Ухвала суду № 140816416, 21.10.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/759/26

Номер провадження 1-кп/142/85/26

У Х В А Л А

іменем України

(про продовження строку тримання під вартою)

21 жовтня 2026 року селище Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260201900000164 від 01.08.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Харцизьк, Донецька область, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Брянка, Луганська область, місце проживання: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260201900000164 від 01.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2026 року вказане кримінальне провадження було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року постановлено призначити у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260201900000164 від 01.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, підготовче судове засідання на 13 годину 30 хвилин 29 вересня 2026 року, викликати прокурора, обвинувачених, їх захисників та потерпілого. В подальшому, підготовче судове засідання на 13 годину 00 хвилин 20 жовтня 2026 року.

Разом з тим, 20 жовтня 2026 року прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 було подано клопотання про продовження дії обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням відповідних обов`язків.

Клопотання мотивоване тим, що 01.08.2026 старший розвідник-водій відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу (далі ВООРД ГОРв) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ДПСУ) майстер - сержант ОСОБА_8 та начальник групи ОТЗ ВООРД ГОРв ОСОБА_9 , являючись співробітниками правоохоронного органу, виконуючи свої службовіобов`язки та згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» підлягає захисту, будучи одягненими у формений одяг, та діючи відповідно до покладених на них завдань, відповідно до службового завдання начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 05/27216/26-Вн від 01.08.2026 на виїзд офіцерів головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону для роботи в прикордонному оперативно-розшуковому відділі (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) та відповідно до розрахунку сил і засобів, задіяних до проведення профілактичних заходів на території Тульчинського району на 01.08.2026 залучені до забезпечення ефективного стану організації оперативно-розшукової діяльності та посилення заходів з викриття та припинення протиправних схем незаконної міграції.

Так, 01.08.2026 орієнтовно о 16:00 год. перебуваючи на мобільному пості (КРП) у складі старшого розвідника - водія ВООРД ГОРв ОСОБА_8 та начальника групи ОТЗ ВООРД ПОРв ОСОБА_9 , які були задіяні для посилення заходів з викриття та припинення протиправних схем незаконної міграції в однострої, на службовому автомобілі «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_3 , під час несення служби на роздоріжжі с. Вільшанка-Довжок-Шуми Тульчинського району Вінницької області виявили автомобіль «VolkswagenPassatB5», д.н.з. НОМЕР_4 , що не виконав вимогу зупинки.

Водій вказаного транспортного засобу солдат ОСОБА_4 , законну вимогу працівника ДПСУ про зупинку проігнорував та розпочав втечу. ПрацівникиДержавноїприкордонноїслужбиУкраїнирозпочалипереслідуванняавтомобіля, яке тривало до с. Верхня Слобідка, а саме солдат ОСОБА_4 проїхав крутого пагорба в с. Верхня Слобідка Тульчинського району Вінницької області де здійснив різку зупинку та разом із ОСОБА_7 рухався по лісистій місцевості в напрямку с. Рудник. Після цього, старший розвідник водій ВООРД ГОРв ОСОБА_8 почав наздоганяти вказаних вище осіб. Перебуваючи в лісистій місцевості ОСОБА_8 наздогнав солдата ОСОБА_4 та схопив його за верхній одяг з метою припинення вчинення протиправних дій та в цей час солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, які несуть службу в форменому одязі, з метою нанесення тілесних ушкоджень завдав близько 10 ударів руками по обличчю ОСОБА_8 та здійснив укус лівої руки в області долоні.

Після цього, до них підбіг ОСОБА_7 , який з метою перешкоджання виконанню своїх службових обов`язків працівником правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, який несе службу в форменому одязі, з метою нанесення тілесних ушкоджень почав наносити ОСОБА_8 удари ногою по голові та обличчю.

Після цього, ОСОБА_7 втік у невідомому напрямку, а солдат ОСОБА_4 був доставлений до ВІПС с. Грабарівка ДПСУ.

У результаті нанесених ударів відповідно до висновку експерта №030 від 02.08.2026 у працівника прикордонної служби ОСОБА_8 виявлено садна на чолі з з права, посередині та з лівого боку з переходом у ліву скроневу ділянку, садно в ділянці лівої надбрівної дуги, синці в ділянці лівої орбіти на верхньому та нижньому повіках з переходом у виличну ділянку, садно на правому плечі, садна по переднє-зовнішніх поверхнях обох передпліч у верхніх, середніх, нижніх третинах, укушена рана у основи першого пальця лівої китиці по внутрішній поверхні, забій м`яких тканин лівого колінного суглобу синець по переднє-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, набряк м`яких тканин, болючість.

Тілесні ушкодження у військовослужбовця ДПСУ, майстер-сержанта ОСОБА_8 згідно п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95 №6, за своїми ознаками відноситься до легких тілесних ушкоджень як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 20.05.2026 не пізніше 20:00 год. солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, на особливий період, перебуваючи на посаді номер обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_5 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації роти вогневої підтримки батальйону військової частини НОМЕР_5 в АДРЕСА_4 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 01.08.2026, коли був затриманий працівниками відділення поліції №1 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, за адресою: с. Грабарівка Тульчинського району Вінницької області, чим припинив кримінально - протиправну діяльність.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_5 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про вчинене самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби, військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану; ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.

В клопотанні зазначено, що вина ОСОБА_4 , підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, які містяться у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколах допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , протоколі затримання ОСОБА_4 .

Ухвалою Піщанського районного суду 28.09.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.10.2026 та зазначений строк невдовзі завершується

У ході розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, з метою запобігання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КК України необхідно продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оскільки в даному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є достатні підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, останній є жителем іншого регіону, істотні соціальні фактори стримуючого характеру відсутні, та під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від слідства та суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність належного обґрунтування необхідності подальшого застосування цього запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання прокурора та подала клопотання про зміну застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який, на обґрунтування якого зазначила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт направлено до суду, а тому основні докази у справі вже зібрані, що, на її думку, істотно зменшує ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження. Крім того, сторона захисту вказала на відсутність відомостей про те, що обвинувачений намагався переховуватися від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Захисник звернула увагу на те, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем та має письмову згоду командира військової частини НОМЕР_6 на продовження проходження військової служби.

З огляду на викладене захисник просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині подальшого тримання обвинуваченого під вартою та змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, посилаючись на збереження ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та вважаючи, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані на обґрунтування клопотання прокурора та клопотання захисника, суд дійшов таких висновків.

Згідно обвинувального акту, солдат ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби, військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану; ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.

Чинним КПК України передбачено, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд має встановити наявність відповідних ризиків, оцінити їх характер та ступінь, а також перевірити, чи є достатні підстави вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти таким ризикам.

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім іншого, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 КПК України якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

Солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та ч. 2 ст. 345 КК України, яке є нетяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.

Також, суд керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

З практики ЄСПЛ вбачаються та діють принципи конвенційного прецедентного права як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

Також суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, з метою уникнути покарання та вчинити інше правопорушення, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а тому обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, в зв`язку з чим обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи захисника ОСОБА_5 про відсутність достатніх підстав для подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою та можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання суд оцінює в сукупності з іншими обставинами, що мають значення для вирішення цього питання.

Посилання сторони захисту на завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду заслуговують на увагу, однак самі по собі не свідчать про припинення всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Після направлення обвинувального акта до суду необхідно забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, його своєчасну явку за викликами суду та відсутність незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження. Водночас суд ураховує, що завершення досудового розслідування об`єктивно зменшує актуальність ризику знищення, приховування або спотворення доказів, пов`язаного зі збиранням доказів органом досудового розслідування. Тому наявність ризиків на стадії судового розгляду має оцінюватися з урахуванням фактичних обставин провадження та конкретних даних, які їх підтверджують.

Доводи захисника про відсутність відомостей щодо попередніх спроб обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого або свідків чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню суд також бере до уваги. Відсутність даних про попередню реалізацію певного ризику сама по собі не виключає можливості його виникнення надалі, однак і не може бути підставою для визнання такого ризику наявним без належного фактичного обґрунтування. Отже, кожен із ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, підлягає самостійній оцінці з огляду на конкретні обставини цього кримінального провадження.

Суд ураховує також наведені стороною захисту відомості про наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, відсутність попередніх судимостей та письмову згоду командира військової частини НОМЕР_6 на продовження проходження ним військової служби. Зазначені обставини характеризують особу обвинуваченого та мають значення під час вирішення питання про вид запобіжного заходу. Водночас вони підлягають оцінці в сукупності з іншими встановленими обставинами й самі по собі не зумовлюють висновку про достатність особистого зобов`язання для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, його сімейний і майновий стан, наявність постійного місця проживання, репутацію, попередню судимість та інші обставини, що мають значення для оцінки ризиків і вибору запобіжного заходу. При цьому тяжкість покарання, яке може загрожувати особі в разі визнання її винуватою, та характер пред`явленого обвинувачення можуть братися до уваги лише в сукупності з іншими обставинами й не є самостійною та достатньою підставою для продовження тримання під вартою.

ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення за ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 2 ст. 345 КК України. Водночас суд наголошує, що наведені в обвинувальному акті обставини є предметом судового розгляду, а питання про доведеність винуватості обвинуваченого та правову оцінку його дій має бути вирішене за результатами розгляду справи по суті. На цьому етапі суд не вирішує питання про винуватість ОСОБА_4 , а перевіряє виключно наявність передбачених законом підстав для застосування відповідного запобіжного заходу.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи обставини кримінального провадження, характер пред`явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, встановлені судом ризики та положення ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1, ст. 8, ст.ст. 177, 178, ч. 1 ст. 183, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370 - 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Харцизьк, Донецька область, місце проживання, АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 , раніше не судимому, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 грудня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень 00 копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок отримувача: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 4) утриматись від спілкування із особами, які є свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; 5) здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань ( №1)".

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Суддя: