Рішення № 140820074, 20.10.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1887/26

2/0187/1098/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

02.09.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ « Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначено, що 29.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 248745-КС-004 про надання кредиту. ТОВ «БІЗПОЗИКА» 29.06.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 248745-КС-004 про надання кредиту. 29.06.2021 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 248745-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 24000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86587576 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 24000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 4149-4991- 4535-6422 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 248745-КС-004 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 248745-КС-004 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 248745- КС-004 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 248745-КС-004 на загальну суму 4400,00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 06.08.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 248745-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 58 319,89 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 24 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 32 002,74 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 2 317,15 грн.

За наведеного позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 248745-КС-004 про надання кредиту від 29.06.2021 року, що становить 58 319,89 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 24 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 32 002,74 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 2 317,15 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2662,40 грн., та витрати на професійну правову допомогу в сумі 10000,00 грн. Позивач просить суд витребувати докази у справі.

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та витребувано докази у справі. Відповідача викликати до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. В позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 29.06.2021 року відповідач ОСОБА_1 , погодив пропозицію ТОВ "Бізнес Позика" про укладення кредитного договору (оферти) № 248745-КС-004 в електронному вигляді, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором G-5941.

Крім того відповідачем підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені всі істотні умови кредитного договору.

Відповідно до зазначеного договору погоджено наступні істотні умови: сума кредиту 24000,00 грн., строк, на який надається Кредит 24 тижні, до 14.12.2021 року, процентна ставка 0,86587576, фіксована. Комісія за видачу кредиту 3600,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 52 800,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3599,19 процентів. (розділ 1 договору).

Протягом строку кредитування процентна ставка за, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів (розділ 2 договору).

Розділом 3 договору передбачений графік платежів.

До матеріалів справи долучено анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com), яка містить анкетні дані позичальника, в тому числі номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 , які позичальником вказано в особистому кабінеті.

Факт отримання кредитних коштів в сумі 24000,00 грн підтверджується зокрема витребуваними доказами у справі. 30.09.2026 на виконання ухвали суду АТ КБ «Приват Банк» надано суду інформацію з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 Банком було емітовано картку № НОМЕР_1 та відкрито відповідний банківський рахунок № НОМЕР_3 , на яку 29.06.2021 зараховано кошти у сумі 24000,00 грн. До відповіді долучено виписку по рахунку відповідача за період 29.06.202114.12.2021, яка підтверджує факт зарахування зазначених коштів. У такий спосіб факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 24000,00 грн підтверджений незалежним джерелом банком-емітентом платіжної картки, на яку перераховувався кредит.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 06.08.2026 становить 58 319,89 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 24000,00 грн., заборгованості по відсотках в розмірі 32 002,74 гривень, комісії за надання кредиту в розмірі 2 317,15 гривень.

З розрахунку заборгованості за кредитом також вбачається часткова сплату коштів на погашення заборгованості в загальній сумі 4400,00 грн., з них: 3 117,15 грн., відсотки за кредитом, та 1 282,85 грн., комісія. Часткова сплата відповідачем коштів у рахунок погашення кредиту, свідчить про його обізнаність, щодо наявності кредитного зобов`язання та умов його виконання.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Суд повно і всебічно дослідивши наявні докази у справі, прийшов до висновку, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором № 248745-КС-004 від 29.06.2021 року.

Відповідач в свою чергу грошові кошти на погашення кредитної заборгованості не сплачував, в результаті чого в ОСОБА_1 , утворилася заборгованість по основному боргу (тілу кредиту) в розмірі 24000,00 грн.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось в межах строку договору та відповідає умовам кредитного договору, тому відсотки за користування кредитом в розмірі 32 002,74 гривень, слід також стягнути з відповідача на користь позивача у справі.

Позовна вимога про стягнення з відповідача комісії у загальному розмірі 2 317,15 гривень, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за надання кредиту.

За таких обставин, положення кредитного договору № 248745-КС-004 від 29.06.2021 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору про сплату позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними, то позовна вимога про стягнення комісії в загальному розмірі 2 317,15 гривень є необґрунтованою.

Отже, позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково на суму 56002,74 грн із заявлених 58319,89 грн, що становить 96,03 % (56002,74 грн * 100 / 58319,89 грн). З огляду на наведене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 2556,70 грн (2 662,40 грн ? 96,03 %).

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із того, що за ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Заявник має право на відшкодування витрат лише за умови, що вони є фактичними, необхідними та розумними за розміром (рішення Європейського суду з прав людини у справах «East/West Alliance Limited» проти України, «Лавентс проти Латвії»).

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Ураховуючи, що ця справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, а справа розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд, керуючись критеріями співмірності та розумності, доходить висновку про наявність підстав для визначення розміру витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, які підлягають стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 2880,90 грн (3 000,00 грн ? 96,03 %).

Керуючись ст.ст.11,207, 525, 526, 530, 610,611, 625,626,628,638,639, 1050, 1054 ЦК Українист.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 274, 277, 280-284, 288, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 248745-КС-004 від 29.06.2021 в розмірі 56002 (п`ятдесят шість тисяч дві) гривень 74 копійок, що включає- 24000 грн 00 копійок- заборгованість за тілом кредиту, 32 002 гривень 74 копійок - заборгованість за процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2556 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 90 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місце знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄРДПОУ 41084239, банківські реквізити: р/р НОМЕР_4 , в Акціонерне товариство «ОТП БАНК», МФО банку 300528);

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя: О. А. Караул