Рішення № 140819324, 20.10.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1746/26

Провадження №2/157/1058/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 жовтня 2026 рокумісто Камінь-КаширськийКамінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Дем`яник К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (далі ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ») звернулося через систему «Електронний суд» у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № 1001192931801 від 11 грудня 2018 року у розмірі 33 276 гривень 75 копійок, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень. В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ») та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001192931801 від 11 грудня 2018 року. Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема, і через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 (провадження № 61- 8803св22), а також у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 2-2431/11 (провадження № 61-9441св22) зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. На підставі зазначеного кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі, зазначеній у розрахунку заборгованості, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки відображено у розрахунку заборгованості. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується відповідним банківським документом, який додається, а також випискою з банківського рахунку позичальника, яка є первинним бухгалтерським документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», яку розміщено у вільному доступі у мережі інтернет

(https://about.pumb.ua/content/cmsfile/ua/press_content%D0%B4%D0%BA%D0%B1%D0%BE_02.03.2026.pdf) передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору. Відповідно до п. 2.2.2, 2.4.1 розділу І Публічної пропозиції, дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання договору, якщо інше не передбачене умовами договору та/або заявою про приєднання до договору. Договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта у випадках закриття всіх карткових рахунків та інших рахунків, відкритих за цим договором та/або відмови від усіх послуг банку. Згідно з п. 2.2.3 розділу І Публічної пропозиції, укладаючи цей договір, клієнт та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених договором. Відповідно до п. 5.1.6, 5.1.7 розділу І Публічної пропозиції, клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку вартість послуг, які надані банком та договором та інші платежі, відповідно до умов договору та встановлених тарифів. Сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором. Згідно п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти. Згідно з п.5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором. Строк кредитування встановлений в кредитному договорі та складає 24 місяці, що безпосередньо зазначено в заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідачка довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов`язання перед банком. Заборгованість відповідачки перед банком станом на 26 червня 2026 року складала 33 276 грн 75 коп., з яких: 17 500 грн 22 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 грн 57 коп. - заборгованість за процентами, 15 764 грн 96 коп. - заборгованість за комісією. 26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» (ліцензія на діяльність фінансової компанії з правом надання послуг - факторинг, надання коштів та банківських металів у кредит; переоформлена Національним банком України 27.03.2024, витяг із Державного реєстру фінансових установ № 27-0026/24179 від 28.03.2024), отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників загальна сума заборгованості відповідачки станом на дату укладання договору факторингу за кредитним договором склала 33 276 грн 75 коп. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалась позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26 червня 2026 року. ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» за своїми правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які, відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України. Відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування відповідачка повинна була щомісячно погашати кредит. Проте, відповідачка належним чином не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви у неї виникла заборгованість перед банком в сумі, зазначеній вище. Право вимоги вказаної заборгованості на день подачі позову набуто ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» на підставі договору факторингу. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц. Відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392; Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на даний час. Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно до положень Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», зупинення строку позовної давності припинено 04.09.2025. Отже, у період з 12 березня 2022 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, а тому суд не повинен враховувати зазначений період при розгляді заяви відповідача. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Враховуючи вказане, суду потрібно врахувати часткове погашення боргу відповідачем при обрахунку строків позовної давності. Судові витрати, понесені позивачем, включають витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Так, 26 березня 2026 року між адвокатом Рудзеєм Юрієм Володимировичем та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги. Згідно з вказаним договором позивачу було надано наступні послуги: вивчення документів з метою визначення способів захисту прав клієнта та підготовка проекту позовної заяви. В наступному, сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги на загальну суму 10 000 грн.

Представник позивача Рудзей Ю.В. у судове засідання не з`явився, подав заяву, з якої вбачається, що він просить справу розглянути у відсутності представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується трекінгом відстеження АТ «Укрпошта» про вручення повістки про виклик до суду, причину неявки не повідомила і відзиву на позовну заяву не подала.

За таких обставин та з огляду на те, що представник позивача не заперечила проти заочного розгляду справи, ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи і ухвалити заочне рішення за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Цивільного процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Суд встановив, що 11 грудня 2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001192931801 шляхом підписання заяви № 1001192931801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 20 000 грн на поточний рахунок, строк дії ліміту становить 24 місяці з дня його надання, процентна ставка фіксована 0,01 % річних та реальна річна процентна ставка складає 33,845% річних, розмір щомісячної комісії за обслуговування кредиту встановлено 3,99%.

Із змісту заяви № 1001192931801 від 11 грудня 2018 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вбачається, що підписанням цієї заяви відповідачка підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), які розміщені на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053 ЦК), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК СМАРТ ПЕЙ» було укладено договір факторингу № 1, на підставі якого ТОВ «ФК СМАРТ ПЕЙ» отримало право вимоги, зокрема і за кредитним договором № 2002037297201 від 03 грудня 2021 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року до ТОВ «ФК СМАРТ ПЕЙ» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором № 1001192931801 від 11 грудня 2018 року в сумі 33 276 гривень 75 копійок.

Відповідно до Витягу із Державного реєстру фінансових установ ТОВ «ФК СМАРТ ПЕЙ» має ліцензію право на здійснення діяльності з надання фінансових послуг (факторинг, надання коштів та банківських металів у кредит), запис до Державного реєстру внесено 27.03.2024.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В матеріалах справи немає доказів на підтвердження вручення відповідачці повідомлення про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов`язанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК).

АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за договорами про надання кредиту виконав, тобто надав відповідачці кредитні кошти у спосіб, передбачений зазначеним договором, а саме шляхом безготівкового переказу на рахунок відповідачки, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.32519619.51273.8810 від 11 грудня 2018 року.

Відповідачка ОСОБА_3 в порушення умов кредитного договору зобов`язання по кредиту не виконала належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на 25 червня 2026 року складає 33 276 гривень 75 копійок, з яких: 17 500 грн 22 коп. - заборгованість за кредитом, 11 грн 57 коп. - заборгованість за процентами, 15 764 грн 96 коп. - заборгованість за комісією, що підтверджуються розрахунком заборгованості, доказів на спростування якого відповідачка суду не надала.

Із зазначених розрахунків заборгованості по кредитному договору вбачається, що позивачем нараховано заборгованість по комісії за кредитним договором у розмірі 15 764 грн 96 коп.

Згідно з частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 зазначених Правил банк про споживчий кредит надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договору № 1001192931801 від 11 грудня 2018 року зазначено, що інші комісії за послуги банку, які не передбачають регулярність їх сплати (в тому числі, але не виключено за внесення готівки через касу АТ «ПУМБ» тощо), - сплачуються за ініціативою клієнта та не входять до суми щомісячних платежів за споживчим кредитом, та визначаються у ДКБО, Тарифах банку; зміст послуги банку визначається у ДКБО.

У зазначеному кредитному договору, укладеному з відповідачкою, конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія, не вказано.

Також АТ «ПУМБ» не надано доказів погодження таких послуг зі споживачем при укладенні кредитного договору.

У кредитному договору № 1001192931801 від 11 грудня 2018 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у цивільній справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) наведено правовий висновок, згідно з яким банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зміст вищезазначеного пункту кредитного договору свідчить, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.

З огляду на вищезазначене у сукупності, положення кредитних договорів щодо обов`язку щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту та відсотках у заявленому ним розмірі належить задовольнити, стягнути з останньої заборгованість у сумі 17 511 гривень 79 копійок, з яких: 17 500 грн 22 коп. - заборгованість за кредитом, 11 грн 57 коп. - заборгованість за процентами, а у частині вимог про стягнення комісії по зазначеному кредитному договору у розмірі 15 764 гривень 96 копійок належить відмовити.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 52,62 %, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача понесені останнім та документально підтвердженні витрати, пов`язані з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1 400 грн 95 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на правничу допомогу покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно із актом наданих послуг правничої допомоги від 30 червня 2026 року за договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року надана позивачу правова допомога полягала у правовому аналізі та консультації (2 000 грн), підготовці позовної заяви (6 000 грн), супроводі цивільної справи під час судового розгляду (2 000 грн).

Загальний розмір витрат на правову допомогу, які просить позивач стягнути з відповідачки складає 10 000 грн.

Однак, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20.

З урахуванням обсягу наданої правової допомоги, зокрема, змісту та обсягу підготовленої позовної заяви, затраченого на це часу, і беручи до уваги ціну позову, і те, що справа не є значної складності, розглядалася у спрощеному позовному провадженні та за відсутності учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу і їх, з урахуванням у тому числі частково задоволення позову, належить стягнути у розмірі 4 000 гривень.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5 400 гривень 95 копійок.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 78 - 81, 141, 263 - 265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (місцезнаходження: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, м. Київ, код ЄРДПОУ 43696954) заборгованість по кредитному договору № 1001192931801 від 11 грудня 2018 року у сумі 17 511 (сімнадцять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» судові витрати у розмірі 5 400 (п`ять тисяч чотириста) гривень 95 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосереднього до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Головуючий: О.В. Антонюк