Рішення № 140820916, 22.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1336/26

Провадження № 2-о/302/102/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участі секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Кривка Павло Павлович, заінтересована особа Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2026 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Кривка П. П., заінтересована особа Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву обґрунтував тим, що ОСОБА_2 був його рідним братом, яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті його брата ОСОБА_2 він звернувся до приватного нотаріуса Дунаєва Ю. М. з приводу оформлення спадщини. Листом приватного нотаріуса Дунаєва Ю. М. від 14.07.2026 за вих. № 160/01-16 йому було повідомлено, що спадкова справа за майном ОСОБА_2 не заводилася. Також нотаріус зазначив, що на момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований по АДРЕСА_1 , тоді як він зареєстрований по АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки виконкому Міжгірської селищної ради від 19.05.2026 № 16-08/792 та відомостей про зареєстроване місце проживання від 18.06.2026 за № 3633/Д-06.2026, ОСОБА_2 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з відсутністю документального підтвердження реєстрації ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 ?я нотаріус рекомендував йому звернутися до суду для встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем.

Згідно з довідкою виконкому Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 19.05.2026 № 16-08/792, ОСОБА_2 до 2008 року проживав у будинку АДРЕСА_1 , а з 2008 року і до дня смерті він фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 ніхто не проживав.

Отже, хоча місцем реєстрації ОСОБА_2 залишалася адреса по АДРЕСА_1 , його фактичним місцем постійного проживання з 2008 року і до дня його смерті була адреса: АДРЕСА_2 , де зареєстрований та проживає заявник.

Зазначав, що померлий брат був одиноким і проживав сам. Брат був інвалідом третьої групи внаслідок загального захворювання, не міг фізично працювати, ніде не був працевлаштований і мав дуже обмежені фінансові можливості, а тому не бажаючи залишатися самотнім та потребуючи елементарного побутового родинного спілкування і догляду внаслідок захворювання, з 2008 року і до самої своєї смерті він фактично проживав разом з сім`єю заявника в окремій кімнаті у будинку по АДРЕСА_3 . За батьківським будинком у якому ніхто не проживав і який брат успадкував після смерті батьків, ми доглядали спільно з братом. Таким чином, на момент відкриття спадщини 8 січня 2021 року він фактично постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ця обставина має для нього безпосереднє юридичне значення, оскільки від її встановлення залежить можливість оформлення ним своїх спадкових прав.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд установити факт, що має юридичне значення, а саме факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем його братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , станом на день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2026 року відкрито провадження у даній справі в порядку окремого провадження та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Кривка П. П. не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи були належним чином повідомлені. Водночас до суду адвокатом Кривкою П. П. подано заяву від 22.10.2026, в якій він просив розглянути цю справу без його та заявника ОСОБА_1 участі, заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити (а.с.39).

Представник заінтересованої особи Міжгірської селищної ради у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, проте подав до суду 15.10.2026 заяву, в якій ця селищна рада щодо задоволення вимог ОСОБА_1 не заперечує та просив розглянути дану справу за відсутності представника Міжгірської селищної ради (а.с.35,36).

За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ установлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, перелік яких наведено у частині першій цієї ж статті. При цьому за змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 /провадження № 61-51сво18/, постанова Верховного Суду від 12 січня 2024 року у справі № 335/6717/23 /провадження № 61-15734ск23/).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян».

Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.01.2021 брат заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10,25).

З відомостей про осіб місце проживання яких було зареєстроване по АДРЕСА_1 , наданих Міжгірською селищною радою від 18.06.2026, то ОСОБА_2 був зареєстрований за цією адресою з 09.12.1981 по 08.01.2021 (а.с.12).

Згідно з довідкою Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 19.05.2026 № 16-08/792, ОСОБА_2 до 2008 року проживав у будинку АДРЕСА_1 , а з 2008 року і до дня смерті він фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті брата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 ніхто не проживав (а.с.13).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.07.2009 у справі № 2-355/2009, яке набрало 08.08.2009 законної сили, ОСОБА_2 визнано власником житлового будинку АДРЕСА_4 ?я (а.с.15,16).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 в цілому зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 ?я (а.с.17).

Листом приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю. М. від 14.07.2026 за № 160/01-16, ОСОБА_1 повідомлено про неможливість прийняття заяви про прийняття спадщини і заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заявник не проживав зі спадкодавцем за однією адресою на момент його смерті та заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк не подавав (а.с.11).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1262 ЦК України передбачено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

За змістом пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, проживання повинно бути постійним, тобто носити тривалий характер, і не припинитися перед смертю спадкодавця, що є передумовою прийняття спадщини, якщо спадкоємець не відмовився від спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Відсутність місця реєстрації спадкоємця за місцем реєстрації, проживання спадкодавця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, установлення цього факту для заявника має юридичне значення, оскільки від його установлення залежить подальша реалізація його спадкових прав щодо зазначеного вище нерухомого майна та установлення цього факту не стосується інших осіб спадкоємців, не призводить до виникнення спору про право, є відсутніми заперечення щодо вимог ОСОБА_1 з боку заінтересованої особи, відтак суд доходить висновку, що заявлені ним вимоги є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами у справі, а тому його заява підлягає до задоволення.

За загальним правилом ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження понесені учасниками справи судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 76-81, 89, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Кривка Павло Павлович, заінтересована особа Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Установити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавцем його братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 22.10.2026.

Учасники справи:

Заявник ОСОБА_1 , зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Заінтересована особа Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: вул. Шевченка, 97 селище Міжгір?я Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 04350910.

Суддя В. Ю. Готра