Рішення № 140821090, 19.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.10.2026

Справа № 334/6362/26

Провадження № 2/334/4448/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Александровій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 24.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено ДОГОВІР надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45897482 відповідно до умов та в порядку передбаченому Закону України «Про електронну комерцію».

Договір №45897482 укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ІКС MYCREDIT), внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого Договору виникли цивільні права та обов`язки.

Свої зобов`язання за Договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши грошові кошти на вимогу Позичальника, проте Позичальник в свою чергу, зобов`язання не виконав, чим порушив умови Договору, що призвели до того, що зазначена позика у встановлені Договором строки не була повернута/оплачена.

Кредитодавцем, відповідно до п.2.2 Договору була надана позика Відповідачу на наступних умовах:

- Сума кредиту 2000 грн.

- Строк кредитування/Строк договору 30 днів.

- Комісія за надання кредиту, що у грошовому виразі складає 320 грн.

25.01.2026 року між Кредитодавцем та Позичальником за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду до Договору №45897482 від 24.01.2026, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 8000 грн.

24.01.2026 року на виконання умов Договору №45897482 Кредитодавцем перераховано на зареєстрований Позичальником перед підписанням Договору банківський картковий рахунок (реквізити НОМЕР_1 , (було встановлено, що карта належить Позичальнику) грошову позику в сумі 2000 грн, строком на 30 днів, що підтверджується відповідною платіжною квитанцією фінансової та/або банківської установи, яка здійснила успішний переказ коштів за Договором.

25.01.2026 року на виконання умов Додаткової угоди до Договору №45897482 від 24.01.2026 Кредитодавцем перераховано на зареєстрований Позичальником банківський картковий рахунок (реквізити НОМЕР_1 , (було встановлено, що карта належить Позичальнику) грошову позику в сумі 6000 грн., що підтверджується відповідною платіжною квитанцією фінансової та/або банківської установи, яка здійснила успішний переказ коштів за Договором.

Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого Кредиту, сплатити Проценти в строк, визначений Договором та Комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором Відповідач має заборгованість у розмірі 26646,98 грн, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 8000 грн; заборгованість по процентам за користування - 2326,98 грн; заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування/пеня 16000,00 грн, комісія - 320 грн.

В зв`язку з вищевикладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати, які були ними понесені у зв`язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 року справу передано для розгляду головуючому судді Козловій Н.Ю.

30 червня 2026 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернулася до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

03 липня 2026 року надійшла відповідь з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

З 30.06.2026 року по 06.07.2026 року суддя Козлова Н.Ю. перебувала у нарадчій кімнаті по кримінальній справі.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Інші процесуальні дії не вчинялися.

Позивач повідомлений про розгляд справи, шляхом надіслання на його адресу копії ухвали про відкриття провадження. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст.ст. 223 ч. 4, 279, 280 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено ДОГОВІР надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45897482 відповідно до умов та в порядку передбаченому Закону України «Про електронну комерцію».

Договір №45897482 укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ІКС MYCREDIT), внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого Договору виникли цивільні права та обов`язки.

Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання Сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Договір кредиту підписано електронним підписом, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/ одноразовий ідентифікатор 50001, що був надісланий на вказану ним електронну адресу - e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Верифікація заявника здійснювалась за допомогою системи BankID НБУ перед укладенням Договору, під час якої передача ідентифікаційних даних Заявника здійснювалась від абонента-ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента - надавача послуг, який надає послугу (Товариство). Таким чином, Товариство отримало інформацію про належність карткового рахунку Позичальнику.

Свої зобов`язання за Договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши грошові кошти на вимогу Позичальника, проте Позичальник в свою чергу, зобов`язання не виконав, чим порушив умови Договору, що призвели до того, що зазначена позика у встановлені Договором строки не була повернута/оплачена.

Кредитодавцем, відповідно до п.2.2 Договору була надана позика Відповідачу на наступних умовах:

- Сума кредиту 2000 грн.

- Строк кредитування/Строк договору 30 днів.

- Комісія за надання кредиту, що у грошовому виразі складає 320 грн.

25.01.2026 року між Кредитодавцем та Позичальником за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду до Договору №45897482 від 24.01.2026, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 8000 грн.

24.01.2026 року на виконання умов Договору №45897482 Кредитодавцем перераховано на зареєстрований Позичальником перед підписанням Договору банківський картковий рахунок (реквізити НОМЕР_1 , (було встановлено, що карта належить Позичальнику) грошову позику в сумі 2000 грн, строком на 30 днів, що підтверджується відповідною платіжною квитанцією фінансової та/або банківської установи, яка здійснила успішний переказ коштів за Договором.

25.01.2026 року на виконання умов Додаткової угоди до Договору №45897482 від 24.01.2026 Кредитодавцем перераховано на зареєстрований Позичальником банківський картковий рахунок (реквізити НОМЕР_1 , (було встановлено, що карта належить Позичальнику) грошову позику в сумі 6000 грн., що підтверджується відповідною платіжною квитанцією фінансової та/або банківської установи, яка здійснила успішний переказ коштів за Договором.

Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого Кредиту, сплатити Проценти в строк, визначений Договором та Комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом.

Кредитодавцем в повному обсязі виконано обов`язок щодо перерахування коштів Позичальнику.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк встановлений Договором або Законом (ст.612 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідачем не виконано зобов`язання за Договором, у результаті чого він має заборгованість у розмірі 26646,98 грн, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 8000 грн; заборгованість по процентам за користування - 2326,98 грн; заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування/пеня 16000,00 грн, комісія - 320 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) сформувала наступні правові висновки:

- Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами (п. 88);

- отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91).

- у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141);

- отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п. 128).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин.

Також Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за "користування кредитом", сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (п. 146).

Зважаючи на викладене, нарахування процентів після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту не відповідає суті кредитного договору та поняттю «користування кредитом». Умова кредитного договору про те, що процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день у розмірі 4,00% не підлягає застосуванню, оскільки по суті не є платою за правомірне користування кредитом, а є платою в разі прострочення виконання зобов`язання.

Після закінчення строку, на який укладався договір, у первісного кредитора виникло право на отримання коштів у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за понадстрокове користування позикою, однак вимог про стягнення в порядку ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялося.

Отже, нарахування та стягнення з відповідача відсотків за понадстрокове користування позикою у розмірі 16000,00 грн, є безпідставним.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати відсотків за понадстрокове користування кредитом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (площа Арсенальна, будинок 1-Б, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 39861924, IBAN НОМЕР_3 , АТ УНІВЕРСАЛ БАНК, МФО 322001) в розмірі 10646 (Десять тисяч шістсот сорок шість) гривень 98 копійок, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн; заборгованість по відсоткам за користування - 2326,98 грн; комісія - 320 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (площа Арсенальна, будинок 1-Б, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 39861924, IBAN НОМЕР_3 , АТ УНІВЕРСАЛ БАНК, МФО 322001) судовий збір у сумі 1063 (Одна тисяча шістдесят три) гривні 56 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.