Рішення № 140822758, 21.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача через систему «Електронний суд» скерувала до суду позов, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором надання коштів у кредит № 45255462 від 11.12.2025 року в розмірі 23837,80 грн., а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 11.12.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство з необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений Договір надання коштів у кредит № 45255462 про надання кредиту в розмірі 14000,00 грн. строком на 30 днів зі фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,209%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2240,00 грн.). 23.04.2026 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство з необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23/04/26, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором надання коштів у кредит № 45255462 від 11.12.2025 року. У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань станом на 23.04.2026 року у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 23837,80 грн., з яких: 14000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 877,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6720 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування позикою; 2240 грн комісія за надання кредиту. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

11.08.2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа .призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.12.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство з необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений Договір надання коштів у кредит № 45255462 про надання позики в розмірі 14000,00 грн. строком на 30 днів зі фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,209%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2240,00 грн.) /а.с.12-19/.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору, дата повернення позики (останній день) 09.01.2026 року. Процентна ставка/день 0,742 % (фіксована). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 4 %. Пеня в день 4 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1156,11 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту 17117,80 грн.

Згідно з п. 6.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за Договором.

Відповідно до п. 9.3.8 кредитного договору, позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит відповідно до умов Договору, сплачувати проценти за Договором та комісію за надання кредиту у встановлених умовами Договору порядку та розмірах, забезпечити своєчасне виконання зобов`язань відповідно до умов Договору.

Відповідно до реквізитів Договору надання коштів у кредит № 45255462 від 11.12.2025 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «83615», що свідчить про те, що останньому достовірно було відомо про умови кредитування та зобов`язання, які на нього покладені кредитним договором.

ТзОВ «1 Безпечне агенство з необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши йому 14000,00 грн. кредитних коштів на банківську картку, що підтверджується що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Європейська платіжна система» вих. № КД-000099571 від 05.06.2026 року, відповідно до якої останнім було здійснено перерахування коштів 11.12.2025 року у розмірі 14000 грн, номер платежу dda3fa79-d4e0-41e1-90f8-7de7e5cecf15 /а.с.24/.

23.04.2026 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство з необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №23/04/26, відповідно до якого ТзОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників /а.с.29-33/.

Згідно з пунктом 1.1. Договору факторингу №23/04/26, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі. Право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору факторингу №23/04/26, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №23/04/26 від 23.04.2026 року, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором надання коштів у кредит № 45255462 в сумі 23837,80 гривень /а.с.36/.

Як убачається з розрахунку забогованості за Договором надання коштів у кредит № 45255462 від 11.12.2025 року, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує. В зв`язку із чим станом на 23.04.2026 року заборгованість відповідача складає 23837,80 грн., а саме: 14000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 877,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6720 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування позикою; 2240 грн комісія за надання кредиту /а.с.26-28/.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За твердженням позивача, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надану йому позику та не сплатив відсотки в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем, всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасно виконання зобов`язань за кредитним договором та відсутності заборгованості перед позивачем за цим договором.

Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, при цьому, доказів сплати вказаної суми боргу він суду не надав, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14000 грн., процентами в розмірі 877,80 грн. та комісією пов`язаною з наданням кредиту в розмірі 2240 грн., оскільки в добровільному порядку відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує.

Щодо нарахування заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування позикою за Договором надання коштів у кредит № 45255462 суд зазначає наступне.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12) та від 31.10.2018 (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України.

За наведеним у ст. 625 ЦК України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема, за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач уклав Договір надання коштів у кредит № 45255462 з ТОВ «1 Безпечне агенство з необхідних кредитів» 11.12.2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена до 31.10.2026 року, то відповідно до вищезазначеного відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за понадстрокове користування у розмірі 6720 грн, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14000 грн., процентами в розмірі 877,80 грн. та комісією пов`язаною з наданням кредиту в розмірі 2240 грн. і тому позов підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено 2662,40 грн. судового збору /а.с.5/.

Беручи до уваги, що позовні вимоги в розмірі 23837,80 грн. були задоволені частково на суму 17117,80 грн., що становить 72% від ціни позову, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді в сумі 1917 грн., тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог (2662,40 грн. : 100% х 72% = 1917 грн.).

Керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 17117 гривень 80 коп. заборгованості та 1917 гривень судового збору. Всього стягнути 19034 (дев`ятнадцять тисяч тридцять чотири) грн 80 коп.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, м.Бровари, вул. Лісова, 2; ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_1 ).

Суддя:

Оригінал рішення.