Рішення № 140821192, 13.10.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1094/26 2/441/960/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

/заочне/

13.10.2026 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Малахової-Онуфер А.М.

за участю секретаря судового засідання Стебеляк А.-А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник Кудіна А.В. в інтересах ТОВ «ФК «ЄАПБ», 08.05.2026 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 21 920 грн. 00 коп. боргу за кредитним договором № 7238442 від 17.09.2025 (далі кредитний договір). Позов обґрунтовує тим, що 17.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено кредитний договір № 7238442, згідно умов якого Товариство строком на 360 днів, надало відповідачці 5 000 грн. 00 коп. кредиту на засадах строковості, поворотності, платності, що в порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання за таким належним чином не виконувала, через що у неї перед ТОВ «Мілоан» виникла заборгованість, яка станом на 24.02.2026 скала 21 920 грн. 00 коп., що 24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу №24022026, згідно умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 7238442 від 17.09.2025 перейшло до позивача, сума заборгованості на дату формування позову складає 21 920 грн. 00 коп., з яких 5 000 грн. 00 коп. заборгованість за основним зобов`язанням, 1 350 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту, 6 570 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 9 000 грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня). Просила стягнути заборгованість за означеним договором та судовий збір.

Ухвалою судді від 10.06.2026 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 10).

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіна А.В. у заяві від 08.05.2026 просила про задоволення позову та розгляд справи за її відсутності, щодо заочного розгляду справи, не заперечила (а.с. 5).

Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки не повідомила, відзиву не подала, тому згідно ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечила у заяві від 08.05.2026 представник позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 означеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Із копії договору про споживчий кредит № 7238442 з додатками до нього, паспорта споживчого кредиту, анкети-заяви на кредит № 7238442, інших матеріалів справи убачається, що 17.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7238442, за умовами якого Товариство строком на 360 днів, надало відповідачу 5 000 грн. 00 коп. кредиту, а останній зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом: 12.09.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0, 0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3 договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0, 0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісії і процентів, а також тіла кредиту встановлені пп. 2.2.2, 2.2.3 цього договору.

Згідно платіжного доручення №162291374, ТОВ «Мілоан», на виконання умов кредитного договору № 7238442, 17.09.2025 перерахувало грошові кошти у сумі 5 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , вказану ОСОБА_1 у анкеті-заяві на кредит.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 7238442 від 17.09.2025, виготовленого ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 на 24.02.2026 становить 21 920 грн. 00 коп.

24.02.2026, між ТОВ «Мілоан» (далі - клієнт) та позивачем (далі - фактор) укладено договір факторингу № 24022026, відповідно до умов якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно акта прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 24022026 від 24.02.2026, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 3 225 осіб.

Факт оплати суми фінансування за договором факторингу № 24022026 від 24.02.2026 підтверджується платіжною інструкцією № 45 від 26.02.2026.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 7238442 від 17.09.2025 складає 21 920 грн. 00 коп.

Як убачається із матеріалів справи, заборгованість за кредитним договором № 7238442 від 17.09.2025, ОСОБА_1 не погашена, залишок такої на 08.05.2026 складає 21 920 грн. 00 коп., з яких 5 000 грн. 00 коп. заборгованість за основним зобов`язанням, 1 350 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту, 6 570 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 9 000 грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ураховуючи вищенаведене, а саме те, що ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання умов укладеного 17.09.2025 з ТОВ "Мілоан" договору допустила заборгованість перед Кредитором, що позивач набув право вимоги за означеним договором на законних підставах, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідачки на користь позивача 5 000 грн. 00 коп. заборгованості за основним зобов`язанням за договором про споживчий кредит № 7238442 від 17.09.2025.

Суд не убачає підстав для стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту в розмірі 1 350 грн. та за обслуговування кредиту в розмірі 6 570 грн., з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18 зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011, держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Умовами договору № 7238442 від 17.09.2025 передбачено комісію за надання кредиту - 1 350 грн., яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, а також комісію за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 14, 60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Однак, встановивши в кредитному договорі комісії за надання кредиту та за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказані комісії надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нарахував комісії за ту саму послугу, за яку відповідачка сплатила згідно з договором проценти.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.

Умова, зазначена у договорі, порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту та за обслуговування кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, відтак вимога позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за комісіями задоволенню не підлягає.

Окрім цього, не має підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) за кредитним договором № 7238442 від 17.09.2025 в розмірі 9 000 грн. 00 коп., з огляду на наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, ураховуючи перехідні положення ЦК України, вимога Товариства в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 9 000 грн. заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) за кредитним договором № 7238442 від 17.09.2025, задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь позивача 607 грн. 30 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 5, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 610, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , що значиться зареєстрованою на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») 5 000 грн. 00 коп. заборгованості за основним зобов`язанням за договором про надання споживчого кредиту № 7238442 від 17.09.2025 та 607 грн. 30 коп. судового збору, а всього 5 607 грн. 30 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

С у д д я А.М.Малахова-Онуфер