Рішення № 140823099, 20.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/2669/26

2/465/3406/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

20.10.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря Чабана Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 75557236 від 07.05.2021 в розмірі 33 392,13 грн , а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги

07.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики №75557236, за умовами якого позичальнику надано 9 856,00 грн строком на 30 днів. Договором передбачено базову процентну ставку 1,99 % на день та акційну процентну ставку 0,99 % на день.

Позивач посилається на те, що відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконала, у зв`язку із чим станом на 30.11.2021 первісним кредитором визначена заборгованість у сумі 33 392,13 грн, у тому числі 9 856,00 грн основного боргу та 23 536,13 грн процентів.

Також позивач зазначає, що 10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020, а 30.11.2021 сторонами підписано Реєстр прав вимоги №120, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором позики №75557236 від 07.05.2021.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, заперечень проти позову та власного розрахунку заборгованості суду не надала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без участі представника позивача та не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуєтеся, зокрема, оголошенням про виклик в суд, розміщеним на офіційному веб - сайті суду, однак до сьогоднішнього дня відзиву на позовну заяву подано не було, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надходило.

При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 07.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики №75557236 підписаний електронним підписом.

За умовами договору відповідачу надано позику у сумі 9 856,00 грн, строком на 30 днів. Договором передбачено базову фіксовану процентну ставку 1,99 % на день, акційну процентну ставку 0,99 % на день, а також окремо визначено ставку за понадстрокове користування позикою 2,70 %.

Договір укладено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Надана у матеріалах справи довідка про ідентифікацію підтверджує здійснення ідентифікації позичальника.

Факт виконання позикодавцем свого обов`язку з передачі грошових коштів підтверджується, зокрема, довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» про платіжну операцію, відповідно до якої 07.05.2021 здійснено перерахування 9 856,00 грн на платіжну картку, реквізити якої були вказані позичальником. У матеріалах справи також наявний розрахунок заборгованості за договором №75557236.

З розрахунку вбачається, що загальна сума нарахованих процентів становить 23 536,13 грн. Фактично така сума відповідає нарахуванню процентів за базовою ставкою 1,99 % на день протягом 120 днів, тобто за первісно погоджений 30-денний строк користування позикою та ще за 90 днів після його закінчення.

10.07.2020 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020. За умовами договору права вимоги передаються фактору відповідно до реєстрів прав вимоги. 30.11.2021 сторонами підписано відповідний Реєстр прав вимоги №120, до якого включено право вимоги за договором позики №75557236.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить Кредитний договір, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до умов Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договором визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання»(статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Мотивована оцінка аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову

Суд вважає доведеними факт укладення між відповідачем та первісним кредитором договору позики №75557236, отримання відповідачем грошових коштів у сумі 9 856,00 грн, а також відсутність доказів повернення основної суми позики.

Тому вимога про стягнення 9 856,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим вимога про стягнення процентів у заявленому розмірі 23 536,13 грн підлягає лише частковому задоволенню.

Сторони безпосередньо у договорі визначили строк позики 30 днів. Отже, проценти, передбачені договором як плата за правомірне користування позикою, можуть бути стягнуті відповідно до ст. 1048 ЦК України лише у межах такого погодженого сторонами строку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 сформулювала висновок, відповідно до якого після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила цей висновок та зазначила, що після настання прострочення можуть нараховуватися не проценти за правомірне користування коштами за ст. 1048 ЦК України, а проценти як міра відповідальності за ст. 625 ЦК України, якщо відповідний зміст чітко випливає з договору; за наявності сумнівів умови договору підлягають тлумаченню проти того, хто їх сформулював.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 зазначила, що ч. 2 ст. 625 ЦК України допускає встановлення договором іншого розміру процентів річних, однак не іншого способу їх обчислення у вигляді певного відсотка за кожний день прострочення; платежі, обчислені за кожний день прострочення, за своєю правовою природою мають ознаки неустойки.

У спірному договорі встановлено 30-денний строк позики. Передбачені Правилами положення щодо понадстрокового користування коштами не дають підстав вважати, що погоджений у підписаному сторонами договорі строк користування позикою фактично перетворився на 120-денний строк правомірного користування кредитними коштами.

Саме по собі невиконання позичальником обов`язку повернути кошти у визначений договором день не може автоматично перетворювати період прострочення на новий період правомірного кредитування та створювати право продовжувати нарахування процентів за ст. 1048 ЦК України.

При цьому законодавство про споживче кредитування додатково передбачало спеціальний захист споживачів у період відповідного прострочення, зокрема звільнення від відповідальності та інших платежів, передбачених саме у зв`язку з простроченням, а також заборону збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язань.

Тому суд вважає обґрунтованим стягнення процентів за базовою ставкою 1,99 % на день лише протягом погодженого сторонами 30-денного строку позики.

Розмір таких процентів становить 9 856,00 грн ? 1,99 % ? 30 днів = 5 884,03 грн.

Отже, загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, становить: 9 856,00 грн + 5 884,03 грн = 15 740,03 грн.

У частині стягнення решти процентів слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із приписів ст. 137 ЦПК України.

Згідно із частинами 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін; поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторін щодо досудового врегулювання спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правовий курс», додаткову угоду до договору та акт приймання-передачі наданої правничої допомоги. В акті щодо ОСОБА_1 та договору позики №75557236 зазначено вартість наданої правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має дослідити та оцінити подані на їх підтвердження докази, встановити фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, їх необхідність для розгляду конкретної справи та співмірність заявленого розміру витрат зі складністю справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, усі заявлені нею витрати на адвоката, якщо з урахуванням принципів справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що їх розмір є надмірним з огляду на складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, витрачений час та значення справи для сторін.

Таким чином, при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, суд виходить із критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності, розумності та співмірності з конкретними обставинами справи.

Суд враховує, що ця справа стосується стягнення заборгованості за договором позики, не характеризується значною складністю юридичної кваліфікації спірних правовідносин, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а предмет доказування у ній складається переважно з дослідження договору позики, доказів перерахування коштів, розрахунку заборгованості та документів щодо переходу права вимоги.

Позовна заява значною мірою ґрунтується на типовому правовому обґрунтуванні, яке застосовується у спорах про стягнення кредитної заборгованості, а матеріали справи не свідчать про необхідність вчинення представником позивача значного обсягу складних процесуальних дій, які б об`єктивно обумовлювали покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 7 000,00 грн.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, та не повинно становити для неї додаткового способу отримання доходу.

Взявши до уваги характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг наданих представником позивача послуг, складність справи, значення виконаної роботи для її вирішення, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн є завищеним та не повною мірою відповідає критеріям розумності і пропорційності.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим частково задовольнити вимогу позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн, що за обставин цієї справи є розумним, справедливим та співмірним розміром компенсації понесених позивачем витрат.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 33392,13 гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1254,97 гривень (15 740,03 *2662,40/33392,13).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики №75557236 від 07 травня 2021 року у загальному розмірі 15 740 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок) гривень 03 копійки

У задоволенні позовних вимог про стягнення 17 652,10 грн процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» 1254 (одну тисячу двісті п`ятдесят чотири) гривні 97 копійок судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя Коліщук З.М.