Рішення № 140818025, 20.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/220/26

20.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

секретаря судових засідань Лакійчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 485876649 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV732CW. За умовами договору відповідачу було надано кредит у сумі 4 080,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір був укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Перед укладенням договору відповідач зареєструвався на офіційному сайті первісного кредитора, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, пройшов процедури ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування та підтвердив свою згоду шляхом підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 4 080,00 грн. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальний розмір отриманих кредитних коштів становив 12 000,00 грн.

Позивач зазначає, що право вимоги за кредитним договором неодноразово відступалося. Так, на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру прав вимоги № 148 від 25.08.2021 право вимоги перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Надалі, на підставі договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 та Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

У подальшому, на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, Реєстру боржників від 14.07.2025 та Акта прийому-передачі Реєстру боржників право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали нарахувань за кредитним договором, а відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

За твердженням позивача, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором № 485876649 від 13.07.2021 становить 37 953,00 грн, з яких 12 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 25 953,00 грн заборгованість за процентами. Заборгованість за штрафними санкціями, пенею та штрафами відсутня.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 37 953,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав та своїм правом на подання заперечень не скористався.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті справи.

Крім того, зазначеною ухвалою витребувано докази у банку-емітента АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», необхідні для встановлення обставин щодо належності відповідачу платіжної картки та перерахування на неї кредитних коштів.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперучує, щодо винесення заочного рішення.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, на його адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою «адресат відсутній».

На виконання ухвали суду 01.06.2026 до суду надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до якої банк підтвердив, що платіжну картку, зазначену в ухвалі суду, емітовано на ім`я відповідача, а також надав інформацію про зарахування на зазначений картковий рахунок грошових коштів, перерахованих за кредитним договором.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та вирішуючи питання, чи підлягає позов задоволенню, суд ураховує таке.

Судом встановлено, що 13.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 485876649 у формі електронного документа, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV732CW, що підтверджується копією кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідач зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, умовами кредитування та підтвердив свою згоду на укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, що підтверджується заявкою на отримання кредиту, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі та іншими матеріалами кредитної справи.

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором як аналога власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі. Відповідно до статей 11, 12 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Крім того, абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 4 080,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4d7c6289-894b-4209-b712-97d0b3222cd5, довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про перерахування кредитних коштів, письмовими поясненнями первісного кредитора та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідач скористався передбаченою договором можливістю збільшення суми кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданих йому кредитних коштів становила 12 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів : № 9f852ea6-8ebb-4618-a44a-dd82a108d168 на суму 5920,00 грн, № dc9b435b-83f8-42a6-a899-47340ca54850 на суму 2000,00 грн.

На виконання ухвали суду від 17.04.2026 про витребування доказів до суду надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», якою надано інформацію щодо емітування банківської картки, зазначеної в ухвалі суду, її належності відповідачу та зарахування на відповідний картковий рахунок кредитних коштів. Зазначені докази у сукупності з платіжними документами та іншими матеріалами справи підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 12000,00 грн.

Судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався додатковими угодами. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 148 від 25.08.2021 право вимоги за кредитним договором № 485876649 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги, актом звірки взаємних розрахунків та протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

Надалі, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, а відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 право вимоги за спірним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», що підтверджується витягом із відповідного реєстру та платіжними документами.

У подальшому, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників від 14.07.2025 та Акта прийому-передачі Реєстру боржників право вимоги за кредитним договором № 485876649 перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому до ТОВ «ФК «ЕЙС».

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунки заборгованості, сформовані первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», виписку з особового рахунку за період з 14.07.2025 по 26.12.2025, а також витяги з реєстрів прав вимоги та реєстру боржників.

Із зазначених документів судом встановлено, що станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором № 485876649 від 13.07.2021 становить 37 953,00 грн, з яких:

?12 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

?25 953,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

?

Судом також встановлено, що після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» нові кредитори нарахувань за кредитним договором не здійснювали. Водночас відповідач у період перебування права вимоги у зазначених кредиторів погашення заборгованості не здійснював, що підтверджується наданими позивачем розрахунками та випискою з особового рахунку.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які ґрунтуються на укладеному в електронній формі кредитному договорі, виконанні первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів, послідовному переході права вимоги до позивача на підставі договорів факторингу та невиконанні відповідачем у повному обсязі своїх договірних зобов`язань, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 37 953,00 грн, яка є предметом даного спору.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, у свою чергу, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, на виконання якого відповідачу надано кредитні кошти, однак останній належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів. Право вимоги за кредитним договором у подальшому перейшло до позивача, у зв`язку з чим останній просить стягнути з відповідача заборгованість.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо виникнення між сторонами кредитних правовідносин та наявності у відповідача заборгованості знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами.

Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі. Укладення договору підтверджується копією кредитного договору, документами кредитної справи та іншими доказами, долученими до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідач здійснив необхідні дії в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, подав заявку на отримання кредиту, ознайомився з умовами кредитування та погодився на укладення договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформленою в електронній формі.

За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та підписується сторонами в порядку, визначеному цим Законом. Відповідно до статті 12 цього Закону електронний договір може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора відповідає вимогам законодавства, а тому такий договір є належною підставою виникнення між сторонами відповідних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом із тим сам факт укладення кредитного договору не є достатнім підтвердженням фактичного надання кредитних коштів, у зв`язку з чим суд перевірив доведеність цієї обставини.

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 4 080,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4d7c6289-894b-4209-b712-97d0b3222cd5, довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про перерахування кредитних коштів, письмовими поясненнями первісного кредитора та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідач скористався передбаченою умовами кредитного договору можливістю збільшення суми кредиту. У зв`язку з цим первісним кредитором додатково перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 920,00 грн, а саме платіжним дорученням № 9f852ea6-8ebb-4618-a44a-dd82a108d168 на суму 5 920,00 грн та платіжним дорученням № dc9b435b-83f8-42a6-a899-47340ca54850 на суму 2 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума фактично наданих відповідачу кредитних коштів становить 12 000,00 грн.

На виконання ухвали суду від 17.04.2026 про витребування доказів до суду надійшла інформація від банку-емітента АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», яка була досліджена судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Надані банківською установою відомості узгоджуються з документами, поданими позивачем на підтвердження видачі кредиту, та підтверджують належність платіжного інструменту відповідачу і зарахування на нього кредитних коштів.

Отже, сукупність доказів у справі підтверджує, що первісний кредитор фактично виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів, а відповідач ними скористався.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що право вимоги за спірним кредитним договором у подальшому переходило від первісного кредитора до інших фінансових установ на підставі укладених договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги.

Наявність правонаступництва підтверджується договорами факторингу, реєстрами боржників (прав вимоги), актами приймання-передачі та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, судом встановлено безперервний перехід права вимоги за спірним кредитним договором до позивача. Доказів припинення такого права вимоги або його переходу до іншої особи суду не надано.

Відтак позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором.

Перевіряючи доводи позивача щодо наявності та розміру заборгованості, суд виходить із того, що на підтвердження заявлених вимог позивачем подано розрахунок заборгованості, документи щодо руху заборгованості, документи про перехід права вимоги та інші матеріали кредитної справи.

Зазначені документи суд оцінює у сукупності з доказами фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За правилами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому частина перша статті 1049 ЦК України передбачає обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, отримавши кредитні кошти та погодившись з умовами кредитного договору, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у встановлений договором строк кредитні кошти не повернув та передбачені договором платежі в повному обсязі не сплатив.

Відповідачем не подано до суду доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, повного чи часткового погашення заборгованості в розмірі, який би спростовував розрахунок позивача, а також не надано власного контррозрахунку заборгованості.

Не надано відповідачем і доказів недійсності кредитного договору, припинення зобов`язання, прощення боргу, його належного виконання або інших обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд вважає доведеними факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 12 000,00 грн, належний перехід права вимоги до позивача та факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Таким чином, між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, за якими відповідач зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у порядку і розмірі, визначених договором.

Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у нього виникла заборгованість, право вимоги щодо якої належить позивачу.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір заборгованості, суд повинен перевірити не лише арифметичну правильність наданого позивачем розрахунку, а й правомірність нарахування кожної його складової, з урахуванням умов укладеного договору та вимог чинного законодавства.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення фактично отриманої та неповернутої суми кредиту є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Щодо нарахованих процентів суд враховує умови кредитного договору, період їх нарахування, фактичний строк користування кредитними коштами та законодавчі обмеження щодо відповідних платежів. Остаточний розмір заборгованості підлягає визначенню судом з урахуванням встановлених обставин справи та вимог законодавства.

Отже, доводи позивача щодо виникнення у відповідача обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити передбачені договором платежі є обґрунтованими. Відповідачем належними та допустимими доказами їх не спростовано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі.

Розподіл судових витрату справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, на підтвердження понесення яких надано відповідні докази.

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись статтями 11, 512514, 526, 530, 610, 611, 626, 627, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 274 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 485876649 від 13.07.2021 року в розмірі 37 953 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 00 копійок, з яких:

- 12 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 25 953,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА