Вирок № 140821494, 21.10.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6774/24

Провадження № 1-кп/676/84/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю сторін кримінального провадження та інших

учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілої - ОСОБА_8 ,

потерпілих - цивільних позивачів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілих - цивільних позивачів ОСОБА_11 ,

представників цивільних відповідачів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14

обвинуваченого ОСОБА_15 ,

захисника ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Кам`янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені 25 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000000395, за обвинуваченням

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Баговиця Кам`янець-Подільського району, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_15 25 травня 2024 року, близько 10 год 10 хв, у світлу пору доби, під час опадів у вигляді дощу, керуючи технічно справним автомобілем «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 (далі - автомобіль «VD CV.CBF.001»), рухався по мокрому асфальтобетонному покриттю правою смугою руху автодороги Т-2317 «Кам`янець-Подільський - Стара Ушиця» в напрямку від с. Кульчіївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області. Наближаючись до прилягання до головної дороги Т-2317 зліва проїзної частини вулиці Молодіжна в с.Слобідка-Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_15 мав намір виконати поворот ліворуч на вул. Молодіжна.

Продовжуючи рух за кермом автомобіля «VD CV.CBF.001» та наближаючись до зазначеного перехрестя, водій ОСОБА_15 , не дотримуючись вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 9.2 (б), 9.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила), був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував відповідним чином на її зміну, перед початком виконання маневру повороту ліворуч не увімкнув лівий покажчик повороту, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також загрозу життю і здоров`ю громадян.

Діючи з необережності та легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортній пригоді, водій ОСОБА_15 , грубо порушуючи вимоги п. 10.1 Правил, перед початком зміни напрямку руху - початком виконання маневру повороту ліворуч, рухаючись без увімкнутого покажчика лівого повороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не здійснив маневр у місці нанесення дорожньої розмітки 1.7, а розпочав манер повороту у місці нанесення суцільної лінії горизонтальної розмітки 1.1, перетнув її та виїхав на зустрічну смугу руху, створивши небезпеку для руху водію автомобіля «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 (далі по тексту - «ZAZ 110308») ОСОБА_9 , який в цей час рухаючись позаду автомобіля «VD CV.CBF.001», виконував маневр його обгону по зустрічній смузі руху.

Внаслідок вищевказаних дій, водій ОСОБА_15 , розпочавши виконувати маневр повороту ліворуч, перетнув суцільну лінію 1.1, яка поділяла проїзну частину на смуги руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де на 5 км + 920 м автодороги Т-2317, перед початком прилягання до неї проїзної частини вул. Молодіжна с. Слобідка-Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, здійснив зіткнення лівою бічною частиною керованого ним автомобіля «VD CV.CBF.001» із передньою правою частиною автомобіля «ZAZ 110308» під керування водія ОСОБА_9 , який не мав технічної можливості запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди.

Після зіткнення, автомобіль «ZAZ 110308» у некерованому стані виїхав на ліве узбіччя де зіткнувся передньою частиною із деревом, в свою чергу автомобіль «VD CV.CBF.001» також здійснив виїзд на ліве узбіччя, де зіткнувся передньою частиною із задньою частиною автомобіля «ZAZ 110308».

Внаслідок вчинення водієм ОСОБА_15 даної дорожньо-транспортної пригоди:

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні у салоні автомобіля «ZAZ 110308», отримала тілесні ушкодження у вигляді:

- переломо-вивиху 1-2-3 шийних хребців з руйнуванням спинного мозку, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, що небезпечні для життя в момент спричинення і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку настанням смерті ОСОБА_17 ;

- розриву перікарда по передній поверхні його, забою серця, перелому ребер справа 3.3.4.5.6.7.9.10 - від середньо-ключичній лінії до задньо-підпахвовій лінії, переломів ребер зліва: 4.5.6.7.8.9 - по передньо - підпахвовій лінії, рани в області підборіддя, які в сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями, що небезпечні для життя в момент спричинення і не перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_17 .

Смерть ОСОБА_17 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 на місці ДТП у салоні автомобіля ШМД внаслідок закритої спінальної травми, переломо-вивиху 1-2-3 шийних хребців з повним руйнуванням спинного мозку.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , водій автомобіля «ZAZ 110308» отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани м`яких тканин верхньої губи і ротової порожнини справа, забійної рани м`яких тканин правого колінного суглобу, відкритого уламкового перелому правого наколінника, які є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості, як такі, що зазвичай призводять до тривалого розладу здоров`я (більше 21 доби).

Вищевказаними діями водій ОСОБА_15 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3. (б, д), 9.2. (б), 9.4., 10.1. Правил, зміст яких полягає в наступному:

- п. 1.5. - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки.

- п. 2.3. - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п.9.2. Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:

б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом;

- п. 9.4. подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м. поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

- п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення водієм ОСОБА_15 пункту 10.1. Правил знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме спричиненням смерті ОСОБА_17 та середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Таким чином, вищевказаними необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_17 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 винуватість в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та дав показання про те, що 25 травня 2024 року близько 10:00 він їхав службовим маршрутом разом із ОСОБА_18 у с. Слобідка-Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, де вони розвозили кореспонденцію. Виїхав на маршрут близько 08:00. Автомобіль належав АТ « Укрпошта », яким він керував під час виконання своїх трудових обов`язків у робочий час. На момент виїзду йшов дощ, дорожнє покриття було мокрим, однак видимість була доброю. Вказаним маршрутом він рухався не вперше. Рухаючись вул. Лісова, він виїхав на автодорогу «Кам`янець-Подільський - Стара Ушиця» у напрямку м. Кам`янець-Подільський та мав намір здійснити поворот ліворуч на вул. Молодіжна. На цій ділянці дорожня розмітка була переривчастою та суцільною, при цьому в місці виконання ним маневру повороту ліворуч суцільна лінія вже закінчувалася. Швидкість його автомобіля становила близько 20-25 км/год, перед поворотом він її не змінював. Перед початком маневру він глянув уперед та переконався, що попереду автомобілів не було, після чого подивився у дзеркало заднього виду та побачив автомобіль, який рухався позаду на відстані близько 100 метрів. Наближаючись до вул. Молодіжна, він зайняв крайнє ліве положення та повторно подивився у дзеркало заднього виду, при цьому автомобіль ЗАЗ «Славута» перебував на відстані приблизно 50-60 метрів позаду. Він оцінив дорожню обстановку та вважав, що цієї відстані достатньо для безпечного виконання повороту, увімкнув покажчик лівого повороту та почав плавно зміщуватися ліворуч. Під час виконання маневру вважав його безпечним. Коли його автомобіль уже перебував на смузі зустрічного руху та він завершував маневр повороту, а колесо автомобіля вже знаходилося на узбіччі, почув удар у ліву бічну частину автомобіля. Після цього побачив, що автомобіль ЗАЗ «Славута», з яким відбулося зіткнення, виїхав у напрямку дерева та зіткнувся з ним, а згодом його автомобіль також зіткнувся із задньою частиною автомобіля ЗАЗ «Славута». З якою швидкістю рухався автомобіль ЗАЗ «Славута», він сказати не може. До дорожньо-транспортної пригоди звукових сигналів від нього не чув та не бачив, чи був на ньому увімкнений покажчик повороту. Після зіткнення він вийшов із автомобіля та побіг до автомобіля ЗАЗ «Славута», однак самостійно витягнути людину з автомобіля не зміг. До місця події підійшли інші люди. Хтось із присутніх зняв клему з акумулятора автомобіля, оскільки з нього витікав бензин. Згодом на місце дорожньо-транспортної пригоди прибули працівники швидкої медичної допомоги, ДСНС та поліції. Має понад 40 років водійського стажу, інвалідності не має. Перед виїздом на маршрут щоденно проходив медичний огляд. Винуватцем події вважав потерпілого ОСОБА_9 , який значно перевищив дозволену швидкість руху у населеному пункті, не вибрав безпечної дистанції.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Так, потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні дала показання про те, що безпосереднім свідком дорожньо-транспортної пригоди не була. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждала її донька, яка загинула, а також онук, який отримав тілесні ушкодження. Після того, як донька перестала відповідати на телефонні дзвінки, вона зателефонувала своєму зятю, який повідомив їй, що донька потрапила в дорожньо-транспортну пригоду. Зазначила, що перебувала на утриманні доньки, у зв`язку з чим звернулася з цивільним позовом про відшкодування завданої їй майнової та моральної шкоди. Цивільний позов підтримала.

Потерпіла ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Ухвалою суду від 21 листопада 2025 року були залучені до участі у справі ОСОБА_19 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як правонаступники цивільного позивача ОСОБА_8 у частині провадження за цивільним позовом ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника. Провадження за позовом у частині вимог про відшкодування моральної шкоди було закрите на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України. Крім того, ухвалою суду від 17 лютого 2026 року за заявами вищевказаних правонаступників цивільний позов ОСОБА_8 було залишено без розгляду.

Потерпілий ОСОБА_10 дав показання про те, що безпосереднім свідком дорожньо-транспортної пригоди не був, про обставини її виникнення не знає. Разом із батьком приїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди, де побачив свою матір у автомобілі швидкої медичної допомоги, яка на той момент уже була мертвою. Зазначив, що обставини події пам`ятає погано, оскільки перебував у шоковому стані. Цивільний позов до АТ « Укрпошта » про відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 000 гривень підтримав та просив його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_9 дав показання про те, що 25 травня 2024 року близько 10:00 він разом із матір`ю, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні, їхав автомобілем ЗАЗ «Славута», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , із с.Кульчіївці у напрямку м. Кам`янець-Подільський автодорогою «Стара Ушиця - Кам`янець-Подільський». Напередодні та безпосередньо перед подією пройшов невеликий дощ, у зв`язку з чим дорожнє покриття було вологим, однак видимість була доброю та жодних перешкод для руху він не мав. Рухався зі швидкістю близько 90 км/год, а наближаючись до автомобіля, який рухався попереду, зменшив швидкість приблизно до 80 км/год. Автомобіль жовто-білого кольору, який рухався попереду, виїхав із лісосмуги та рухався зі значно меншою швидкістю, орієнтовно 20-30 км/год. Оскільки перешкод для обгону не було, а дорожня розмітка дозволяла виїзд на смугу зустрічного руху, він увімкнув покажчик лівого повороту та розпочав маневр обгону на ділянці з переривчастою лінією дорожньої розмітки, перетнув роздільну лінію та частково виїхав на смугу зустрічного руху. При цьому знаків про початок населеного пункту він не бачив та не знав, що перебуває в межах населеного пункту, а також не бачив знаків, які б встановлювали обмеження швидкості руху. Знаків, які попереджали б про наближення перехрестя, також не було. Через наявність попереду кущів та дерев він не бачив повороту ліворуч та не знав про наявність виїзду на вул. Молодіжна. Автомобіль, який рухався попереду, покажчик повороту не вмикав. Коли він перебував на смузі зустрічного руху та здійснював обгін, побачив, що автомобіль, який рухався попереду, почав змінювати напрямок руху ліворуч, виїжджаючи на смугу його руху та фактично перетинаючи траєкторію його руху. Він зрозумів, що зазначений автомобіль має намір здійснити поворот, у зв`язку з чим застосував екстрене гальмування та почав вивертати кермо ліворуч, намагаючись уникнути зіткнення, однак уникнути його не зміг та допустив дотичне зіткнення правою частиною свого автомобіля з лівою бічною частиною автомобіля, який здійснював поворот. Після зіткнення його автомобіль занесло на узбіччя, де він зіткнувся з деревом, від удару автомобіль перекинуло на бік. Після цього автомобіль обвинуваченого також зіткнувся із задньою частиною його автомобіля. Унаслідок зіткнення він на декілька секунд втратив свідомість, а коли прийшов до тями, побачив, що його мати лежить без свідомості. Він вибрався з автомобіля, перебував у стані сильного душевного хвилювання, тому всіх деталей подальших подій не запам`ятав. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження, зокрема перелом підколінної кістки, тривалий час проходив лікування, перебував у травматологічному відділенні, а в згодом йому було проведено оперативне втручання в м. Києві. Має близько 16 років водійського стажу. Цивільний позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні дала показання, що вона працює в АТ « Укрпошта » та разом із ОСОБА_15 , який працював водієм, здійснювала службовий виїзд автомобілем за маршрутом у селі Слобідка-Кульчієвецька. Під час руху вони надавали поштові послуги, зокрема виплачували пенсії, розвозили листи та іншу поштову кореспонденцію, рухаючись різними вулицями населеного пункту. Вона перебувала на передньому пасажирському сидінні автомобіля. Коли вони виїхали з однієї із вулиць на центральну дорогу та мали здійснити поворот ліворуч. ОСОБА_15 розпочав виконання зазначеного маневру, проте через декілька секунд вона відчула удар. Сам момент зіткнення та обставини його виникнення вона не бачила, оскільки в цей час переглядала документи. Свідок зазначила, що не пам`ятає, чи був увімкнений водієм покажчик повороту перед початком маневру. Разом з тим припустила, що він міг бути увімкнений, оскільки перед зіткненням чула характерний звук його роботи. Після дорожньо-транспортної пригоди, коли вона вийшла з автомобіля зі своєї сторони, побачила позаду автомобіля, що лівий покажчик повороту блимав, тоді як інші покажчики не блимали. Свідок також пояснила, що посвідчення водія не має, однак зазначила, що це був їхній сталий маршрут руху, вона не вперше їхала із ОСОБА_15 , під час поїздки вони розмовляли. Щодо своїх попередніх показань, наданих під час досудового розслідування, пояснила, що тоді зазначала, що не впевнена, чи був увімкнений покажчик повороту, а також не звернула уваги на це. Щодо погодних умов свідок зазначила, що погода була хмарною, падав дрібний дощ, дорожнє покриття було мокрим.

Також об`єктивно винуватість ОСОБА_15 підтверджується іншими доказами у справі.

Зокрема, за даними протоколу огляду місця події від 25 травня 2024 року, схеми та фототаблиць до нього (т.2, а.м.к.п.13-23,24,25-32), встановлено, що місцем події є дорога Т-2317 «Кам`янець-Подільський - Стара Ушиця», зокрема прилягання проїзної частини вулиці Молодіжна до вулиці Староушицьке шосе у с. Слобідка Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Зазначена ділянка дороги має асфальтобетонне покриття загальною шириною 6,97 м, по 1 смузі руху у кожному напрямку. Дорожнє покриття на момент огляду було сухим, без виявлених нерівностей, пошкоджень і вибоїн. На проїзній частині нанесено дорожню розмітку 1.1 та 1.5. Ширина ґрунтового узбіччя становить 1,8 м. Під час огляду на ґрунтово-щебеневому покритті вулиці Молодіжної, у межах зазначеного перехрестя, виявлено автомобіль марки «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 . Автомобіль розташовувався передньою частиною в напрямку м. Кам`янець-Подільського. Його місце розташування було зафіксовано щодо трансформатора та осьової лінії проїзної частини. Також перед перехрестям, на лівому трав`яному узбіччі за напрямком проведення огляду, виявлено автомобіль «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , передня частина якого була спрямована в бік м. Кам`янець-Подільського та втиснута в дерево. При цьому в протоколі зазначено, що автомобіль ZAZ було зміщено зі слідів гальмування з метою локалізації наслідків ДТП.

На проїзній частині дороги, у лівій смузі руху в напрямку с. Кульчіївці зафіксовано сліди гальмування коліс транспортного засобу. Зокрема, слід гальмування правих коліс починався на відстані 827,4 м від трансформатора в поздовжній проекції та на відстані 0,4 м від осьової лінії в поперечній проекції. Його довжина становила 25,2 м. Надалі, на відстані 1,98 м від осьової лінії, слід змінював напрямок ліворуч по діагоналі, мав протяжність 4 м та переривався на краю асфальтобетонного покриття. Продовження цього сліду було виявлено на ґрунтово-щебеневому покритті вулиці Молодіжної. Його довжина становила 9,25 м, а закінчувався він поблизу правих задніх коліс автомобіля ZAZ. Інший слід гальмування, утворений лівими колесами транспортного засобу, починався на відстані 828,9 м від трансформатора в поздовжній проекції та на відстані 1,8 м від осьової лінії в поперечній проекції. Його довжина становила 24,4 м. На відстані 3,4 м від осьової лінії слід переривався на краю асфальтобетонного покриття, після чого продовжувався на ґрунтово-щебеневому покритті вулиці Молодіжної протягом 14 м і закінчувався під заднім лівим колесом автомобіля ЗАЗ 1103-08.

Крім того, у лівій смузі руху в напрямку від с. Кульчіївці, поблизу місця зміни напрямку сліду гальмування правих коліс, виявлено слід подряпини асфальтобетонного покриття, позначений на схемі під номером 3. Він розташовувався на відстані 2,46 м від осьової лінії, мав довжину 0,7 м і ширину 0,3 м. У поздовжній проекції початок цього сліду знаходився на відстані 0,2 м від місця зламу сліду гальмування, позначеного на схемі під номером 1.

Під час огляду також зафіксовано механічні пошкодження транспортних засобів. Автомобіль «VD.CBF.001», мав пошкодження лівої бічної та передньої частин, а також розбите вітрове скло. На автомобілі «ZAZ 110308», виявлено пошкодження передньої частини, деформацію заднього бампера та відсутність вітрового скла. В ході огляду місця події транспортні засоби були вилучені.

Згідно із копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , автомобіль «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , на праві власності належить ОСОБА_21 (т.2, а.м.к.п.49).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , автомобіль «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 , належить АТ « Укрпошта » (т.2, а.м.к.п.50).

Постановою слідчого від 25 травня 2024 року вищевказані транспортні засоби були визнані речовими доказами (т.2, а.м.к.п.51).

Згідно з протоколом обшуку від 25 травня 2024 року (т. 2, а.м.к.п. 33-36), фототаблиць (т.2, а.м.к.п. 38-40) та відеозаписом вказаної слідчої дії (т. 2, а.м.к.п. 37), слідчим у період часу з 14:45 год. до 14:53 год. було проведено невідкладний обшук салону автомобіля марки «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 .

У ході проведення вказаного невідкладного обшуку на вітровому склі автомобіля було виявлено відеореєстратор без маркувальних позначень із наявною в ньому картою пам`яті об`ємом 32 ГБ. Виявлений відеореєстратор разом із картою пам`яті було поміщено до сейф-пакета № CRІ 1011354.

Відповідно до ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 27 травня 2024 року (т.2, а.м.к.п.46), було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку спеціалізованого вантажного фургону марки «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 , який належить на праві власності АТ « Укрпошта », який фактично було проведено 25 травня 2026 року у період часу з 14:45 год. до 14:53 год.

Постановою слідчого від 25 травня 2024 року відеореєстратор було визнано речовим доказом (т.2, а.м.к.п.47-48).

Ухвалою слідчого судді від 28 травня 2024 року на транспортні засоби та відеореєстратор накладено арешт (т.2, а.м.к.п.55).

Правомірність отримання тимчасового доступу до медичної документації ОСОБА_9 підтверджується ухвалою слідчого судді від 18 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.68).

Згідно із протоколом тимчасового доступу до речей і документів та додатку до нього від 25 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.69-70), слідчий вилучив у КНП « Кам`янець-Подільська міська лікарня » КПМР оригінал медичної картки №1/2774/24 стаціонарного хворого ОСОБА_9 .

За даними довідки Хмельницького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04 червня 2024 року №9922 01-55/274, погодні умови, які спостерігалися в межах с. Слобідка Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району 25 травня 2024 року, були наступними: середньодобова температура - 20,2 градусів тепла, вологість повітря 52%, хмарність мінлива, 0,4 мм опадів (т.2, а.м.к.п.78).

Згідно із даними довідки Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області від 10 липня 2024 року №844, примикання до вулиці Молодіжна в с.Слобідка-Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району знаходиться на ділянці автомобільної дороги Т-23-17 Кам`янець-Подільський - Стара Ушиця км.5+920 м (т.2, а.м.к.п.80).

За даними довідки КНП « Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф » Хмельницької обласної ради від 05 червня 2024 року №1308, встановлено склад бригади ЕМД, які здійснювали виїзд на місце події 25 травня 2024 року - проїзну частину автодороги Т-23-17 в с. Слобідка-Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Крім того, встановлено час повідомлення про ДТП надійшло в центральну оперативну диспетчерську частину о 10 год 10 хв 40 сек з номера телефону НОМЕР_7 . Крім того, зазначеним листом було надіслано завірені копії карт виклику екстреної служби, які були дослідженні у судовому засіданні та з яких встановлено дані щодо надання первинної медичної допомоги ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 (т.2, а.м.к.п.85-90).

Згідно із висновком експерта №131 судово-медичної експертизи, яка була проведена у період з 13 год 00 хв 26 травня 2024 року по 13 червня 2024 року (т.2, а.м.к.п.60-65), на основі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_17 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 а також враховуючи дані лабораторних методів дослідження і обставин випадку, судово-медичний експерт дійшов наступних підсумків:

1.а) Враховуючи характер трупних плям синюшньо - фіолетового кольору, які при натисканні зникають і відновлюють своє забарвлення через 21 хвилин, добре виражене трупне заклякання, відсутність явищ трупного гниття, а також дані випадку, смерть ОСОБА_17 наступила на протязі однієї доби тому назад від моменту проведення судово - медичної експертизи трупа.

б) Причиною смерті ОСОБА_17 стала закрита спінальна травма, переломо - вивих 1-2-3 шийних хребців з повним руйнуванням спинного мозку, про що свідчать, тілесні ушкодження, вказані в описовій частині даного висновку, а також данні судово - гістологічної експертизи.

2.3.а) Тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_17 у вигляді переломо - вивиху 1-2-3 шийних хребців з руйнуванням спинного мозку, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, перебувають у прямому причинно- наслідковому зв`язку з настанням смерті (згідно з пунктом 2.1.1 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6).

б) Розрив перикарда по передній його поверхні, забій серця, перелом ребер справа

3.3.4.5.6.7..9.10 - від середньо - ключичної лінії до задньо - підпахвової лінії, переломи ребер зліва: 4.5.6.7.8.9 - по передньо - підпахвовій лінії, рана в області підборіддя, в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, і не перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті (згідно з пунктом 2.1.1 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6).

в) Всі вище описані тілесні ушкодження у трупа ОСОБА_17 могли утворитися як від дії тупих твердих предметів так і при ударах об останні,можливо, об конструкції легкового автомобіля, під час її перебуванням в салоні легкового автомобіля на передньому пасажирському сидінні, що зіткнувся з іншим автотранспортним засобом під час ДТП, при обставинах описаних в фабулі постанови про призначення експертизи, незадовго перед настанням смерті, тобто 25 травня 2024 року.

4. При проведенні судово - токсикологічної експертизи зразка крові з трупа ОСОБА_17 наявність етилового (винного) алкоголю не виявлено.

5. При судово-імунологічній експертизі зразка крові трупа ОСОБА_17 встановлено, що кров відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

За даними висновку експерта №322 судово-медичної експертизи, яка проведена у період з 05 по 06 серпня 2024 року (т.2, а.м.к.п.75-76), у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани м`яких тканин верхньої губи та ротової порожнини справа, забійної рани м`яких тканин правого колінного суглоба, відкритого уламкового перелому правого надколінника.

Зазначені тілесні ушкодження виникли внаслідок дії на обличчя та правий колінний суглоб ОСОБА_9 тупих твердих предметів, а також внаслідок удару зазначеними ділянками тіла останнього в такі предмети. Такими предметами могли бути конструктивні частини салону легкового автомобіля, що могло мати місце за такого виду дорожньо-транспортної пригоди, як зіткнення легкових автомобілів, за умови перебування ОСОБА_9 у салоні в якості водія.

За давністю виникнення вказані тілесні ушкодження могли утворитися 25 травня 2024 року, тобто у строки та за обставин, зазначених у постанові про призначення судово-медичної експертизи.

За своїм характером і сукупністю, відповідно до пункту 2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, виявлені тілесні ушкодження належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки спричинили тривалий розлад здоров`я понад 21 день.

Правомірність проникнення до автомобіля «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 , під час проведення експертизи технічного стану транспортного засобу підтверджується листом представника АТ « Укрпошта » від 18 червня 2024 року (т.2, а.м.к.п.105-110).

Правомірність проникнення до автомобіля «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , під час проведення експертизи технічного стану транспортного засобу підтверджується листом від 13 червня 2024 року володільця автомобіля ОСОБА_9 (т.2,а.м.к.п.111).

Згідно із висновком експерта №СЕ-19/123-24/7008-ІТ від 28 червня 2024 року судової інженерно-транспортної експертизи (т.2, а.м.к.п.122-129), на момент експертного огляду робоча гальмівна система та система рульового керування автомобіля «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , перебували в несправному стані. Несправність робочої гальмівної системи полягає у порушенні герметичності гідравлічного приводу гальмівної системи, внаслідок руйнування компенсаційного бачка головного гальмівного циліндра. Несправності системи рульового керування полягають у деформації площини рульового керма в осьовому напрямку, відокремлення від нього центральної декоративної накладки та обмеженні робочого ходу. Встановлені доступними методами на момент дослідження несправності робочої гальмівної системи та системи рульового керування автомобіля «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , знаходяться в області його основних пошкоджень, носять аварійний характер і їх виникнення пов`язуються із дією деформаційно-руйнівних навантажень, що діяли на транспортний засіб в процесі розвитку ДТП.

Згідно із висновком експерта №СЕ-19/123-24/7004-ІТ від 27 червня 2024 року судової інженерно-транспортної експертизи (т.2, а.м.к.п.137-143), доступними методами дослідження несправностей технічного характеру робочої гальмівної системи та системи рульового керування автомобіля «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 , які б мали місце на момент експертного огляду та ознак, які б свідчили про непрацездатність даних систем до ДТП не виявлено.

За даними висновку експерта №СЕ-19/123-24/701-ІТ від 06 серпня 2024 року судової інженерно-транспортної експертизи (т.2, а.м.к.п.152-164) встановлено, що первинний контакт відбувся між передньою правою кутовою частиною автомобіля ZAZ 110308, н.з. НОМЕР_3 , та лівою бічною частиною автомобіля VD CV.CBF.001, н.з. НОМЕР_2 , при цьому поздовжні осі автомобілів були розташовані під гострим кутом, близьким до 14°.

Відповідно до зафіксованої під час огляду місця події слідової інформації, первинний контакт між зазначеними транспортними засобами відбувся на лівій стороні смуги руху дороги відносно напрямку руху до міста Кам`янця-Подільського, поблизу місця різкого відхилення від початкового напрямку сліду гальмування правих коліс автомобіля ZAZ 110308, позначеного на схемі до протоколу огляду місця події під номером 1, на відстані 1,98 м від осьової лінії автодороги.

Експерт зазначив, що визначити точніше місце зіткнення та положення транспортних засобів відносно елементів дорожнього облаштування в момент первинного контактування не вдалося через недостатність слідової інформації.

За даними висновку експерта, у момент первинного контакту обидва транспортні засоби перебували в лівій смузі руху дороги відносно напрямку руху до міста Кам`янця-Подільського. Автомобіль ZAZ 110308 знаходився вздовж власних слідів гальмування, позначених на схемі під номерами 1 та 2, при цьому його передня права частина була зорієнтована в напрямку лівого узбіччя та перебувала поблизу місця різкого відхилення сліду гальмування № 1 від початкового напрямку. Автомобіль VD CV.CBF.001 був розташований під кутом близько 14° до поздовжньої осі автомобіля ZAZ 110308, а його передня частина була зорієнтована в напрямку вулиці Молодіжної.

Згідно із висновком експерта №СЕ-19/123-24/6992-ІТ від 21 червня 2024 року судової інженерно-транспортної експертизи (т.2, а.м.к.п.170-173), в умовах даної події швидкість руху автомобіля ZAZ 110308, н.з. НОМЕР_3 , виходячи із довжини виявленого на місці події довшого сліду гальмування становила не менше ніж 62…71,5 км/год.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/123-24/8802-КТ від 22 липня 2024 року судової комп`ютерно-технічної експертизи (т.2, а.м.к.п.194-195), на карті пам`яті відеореєстратора сірого кольору без маркувальних написів виявлено чотири відео файлів із датою створення 11/24/2023. Виявлені відео файли та їх характеристики містяться у звіті на диску для лазерних систем зчитування.

Згідно із висновком експерта №СЕ-19/123-24/6873-ФП від 20 червня 2024 року судової фототехнічної експертизи (т.2, а.м.к.п.201-205), на карті флеш-пам`яті формату micro-SD об`ємом 32 GB, наданій на дослідження, міститься відеозапис із назвою «VID_554.MOV», який містить обставини дорожньо-транспортної пригоди, які описані у фабулі постанови про призначення експертизи. Фреймрейт відеозапису «VID_554.MOV», згідно із його системних даних, становить 30 кадрів на секунду, за допомогою програмного продукту «Kinovea» було здійснено розкадрування файлу з відеозаписом «VID_554.MOV» із збереженням кадрів зображень та відеозапису «VID_554.MOV» на DVD-R диск для лазерних систем зчитування.

За даними протоколу огляду (перегляду) відеозапису від 03 липня 2024 року встановлено, що слідчим було здійснено перегляд відеозапису « VID_554.MOV », на якому було зафіксовані обставин ДТП 25 травня 2024 року (т.2, а.м.к.п.206-214).

Крім того, зазначений диск із відеозаписом та фотозображеннями (т.2, а.м.к.п.238) було продемонстровано у судовому засіданні відповідно до ст.359 КПК України.

Відповідно до даних протоколу огляду речового доказу від 31 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.239-242), фототаблиць до нього (т.2, а.м.к.п. 243-246), слідчим було оглянуто відеореєстратор та карту пам`яті, відеозапис « VID_554.MOV ».

Згідно із протоколом огляду місця події від 25 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.215-219), схеми (т.2, а.м.к.п.220), фототаблиць (т.2, а.м.к.п.221-224), відеозапису проведення слідчої дії (т.2, а.м.к.п.225), встановлено, що слідчим було оглянуто ділянку автодороги Т2317 «Кам`янець-Подільський - Стара Ушиця» в с. Слобідка Кульчієвецька у районі прилягання вулиці Молодіжна. Встановлено, що зі сторони с.Кульчіївці при в`їзді у с. Слобідка Кульчієвецька у напрямку до прилягання вулиці Молодіжна на відстані 1 км відсутні дорожні знаки, ростуть дерева та кущі, відсутні біля дороги будинки та приміщення. Також під час огляду була зафіксована дорожня розмітка, її вид та розміри, зафіксовано величину повздовжнього ухилу дороги, яка від прилягання вулиці Молодіжна до с. Кульчіївці складає 43,75%0 .

Згідно із висновком експерта №СЕ-19/123-24/9220-ФП від 05 серпня 2024 року судової фототехнічної експертизи (т.2, а.м.к.п.231-237), виходячи із даних відеофайлу «VID_554.MOV», час з моменту початку виконання маневру повороту ліворуч (зміни напрямку руху) автомобіля «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 , до моменту зіткнення із автомобілем «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , складає приблизно 1,77…1,89 с. Виходячи із даних файлу швидкість руху автомобіля «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 перед виконанням маневру повороту ліворуч становила приблизно 36…38 км/год.

За даними висновку експерта №СЕ-19/123-24/9189-ВЗ від 06 серпня 2024 року судової експертизи відео-, звукозапису (т.3, а.м.к.п.7-10), виявлені звукові аудіо ефекти (звук покажчика повороту), що присутні на фонограмах файлів із назвами «VID_438.MOV», «VID_470.MOV», «VID_473.MOV», «VID_475.MOV», «VID_491.MOV», «VID_523.MOV», «VID_524.MOV», «VID_525.MOV», «VID_532.MOV», «VID_537.MOV», « VID_538.MOV », не виявлені на фонограмі файлу з назвою « VID_554.MOV », що міститься на карті пам`яті micro-SD «Midem Gu KS» 32 GB.

Згідно із протоколом проведення слідчого експерименту від 25 липня 2024 року (т.3, а.м.к.п.50-59), схеми (т.3, а.м.к.п.60) та фототаблиць (т.3, а.м.к.п. 61- 64), встановлено, що слідчий на місці події перевірив показання свідка ОСОБА_9 щодо видимості прилягання вулиць Зелена та Молодіжна у с. Слобідка Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району. Під час слідчого експерименту встановлено, що дорожня розмітка відповідала тій розмітці, яка була на час ДТП. Для проведення слідчого експерименту було використано аналогічної марки автомобіль ZAZ. Слідчим було зафіксовано відстань від початку маневру обгону з показань свідка, яка становила 45,2 м від початку суцільної лінії 1.1, яка починається від переривчастої лінії 1.5, та закінчується на рівні правого краю проїзної частини вулиці Зелена (для зручності подальшого викладу та аналізу зазначене місце закінчення суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 умовно позначається судом як «орієнтир № 1») Із зазначеного місця свідок та поняті зазначили, що не бачать прилягання другорядних доріг вулиць Зелена та Молодіжна. Також було зафіксовано розташування автомобіля ZAZ у момент коли з показань свідка автомобіль VD CV.CBF.001 розпочав виконувати маневр повороту ліворуч. Відстань від початку маневру обгону до місця перебування автомобіля ZAZ на початок виконання маневру повороту ліворуч автомобілем VD CV.CBF.001 склала 31 м. Із вказаного місця свідок та поняті також зазначили, що не бачать прилягання другорядних доріг вулиць Зелена та Молодіжна. Також зафіксовано відстань, на якій було видно з місця водія автомобіля ZAZ, який розміщено на правій смузі руху в напрямку м. Кам`янець-Подільського, прилягання зазначених вулиць, яка становила 11,5 м. до орієнтира 1, у лівій смузі руху - 8,4 м. При цьому, із зазначених місць чітко неможливо зрозуміти, що прилягання вулиці Молодіжна є проїзною частиною дороги чи стежкою через траву та кущі, які ростуть на тому ж рівні. Також визначено ширину проїзної частини вулиці Зелена, яка склала 4 м, вулиці Молодіжна - 4,3 м, ширина прилягання вулиці Зелена до автодороги Т-31-17 - 6,2 м, ширина прилягання вулиці Молодіжна до автодороги Т-31-17 - 6 м, відстань між лівим та правим краєм проїзних частин вулиць Зелена та Молодіжна - 16 м.

Згідно із висновком експерта №СЕ-19/123-24/9903-ІТ від 20 серпня 2024 року судової інженерно-транспортної експертизи (т.3, а.м.к.п.73-83) встановлено, що найбільша зафіксована довжина сліду гальмування автомобіля «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , становить 38,45 м. За цією величиною визначено швидкість руху автомобіля на момент початку гальмування в межах 60,25-72,55 км/год. При цьому фактична швидкість руху автомобіля могла бути більшою, оскільки під час розрахунків не враховано витрати кінетичної енергії на деформацію деталей унаслідок зіткнення. Врахувати ці витрати неможливо через відсутність науково обґрунтованої та достатньо апробованої методики таких досліджень.

На момент реагування водія автомобіля «ZAZ 110308» ОСОБА_9 автомобіль перебував під кутом до поздовжньої осі проїзної частини дороги, одночасно займаючи дві смуги руху на ділянці, де смуги протилежних напрямків розділені переривчастою дорожньою розміткою.

У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ZAZ 110308» ОСОБА_9 , з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.6 «ґ», 12.9, 14.2 «б», 13.3 Правил дорожнього руху, а водій автомобіля «VD CV.CBF.001» ОСОБА_15 - відповідно до вимог пунктів 9.2 «б», 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.

Експерт дійшов висновку, що водій автомобіля «ZAZ 110308» ОСОБА_9 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «VD CV.CBF.001» шляхом застосування екстреного гальмування та зупинки автомобіля до місця зіткнення з моменту виявлення небезпеки для руху.

Водночас дослідження питання щодо технічної можливості запобігання зіткненню з боку водія автомобіля «VD CV.CBF.001» ОСОБА_15 є методично недоцільним. Така технічна можливість існувала за умови дотримання ним вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху та за відсутності перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_15 , за висновком експерта, не відповідали вимогам зазначеного пункту ПДР, і ця невідповідність з технічної точки зору перебувала в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Натомість у діях водія автомобіля «ZAZ 110308» ОСОБА_9 експертом не встановлено невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв`язку з подією ДТП.

Показання потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_20 судом оцінюються як належні докази, оскільки вони підтверджують подію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_15 .

Вказані показання судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст.ст. 352, 353 КПК України щодо допиту свідків та потерпілих в судовому засіданні, наданням можливості стороні захисту їх перехресного допиту.

Також судом визнаються допустимими доказами дані протоколів огляду місця події, обшуку транспортного засобу, огляду відеозаписів із відеореєстратора, слідчого експерименту, оскільки вказані слідчі дії проведені відповідно до вимог КПК України.

Захисник у судовому засіданні просив визнати недопустимими доказами дані протоколу обшуку від 25 травня 2024 року (т. 2, а.м.к.п. 33-36), фототаблиць (т.2, а.м.к.п. 38-40) та відеозапису вказаної слідчої дії (т. 2, а.м.к.п. 37), а також як «плодів отруєного дерева» даних протоколу огляду (перегляду) відеозапису від 03 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.206-214), протоколу огляду речового доказу від 31 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.239-242), висновків експерта №СЕ-19/123-24/8802-КТ від 22 липня 2024 року судової комп`ютерно-технічної експертизи (т.2, а.м.к.п.194-195), №СЕ-19/123-24/6873-ФП від 20 червня 2024 року судової фототехнічної експертизи (т.2, а.м.к.п.201-205), №СЕ-19/123-24/9189-ВЗ від 06 серпня 2024 року судової експертизи відео-, звукозапису (т.3, а.м.к.п.7-10), №СЕ-19/123-24/9220-ФП від 05 серпня 2024 року судової фототехнічної експертизи (т.2, а.м.к.п.231-237).

Сторона захисту стверджує, що для проведення невідкладного обшуку не було підстав, а наявність ухвали слідчого судді про узаконення проведеного обшуку не свідчить про правомірність цієї слідчої дії. Більш того, у протоколі обшуку та під час відеозапису не було обґрунтовано невідкладність проведення обшуку. Також, обшук проводився безпосередньо після проведення огляду місця події у період часу з 14:45 год. до 14:53 год., відомості до ЄРДР були внесені о 12 год.54 хв., тому, на переконання захисника, слідчий не був обізнаний про включення його до складу групи слідчих.

Оцінивши вказані доводи захисника, суд відхиляє їх як безпідставні з огляду на таке:

Відповідно до ч.3 ст.233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обшук транспортного засобу проводився невідкладно, безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди. При цьому місце проведення слідчої дії перебувало на відстані понад 105 км від місцезнаходження суду. Поєднання крайньої терміновості та значної віддаленості унеможливлювало попереднє звернення до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку.

Основними підставами та метою проведення цієї невідкладної слідчої дії була нагальна необхідність врятування майна та фіксації слідової картини - зокрема, запобігання пошкодженню, знищенню чи приховуванню відеореєстратора, який містив безпосередній відеозапис обставин ДТП.

Сам по собі факт відсутності у протоколі обшуку та на відеозаписі викладу причин його невідкладності не свідчить про незаконність слідчої дії та недопустимість здобутих доказів. Норми КПК України вимагають обґрунтування невідкладності саме перед слідчим суддею під час подання клопотання про легалізацію проведеного обшуку. Слідчий у повній мірі обґрунтував підстави невідкладності у відповідному клопотанні, яке слідчий суддя визнав мотивованим та дав дозвіл на проведення обшуку, постановивши ухвалу про його узаконення.

Твердження захисника про те, що слідчий не був обізнаний про включення його до складу групи слідчих, є суб`єктивним припущенням та спростовується матеріалами справи. Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР о 12 год. 54 хв., а відповідну постанову про створення слідчої групи керівником слідчого підрозділу було винесено 25 травня 2024 року. Таким чином, на момент проведення обшуку (у період з 14:45 год. до 14:53 год.) слідчий діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень та мав усі правові підстави для проведення вказаної слідчої дії.

За таких обставин суд доходить висновку, що невідкладний обшук проведено із дотриманням вимог ст. 233 КПК України, а тому підстави для визнання протоколу обшуку від 25 травня 2024 року та похідних від нього доказів недопустимими відсутні.

Суд критично оцінює та відхиляє як безпідставні твердження сторони захисту про незаконність ухвали слідчого судді від 18 липня 2024 року про тимчасовий доступ до документів (т. 2, а.м.к.п. 68) та недопустимість здобутих на її підставі медичних документів ОСОБА_9 з огляду на таке.

В обґрунтування своєї позиції захисник посилався на ч. 4 ст. 163 КПК України, зазначаючи, що розгляд клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів без участі слідчого є процесуальним порушенням, яке тягне за собою незаконність постановленої ухвали.

Проте, суд враховує, що слідчий суддя розглянув клопотання про тимчасовий доступ у відсутності слідчого на підставі клопотанням останнього про проведення судового розгляду у відсутності слідчого, що убачається із змісту ухвали слідчого судді. На думку суду, диспозиція ч. 4 ст. 163 КПК України покликана забезпечити право сторони кримінального провадження на участь у розгляді ініційованого нею клопотання. У разі, якщо слідчий (прокурор) подав заяву про розгляд клопотання без його участі, це є реалізацією його процесуальних прав і не позбавляє слідчого суддю права розглянути подане клопотання по суті на основі наданих письмових доказів та обґрунтувань. Суд зауважує, що ухвала слідчого судді від 18 липня 2024 року є чинною, у встановленому законом порядку скасована не була та підлягала обов`язковому виконанню. Наявність письмової заяви слідчого про розгляд клопотання за його відсутності не звужує та не порушує процесуальних прав підозрюваного чи сторони захисту, адже вказана слідча дія (тимчасовий доступ) не передбачає обов`язкової присутності підозрюваного на цій стадії, якщо слідчим суддею розгляд здійснювався відповідно до вимог КПК України. За таких обставин, розгляд клопотання слідчим суддею за відсутності слідчого (але за наявності його клопотання) не є безумовною підставою для визнання ухвали слідчого судді незаконною, а здобутих на виконання цієї ухвали медичних документів - недопустимими доказами.

Суд також критично оцінює та відхиляє доводи захисника про недопустимість даних протоколу слідчого експерименту від 25 липня 2024 року (т. 3, а.м.к.п. 50-59), які обґрунтовані тим, що з моменту дорожньо-транспортної пригоди до проведення вказаної слідчої дії минув тривалий час, а під час її проведення було встановлено лише суб`єктивне сприйняття понятих та свідка ОСОБА_9 щодо видимості вулиць Зелена та Молодіжна.

На переконання суду ці доводи захисника спростовуються наступним. Зокрема, як убачається з досліджених матеріалів та доданих до протоколу фототаблиць, конфігурація та просторове розміщення проїзної частини на місці події залишилися незмінними, а рослинний покрив був схожим за станом і щільністю до того, що існував на момент вчинення ДТП. Слідчий експеримент проводився у світлу пору доби, що забезпечило максимальну наближеність умов до тих, за яких мала місце дорожньо-транспортна пригода. Несуттєві відмінності в окремих погодних факторах (зокрема, відсутність опадів у вигляді дощу та різниця у часі) самі по собі не викривляють загальної слідової картини та не перешкоджали встановленню об`єктивних обставин видимості шляху та елементів інфраструктури. Фіксація відстані видимості вулиць Зелена та Молодіжна за участю понятих і ОСОБА_9 здійснювалася у межах процедури, передбаченої ст. 240 КПК України, з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Здійснені під час слідчого експерименту заміри та спостереження відображають об`єктивно створені умови на місці події, а відтак твердження захисника про їх виключно «суб`єктивний характер» є суб`єктивним припущенням сторони захисту. За таких обставин слідчий експеримент від 25 липня 2024 року проведено відповідно до вимог КПК України, у зв`язку з чим його результати є належними, допустимими та достовірними доказами у справі.

Крім того, судом оцінюється як належні докази дані висновків експертиз, оскільки вони прямо підтверджують подію кримінального правопорушення. Зазначені докази визнаються судом допустимими, оскільки експертизи проведені особами, які можуть бути згідно із ст.69 КПК України експертами у кримінальному провадження, експерти були залучені з дотриманням на час призначення експертиз вимог ст.ст.242-244 КПК України, висновки експерта відповідають вимогам ст.ст. 101-102 КПК України.

Суд відхиляє доводи захисника про те, що під час проведення судової експертизи при розрахунку швидкості руху автомобіля «ZAZ 110308» експертом нібито не було повною мірою враховано стан дорожнього покриття та наявність зимових шин (висновок експерта №СЕ-19/123-24/9903-ІТ від 20 серпня 2024 року судової інженерно-транспортної експертизи (т.3, а.м.к.п.73-83).

Зокрема, згідно з вказаним висновком експерта, за найбільшою зафіксованою довжиною сліду гальмування автомобіля «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , яка становить 38,45 м., швидкість руху автомобіля на момент початку гальмування складала в межах 60,25-72,55 км/год. Проте, експертом зазначено, що фактична швидкість руху автомобіля «ZAZ 110308» була більшою за розрахований діапазон, оскільки під час обчислень не враховувалися витрати кінетичної енергії на деформацію деталей автомобілів унаслідок зіткнення. Врахувати ці витрати не уявлялося можливим через відсутність науково обґрунтованої та достатньо апробованої методики проведення таких досліджень. Таким чином, установлена експертом швидкість (60,25-72,55 км/год) є мінімально можливим нижнім порогом швидкості руху автомобіля «ZAZ 110308». Оскільки реальна швидкість транспортного засобу була вищою за вказані показники через витрату енергії на зіткнення, можливі незначні коливання коефіцієнту зчеплення (зумовлені типом шин чи особливостями покриття) принципово не спростовують факт руху автомобіля зі швидкістю, не меншою за встановлені експертом розрахункові значення.

Поряд з цим, суд вважає, що доводи сторони захисту про недопустимість протоколів огляду транспортних засобів знайшли підтвердження.

Зокрема, судом визнаються недопустимими доказами дані протоколу огляду речового доказу від 11 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.174-176), а також фототаблиць до нього (т.2, а.м.к.п.177-179), згідно із якими слідчим було оглянуто автомобіль «ZAZ 110308», н.з. НОМЕР_3 , та були зафіксовані його механічні пошкодження.

Також судом визнаються недопустимими доказами дані протоколу огляду речового доказу від 11 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.180-184), а також відеозапису проведення слідчої дії (т.2, а.м.к.п.185), фототаблиць (т.2, а.м.к.п.186-188), згідно із якими слідчим було оглянуто автомобіль «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 . Під час огляду були зафіксовані механічні пошкодження автомобіля, їх локалізація, а також за допомогою вилученого 25 травня 2024 року під час проведення обшуку відеореєстратора були зафіксовані звукові сигнали покажчиків повороту.

Вказані докази визнаються судом недопустимими з огляду на істотне порушення вимог ч. 7 ст. 223 КПК України щодо обов`язкової участі понятих. Відповідно до імперативних приписів ч. 7 ст. 223 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксації відповідної слідчої (розшукової) дії (за винятком випадків, прямо передбачених законом у період воєнного стану за наявності об`єктивних обставин, які у даному випадку відсутні та слідчим не зафіксовані).

Згідно із ч. 2 ст. 233 КПК України, транспортний засіб за своїм правовим статусом належить до «іншого володіння особи». Як убачається з досліджених у судовому засіданні протоколів огляду речових доказів від 11 липня 2024 року, слідчий проводив огляд вказаних транспортних засобів (іншого володіння особи) одноособово, без залучення щонайменше двох понятих. Проведення огляду іншого володіння особи без участі понятих є грубим порушенням процесуальної форми та процедури проведення слідчої дії, встановленої ст. 223 КПК України, що гарантує незаангажованість, об`єктивність та достовірність фіксації її перебігу та результатів.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Доказ, отриманий з істотним порушенням порядку, визначеного КПК України, є недопустимим і не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього суд не може посилатися при ухваленні судового рішення.

Оскільки огляд автомобілів «ZAZ 110308» та «VD CV.CBF.001» проведено з істотним порушенням процесуального порядку - без залучення обов`язкових учасників (понятих), суд доходить висновку про недопустимість як самих протоколів огляду від 11 липня 2024 року, так і доданих до них фототаблиць та відеозаписів як похідних матеріалів фіксації цієї слідчої дії.

Поряд з цим, визнання вищевказаних доказів недопустимими жодним чином не впливає на об`єктивність висновку експерта №СЕ-19/123-24/9189-ВЗ від 06 серпня 2024 року судової експертизи відео-, звукозапису (т.3, а.м.к.п.7-10), згідно із яким виявлені звукові аудіо ефекти (звук покажчика повороту), що присутні на фонограмах файлів із назвами «VID_438.MOV», «VID_470.MOV», «VID_473.MOV», «VID_475.MOV», «VID_491.MOV», «VID_523.MOV», «VID_524.MOV», «VID_525.MOV», «VID_532.MOV», «VID_537.MOV», «VID_538.MOV», не виявлені на фонограмі файлу з назвою « VID_554.MOV », що міститься на карті пам`яті micro-SD «Midem Gu KS» 32 GB.

Зокрема, судом встановлено, що під час огляду місця події 11 липня 2024 року слідчим на відеореєстратор здійснювався запис звукових сигналів покажчиків повороту автомобіля «VD CV.CBF.001».

Проте, згідно із протоколом огляду речового доказу від 31 липня 2024 року (т.2, а.м.к.п.239-242), у файлах «VID_557.MOV»- « VID_560.MOV », на яких зафіксовано відеоінформація факту проведення огляду автомобіля 11 липня 2024 року, відсутнє звукове супроводження.

Таким чином, експертом не досліджувалися створенні під час огляду 11 липня 2024 року за допомогою відеореєстратора файли, тому визнання даних протоколу огляду автомобіля від 11 липня 2024 року недопустимим доказом жодним чином не впливає на вирішення питання про допустимість даних вищевказаного висновку експерта як доказу у кримінальному провадженню.

На переконання суду, надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази, які визнані судом належними та допустимими, взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Ст.370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_15 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з сталою практикою Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 585/8/16-к, провадження № 51-2167км18, постанова Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 520/8905/18, провадження № 51-2618км23) у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки, передбачені ст.286 КК, настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суд повинен з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також те, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм у зв`язку з їх недодержанням іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

У зв`язку з цим, у даному провадженні необхідно встановити, дії якого із водіїв стали безпосередньою причиною ДТП.

Сторона обвинувачення в обвинувальному акті зазначила, що порушення ОСОБА_15 вимог п.10.1 ПДР знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме спричиненням смерті ОСОБА_17 та середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Натомість, сторона захисту зазначала, що причиною ДТП стали дії водія ОСОБА_9 який істотно перевищив швидкість руху у населеному пункті. Показання потерпілого про те, що він не знав про початок населеного пункту, сторона захисту вважає такими, що надані з метою ухилення від кримінальної відповідальності, адже ОСОБА_9 не вперше їхав цим маршрутом. Також, на переконання захисника, ОСОБА_9 розпочав маневр обгону у зоні дії суцільної лінії дорожньої розмітки, адже слід гальмування розпочинається на попутній смузі руху та в зоні дії цієї розмітки.

Проте, зазначені доводи сторони захисту спростовуються дослідженими судом доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні надав показання, що він не знав про початок населеного пункту, адже перед початком не було встановлено відповідного дорожнього знаку, навколо густо росли дерева та кущі, будівель та приміщень не було видно. Зазначений факт підтверджується даними проведеного слідчим огляду місця події, в ході якого слідчим не було виявлено дорожнього знаку про початок населеного пункту та підтверджено факт густих зелених насаджень, які перекривали огляд населеного пункту обабіч дороги. Крім того, потерпілий ОСОБА_9 надав показання, що рухався зі швидкістю близько 90 км/год, розпочав маневр обгону, а гальмувати розпочав тоді, коли водій ОСОБА_23 розпочав маневр повороту ліворуч. З урахуванням швидкості руху автомобіля, часу реакції водія, об`єктивно ОСОБА_9 не міг розпочати маневр обгону в зоні дії суцільної розмітки, що підтверджується даними протоколу огляду місця події від 25 травня 2024 року. Оскільки початок сліду юзу знаходиться на зустрічній смузі руху, твердження сторони захисту про перебування автомобіля під керуванням ОСОБА_9 повністю у попутній смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_15 на момент початку маневру повороту ліворуч останнім, не відповідає дійсності.

Натомість, судом встановлено за даними відеозапису із відеореєстратора із автомобіля під керуванням ОСОБА_15 , що перед виконанням маневру повороту ліворуч, водій ОСОБА_15 не ввімкнув покажчик повороту, що підтверджується також висновком експертизи відео-, звукозапису, розмовляв із пасажиркою та після початку виконання маневру повороту ліворуч у місці нанесення суцільної лінії горизонтальної розмітки 1.1 допустив зіткнення з іншим транспортним засобом.

Із показань обвинуваченого ОСОБА_15 встановлено, що він бачив автомобіль, який рухався позаду, вважав, що безпечно виконає маневр повороту ліворуч.

На переконання суду, обвинувачений ОСОБА_15 , керуючи автомобілем «VD CV.CBF.001» не дотримався вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 9.2 (б), 9.4 Правил дорожнього руху, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував відповідним чином на її зміну, перед початком виконання маневру повороту ліворуч не увімкнув лівий покажчик повороту, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також загрозу життю і здоров`ю громадян. Далі, діючи з необережності та легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортній пригоді, водій ОСОБА_15 , грубо порушуючи вимоги п. 10.1 ПДР, перед початком зміни напрямку руху - початком виконання маневру повороту ліворуч, рухаючись без увімкнутого покажчика лівого повороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не здійснив маневр у місці нанесення дорожньої розмітки 1.7, а розпочав манер повороту у місці нанесення суцільної лінії горизонтальної розмітки 1.1, перетнув її та виїхав на зустрічну смугу руху, створивши небезпеку для руху водію автомобіля «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_9 , який в цей час рухаючись позаду автомобіля «VD CV.CBF.001», виконував маневр його обгону по зустрічній смузі руху. Внаслідок вищевказаних дій, водій ОСОБА_15 , розпочавши виконувати маневр повороту ліворуч, перетнув суцільну лінію 1.1, яка поділяла проїзну частину на смуги руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де на 5 км + 920 м автодороги Т-2317, перед початком прилягання до неї проїзної частини вул. Молодіжна с. Слобідка-Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, здійснив зіткнення лівою бічною частиною керованого ним автомобіля «VD CV.CBF.001» із передньою правою частиною автомобіля «ZAZ 110308» під керування водія ОСОБА_9 , який не мав технічної можливості запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди. Порушення ОСОБА_15 вимог п.10.1 ПДР знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме спричиненням смерті ОСОБА_17 та середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

При цьому, водій ОСОБА_23 завчасно виявив автомобіль на проїзній частині, проте не утримався від виконання маневру та у безпосередній близькості від зазначеного автомобіля почав виконувати поворот ліворуч, перетнувши суцільну лінію 1.1. горизонтальної дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну половину проїзної частини, чим створив аварійну ситуацію для водія автомобіля, який, з моменту виявлення небезпеки в русі застосував екстрене гальмування, проте уникнути зіткнення не зміг.

Між тим суд звертає увагу, що перевищення водієм ОСОБА_9 швидкості руху в населеному пункті не виключає винуватості ОСОБА_23 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки останній зобов`язаний був виконувати, зокрема, вимоги пункту 10.1. ПДР і за умов такого дотримання міг утриматися від виконання маневру та уникнути створення аварійної ситуації, яка спричинила смерть потерпілої ОСОБА_17 та середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

При цьому, на переконання суду у ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження факт порушення водієм ОСОБА_23 вимог п.10.4. ПДР, адже за даними відеозапису з відеореєстратора автомобіля «VD CV.CBF.001» встановлено, що водій ОСОБА_23 здійснював поворот із крайнього лівого положення на смузі руху, хоча і в зоні дії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1. На вказаний факт вказав і експерт і у висновку №СЕ-19/123-24/9903-ІТ від 20 серпня 2024 року судової інженерно-транспортної експертизи (т.3, а.м.к.п.73-83), зазначивши, що дії водія ОСОБА_15 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР, і ця невідповідність з технічної точки зору перебувала в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з наведеним, судом у мотивувальній частині вироку у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, виключається посилання на порушення ОСОБА_15 вимог п.10.4 ПДР.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_15 мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і за цією ж статтею Закону як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого, судом кваліфікуються дії обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_15 винуватий у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання ОСОБА_15 , суд на підставі ст.ст.65, 66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, судом враховується, що ОСОБА_15 вчинив з необережності тяжкий злочин, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Крім того, при призначення покарання судом враховується досудова доповідь представника персоналу органу пробації щодо низького ризику вчинення ОСОБА_15 повторних кримінальних правопорушень та небезпеки для суспільства (т.1 а.м.к.п.180-181).

Враховуючи наведене, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, оскільки таке покарання відповідатиме цілям покарання, передбаченим ч.2 ст.50 КК України, зокрема, буде пропорційною карою за вчинений злочин, а також є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_15 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд ураховує суспільну небезпечність вчиненого злочину у сфері безпеки руху, а також грубе порушення ним Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП та непоправних наслідків - загибелі ОСОБА_17 .

При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, який хоча і відноситься до необережних, але є тяжким, та характер допущених порушень Правил дорожнього руху, що стали причиною ДТП, наслідків у виді смерті ОСОБА_17 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_9 , ставлення ОСОБА_15 до порушень правил безпеки дорожнього руху та його поведінку після вчинення злочину, а також із врахуванням думки потерпілих щодо призначення ОСОБА_15 покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого тяжкого злочину та відсутністю обставин, що пом`якшують покарання, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_15 вимог ст.ст.69, 75 КК України та призначення йому покарання у виді позбавлення волі нижче нижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.286 КК України, звільнення від покарання з випробуванням чи призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

На переконання суду, звільнення обвинуваченого ОСОБА_15 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку за обставин із наслідками, які були встановлені судом у цьому кримінальному провадженні, не вплине на формування думки інших осіб про неприпустимість порушення Правил дорожнього руху України та чітке розуміння того, що особа буде нести невідворотне та справедливе покарання за такі дії.

Разом із тим, ураховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, похилого віку обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, ураховуючи характер та мотиви допущених ОСОБА_15 порушень правил безпеки дорожнього руху, дають суду підстави для призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Потерпілим - цивільним позивачем ОСОБА_9 , пред`явлено до Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан », цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, до Акціонерного товариства « Укрпошта » цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.

Зокрема, цивільний позивач просив стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан » 63578,70 гривень майнової шкоди (витрат на лікування), 3178,93 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров`я, 32000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері ОСОБА_17 .

Крім того, цивільний позивач просив стягнути із Акціонерного товариства « Укрпошта » в рахунок відшкодування моральної шкоди, що не покривається страховою виплатою, 196 821,07 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров`я, 768 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері ОСОБА_17 .

Також просив стягнути понесені ним процесуальні витрати.

Цивільний позивач ОСОБА_9 позовну заяву в судовому засіданні підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог зазначив, що 25 травня 2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула його матір ОСОБА_17 , а він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, внаслідок чого тривалий період лікувався. Витрати на лікування склали 63578,70 гривень. Також в моменту ДТП переніс сильний стрес, фізичний біль. Значний період відчуває біль у колінному суглобі, не може вести повноцінний спосіб життя. У зв`язку з цим просив стягнути на його користь 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Крім того, внаслідок ДТП загинула його матір. Втрата близької людини є непоправною. Враховуючи глибину, характер, тривалість моральних страждань та їх вплив на життя, ОСОБА_9 просив стягнути моральну шкоду у розмірі 800 000 гривень. Загалом із ТзДВ « Стахова компанія «Гардіан » позивач просив стягнути 63578,70 гривень на відшкодування майнової шкоди, 3178,93 гривень моральної шкоди завданої ушкодженням його здоров`я, 32 000 гривень моральної шкоди завданою смертю ОСОБА_17 , з АТ « Укрпошта » просив стягнути 196821,07 гривень моральної шкоди завданої ушкодженням його здоров`я, 768 000 гривень моральної шкоди завданою смертю матері. Також просив стягнути понесені ним процесуальні витрати у розмірі 25 000 гривень.

Потерпілим - цивільним позивачем ОСОБА_10 , пред`явлено до Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан » та до Акціонерного товариства « Укрпошта » цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.

Зокрема, цивільний позивач просив стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан » 32000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері ОСОБА_17 .

Крім того, цивільний позивач просив стягнути із Акціонерного товариства « Укрпошта » в рахунок відшкодування моральної шкоди, що не покривається страховою виплатою, 768 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері ОСОБА_17 . Також просив стягнути понесені ним процесуальні витрати у розмірі 10 000 гривень.

Цивільний позивач ОСОБА_10 позовну заяву в судовому засіданні підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог зазначив, що внаслідок смерті матері він отримав моральну шкоду, яку пов`язує із непоправною втратою близької людини. жодного відшкодування йому не виплачено, а зазначена подія істотно вплинула на його життя. Саме з урахуванням наведених обставин він визначив розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 800 000 гривень. Загалом із ТзДВ « Стахова компанія «Гардіан » позивач просив стягнути 32 000 гривень моральної шкоди завданою смертю ОСОБА_17 . З АТ « Укрпошта » просив стягнути 768 000 гривень моральної шкоди завданою смертю матері. Також просив стягнути понесені ним процесуальні витрати.

Представник цивільного відповідача АТ « Укрпошта » у судовому засіданні цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. У відзиві на позовні заяви представником цивільного відповідача зазначається, що грошове вираження розміру моральної шкоди, оцінені цивільними позивачами, не узгоджується із вимогами розумності і справедливості, тому є необґрунтованими. Щодо стягнення процесуальних витрат на правову допомогу, то у позові не зазначено із сторону, з якої просить стягнути процесуальні витрати, а також до позову не надано детальний опис і розрахунок робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Оскільки розмір витрат на правову допомогу не доведено належним чином, АТ « Укрпошта » просила відмовити у задоволені і зазначених витрат.

Згідно із відзивом представника цивільного відповідача ТзДВ « Стахова компанія «Гардіан », цивільний відповідач цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. У відзиві на позовні заяви представником цивільного відповідача зазначається, що на час подання цивільних позовів відсутнє рішення, яке б підтверджувало винуватість водія автомобіля «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, що позбавляє страховика прийняти обґрунтоване рішення про виплату страхового відшкодування. Також представник цивільного відповідача ТДВ « СК «Гардіан » у відзиві на цивільний позов зазначив, що вимоги ОСОБА_9 про стягнення витрат на лікування в розмірі 63 578, 70 гривень є недоведеними, оскільки до цивільного позову долучено фіскальні чеки лише на загальну суму 8 669,70 гривень, тоді як рахунки на інші суми не підтверджують факту їх оплати та, відповідно, фактичного понесення таких витрат позивачем. У зв`язку із цим представник вважав, що розмір страхового відшкодування моральної шкоди, який відповідно до статті 26-1 Закону України № 1961-IV визначається у розмірі 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, має розраховуватися виходячи з документально підтверджених витрат на лікування у сумі 8 669, 70 гривень, що становить 433, 49 гривень.

Крім того, представник цивільного відповідача заперечував проти заявлених цивільними позивачами вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, вважаючи їх розмір завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг і витраченим часом. Посилаючись на критерії розумності та співмірності судових витрат, передбачені процесуальним законодавством, представник просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 000 грн щодо кожного цивільного позивача.

Заслухавши доводи цивільних позивачів та їх представника, представника цивільного відповідача, вивчивши матеріали позовних заяв, відзиви представників цивільних відповідачів, суд вважає, що цивільні позови слід задовольнити частково, виходячи з наступних правових підстав.

Судом визнано доведеним, що смерть ОСОБА_17 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_9 є прямими наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25 травня 2024 року, близько 10 год 10 хв, на автодорозі Т-2317 «Кам`янець-Подільський - Стара Ушиця» у місці прилягання до головної дороги Т-2317 зліва проїзної частини вулиці Молодіжна в с.Слобідка-Кульчієвецька Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Винуватцем ДТП є водій АТ « Укрпошта » ОСОБА_15 , який виконував свої службові обов`язки. Кримінальним правопорушенням, вчиненим останнім, як рідним загиблої ОСОБА_17 - синам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 була завдана моральна шкода, а також ОСОБА_9 була завдана моральна шкода у зв`язку із спричиненими тілесними ушкодженнями, а також майнова шкода, пов`язана із витратами на лікування.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, судом враховується характер та обсяг заподіяння моральних страждань потерпілих, пов`язаних із смертю рідної людини, тяжкістю вимушених змін у їх житті, а також із врахуванням матеріального потерпілих, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір завданої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 моральної шкоди становить 500 000 гривень кожному.

Також, на переконання суду, ОСОБА_9 завдано моральну шкоду, заподіяною внаслідок отриманих в ході ДТП середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Визначаючи розмір суд враховує характер і ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, тривалість лікування та відновлення здоров`я, фізичний біль і душевні страждання, яких зазнав потерпілий у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також вимушені зміни у звичному способі його життя. Суд також бере до уваги засади розумності, виваженості та справедливості, які мають бути дотримані під час визначення розміру грошового відшкодування.

При цьому розмір моральної шкоди має визначатися з урахуванням конкретних обставин справи та індивідуальних наслідків заподіяного ушкодження здоров`я для потерпілого, а присуджена сума повинна бути достатньою для компенсації перенесених ним страждань, проте не призводити до безпідставного збагачення. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, що відповідатиме характеру заподіяних страждань та вимогам розумності й справедливості.

Також судом визнано доведеним, що кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_9 завдано майнову шкоду в розмірі 61224,70 гривень, яка складається з витрат на медичні послуги, дослідження, купівлю ліків, які підтверджуються документально копіями виписок із медичних карток (т.1, а.м.к.п.82-85), чеків та накладних (т.1 а.м.к.п. 86,88,90-92).

При цьому, судом не враховуються доводи цивільного відповідача ТДВ « СК «Гардіан » про неврахуванням рахунку ТОВ « Клініка сімейної медицини «Здравиця » (т.1, а.м.к.п.88), адже зазначеним документом підтверджено витрати на оперативне втручання та медикаментозне лікування у клініці, що також підтверджується випискою із медичної картки №2024.003022 (т.1, а.м.к.п.84), якою підтверджено проведення у зазначеній клініці ОСОБА_9 оперативного втручання та лікування.

Поряд з цим, судом не враховуються дані витрат у розмірі 1384 гривні на лабораторні дослідження (т.1, а.м.к.п.87), адже у вказаному бланку замовленні відсутній розмір сплачених сум за дослідження, лише зазначено, що вартість послуг «по перерахунку». Натомість сума 1384 гривні, зазначена в нижній частині бланка замовлення стосується вартості пакету послуг по програмі «Щитоподібна залоза (розширена діагностика)», яка пропонується як акція, яка діяла з 1 до 30 червня 2024 року.

Також судом не враховується вартість у сумі 970 гривень медикаментозного лікування та рентгенологічного дослідження ОСОБА_9 (т.1, а.м.89), адже у рахунку на оплату від 13 червня 2024 року не зазначається, хто саме (який лікарський заклад, суб`єкт господарювання) надавав такі послуги, та відсутні інші документи, які б підтверджували факт оплати зазначеного рахунку.

На переконання суду із ТДВ « СК «Гардіан » необхідно стягнути по 32000 гривень на користь кожного із цивільних позивачів в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері, а на користь ОСОБА_9 61224,70 гривень на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я, 3061,24 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Із цивільного відповідача АТ « Укрпошта » в рахунок відшкодування моральної шкоди, що не покривається страховою виплатою, на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 необхідно стягнути по 468 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері ОСОБА_17 , а на користь ОСОБА_9 ще 96938,76 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров`я.

Щодо підстав відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої наслідками ДТП

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі статтею 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості.

Щодо відповідальності страховика та компенсації за рахунок відповідача недостатньої страхової виплати

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року

№ 1961-IV із наступними змінами та доповненнями, який діяв станом на час ДТП, визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно із статтею 6 цього ж Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого, та шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно із пунктом 24.1 статті 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Приписами ст.26-1 Закону передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Встановлено, що на час ДТП відповідальність водія автомобіля марки «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан » на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216011457 (т.1 а.с.74).

Таким чином, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здоров`ю ОСОБА_9 шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого, у розмірі 61224,70 гривень згідно із пунктом 22.1 статті 22, пунктом 24.1 статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню із страховика.

Також розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», становить: за шкоду, заподіяної смертю ОСОБА_17 - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, тобто станом на 25 травня 2024 року становить 96 000 гривень (8000 гривень х 12), проте цивільні позивачі просили стягнути по 32000 гривень із страховика (вказаний розмір 96000 гривень цивільними позивачами було поділено на трьох (з урахуванням позову ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , провадження за позовом у частині вимог про відшкодування моральної шкоди було закрите на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України); за шкоду потерпілому ОСОБА_9 , який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 3061,24 гривень (61224,70 *5%).

Таким чином, цивільний позов ОСОБА_9 в частині вимог до ТДВ « Страхова компанія «Гардіан » підлягає задоволенню частково, а цивільний позов ОСОБА_10 до ТДВ « Страхова компанія «Гардіан » підлягає задоволенню у повному розмірі.

Щодо відповідальності власника транспортного засобу

Відповідно до статті 1194 ЦК України з АТ « Укрпошта », як особи, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підлягає стягненню моральна шкода, розмір якої перевищує ліміт відповідальності страховика.

Зокрема, на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 необхідно стягнути по 468 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері ОСОБА_17 (500 000 - 32 000), а на користь ОСОБА_9 ще 96938,76 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров`я (100 000 - 3061,24).

Щодо процесуальних витрат

У позовній заяві ОСОБА_9 просив стягнути на його користь процесуальні витрати у розмірі 25 000 гривень, а ОСОБА_10 - 10 000 гривень.

Дослідивши вказані вимоги та долучені документи, суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно із ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За приписами частин 1-5 ст.137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5).

Представник цивільного відповідача ТДВ « Страхова компанія «Гардіан » клопотала про зменшення розміру процесуальних витрат, із врахуванням відсутності детального розрахунку, а також вважаючи їх розмір завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг і витраченим часом. Посилаючись на критерії розумності та співмірності судових витрат, передбачені процесуальним законодавством, представник просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 000 грн щодо кожного цивільного позивача.

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_9 витрат на правничу допомогу, судом враховується, що представником потерпілого - цивільного позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу до позову було долучено копію договору про надання правової допомоги від 13 травня 2024 року, укладеного із ОСОБА_9 , а також додатки до договору №1,2, згідно із якими вартість правничої допомоги у кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні становила 15 000 гривень, а під час судового розгляду - 10 000 гривень.

Вирішуючи питання про відшкодування зазначених витрат, суд враховує фактичну участь представника потерпілого та цивільного позивача під час досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження, складність справи, характер та обсяг наданої правничої допомоги, а також співмірність заявлених витрат із виконаною адвокатом роботою.

При цьому суд бере до уваги, що надання правничої допомоги на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду передбачало виконання різного за характером і обсягом комплексу процесуальних дій. З огляду на умови договору про надання правової допомоги від 13 травня 2024 року та додатків до нього № 1, 2, вартість правничої допомоги на стадії досудового розслідування визначена у розмірі 15 000 гривень, а під час судового розгляду - 10 000 гривень.

Разом із тим, визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за надання правничої допомоги під час досудового розслідування, суд враховує, що сама по собі погоджена сторонами договору вартість послуг не є безумовною підставою для покладення на іншу сторону обов`язку з відшкодування таких витрат у повному обсязі. Їх розмір має відповідати критеріям реальності, необхідності та розумності з урахуванням конкретних обставин справи.

З огляду на характер кримінального провадження, обсяг матеріалів, які потребували опрацювання, та зміст процесуальних дій, необхідних для представництва інтересів потерпілого, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу на стадії досудового розслідування у сумі 15 000 гривень є надмірним та підлягає зменшенню до 7 000 гривень. Такий розмір, на переконання суду, є співмірним із характером і обсягом правничої допомоги, наданої на цій стадії провадження, та відповідає засадам розумності й справедливості.

Водночас щодо витрат на правничу допомогу під час судового розгляду суд бере до уваги підготовку представником цивільного позову, необхідність обґрунтування заявлених вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, опрацювання матеріалів кримінального провадження, а також фактичну участь представника в судових засіданнях. З урахуванням кількості судових засідань, у яких брав участь представник, та обсягу виконаної ним роботи суд не вбачає підстав для зменшення заявлених витрат на правничу допомогу під час судового розгляду, визначених у сумі 10 000 гривень, оскільки такий розмір є співмірним із наданими послугами та відповідає критеріям розумності й обґрунтованості.

Отже, суд доходить висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу ОСОБА_9 в загальному розмірі 17 000 гривень, з яких 7 000 гривень - за надання правничої допомоги на стадії досудового розслідування та 10 000 гривень - під час судового розгляду кримінального провадження.

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_10 витрат на правничу допомогу, судом враховується, що представником потерпілого - цивільного позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу до позову було долучено копію договору про надання правової допомоги від 21 жовтня 2024 року, укладеного із ОСОБА_10 , а також додаток до договору №1, згідно із якими вартість правничої допомоги у кримінальному провадженні під час судового розгляду становила 10 000 гривень.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує характер спору, обсяг наданої правничої допомоги, зокрема підготовку цивільного позову, а також фактичну участь ОСОБА_10 у судовому розгляді, під час якого він брав участь у декількох судових засіданнях, а надалі подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на наведене суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 гривень не повною мірою відповідає обсягу фактично наданих послуг та участі цивільного позивача в судовому розгляді. З урахуванням критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, а також обсягу виконаної представником роботи, суд доходить висновку про необхідність зменшення таких витрат до 5 000 гривень, що є достатнім і співмірним відшкодуванням витрат на правничу допомогу в цій справі.

Ураховуючи, що суд дійшов висновку про справедливий розмір витрат на правничу допомогу для цивільного позивача ОСОБА_9 складає 17000 гривень, а для цивільного позивача ОСОБА_10 - 5000 гривень, подальший розподіл цих процесуальних витрат між цивільними відповідачами має здійснюватися виключно в частковому порядку - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з відповідачів окремо.

Аналізуючи співвідношення заявлених цивільним позивачем ОСОБА_9 вимог та обсягу їх фактичного задоволення судом щодо цивільного відповідача ТДВ « СК «Гардіан », встановлено, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення 63 578,70 гривень майнової шкоди, 3 178,93 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, та 32 000,00 гривень моральної шкоди, заподіяної смертю матері, що загалом становить 98 757,63 гривень. Оскільки суд ухвалив стягнути зі страховика на користь ОСОБА_9 61 224,70 гривень майнової шкоди, 3 061,24 гривень моральної шкоди та 32 000,00 гривень моральної шкоди за смерть матері, що сумарно дорівнює 96 285,94 гривень, позовні вимоги в цій частині задоволено на 97,5%. Питома вага позову до страховика у загальній ціні позову ОСОБА_9 , яка становить 1 063 578,70 гривень, складає 9,28%, що в еквіваленті базових витрат становить 1 577,60 гривень, а з урахуванням відсотка задоволення вимог з ТДВ « СК «Гардіан » на користь ОСОБА_9 належить стягнути 1 538,16 гривень.

Щодо цивільного відповідача АТ « Укрпошта », то позивачем ОСОБА_9 було заявлено вимоги про стягнення 196 821,07 гривень моральної шкоди за ушкодження здоров`я та 768 000,00 гривень моральної шкоди за смерть матері, що разом становить 964 821,07 гривень. Враховуючи, що суд ухвалив стягнути з АТ « Укрпошта » на користь ОСОБА_9 96 938,76 гривень та 468 000,00 гривень відповідно, що разом становить 564 938,76 гривень, позовні вимоги до цього відповідача задоволено на 58,55%. Оскільки питома вага вимог до АТ « Укрпошта » у загальній структурі позову ОСОБА_9 складає 90,72%, що пропорційно дорівнює 15 422,40 гривень від базової суми витрат на правничу допомогу, з урахуванням часткового задоволення позову з АТ « Укрпошта » на користь ОСОБА_9 належить стягнути 9 030,32 гривень.

Розподіляючи процесуальні витрати на правничу допомогу, понесені цивільним позивачем ОСОБА_10 , суд виходить із загальної ціни його позову у розмірі 800 000,00 гривень та зазначає, що вимоги до цивільного відповідача ТДВ « СК «Гардіан » про стягнення 32 000,00 гривень моральної шкоди задоволено судом у повному обсязі, тобто на 100%. Частка цих вимог у загальному позові ОСОБА_10 становить 4%, у зв`язку з чим з ТДВ « СК «Гардіан » на користь ОСОБА_10 підлягає стягненню сума процесуальних витрат у розмірі 200,00 гривень. Водночас позовні вимоги ОСОБА_10 до цивільного відповідача АТ « Укрпошта » про стягнення 768 000,00 гривень моральної шкоди задоволено частково у розмірі 468 000,00 гривень, що становить 60,94% від заявленого. Зважаючи, що частка вимог до АТ « Укрпошта » у загальному позові ОСОБА_10 становить 96%, що від базової суми витрат складає 4 800,00 гривень, з урахуванням коефіцієнта часткового задоволення вимог з АТ « Укрпошта » на користь ОСОБА_10 належить стягнути 2 925,12 гривень.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню із обвинуваченого.

Питання про долю речових доказів і документів підлягають вирішенню на підставі ч.9 ст.100 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягає скасуванню.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_15 не застосовувався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368-371, 373-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_15 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбуття основного покарання у виді позбавлення волі на строк три роки обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_15 на користь держави 28398 (двадцять вісім тисяч триста дев`яносто вісім) гривень процесуальних витрат на залучення експертів (т.2, а.м.к.п.121, 136, 151, 169, 193, 200, 230; т.3, а.м.к.п.6,72).

Цивільний позов ОСОБА_9 до Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан », Акціонерного товариства « Укрпошта », про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан » ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ) 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері, 61224 (шістдесят одну тисячу двісті двадцять чотири) гривні 70 копійок на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я, 3061 (три тисячі шістдесят одну) гривню 24 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, 1 538 (одну тисячу п`ятсот тридцять вісім) гривень 16 копійок процесуальних витрат, а всього 97824 (дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 10 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства « Укрпошта » ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ) 468 000 (чотириста шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері, 96938 (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 76 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, 9 030 (дев`ять тисяч тридцять) гривень 32 копійки процесуальних витрат, а всього 573 969 (п`ятсот сімдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 08 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог цивільного позову ОСОБА_9 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_10 до Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан », Акціонерного товариства « Укрпошта », про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Гардіан » ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_10 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 ) 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері, 200 (двісті) гривень 00 копійок процесуальних витрат, а всього 32200 (тридцять дві тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства « Укрпошта » ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_10 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 ) 468 000 (чотириста шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері, 2 925 (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 12 копійок процесуальних витрат, а всього 470 925 (чотириста сімдесят тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 12 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог цивільного позову ОСОБА_10 відмовити.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт на речі: автомобілі марки «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 , «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , відеореєстратор без будь-яких маркувальних позначень із карткою пам`яті об`ємом 32 Gb, який накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року (т.2, а.м.к.п.55).

Речові докази та документи:

-Відеореєстратор без будь-яких маркувальних позначень із карткою пам`яті об`ємом 32 Gb, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ( АДРЕСА_5 ), після набрання вироком законної сили повернути Акціонерному товариству « Укрпошта » (т.2, а.м.к.п.47-48);

-автомобіль «VD CV.CBF.001», р.н. НОМЕР_2 , який зберігається у власника (т.1, а.м.к.п.51-52), після набрання вироком законної сили залишити Акціонерному товариству « Укрпошта ».

-автомобіля «ZAZ 110308» р.н. НОМЕР_3 , який зберігається на території майданчика для тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП в Хмельницькій області , що у м.Кам`янець-Подільському по вулиці Голосківське шосе навпроти ЗАТ « Рембудсервіс » (т.2, а.м.к.п.51), після набрання вироком законної сили повернути власниці ОСОБА_21 , або ж володільцю ОСОБА_9 ;

-оригінал медичної картки стаціонарного хворого №1/2774/24 на ім`я ОСОБА_9 , рентген знімки на СД-диску, які зберігається при справі (т.3, а.м.к.п.140-151), після набрання вироком законної сили повернути до Комунального некомерційного підприємства « Кам`янець-Подільська міська лікарня » Кам`янець-Подільської міської ради, копії документів зберігати у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду

Хмельницької області ОСОБА_1