСОБА_6 , як свого батька. ОСОБА_4 дітей любить та бажає їх усиновити.

Позивач вказує, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків не підтримує відносини із синами, не приймає участі в їх вихованні, не цікавиться їх долею.

Обґрунтування заперечень відповідача.

Відзив на позовну заяву відповідачем ОСОБА_1 в порядку ст. 178 ЦПК України у встановлений судом термін до суду подано не було.

Пояснення третьої особи.

Представником третьої особи Виконавчого комітету Львівської міської ради пояснення щодо позову подано не було.

24 червня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представником Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Миргородом В. В. подано клопотання про неможливість надання витребуваних судом доказів, у якому зазначає, що як встановлено комісією з питань захисту прав дитини, малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають поза межами, де свої повноваження здійснює Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, відтак відсутні правові підстави для надання висновку щодо розв`язання спору в порядку ст. 19 СК України.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2026 року витребувано у Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2026 року замінено третю особу Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, на належну третю особу Виконавчий комітет Львівської міської ради. Залучегл до участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова (м. Львів, вул. Богомольця, 9).

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судовому засіданні представник позивача Пигель Л. І. позовні вимоги підтримала, надала пояснення, що аналогічні викладеному в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мельничук І. А. позовні вимоги визнали повністю. Відповідач не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його синів.

У судовому засіданні представник третьої особи Виконавчого комітету Львівської міської ради Миргород В. В. поклався на розсуд суду.

У судовому засіданні прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова Андрусишин-Кнут М. О. висловила думку про необхідність задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, встановив наступне.

11 червня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 .

Від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2021 року шлюб між сторонами розірвано.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після повномасштабного вторгнення росії на територію України ОСОБА_2 із дітьми виїхала проживати у Республіку Польщу та проживають в м. Туловиці.

Згідно копії довідки з перекладом директора Державної початкової школи ім. Йоана Павла ІІ у Туловицях магістр Ю. Пашковської встановлено, що Дирекція Державної початкової школи ім. Йоана Павла ІІ у Туловицях засвідчує, що ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у Львові, є учнем 2В класу Державної початкової школи ім. Йоана Павла ІІ у Туловицях.

Згідно копії довідки з перекладом директора Державної початкової школи ім. Йоана Павла ІІ у Туловицях магістр Ю. Пашковської встановлено, що Дирекція Державної початкової школи ім. Йоана Павла ІІ у Туловицях засвідчує, що ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у Львові, є учнем 2В класу Державної початкової школи ім. Йоана Павла ІІ у Туловицях.

Згідно свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану м. Туловиці 30.09.2023 року ОСОБА_2 із ОСОБА_4 зареєструвала шлюб.

Будь-яких доказів, що спростовували б доводи позивача про те, що відповідач постійно ухилявся та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, після фактичного припинення шлюбних відносин по даний час не спілкується із синами, не приймав ніякої участі у вихованні синів, не надавав жодної матеріальної чи грошової допомоги судом не здобуто.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 20.04.2026 ВП НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.03.2026 року в сумі 321944,92 грн.

Отже, відповідач покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні своїх синів.

Судом у судовому засіданні допитано відповідача ОСОБА_1 як свідка, який пояснив, що дітей не бачив з 2023 року, а з 2024 року не спілкується з ними навіть по телефону та не виявляє такого бажання. Щодо позбавлення батьківських прав не заперечує, однак він готовий спілкуватись з дітьми. На запитання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова свідок пояснив, що в нього інша сім`я і ці діти йому не цікаві.

Норми права, що застосовані судом при розгляді спірних правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

У відповідності з ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 2 ст. 155 СК України встановлено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В контексті пункту 2 ст. 8 Конвенції про права дитини, ЄСПЛ наголосив, що в усіх випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції, визначення компетентними органами, що розлучення дитини з батьками необхідне застосовувати в якнайкращих інтересах дитини може бути необхідне у випадку, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18. Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 20 від 19.12.2008 - ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно ст. ст. 11,12,15 та Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо зобов`язані брати участь у їх вихованні. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Вихованням сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватись на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови національних, історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» (заява від 07 грудня 2006 року №31111/04) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно клопотання органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про неможливість надання витребуваних судом доказів встановлено, що комісією з питань захисту прав дитини встановлено, що малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають поза межами, де свої повноваження здійснює Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, відтак відсутні правові підстави для надання висновку щодо розв`язання спору в порядку ст. 19 СК України.

При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).

Суд зауважує, що винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Такі висновки, безумовно, мають вагоме значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Оскільки здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі N 523/19706/19).

У виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, суд може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (Постанова Верховного суду від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21).

КЦС ВС у Постанові від 09.09.2026 у справі №521/9617/24 зазначив, що обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами.

Встановлені судом вищенаведені обставини і факти у цій справі відповідають доводам позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Відповідач позов визнав, орган опіки і піклування та прокурор залучені до судового розгляду, думки враховані та дають суду підстави дійти висновку про ухилення ОСОБА_1 від виховання своїх синів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомого нехтування відповідачем своїми обов`язками, відсутність серйозного ставлення до своїх батьківських обов`язків, а тому позов є підставним та таким, що ґрунтується на вимогах Закону, доводи позивача підтверджуються належними та допустимими доказами, що вказує на необхідність задоволення вимог позивача.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету слід повернути позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 247, 263-265, 268, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Львівської міської ради, прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок), згідно квитанції ID: 5864-3529-3569-1283 від 22.06.2026.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Виконавчий комітет Львівської міської ради, ЄДРПОУ 26256622, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1.

Прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова Андрусишин-Кнут М. О., місцезнаходження: м. Львів, вул. Богомольця, 9.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 21.10.2026 року.

Суддя П. Т. Едер