Рішення № 140819242, 20.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 331/2258/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарка судового засідання Владиченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст заяв по суті, рух справи.

17 березня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 29.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8431337.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника.

16.01.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 16012026.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 67160,00 грн, з яких: 27442,80 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 25717,22 грн сума заборгованості за відсотками; 14000,00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Кольц Д.М.

Ухвалою судді від 19.03.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження вважається отриманою відповідачем відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 10.04.2026.

Ухвалою судді від 25.05.2026 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

12.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, узагальненими доводами якого є те, що відповідач є діючим військовослужбовцем та будь-які нарахування процентів, комісій та штрафів з боку позивача є незаконними та грубо порушують права ОСОБА_1 на державні гарантії соціального захисту, що станом на 26.07.2026 зобов`язання відповідача за кредитним договором було повністю припинено у зв`язку з його повним виконанням, що доданий позивачем розрахунок заборгованості є протиправним, оскільки складається з відсотків, які ТОВ «Авентус Україна» нарахувало поза межами строку дії кредитного договору, що всього на користь первісного кредитора відповідачем було сплачено 58370,04 грн.

Також відповідачем подався зустрічний позов, втім згодом ОСОБА_1 подав відповідну заяву і ухвалою суду від 25.05.2026 зустрічний позов залишено без розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями, проведеного на підставі рішення зборів суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 31.07.2026 № 19, наказу голови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05.08.2026 №9-ос про відрахування зі штату Олександрівського районного суду міста Запоріжжя судді Кольц Д.М. 10.08.2026 у зв`язку з її призначенням на посаду судді Запорізького апеляційного суду згідно Указу Президента України від 30.07.2026 №643/2026, цивільна справа передана на розгляд судді Губанова Р.О.

Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представниця позивача в позові просила справу розглянути без її участі.

Відповідач до суду подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами не подано.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

Судом встановлено, що 29.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8431337. Відповідно до умов якого, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту 25000 гривень. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,75% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 28.11.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний споживачем одноразовим ідентифікатором 7280.

Також в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту до договору, у якому містяться основні умови кредитування.

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» за вих. № 20260119-1.1 від 19.01.2026, було здійснено зарахування коштів в сумі 25000 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Окрім того, 11.11.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору № 8431337, згідно з якою сторони домовились збільшити суму кредиту на 3000,00 грн.

Вказана угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором С4870.

Згідно з листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» за вих. № 19350 від 19.01.2026, 11.11.2024 було здійснено зарахування коштів в сумі 3000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором 8431337 від 29.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» становить 67160,00 грн.

16.01.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 16012026.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 67160,00 грн, з яких: 27442,80 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 25717,22 грн сума заборгованості за відсотками; 14000,00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідач здійснив погашення заборгованості на загальну суму 58370,04 грн, а саме: 28.11.2024 у сумі 6007,50 грн, 27.12.2024 у сумі 8400,00 грн, 26.01.2025 у сумі 8316,00 грн, 25.02.2025 у сумі 8316,00 грн, 26.03.2025 у сумі 8316,00 грн, 25.04.2025 у сумі 8232,84 грн, 27.05.2025 у сумі 8781,7 грн, 26.07.2025 у сумі 2000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 09.04.2026 та розрахунком заборгованості за договором.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття Позичальником пропозиції Кредитора про укладення кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Позикодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані документи та зміст відзиву узгоджуються між собою щодо одержання відповідачем 28000,00 грн кредитних коштів. Відповідач не заперечує факту укладення договору й отримання зазначеної суми.

Щодо процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній під час укладення і виконання спірного договору, встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед юридичними та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом. Закон передбачає винятки для окремих кредитних договорів цільового призначення щодо придбання житла, автомобіля та визначеного обладнання, які до спірного договору про кредит на особисті потреби за встановленими обставинами не застосовуються.

З наданої відповідачем довідки військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 30 жовтня 2025 року виходить, що ОСОБА_1 проходить військову службу у зазначеній військовій частині відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 08 листопада 2024 року по теперішній час. Надане посвідчення учасника бойових дій додатково підтверджує його статус. Тому, після укладення договору, з 08.11.2026 та на час підписання додаткової угоди 11.11.2024 та всього періоду спірних нарахувань відповідач проходив військову службу за призовом під час мобілізації.

Статус учасника бойових дій не є необхідною самостійною умовою для застосування наведеної пільги до особи, призваної на військову службу під час мобілізації, оскільки відповідна категорія військовослужбовців прямо названа законом. Визначальним є встановлений судом факт військової служби за мобілізацією протягом спірного періоду.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2026 року у справі № 521/15568/24 (провадження № 61-16558св25) під час вирішення спору стосовно кредитних договорів, укладених військовослужбовцем уже в період проходження служби, підтверджено поширення пункту 15 статті 14 наведеного Закону на такі правовідносини та відсутність обов`язку військовослужбовця сплачувати проценти за користування кредитом і відповідні штрафні санкції. Верховний Суд при цьому розмежував існування права на законну пільгу та обставини порушення цього права кредитором при заявленні самостійних вимог про перерахунок.

У постанові Верховного Суду від 9 вересня 2026 року у справі № 953/6355/24 (провадження № 61-13219св25) також підтверджено правове значення встановленої законом гарантії ненарахування процентів та можливість захисту цього права шляхом припинення нарахувань і перерахунку заборгованості. В цій справі відповідач не заявляє зустрічного позову про зобов`язання здійснити перерахунок, проте суд зобов`язаний перевірити правомірність заявлених позивачем до стягнення сум у межах первісного позову.

Установлена пунктом 15 статті 14 Закону пільга виникає безпосередньо з настанням передбачених законом обставин, а не з моменту визнання її кредитодавцем. Надання документів має доказове значення для належного обліку кредитором відповідних обставин і здійснення перерахунку, проте не є передбаченою законом умовою виникнення чи збереження самого матеріального права на пільгу.

Картка обліку договору, надана позивачем, відображає нарахування процентів за користування кредитом протягом часу, в тому числі з 08.11.2024, коли відповідач мав законодавчо визначену пільгу.

За цих обставин вимога про стягнення 25717,22 грн процентів є необґрунтованою і задоволенню не підлягає незалежно від того, чи здійснював такі нарахування первісний кредитор або новий кредитор після факторингу.

Вимога про стягнення 14000,00 грн штрафних санкцій також не підлягає задоволенню з підстав, установлених пунктом 15 статті 14 Закону про соціальний і правовий захист військовослужбовців. Окремо суд враховує пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за яким у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а відповідні нарахування за визначений цим пунктом період підлягають списанню. Оскільки кредитний договір укладено в жовтні 2024 року, застосування цієї норми додатково виключає можливість стягнення штрафу, нарахованого за порушення його умов.

З іншого боку, оскільки позичальник звільнений від обов`язку сплати позикодавцю заборгованості за відсотками з 08.11.2024, то заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами підлягає перерахунку у такому порядку.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідач здійснив погашення заборгованості на загальну суму 58370,04 грн, яка була зарахована на погашення заборгованості за тілом кредиту (557,20 грн), відсотків за період з 29.10.2024 по 07.11.2024 (1875,00 грн), відсотків за період з 08.11.2024 по 05.09.2025 (55937,8 грн).

Оскільки сплачені відповідачем 55937,8 грн були зараховані кредитодавцем у погашення процентів, нарахування яких було неправомірним, ці кошти підлягають зарахуванню в погашення заборгованості за тілом кредиту.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що заборгованість у відповідача за кредитним договором № 8431337 від 29.10.2024 відсутня, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ідентифікаційний код: 35625014;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов