Рішення № 140823057, 22.10.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/606/26

Провадження № 2/455/548/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Клімченка М.І.,

з участю секретаря судового засідання Шайди Н.М.,

прокурора Гавриляка Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Старосамбірського районного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2026 року представник позивача адвокат Бущак Р.Є. звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як такої, що ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дітей. В обґрунтування позову посилався на те, що заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.09.2025 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 19.11.2009 у Княжпільській сільській раді Старосамбірського району. Від спільного подружнього життя народилися: дочка - ОСОБА_3 та дочка - ОСОБА_4 . На даний час діти проживають разом з позивачем в АДРЕСА_1 , перебувають на його повному утриманні та виховуються ним. На підтвердження зазначених обставин до позовної заяви були додані документи, серед яких акт обстеження матеріально-побутових умов, висновок Служби у справах дітей Добромильської міської ради про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, документи щодо місця проживання, характеристики з навчальних закладів, рішення суду про розірвання шлюбу та інші документи. Позивач стверджував, що відповідачка, виїхавши в січні 2023 року за межі України, не цікавиться утриманням та вихованням неповнолітніх дочок, народжених від спільного подружнього життя, не підтримує з ними будь-яких зв`язків, з позивачем не спілкується. З огляду на це позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 07.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 05.05.2026 о 9:30 год.

Ухвалою суду від 27.05.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

05.08.2026 набрали чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких участь прокурора у справах про позбавлення батьківських прав є обов`язковою.

Ухвалою суду від 19.08.2026 залучено до участі у розгляді справи прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд позов задовольнити, позбавивши ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги також підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітніх дітей. Позицію позивача підтримав, посилаючись на обставини та докази, наведені у позовній заяві та доданих до неї матеріалах.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади, причини неявки суду не відомі. Водночас в матеріалах справи міститься заява, в якій відповідачка зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітніх дітей. Крім того, у заяві відповідачка зазначила, що їй відомі та зрозумілі правові наслідки визнання позову, у тому числі наслідки, передбачені законодавством у разі позбавлення батьківських прав, та що вона їх усвідомлює (а.с.29).

Представник третьої особи Служби у справах дітей Добромильської міської ради у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, фактично підтримала заявлені позивачем вимоги та вважала можливим їх задоволення судом.

Прокурор Самбірської окружної прокуратури Гавриляк Т.М. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, вважає, що вимоги викладені у заяві є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і повністю відповідають найкращим інтересам дітей.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов`язки сторін, достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

Тому, суд вважає, що згідно статті 280 ЦПК України, слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, надані сторонами та іншими учасниками справи, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, відповідно до вимог статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 вересня 2025 року у справі № 455/1361/25 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 19 листопада 2009 року у Княжпільській сільській раді Старосамбірського району Львівської області, за актовим записом № 10. Рішення суду набрало законної сили 16 жовтня 2025 року (а.с.12-13).

Від спільного подружнього життя у сторін народились діти: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Княжпіль Старосамбірського району Львівської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого Княжпільською сільською радою Старосамбірського району Львівської області від 24 березня 2010 року серії НОМЕР_1 , та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Княжпіль Старосамбірського району Львівської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Княжпільською сільською радою Старосамбірського району Львівської області від 08 жовтня 2012 року серії НОМЕР_2 , де батьками у свідоцтвах про народження зазначено: у рядку батько - ОСОБА_1 , а у рядку мати - ОСОБА_2 (а.с.14, 16).

Згідно довідки, виданої старостою старостинського округу № 4 Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області від 04.02.2026 за № 26, зазначено, що на утриманні та вихованні позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходяться двоє неповнолітніх дітей: дочка ОСОБА_3 , березня 2010 року народження та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та фактично проживають з ним однією сім`єю в АДРЕСА_1 (а.с.19).

Судовим наказом Старосамбірського районного суду Львівської області від 11 липня 2025 року у справі № 455/1363/25 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 (однієї третини) частини із всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10 липня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 11 липня 2025 року (а.с.18).

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина України ОСОБА_1 від 04.02.2026 комісією в складі депутатів Добромильської міської ради Мацько О.С., Сидіра А.Р. було проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по місцю проживання в АДРЕСА_1 , при обстеженні встановлено наступне: за адресою в АДРЕСА_1 , зареєстровані та фактично проживають наступні особи: батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за даною адресою, але фактично з сім`єю не проживає з 2023 року, оскільки проживає за кордоном. Громадянин ОСОБА_1 самостійно виховує двох дітей та задовольняє потреби у всьому необхідному для розвитку. Мати не приймає участі у вихованні дітей. Матеріально-побутові умови задовільні (а.с.20).

Згідно характеристики, виданої старостою старостинського округу № 4 виконавчого комітету Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області від 04.02.2026, зазначено, що ОСОБА_1 , проживаючи в селі Княжпіль Самбірського району Львівської області, зарекомендував з позитивної сторони. Щирий, товариський, ввічливий та завжди готовий прийти на допомогу. На даний час виховує двох неповнолітніх дочок. Користується повагою серед жителів села. Чоловік легко знаходить мову з тими, хто його оточує. Сусіди гарно про нього відгукуються. Жодних звернень щодо порушень громадського порядку з його боку у Княжпільський старостинський округ не надходило (а.с.21).

Згідно характеристики, виданої директором загальноосвітньої середньої школи I-III ступенів міста Добромиль Самбірського району Львівської області на ученицю 10 класу ОСОБА_3 , 2010 року народження, зазначено, що ОСОБА_3 навчається у даній школі з шостого класу. Зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована учениця. Володіє навчальним матеріалом на високому та достатньому рівнях. Має добру пам`ять, швидко і гарно запам`ятовує навчальний матеріал. Виявляє логічне та образне мислення. На уроках завжди активна, виконує домашні завдання, допомагає друзям. Має добрий загальний розвиток. ОСОБА_3 до виконання громадських доручень завжди ставиться сумлінно, бере активну участь у житті школи і класу. Любить спорт, завжди приймає активну участь у шкільних заходах, дуже гарно декламує вірші. Скромна, товариська, розсудлива, самостійна. Користується повагою серед однокласників. Підтримує дружні стосунки з усіма учнями класу. Батько, ОСОБА_1 , безпосередньо приймає участь у вихованні дочки ОСОБА_3 , завжди цікавиться її навчанням, відвідує батьківські збори (а.с.23).

Згідно характеристики ОСОБА_4 , 2012 року народження, учениці 7-А класу ОЗНЗ ЗСШ І-ІІІ ступенів міста Добромиль зазначено, що ОСОБА_4 навчається з 3 класу. Зарекомендувала себе як старанна дисциплінована учениця. Володіє навчальним матеріалом на високому рівні. Має добру пам`ять, швидко сприймає навчальний матеріал. ОСОБА_4 вміє логічно мислити, послідовно висловлювати свої думки, проявляє необхідну наполегливість домашні завдання, при підготовці до уроків. На уроках завжди активна, регулярно виконує домашні завдання, допомагає друзям. ОСОБА_4 до виконання громадських обов`язків завжди ставиться сумлінно, бере активну участь у житті школи та класу. Любить спорт, завжди приймає участь у шкільних заходах, гарно декламує вірші. Скромна , товариська, щиросердечна, ввічлива, добродушна, відверта, самостійна. Користується повагою серед однокласників, дівчинка працьовита та цінує працю інших, допомагає друзям. Батько, ОСОБА_1 , безпосередньо приймає участь у вихованні ОСОБА_4 , завжди цікавиться її навчанням та поведінкою, відвідує батьківські збори (а.с.24).

Згідно висновку психолога щодо результатів психологічного обстеження учениці 10 класу ОЗНЗ ЗОШ І-ІІІ ступенів міста Добромиль ОСОБА_3 , складеної практичним психологом ОЗНЗ ЗСШ І-ІІІ ступенів міста Добромиль Куцериб Жанною Богданівною від 03.02.2026 зазначено, що ОСОБА_3 врівноважена, доброзичлива, доглянута дитина з гармонійним емоційним розвитком та достатньо розвиненими когнітивними функціями, соціальними навичками та навичками самообслуговування. У поведінці проявляє самостійність, відповідальність, прагнення до стабільності та емоційної безпеки. Водночас спостерігається емоційна відчуженість та відсутність емоційна відчуженість та емоційної прив`язаності до матері, що є наслідком нестачі турботи, уваги та підтримки з її боку. Образ матері у свідомості дитини не асоціюється з почуттям безпеки та любові (а.с.25-26).

Згідно висновку психолога щодо результатів психологічного обстеження учениці 7-А класу ОЗНЗ ЗСШ І-ІІІ ступенів міста Добромиль ОСОБА_4 , складеної практичним психологом ОЗНЗ ЗСШ І-ІІІ ступенів міста Добромиль Куцериб Жанною Богданівною від 03.02.2026 зазначено, що ОСОБА_4 врівноважена, доглянута дитина з гармонійним розвитком. Добре засвоює навчальний матеріал, соціально адаптована, самостійна у обслуговуванні. Водночас спостерігається емоційна стриманість та дефіцит емоційної прив`язаності до матері, небажання говорити про матір, що потребує можливого подальшого психологічного супроводу. Мати не забезпечує належного емоційного контакту та умов для психологічного розвитку дитини, що негативно впливає на емоційний стан. Батько приділяє багато уваги вихованню, навчанню та добробуту доньки (27-28).

Згідно інформаційної довідки комунального некомерційного підприємства Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області Амбулаторія загальної практики сімейної медицини міста Добромиль від 05.02.2025 зазначено неповнолітні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебувають на диспансерному обліку на протязі останніх двох років батько дітей ОСОБА_1 , був присутній і надавав інформаційну згоду на профілактичні щеплення відносно неповнолітніх i дітей.

Позивач зазначає, що відповідачка протягом тривалого часу не проживає разом із дочками, не бере участі у їх вихованні, не цікавиться їх навчанням, станом здоров`я та іншими сторонами життя, а також не здійснює належного матеріального забезпечення дітей.

Зазначені обставини підтверджуються наданими до суду документами, зокрема, зазначеним вище актом обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей, документами щодо місця проживання, характеристиками з навчальних закладів, а також висновком Служби у справах дітей Добромильської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (а.с.65-66).

Крім того, вказані обставини також підтверджують допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , які суду пояснили, що ОСОБА_15 у 2023 році виїхала в Німеччину з іншим чоловіком, дітьми не цікавиться, в гості не приїжджає, матеріальну допомогу дітям не надає, діти проживають в селі Княжпіль с батьком, діти навчаються в школі, матеріально їх забезпечує ОСОБА_16 . До 2023 року в родині ОСОБА_17 були неприязні відносини між подружжям.

Разом із тим, сам по собі факт тривалого проживання дітей з одним із батьків, неналежна участь другого з батьків у їх вихованні та відсутність між ними постійного особистого контакту ще не є достатньою та безумовною підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьківські права та обов`язки виникають з факту народження дитини і не залежать від того, чи перебувають батьки у шлюбі між собою.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Таким чином, закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав саме з ухиленням від виконання батьківських обов`язків, а не лише з фактом проживання дитини окремо від одного з батьків чи недостатньою участю такого з батьків у її повсякденному житті.

При цьому підставою для позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України є не будь-яке невиконання або неналежне виконання батьківських обов`язків, а винна поведінка батька чи матері, свідоме нехтування ними своїми батьківськими обов`язками та відсутність поважних причин такої поведінки.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 у справі №553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18), зазначивши, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічно у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) наголошено, що самої бездіяльності одного з батьків недостатньо для висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе позбавлення батьківських прав. При цьому під час вирішення такого спору необхідно враховувати думку дитини, її вік, рівень зрілості, характер відносин із кожним із батьків та інші обставини, які мають значення для визначення її найкращих інтересів.

Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є заходом, який має істотні правові наслідки для батька або матері та дитини. Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини, перестає бути її законним представником, втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми, а також не може бути усиновлювачем, опікуном чи піклувальником.

Отже, з огляду на правові наслідки такого рішення, позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися виключно на формальному встановленні факту неналежного виконання окремих батьківських обов`язків. Суд повинен встановити саме таку поведінку одного з батьків, яка свідчить про його свідоме та винне самоусунення від виконання батьківських обов`язків, а також оцінити, чи є застосування такого крайнього заходу необхідним та пропорційним у конкретних обставинах справи.

У цій справі судом установлено, що відповідачка дійсно протягом тривалого часу не проживає разом із дочками та не бере належної участі у їх повсякденному вихованні. Ці обставини сторонами фактично не оспорюються.

Разом із тим, суд не встановив достатніх та переконливих доказів того, що така поведінка відповідачки була зумовлена саме її свідомим та винним нехтуванням батьківськими обов`язками, а також, що наявні обставини свідчать про необхідність застосування до неї саме такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Сам факт тривалого окремого проживання відповідачки від дитини не дає можливості автоматично ототожнювати таке проживання з умисним ухиленням від виконання батьківських обов`язків. Для такого висновку необхідно встановити не лише об`єктивний факт відсутності матері у повсякденному житті дитини, а й причини такої відсутності, ставлення відповідачки до виконання батьківських обов`язків, наявність у неї реальної можливості брати участь у вихованні дитини, обізнаність про потреби дитини та її ставлення до необхідності підтримання відносин із дочками.

При цьому, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б дозволяли суду встановити, що відповідачка за наявності реальної можливості свідомо та без поважних причин відмовилася від виконання своїх батьківських обов`язків, а її поведінка має саме той винний і свідомий характер, який є необхідною умовою для застосування пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.

Суд також бере до уваги, що відповідачка у поданій до суду заяві позов визнала повністю, не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав. У заяві вона зазначила, що усвідомлює правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, визнання відповідачкою позову у цій справі саме по собі не звільняє суд від обов`язку встановити наявність передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав та перевірити, чи відповідає таке рішення найкращим інтересам дитини.

Суд також надає належну оцінку думці неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були безпосередньо заслухані судом у судовому засіданні. Під час допиту зазначили, що тривалий час не бачили матір, фактично не підтримують з нею належного особистого спілкування та не отримують від неї повсякденної турботи, яка за звичайних обставин властива відносинам між матір`ю та дитиною, матеріальної допомоги не надає, подарунків на день народження та свята не робить. Натомість діти проживають разом із батьком, який фактично здійснює їх виховання, забезпечує їх повсякденні потреби, цікавиться їх життям, навчанням та створює необхідні умови для її проживання і розвитку. Батько не чинить перешкод в спілкуванні матері та дітей. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час допиту послідовно та безпосередньо висловили своє ставлення до спірного питання та підтримала позовні вимоги про позбавлення матері батьківських прав.

Суд бере до уваги висловлену дітьми позицію, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неповнолітніми особами, які на час розгляду справи досягли віку, що дає їм можливість достатньою мірою усвідомлювати значення питань, пов`язаних із їх сімейними відносинами.

Водночас, відповідно до статті 171 СК України дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї та посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання та інших питань, що стосуються її прав.

При цьому, право дитини бути вислуханою означає обов`язок суду належним чином врахувати її думку, однак така думка не є безумовною та самостійною підставою для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Суд не може підмінити встановлення передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України правових підстав для позбавлення батьківських прав самим бажанням дитини щодо припинення правового зв`язку з одним із батьків.

Така оцінка відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.04.2024 у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24), відповідно до якого думка дитини має бути належним чином врахована, однак не може розглядатися як безумовне право вето без аналізу інших обставин та визначення найкращих інтересів дитини.

У цій справі думки дітей є одним із доказів, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, але самі по собі не підтверджують наявності винної поведінки відповідачки у розумінні пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.

Більше того, зі змісту наданих дітьми пояснень убачається, що діти фактично характеризують свій теперішній стан відносин із матір`ю: тривалий час із нею не спілкуються, не бачать її та не отримують від неї щоденної турботи. Разом із тим такі обставини самі по собі не дають відповіді на питання про причини відсутності матері, її можливість брати участь у вихованні дітей та характер її ставлення до виконання батьківських обов`язків. Дитина не може нести на собі тягар визначення причин поведінки одного з батьків та юридичної оцінки такої поведінки.

При цьому суд враховує вік дітей та їх достатній рівень зрілості, у зв`язку з чим їх позиція має істотне значення при визначенні найкращих інтересів дитини. Водночас їх думка не може розглядатися ізольовано від інших обставин справи та не звільняє суд від обов`язку встановити передбачені законом підстави для позбавлення батьківських прав.

Суд також враховує, що фактичне проживання дітей з батьком, його участь у їх вихованні, забезпечення ним повсякденних потреб дітей та створення належних умов для їх проживання і розвитку свідчать про те, що діти на теперішній час перебувають у стабільному середовищі та отримують необхідне піклування з боку батька. Ця обставина сама по собі не звільняє матір від виконання її батьківських обов`язків, однак має значення для оцінки необхідності та пропорційності застосування до неї саме такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Суд також бере до уваги положення статті 9 Конвенції про права дитини, відповідно до якої держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Водночас, позбавлення батьківських прав є одним із найбільш істотних втручань у сімейні відносини, оскільки призводить до припинення значної частини особистих немайнових прав матері щодо дитини.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Втручання держави у здійснення цього права допускається лише за умов, визначених законом, та за необхідності у демократичному суспільстві.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) наголосив на необхідності при вирішенні питань, які можуть призвести до розриву сімейних зв`язків, проводити ретельну оцінку пропорційності такого заходу та надавати першочергового значення найкращим інтересам дитини.

Отже, суд у цій справі повинен встановити не лише факт недостатньої участі відповідачки у житті дітей, а й те, що саме позбавлення її батьківських прав є необхідним для захисту найкращих інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є пропорційним установленим порушенням та відповідає меті захисту дітей.

Суд бере до уваги також висновок Служби у справах дітей Добромильської міської ради про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Разом із тим, відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Водночас, висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також, вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

Отже, висновок органу опіки та піклування не має для суду наперед установленої сили та підлягає оцінці поряд з іншими доказами.

У даній справі висновок органу опіки та піклування ґрунтується переважно на встановленому факті тривалого проживання дитини з батьком та недостатньої участі матері у її вихованні.

Водночас, суд звертає увагу на зміст самого висновку, відповідно до якого «Мати дитини, ОСОБА_2 , на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена».

Сам по собі факт проживання відповідачки окремо від дітей, відсутності її постійної участі в їхньому вихованні та проживання дітей разом із позивачем не є безумовною підставою для позбавлення матері батьківських прав. Для застосування такого крайнього заходу необхідно встановити не лише фактичне невиконання батьківських обов`язків, а й винну поведінку матері, яка полягає у свідомому та систематичному нехтуванні ними.

Надаючи оцінку показанням позивача та дітей, суд ураховує, що вони підтверджують обставини фактичного проживання дітей із батьком та особливості їхніх нинішніх взаємин із матір`ю. Водночас такі показання самі по собі не дають достатніх підстав для однозначного висновку про причини припинення спілкування матері з дітьми, характер її поведінки протягом усього спірного періоду та наявність у її діях свідомого й винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування, попри викладені в ньому обставини, не звільняє суд від обов`язку самостійно встановити наявність передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав. За відсутності достатніх і переконливих доказів винного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків задоволення позову означало б застосування виняткового заходу сімейно-правової відповідальності без належного встановлення необхідних для цього юридичних фактів.

На думку суду, висновок не пояснює достатньо докладно, якими були стосунки матері з дітьми до 2023 року, що саме стало причиною її від`їзду, як змінювалися контакти після від`їзду та чи намагався батько забезпечити збереження зв`язків дітей із матір`ю.

Крім того, сам по собі такий висновок не містить достатнього обґрунтування саме необхідності позбавлення відповідачки батьківських прав як крайнього заходу, зокрема не містить належного аналізу характеру поведінки відповідачки, причин її самоусунення від виховання дитини, наявності або відсутності її вини, а також питання пропорційності такого заходу з урахуванням віку дитини та її висловленої думки.

Також, висновок не містить належного аналізу того, чи існують обставини, які перешкоджають підтриманню або відновленню особистого контакту між матір`ю та дочками, чи вживалися будь-які заходи для сприяння такому контакту, а також чому саме позбавлення батьківських прав, а не менш втручальний спосіб захисту прав та інтересів дитини, є необхідним у конкретних обставинах.

За таких обставин суд не може покласти висновок органу опіки та піклування в основу рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав без його критичної оцінки в сукупності з іншими доказами.

Суд також бере до уваги, що відповідачка фактично визнала позов, однак, таке визнання не усуває необхідності перевірки законних підстав для позбавлення батьківських прав, оскільки предметом розгляду є не лише приватний спір між батьками, а й питання прав та інтересів неповнолітньої дитини.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач звертався до виконавчої служби з вимогами примусового виконання судового наказу про стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а також доказів наявності виконавчого документа чи іншого документа, який би підтверджував виникнення у відповідачки обов`язку зі сплати аліментів та її свідоме ухилення від виконання такого обов`язку.

Як наслідок, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, ухиляється від виконання рішення про їх стягнення або в інший спосіб свідомо не виконує свого обов`язку щодо матеріального забезпечення доньок.

Зазначена обставина має значення для вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки при встановленні характеру поведінки батька чи матері суд повинен оцінювати не лише фактичну участь у вихованні дитини, а й виконання інших передбачених законом батьківських обов`язків, зокрема, щодо її матеріального утримання. Водночас за відсутності доказів звернення позивача з судовим наказом до виконавчої служби за стягненням аліментів, виникнення у відповідачки відповідного обов`язку на підставі судового наказу та її подальшого свідомого невиконання такого обов`язку, самі лише твердження про неналежне матеріальне забезпечення дитини не можуть бути покладені в основу висновку про винне та свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України обставин, а саме: факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, винність такої поведінки, її свідомий характер та відсутність поважних причин.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт неналежної участі відповідачки у вихованні дитини підтверджений.

Водночас позивачем не доведено в необхідному для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав обсязі, що така поведінка відповідачки має саме характер свідомого, винного та систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків, яке обумовлює необхідність застосування крайнього заходу сімейно-правового впливу.

При цьому суд не ототожнює неналежне виконання батьківських обов`язків із повною відсутністю батьківського піклування та не вважає доведеним, що відповідачка остаточно та свідомо відмовилася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд також враховує, що позбавлення батьківських прав не є способом покарання одного з батьків за неналежну поведінку після розірвання шлюбу та не може застосовуватися виключно для юридичного закріплення фактичного стану, за якого дитина проживає з одним із батьків.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що наявні у справі докази підтверджують неналежну участь відповідачки у вихованні дитини, однак, не дають достатніх правових підстав для висновку про наявність усіх необхідних умов, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення її батьківських прав.

Визнання відповідачкою позову судом враховані, однак, з огляду на вимоги закону та характер правовідносин не можуть самі по собі замінити доказування наявності встановлених законом підстав для позбавлення батьківських прав.

Суд вважає, що за встановлених обставин застосування до відповідачки такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав, не є достатньо обґрунтованим та пропорційним.

При цьому, суд виходить із необхідності збереження можливості подальшого відновлення та підтримання сімейного зв`язку між матір`ю та дочками, якщо це відповідатиме найкращим інтересам дітей, та з того, що позбавлення батьківських прав має застосовуватися лише за наявності переконливих доказів винної поведінки батьків та необхідності саме такого заходу.

Суд також бере до уваги, що позбавлення батьківських прав за своєю природою не лише змінює правовий статус матері щодо дитини, а й істотно впливає на існуючий сімейний зв`язок між ними. За відсутності достатніх доказів винної поведінки відповідачки та необхідності саме такого втручання у сімейні відносини застосування цього заходу не може вважатися таким, що безумовно відповідає найкращим інтересам дитини.

Враховуючи, викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, однак, попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і покласти на Службу у справах дітей Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області контроль за виконанням відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітніх доньок.

Керуючись статтями 3, 8, 9 Конвенції ООН про права дитини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 141, 150, 155, 164, 166, 171 Сімейного кодексу України, статтями 19, 81, 206, 258, 259, 263265, 268, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Покласти на Службу у справах дітей Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК України.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області як орган опіки та піклування, місцезнаходження: м. Добромиль, пл. Ринок, буд. 1, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82042, код ЄДРПОУ: 04056003.

Повний текст рішення складено 22.10.2026.

Суддя М.І. Клімченко