Рішення № 140820862, 21.10.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 947/31265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

за участю секретаря судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Моторно (транспортного) страхового бюро України звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості у розмірі 35 895, 80 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 12.08.2025 близько 18:00 год. в населеному пункті м. Одеса, по вул. Левітана, 113, Відповідач, керуючи транспортним засобом марки «MAZDA 626», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на припаркований позаду транспортний засіб «TOYOTA AVENSIS», д. н.3. НОМЕР_3 , власником якого е ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Потерпілого була застрахована в АТ «СК «ІНГО», що підтверджується полісом серії НОМЕР_4 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування на момент ДТП діяв.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, Відповідач на момент ДТП не виконав вимоги Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та не мав чинного договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. 1.2.1. Щодо доведеності вини Відповідача

Своїми діями Відповідач порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що призвело до настання ДТП.

Наведені обставини було перевірено та достовірно встановлено Київським районним судом м. Одеси при розгляді справи про адміністративне правопорушення N? 947/31273/25. Так, постановою Київського районного суду м. Одеси від 06.11.2025, вина Відповідача була повністю доведена судом, і його визнано винним у скоєнні ДТП (копія постанови додається).

У зв`язку із цим, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 35 095,80 грн, унаслідок чого, на думку позивача, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2026 року цивільну справу № 947/31265/26 передано за територіальною підсудністю до Берегівського районного суду Закарпатської області, оскільки відповідно до отриманих судом відомостей зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться в місті Берегове Закарпатської області.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 вересня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, відповідач відзив щодо позову не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України говориться, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12 серпня 2025 року о 15 годині 18 хвилин у місті Одесі, на вулиці Левітана, 113, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів TOYOTA AVENSIS, державний номер НОМЕР_5 , та MAZDA 626, державний номер НОМЕР_6 . У результаті зіткнення автомобіль TOYOTA AVENSIS зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Вказаною постановою встановлено обставини порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу потерпілої особи.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, за твердженням позивача, не була застрахована.

З наданих копій реєстраційних документів вбачається, що транспортні засоби, які брали участь у дорожньо-транспортній пригоді, були ідентифіковані за маркою, моделлю та державними реєстраційними номерами.

До матеріалів долучено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 223238022, виданий АТ «Страхова компанія «ІНГО», який стосується автомобіля TOYOTA AVENSIS.

Із заяви ОСОБА_2 , поданої до МТСБУ 14 серпня 2025 року вбачається, що потерпілий повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 12 серпня 2025 року, зазначив транспортні засоби, учасників ДТП та просив визначити розмір належної йому регламентної виплати.

До матеріалів справи долучено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене за встановленою МТСБУ формою. Зазначений документ містить інформацію про дату, час і місце ДТП, учасників пригоди, транспортні засоби та характер пошкоджень.

Згідно акту огляду транспортного засобу від 02 вересня 2025 року, складеного за результатами огляду автомобіля TOYOTA AVENSIS встановлено механічні пошкодження транспортного засобу, зокрема пошкодження елементів кузова. До акта долучено фотоматеріали, на яких відображено загальний вигляд автомобіля, його ідентифікаційні ознаки, локалізацію механічних пошкоджень, а також результати відповідних вимірювань.

Крім того, на підтвердження розміру шкоди позивачем надано розрахункові матеріали, на підставі яких МТСБУ визначило суму регламентної виплати.

Зокрема, відповідно до довідки МТСБУ № 1 від 26 січня 2026 року розмір відшкодування шкоди визначено у сумі 35 095,80 грн.

Суд враховує, що визначений позивачем розмір регламентної виплати повинен відповідати документально підтвердженій вартості відновлювального ремонту, обсягу пошкоджень, пов`язаних із ДТП, та обмеженням, установленим законодавством.

Відповідно до наказу МТСБУ від 26 січня 2026 року № 3/1-2416 встановлено, що за результатами розгляду матеріалів щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12 серпня 2025 року, прийнято рішення про здійснення регламентної виплати у сумі 35 095,80 грн.

На підтвердження фактичного здійснення регламентної виплати позивачем долучено платіжну інструкцію № 0003154 від 02 лютого 2026 року, із якого вбачається, що МТСБУ перерахувало 35 095,80 грн на рахунок ФОП ОСОБА_3 із зазначенням призначення платежу щодо здійснення виплати за справою № 128841.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України, передбачено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, на зворотну вимогу (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Спірні правовідносини також регулюються спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX.

Зазначеним Законом визначено правові засади здійснення регламентних виплат МТСБУ у випадках, передбачених законом, зокрема у зв`язку із заподіянням шкоди транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність власника якого не була застрахована.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтями 7780 ЦПК України докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи матеріали справи, суд враховує взаємний зв`язок між установленими обставинами дорожньо-транспортної пригоди, документами щодо пошкодження автомобіля, матеріалами врегулювання страхового випадку та доказами здійснення регламентної виплати.

Наявні матеріали підтверджують факт ДТП, пошкодження транспортного засобу, звернення потерпілого до МТСБУ, прийняття рішення про регламентну виплату та перерахування грошових коштів у розмірі 35 095,80 грн.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону, МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожно-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Як зазначено в ч. 3 ст. 37 Закону, вимоги, передбачені частинами першою і другою цієї статті, встановлюються у розмірі суми регламентної виплати та фактичних витрат, понесених МТСБУ у зв`язку з її здійсненням.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (такий же висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі N? 755/18006/15-ц).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом, підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням., зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням, диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом, підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним, засобом, механізмом, іншим, об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи спори зазначеної категорії, суди дотримуються усталеної практики, згідно з якою до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (наведене роз`яснення міститься у п.п. 26, 27 постанови Пленуму, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

При обґрунтуванні необхідності застосування (незастосування) тих чи інших норм права суд та учасники судового процесу не позбавлені права посилатися на правові позиції, викладені в постановах Пленумів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів.

Так, у постанові Великої Палати ВС від 04.07.2018 у справі №653/1096/16 є посилання на п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 (такі ж посилання наявні і в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 №727/5236/22, від 04.10.2023 №526/2910/21, від 12.10.2023 №532/2139/21, від 05.12.2023 № 910/2094/21).

Позивач виплатив відшкодування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону, оскільки винуватець ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 910/17324/19 від 12.10.2021 зазначає, що суб?єкт, до якого МТСБУ може заявити регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону №1961-IV, є чітко визначеним.

Коли МТСБУ виплатило відшкодування через те, що шкоду заподіяв транспортний засіб, власник (водій) якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (тобто, коли зробило виплату на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV), воно набуває право на регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону №1961-IV до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, бо саме він відповідальний за невиконання обов?язку зі страхування своєї цивільно-правової відповідальності.

Суд оцінює докази за внутрішнім переконанням на основі їх повного, всебічного та безпосереднього дослідження. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Позивач виконав покладений на нього обов`язок доказування. Відповідач не подав доказів погашення боргу, наявності чинного поліса, помилковості розрахунку виплати чи інших обставин, що виключали б або зменшували заявлену вимогу.

З огляду на встановлені обставини і наведені норми права позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 3328 грн.

Керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, відшкодування в порядку регресу у розмірі 35 095 (тридцять п`ять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Іван ІЛЬТЬО