Постанова № 140819159, 21.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/61/25

Провадження № 2-а/650/11/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Сікори О.О., за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Маркової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Маркова Світлана Володимирівна, до Департаменту патрульної поліції (Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції), Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

06 січня 2025 року представник позивача - адвокат Маркова С.В. через підсистему «Електронний суд» звернулася з адміністративним позовом, в якому ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду, скасувати постанову старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції Панічука Олександра Сергійовича серії БАВ № 063884 від 25 вересня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126, частиною першою статті 126, частиною десятою статті 121 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення та вирішити питання про судові витрати.

На обґрунтування позову зазначає, що про існування постанови від 25 вересня 2024 року, якою на нього накладено штраф 20 400 грн, а в разі примусового виконання передбачено стягнення подвійного розміру штрафу - 40 800 грн, він дізнався лише після отримання 06 грудня 2024 року документів державного виконавця у виконавчому провадженні № 76534435. Постанова поліцейського під час події йому не вручалася. Після звернень 10 грудня 2024 року до органу поліції та відділу державної виконавчої служби, 20 грудня 2024 року отримав копію постанови неналежної якості, а 27 грудня 2024 року представник одержала іншу копію постанови та копію судового рішення про позбавлення права керування. Вважає, що строк оскарження пропущено з поважних причин, пов`язаних із неналежним врученням постанови, необхідністю одержання документів, пошуком адвоката, проживанням у сільській місцевості та обмеженнями пересування в умовах воєнного стану.

Позивач заперечує сам факт керування ним автомобілем НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 25 вересня 2024 року у селищі Високопілля. Стверджує, що автомобілем керувала його дружина ОСОБА_2 , яка не мала посвідчення водія, тоді як він перебував на пасажирському сидінні. Під час зупинки автомобіля працівником поліції обговорювалося питання щодо відсутності у дружини права керування та неввімкнення покажчика повороту. Зі слів позивача, поліцейський запропонував сплатити штраф 510 грн, надав платіжні реквізити; цей штраф позивач сплатив 04 жовтня 2024 року. Про штраф 20 400 грн поліцейський не повідомляв. Позивач також заперечує перевезення дитини в автомобілі та належність йому підписів у пунктах 8 і 9 оскаржуваної постанови.

Ухвалою судді від 07 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Після надходження клопотання Департаменту патрульної поліції про заміну неналежного відповідача та клопотання позивача про залучення співвідповідача ухвалою суду від 19 травня 2025 року до участі у справі як другого відповідача залучено Головне управління Національної поліції в Херсонській області.

У відзиві від 04 червня 2025 року Департамент патрульної поліції просить відмовити у задоволенні вимог до нього, оскільки поліцейський, який виніс оскаржувану постанову, проходив службу у відділенні поліції № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області та не перебував у структурі Департаменту патрульної поліції. На підтвердження такого заперечення надані відомості про структуру відповідних органів Національної поліції.

У відзиві від 11 червня 2025 року Головне управління Національної поліції в Херсонській області заперечує проти позову. Стверджує, що 25 вересня 2024 року поліцейським було зупинено автомобіль ИЖ 2717, яким керував ОСОБА_1 ; останній перевозив на передньому сидінні малолітню дитину зростом до 150 см, був позбавлений права керування та не мав поліса обов`язкового страхування. Посилається на постанову поліцейського, постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 листопада 2023 року та письмові пояснення поліцейського ОСОБА_3 . У поясненнях останній зазначив, що патрулював спільно з інспектором ювенальної превенції, під час перевірки документів за допомогою службового планшета та інформаційної системи «Цунамі» встановив факт позбавлення ОСОБА_1 права керування, а позивач був ознайомлений зі змістом постанови та своїми правами і поставив підпис. На думку цього відповідача, доводи позивача спростовуються поясненнями поліцейського; відеозаписи надати неможливо через сплив установленого строку їх зберігання.

ГУНП також зазначає, що оформлення постанови на місці без складання протоколу відповідало статті 258 КУпАП та Інструкції, затвердженій наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, а окремі процесуальні недоліки самі собою не є достатніми для скасування законного по суті рішення. У відзиві висловлено заперечення щодо достовірності тверджень позивача про вручення йому реквізитів для сплати іншого штрафу в розмірі 510 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов, наполягали, що за кермом автомобіля перебувала дружина позивача, а фактичних доказів зазначених в оскаржуваній постанові порушень відповідачі не надали. Представник позивача просила поновити строк звернення до суду, скасувати постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення. Позивач додаткових істотних пояснень не надав. Представники відповідачів у судове засідання 19 жовтня 2026 року не з`явилися. У матеріалах справи наявні їхні заяви про розгляд справи без участі представників та письмові заперечення проти позову. За таких обставин суд визнав за можливе продовжити розгляд справи за їх відсутності.

На судовому засіданні 19 жовтня 2026 року суд допитав свідка ОСОБА_4 , дружину позивача, яка пояснила, що 25 вересня 2024 року саме вона керувала автомобілем, хоча не мала посвідчення водія, оскільки у молодшої дитини була висока температура і виникла необхідність поїхати до аптеки. Позивач перебував поряд як пасажир, оскільки знав про чинну заборону керувати транспортним засобом. Повертаючись, вони були зупинені поліцейським поблизу вулиці Нової у селищі Високопілля. Працівник поліції спочатку спілкувався з нею як із водієм, потім розмову продовжив її чоловік. За словами свідка, поліцейський пояснив, що застосує штраф 510 грн, після чого чоловік поставив один підпис на наданому документі, а їм видали реквізити для оплати цього штрафу. Про іншу постанову або штраф 20 400 грн їм не повідомлялося. Свідок також зазначила, що дітей під час поїздки в автомобілі не було, вони залишалися вдома з бабусею.

Суд безпосередньо дослідив наявні письмові докази та заслухав пояснення учасників і показання свідка. Оцінивши їх окремо й у сукупності, суд доходить таких висновків.

Щодо строку звернення до адміністративного суду.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення. За змістом статей 121 та 123 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк підлягає поновленню судом за відповідною заявою особи; наявність поважних причин оцінюється з урахуванням фактичних перешкод у своєчасному зверненні до суду.

Постанова серії БАВ № 063884 датована 25 вересня 2024 року. У пункті 9 її наданої суду копії міститься підпис від імені ОСОБА_1 про отримання постанови, однак належність цього підпису позивач заперечує. Інших доказів фактичного вручення йому примірника постанови 25 вересня 2024 року або її направлення поштовим зв`язком відповідач не надав. Заповнення відповідного реквізиту оспорюваного документа за наявності мотивованого заперечення позивача, само собою, без оцінки інших даних не дозволяє безсумнівно встановити належне вручення постанови того самого дня.

Із наданих документів виконавчого провадження № 76534435 вбачається, що 15 листопада 2024 року державним виконавцем розпочато примусове виконання постанови із зазначенням до стягнення подвійного розміру штрафу 40 800 грн, а також винесені пов`язані постанови про арешт коштів, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат. Позивач повідомив, що документи державного виконавця отримав 06 грудня 2024 року. Із цих документів йому стало відомо про існування стягнення, проте вони не містили достатньої інформації для з`ясування всіх фактичних обставин та правових підстав відповідної постанови поліцейського.

10 грудня 2024 року позивач звернувся із заявами про надання копії постанови до поліції та державного виконавця. Копії заяв, матеріали їх відправлення, лист поліції від 13 грудня 2024 року та інші письмові документи підтверджують, що позивач не залишався бездіяльним після отримання відомостей про стягнення та вживав заходів для одержання документа, який мав намір оскаржити. За його поясненнями, 20 грудня 2024 року він отримав копію постанови незадовільної якості. 24 грудня 2024 року позивач уклав договір із адвокатом, а 27 грудня 2024 року представникові надіслано повторну копію постанови і копію рішення суду, яке зазначалося підставою застосування частини четвертої статті 126 КУпАП. Позов подано 06 січня 2025 року.

Суд не погоджується з твердженням, що одержання представником додаткових матеріалів 27 грудня 2024 року автоматично є початком перебігу передбаченого законом строку, адже закон пов`язує початок строку із врученням постанови, а не з отриманням усіх бажаних доказів або укладенням договору з адвокатом. Водночас у цій справі суд оцінює не лише названу дату, а сукупність обставин, які об`єктивно впливали на своєчасність звернення.

Зокрема, належне первісне вручення постанови 25 вересня 2024 року відповідачем переконливо не доведено; до 06 грудня 2024 року позивач не мав документально підтверджених відомостей про її існування; відразу після отримання документів виконавця він звернувся за копією постанови; першу копію, за послідовним твердженням позивача, отримано лише 20 грудня 2024 року в якості, яка ускладнювала ознайомлення зі змістом; наприкінці грудня він вжив заходів для одержання правничої допомоги та уточнення змісту постанови. Додатково суд враховує місце проживання позивача в сільській місцевості Херсонської області та наведені ним конкретні труднощі з транспортним сполученням і поштовим обслуговуванням в умовах воєнного стану. Самі по собі проживання в селі, воєнний стан чи необізнаність із законом не означали б безумовної поважності причин пропуску строку, проте в сукупності з установленою затримкою отримання оскаржуваного рішення та своєчасними діями після його отримання ці обставини мають значення.

Навіть виходячи з найбільш ранньої доведеної із пояснень позивача дати фактичного одержання копії постанови - 20 грудня 2024 року - проміжок між спливом десятиденного строку та зверненням до суду 06 січня 2025 року є нетривалим. Позивач пояснив причини цього проміжку і підтвердив послідовність своїх звернень. Ознак зловживання процесуальними правами чи навмисного затягування оскарження суд не встановив. З огляду на це, враховуючи важливість доступу до судового перегляду постанови, яка є підставою для примусового стягнення істотної суми штрафу, суд визнає причини пропуску строку звернення поважними та вважає за необхідне поновити його.

Щодо належного відповідача.

Із оскаржуваної постанови, змісту відзивів та долучених документів про структуру Національної поліції вбачається, що її виніс працівник сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області. Назва його посади не змінює підпорядкованості відповідного територіального підрозділу Головному управлінню Національної поліції в Херсонській області, а не Департаменту патрульної поліції. Належним суб`єктом владних повноважень, дії та рішення працівника якого оскаржуються, у цьому випадку є Головне управління Національної поліції в Херсонській області. Залучення цього органу співвідповідачем ухвалою суду від 19 травня 2025 року забезпечує розгляд спору за участю належного відповідача. Правових підстав для задоволення позову саме до Департаменту патрульної поліції суд не вбачає.

Щодо законності оскаржуваної постанови та доказів вчинення правопорушень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтями 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП передбачено дотримання законності у провадженні, обов`язок всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин та прийняття рішення на підставі доказів, зокрема щодо наявності події правопорушення і вини конкретної особи. Згідно зі статтями 72-77, 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність і достатність доказів у сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили. Частина друга статті 77 КАС України покладає на відповідача - суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення.

За частиною четвертою статті 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Для встановлення складу цього правопорушення необхідне підтвердження як чинного позбавлення права керування, так і факту безпосереднього керування транспортним засобом такою особою у конкретний час і в конкретному місці. Частина перша статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки передбачені законом документи, зокрема чинний страховий поліс у відповідних випадках. Частина десята статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил перевезення дітей. Отже, кожне із зазначених порушень потребує встановлення конкретних фактичних ознак, у тому числі того, що відповідні дії вчинив саме позивач.

Суд встановив, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Ця обставина сторонами фактично не заперечується і підтверджується відповідним документом. Проте вона доводить лише наявність правового обмеження і не підтверджує сама по собі, що 25 вересня 2024 року позивач особисто керував транспортним засобом НОМЕР_1 .

Оскаржувана постанова відображає висновок поліцейського про те, що ОСОБА_1 був водієм автомобіля, перевозив дитину та не мав поліса обов`язкового страхування. Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, саме по собі викладення опису правопорушення в постанові не може розцінюватися як беззаперечний доказ його вчинення, оскільки така постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, правомірність якого перевіряється судом.

Суд дослідив письмові пояснення інспектора ОСОБА_3 , долучені ГУНП до відзиву. У них посадова особа описує власне спостереження за рухом автомобіля, зупинку та перевірку документів, у тому числі з використанням інформаційної системи «Цунамі». Такі пояснення є письмовим доказовим матеріалом, який не може бути відхилений лише через службове становище його автора. Разом із тим їх достовірність і достатність оцінюються судом з урахуванням того, що поліцейський безпосередньо приймав оскаржуване рішення, позивач заперечує ключові обставини, а інших незалежних підтверджень версії поліцейського відповідач не надав.

Зокрема, відсутні відеозапис зупинки та спілкування з особами в автомобілі, пояснення іншого працівника поліції, з яким, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 , здійснювалося патрулювання, матеріали перевірки відомостей через інформаційну систему, відомості чи документи щодо особи та зросту дитини, а також інші первинні матеріали, які могли б підтвердити чи спростувати спірні факти. Саме посилання інспектора на використання службового планшета, без надання результатів перевірки, може стосуватися наявності попереднього позбавлення права керування, однак не доводить факту безпосереднього перебування позивача за кермом.

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року у відділення поліції № 1 Бериславського РВП ГУНП витребувано повний відеозапис події та оригінали матеріалів адміністративного провадження. На виконання цієї ухвали ГУНП листом від 11 грудня 2025 року надало відповідь відділення поліції № 1 від 08 грудня 2025 року та завірену копію оскаржуваної постанови. У відповіді поліції зазначено, що відеозаписи надати неможливо у зв`язку із закінченням установленого тридцятиденного строку їх зберігання, оригінал постанови було передано для виконання до державної виконавчої служби, а інших матеріалів адміністративного провадження немає.

Суд враховує, що положення Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачають строки зберігання відеозаписів. Тому відсутність відеозапису через сплив такого строку сама по собі не свідчить ні про незаконність діяльності поліцейського, ні про фальсифікацію матеріалів. Проте закінчення строку зберігання доказів не звільняє суб`єкта владних повноважень від передбаченого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність оскаржуваного рішення доступними належними доказами. Суд не покладає на відповідача обов`язку надати виключно відеозапис; визначальним є відсутність достатньої сукупності інших доказів конкретних інкримінованих діянь.

Показання свідка ОСОБА_4 мають безпосереднє відношення до предмета доказування. Свідок повідомила про власну участь у події, ствердила, що сама була водієм, а позивач перебував на пасажирському місці, дітей у салоні автомобіля не було. Суд враховує її сімейні відносини з позивачем і можливу зацікавленість у результаті спору, тому оцінює ці показання не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами. Водночас сама спорідненість не позбавляє свідка можливості повідомити відомі їй факти й не є встановленою законом підставою автоматично відкинути її показання. Значення має і те, що свідок, пояснюючи подію, фактично визнала власне керування транспортним засобом без посвідчення водія.

Суд звертає увагу, що в позові метою поїздки названо здійснення покупок, натомість свідок пояснила її необхідністю придбати ліки для хворої дитини; позивач також зазначав, що о 18 годині перебував удома, тоді як свідок не навела точного часу зупинки. Такі розбіжності зменшують переконливість окремих деталей версії позивача та не дозволяють суду беззастережно визнати доведеними всі наведені ним обставини. Однак вони самі по собі не спростовують узгоджених пояснень обох осіб про те, що автомобілем керувала дружина, і, найголовніше, не замінюють відсутніх доказів відповідача щодо керування автомобілем саме позивачем. Суд також не встановлює лише на підставі показань дружини як безспірний факт, що подію мало місце виключно у викладений нею спосіб; визначальним для вирішення спору є недостатність доказування правомірності спірного владного рішення.

Наявні у справі платіжний документ із реквізитами та банківська квитанція від 04 жовтня 2024 року підтверджують сплату ОСОБА_1 510 грн за реквізитами для штрафу. Ці документи узгоджуються з його поясненням про обговорення під час зупинки іншого, меншого штрафу, але самі по собі не встановлюють змісту окремої постанови або того, що сплата 510 грн виключала можливість оформлення іншого адміністративного матеріалу. Так само така сплата не є визнанням позивачем факту керування транспортним засобом за обставин, інкримінованих у постанові серії БАВ № 063884.

Щодо тверджень про неналежність позивачеві підписів у пунктах 8 та 9 постанови, суд зазначає, що ці обставини є спірними. Ухвалою від 29 квітня 2026 року відмовлено у призначенні почеркознавчої експертизи з мотивів відсутності необхідності у спеціальних знаннях для вирішення визначального питання про доведеність самих адміністративних правопорушень. Відмова у призначенні експертизи не свідчить про визнання судом достовірності оспорюваних підписів або, навпаки, їх підроблення. Наявність реквізитів про роз`яснення прав і вручення копії постанови оцінюється з урахуванням усієї сукупності доказів, але не може підміняти доказування факту керування транспортним засобом та інших порушень. Підстав робити висновок про вчинення певною особою підроблення підписів у цьому адміністративному провадженні суд не має.

Суд також розрізняє фактичний зміст адміністративного обвинувачення і порядок його документального оформлення. Відповідно до статей 222, 258 КУпАП та Інструкції № 1395 уповноважений поліцейський у визначених законом випадках має право розглянути справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та винести постанову на місці без складення протоколу. Відтак сама відсутність протоколу в цій справі не є порушенням, достатнім для скасування постанови. Також не кожен формальний недолік процедури має наслідком протиправність рішення. Однак зазначені положення не звільняють орган поліції від обов`язку об`єктивно встановити склад правопорушення та обґрунтувати висновки належними доказами.

Стосовно частини четвертої статті 126 КУпАП суд констатує доведеність факту наявності постанови суду про позбавлення позивача права керування на відповідний строк. Проте наявні докази не дозволяють зробити достатньо переконливий висновок, що саме ОСОБА_1 25 вересня 2024 року керував автомобілем. Відтак обов`язкова ознака об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення у діях позивача належним чином не доведена.

Стосовно частини першої статті 126 КУпАП відповідач не надав самостійних належних доказів відсутності в позивача необхідного страхового документа чи непред`явлення його саме позивачем як водієм транспортного засобу. Письмове твердження інспектора про відсутність поліса не усуває недоведеності основної для цього складу обставини - перебування позивача за кермом автомобіля у момент перевірки.

Стосовно частини десятої статті 121 КУпАП суд враховує, що поліцією не підтверджено незалежними фактичними даними присутності дитини в автомобілі, її зросту та конкретних умов перевезення, а свідок ОСОБА_4 прямо заперечила саму присутність дітей під час поїздки. За відсутності об`єктивних доказів і з огляду на спірність фактичних обставин вважати зазначене правопорушення доведеним щодо позивача також немає підстав.

Відповідно до статті 36 КУпАП при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення. Проте застосування цієї статті не усуває необхідності довести всі фактичні обставини правопорушень, покладених в основу постанови, і не може виправити відсутність доказів вчинення їх відповідною особою.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області не виконано покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність оскаржуваної постанови. Сукупність постанови про адміністративне правопорушення, попереднього судового рішення про позбавлення права керування та письмових пояснень посадової особи, яка винесла постанову, за наявності істотних заперечень позивача, показань безпосередньо допитаного свідка та відсутності іншого належного підтвердження ключових фактів не дає достатніх підстав вважати доведеними інкриміновані ОСОБА_1 правопорушення. Наявні сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь, а застосування адміністративного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 про необхідність належного доказового підтвердження встановлених у постанові обставин та неможливість вважати саму постанову беззаперечним доказом правопорушення. При цьому суд не встановлює, що зупинки автомобіля не було взагалі, або що матеріали безсумнівно підтверджують вчинення певного порушення іншою особою. Висновок стосується саме недоведеності складів правопорушень, інкримінованих позивачеві, та неправомірності застосування до нього адміністративного стягнення на підставі оскаржуваної постанови.

Пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України передбачено право місцевого загального суду як адміністративного скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи недоведеність вчинення позивачем інкримінованих діянь та відсутність достатньої доказової основи для підтвердження їх фактичних обставин, суд вважає такий спосіб захисту порушеного права належним і ефективним. Підстав для направлення справи на новий розгляд немає, оскільки встановлені судом недоліки стосуються не лише формального оформлення постанови, а доказування самого факту правопорушень, а відповідачем підтверджено відсутність інших матеріалів адміністративного провадження.

Щодо судових витрат.

Із платіжної квитанції від 06 січня 2025 року вбачається сплата позивачем судового збору 1 211,20 грн. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, ставка судового збору за звернення з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 028 грн, отже відповідна ставка дорівнює 605,60 грн. Оскільки позов подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», із застосуванням коефіцієнта 0,8 належний розмір збору становить 484,48 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України судові витрати, які підлягають відшкодуванню на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача. Оскільки вимоги щодо скасування постанови та закриття справи задовольняються, а у вимогах до Департаменту патрульної поліції відмовляється виключно з підстав його неналежності як відповідача, належним суб`єктом відшкодування необхідних судових витрат є ГУНП в Херсонській області. Суд вважає за необхідне стягнути з його бюджетних асигнувань судовий збір у належному розмірі 484,48 грн. Питання повернення решти суми надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням платника в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір». Доказів інших понесених і визначених за розміром судових витрат, які підлягають розподілу, не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 121, 123, 139, 241-246, 250, 271, 272, 286 КАС України, статтями 7, 9, 36, 121, 126, 222, 245, 251, 258, 280, 283 КУпАП, суд

вирішив:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови серії БАВ № 063884 від 25 вересня 2024 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції), Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бериславського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області лейтенанта поліції Панічука Олександра Сергійовича серії БАВ № 063884 від 25 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126, частиною першою статті 126, частиною десятою статті 121 КУпАП із застосуванням статті 36 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 126, частиною першою статті 126 та частиною десятою статті 121 КУпАП закрити.

У задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782, адреса: м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не подано, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції відповідно до статті 272 КАС України.

Повне рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора