Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 645/1446/23
Провадження № 2/645/11/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
20 жовтня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Жорняк А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про припинення права спільної часткової власності,
в с т а н о в и в:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, в якому просила суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/24 частки квартири АДРЕСА_1 та визнати право власності за нею на 1/24 частки квартири (загальною площею 68,6 кв.м., житловою 46,5 кв.м.), стягнути з ОСОБА_2 на користь Позивачки судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є власницею 23/24 частин квартири у праві приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , її рідний брат ОСОБА_2 є власником 1/24 частини квартири АДРЕСА_1 . За твердженням позивачки відповідач участі в утриманні, ремонтуванні та догляді квартири не бере.
Позивачка в натурі свою частку із майна, яке перебуває у спільній частковій власності не виділяла. Сторони мають неприязні відносини, не можуть порозумітися по різним питанням, які стосуються користування їх частками, крім того, відповідач відмовився від грошової компенсації на 1/24 квартири, у зв`язку з недостатністю пропонованих коштів. Тому позивачка вимушена звернутися до суду для вирішення питання щодо припинення права власності та встановлення компенсації за належну відповідачу частину квартири.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності залишено без руху та наданий стороні позивача строк десять днів для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності.
Призначено підготовче судове засідання в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова.
За клопотанням представника позивача судом було призначено у цивільній справі № 645/1446/23 судову будівельно-технічну експертизу, та провадження по справі було зупинено на час проведення експертизи.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, з 25 квітня 2025 року Фрунзенський районний суд м. Харкова змінює свою назву на Немишлянський районний суд міста Харкова. Зміна назви суду не змінює юридичної адреси, підсудності та структури суду.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 04 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності провадження у справі - поновлено.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 30.09.2026 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.
Рух справи висвітлений у відповідних ухвалах суду.
В судове засідання представник позивача та її уповноважений представник не з`явились, від представника позивачки - адвоката Катріч М.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутністю позивачки та її представник, в якому вона підтримала позов ОСОБА_1 в повному обсязі та просила суд його задовольнити, посилаючись на результати експертизи, за висновком якої виділити кожному співвласнику окремо його частку неможливо. Зазначила також про те, що позивачкою на депозитний рахунок суду було сплачено грошову компенсацію за належну відповідачу частку майна.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
В постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11 Верховний Суд України вказував, що аналіз статті 365 ЦК України свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зазначила, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та є власницею часток квартири у праві приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , а саме:
-1/4 (одна четверта) частка квартири належить на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Виконавчого комітету Харківської міської ради 22.01.1999 року за реєстраційним № 8-99-164147, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 12.02.1999 року за реєстровим № П-8-18441 та договору про визначення розміру часток у спільній сумісній власності, посвідченого державним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тонкою М.О. 03.07.2010 року за реєстром №1971, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 21.07.2010 на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 26776118, реєстраційний номер 30238864, номер запису: П-8-18441 в книзі 1;
- 10/16 (десять шістнадцятих) частки квартири належить на підставі договору дарування від 22.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тонкою М.О., зареєстровано в реєстрі за № 2316. Право власності на 10/16 частки квартири АДРЕСА_1 зареєстровано в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 29.08.2010 року на підставі договору дарування №2316/ 22.07.2010/ за номером 27144741, реєстраційний номер 30238864, номер запису: П-8-18441 в книзі 1;
- 1/32 (одна тридцять друга) частки квартири належить на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом майна ОСОБА_4 (батька), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Т.П. 12.11.2021 р., зареєстрованого в реєстрі за №5496. Право власності на успадкованих за законом 1/32 частки квартири зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.11.2021 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2175385163101, індексний номер 61541006.
- 5/96 (п`ять дев`яносто шостих) частки квартири належить на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом майна ОСОБА_5 (матері), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Т.П. 12.11.2021 р., зареєстрованого в реєстрі за №5497. Право власності на успадкованих за законом 5/96 частки квартири зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.11.2021 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2175385163101, індексний номер 61545319.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 входить квартира, яка в цілому складається з чотирьох жилих кімнат загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м., власниками якої є на 23/24 (двадцять три двадцять четвертих) частини ОСОБА_1 та на 1/24 (одну двадцять четверту) частини ОСОБА_2 (брат ОСОБА_1 ). 1/24 частини квартири ОСОБА_2 успадкував за законом в таких розмірах: після смерті батька ОСОБА_4 1/64 частини квартири та після смерті матері ОСОБА_5 5/192 (п`ять сто дев`яносто других) частини квартири.
З матеріалів справи убачається, що Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Вказану квартиру останній отримав у власність на підставі договору міни від 31.10.2000 року, за яким ОСОБА_4 (батько) поміняв належному йому квартиру АДРЕСА_4 на належну ОСОБА_2 (син) 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . На час укладення договору міни, квартира АДРЕСА_1 належала на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду ОСОБА_4 (1/4 частини), ОСОБА_5 (1/4 частини), ОСОБА_6 (1/4 частини) та ОСОБА_2 (1/4 частини).
Позивачка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 . Відповідач після міни своєї частки квартири в зазначеній квартирі не зареєстрований та не проживає.
Позивачка в натурі свою частку із майна, яке перебуває у спільній частковій власності не виділяла.
Позивачкою долучено до матеріалів справи Звіт про оцінку майна, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙНОВА ОЦІНКА ПЛЮС" адреса: 04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 20-Б Директор: Кварцхава Акакі сертифікат 411/2024 від 29.08.2024. Відповідно до цього Звіту про оцінку майна № 34M-250604-003 (Пароль пошуку звіту про оцінку ФДРЧСС803021); ОБ`ЄКТ ОЦІНКИ: Чотирикімнатна квартира, загальною площею 68,6 кв. м, житловою площею 46,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - ринкова вартість об`єкта оцінки складає, без ПДВ: 1252603 один мільйон двісті п`ятдесят дві тисячі шістсот три грн 00 коп.
Ринкова вартість 1/1 частки об`єкту оцінки складає, без ПДВ 1252603 один мільйон двісті п`ятдесят дві тисячі шістсот три грн 00 коп.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - співвласники сказаної квартири.
Ринкова вартість 1/24 частки об`єкту оцінки складає без ПДВ - 52192 (п`ятдесят дві тисячі сто дев`яносто дві грн 00 коп).
Враховуючи зазначене судом встановлено, що відповідно до Звіту про оцінку майна ринкова вартість 1/24 частки квартири, загальною площею 68,6 кв. м, житловою площею 46,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 становить 52192 (п`ятдесят дві тисячі сто дев`яносто дві грн 00 коп).
Представником позивачки через систему "Електронний суд" долучено до матеріалів справи дві платіжні інструкції: № P5MC-MAE5-X25X-36HE від 04.06.2025 на суму 52000 (п`ятдесят дві тисячі гривень 00 копійок) гривень та № 5T7M-09HE-13P5-129K від 04.06.2025 на суму 192 (сто дев`яносто дві гривні 00 копійок) гривні.
Цими платіжними інструкціями на депозитний рахунок суду внесено суму вартості 1/24 частки спірної квартири, визначена відповідно до вказаного Звіту про оцінку майна.
17 квітня 2026 року Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України надіслано висновок експерта від 31.03.2026 №СЕ-19/121-25/20400 за результатами судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова за клопотанням представника позивачки.
Зі змісту вказаного висновку експерта випливає, що визначити можливі варіанти поділу квартири АДРЕСА_1 між двома співвласниками відповідно до часток у праві власності, не надається можливим.
Враховуючи зазначене квартира АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з чотирьох жилих кімнат загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м, співвласниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до 1/24 частки квартири, якщо визначити цю частку в натурі відповідачу належить 2.86 кв.м., а отже можна зробити висновок, що відповідно до технічних характеристик квартири така частка у праві власності на квартиру є малозначною, але суттєво порушує права співвласника, який володіє найбільшою часткою.
У правовій позиції, вказаній у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 вказано, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
У даному випадку частка Позивача становить 95,83 % відповідно до частки Відповідача, яка становить 4,17%.
На підставі аналізу доказів у справі, суд висновує, що частка відповідача у спірній квартирі є незначною, спільне володіння та користування сторін майном є неможливим, можливість реального поділу квартири відсутня.
Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що, починаючи з 1999 року спірна квартира перебуває у користуванні позивачки, а з 2000 року відповідач у вказаній квартирі не проживає, зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_3 , з моменту набуття права на 1/24 частку. Доказів того, що відповідач користується квартирою, бере участь в її утриманні, не має іншого житла у власності, суду не надано.
Також суд враховує, що сторони по справі не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, а встановлені обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) квартири/будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину або коли є технічна можливість переобладнання квартири/будинку, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу квартири/будинку в натурі, яка перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування квартирою/будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу квартири відповідно до часток співвласників.
Позивачка посилається на неможливість спільного володіння і користування сторонами належними їм частками спірної квартири (пункт 3 першої статті 365 ЦК України). Проте вказані обставини можуть бути підставою для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 1 червня 2023 року у справі № 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10 січня 2024 року у справі № 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Судом встановлено, що частка відповідача у спірній квартирі малозначна, Відповідач не приймає участі у несенні витрат на утримання, ремонту квартири, тягар права власності стосовно утримання майна не несе, в спірній квартирі не проживає.
Відповідно до висновків експертизи поділ квартири між двома співвласниками неможливий. Позивачем було проведено оцінку вартості квартири, наданий Звіт про оцінку майна, вартість 1/24 частки належній відповідачу покладено на депозитний рахунок суду в повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції.
Відповідач у судове засідання не з`являвся, враховуючи тривалий час розгляду справи і належне повідомлення належним чином відповідача про дату, час і місця розгляду справи, пояснення або Відзиву не надходило.
Матеріали справи не містять жодних переконливих доказі, які б свідчили про те, що припинення права відповідача на частку у спільному майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди його інтересам, як співвласника, оскільки він ніколи не проживав та не цікавився спірною квартирою, не здійснював витрат на її утримання, проживає в іншому житловому приміщенні, яке належить йому на праві власності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивачки належить стягнути судові витрати у розмірі 1073 гривень 60 копійок (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) та витрати на проведення судово будівельно-технічної експертизи у розмірі 4278 гривень 72 копійки (чотири тисячі двісті сімдесят вісім гривень 72 копійки).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на 1/24 частки квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з депозитного рахунку ТУ ДСА у Харківській області - Код (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк - ДКСУ, м. Київ; номер рахунку НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , внесену 04 червня 2025 року ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , компенсацію ринкової вартості 1/24 ідеальних частин у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 , в загальній сумі 52192,00 грн., у тому числі внесені за платіжною інструкцією № Р5МС-МАЕ5-Х25Х-36НЕ в сумі 52000,00 грн., та за платіжною інструкцією № 5Т7М-09НЕ-13Р5-129К від 04.06.2025 року в сумі 192,00 грн.
Визнати право власності за ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на 1/24 частки квартири (загальною площею 68,6 кв.м., житловою 46,5 кв.м.)за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1073,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на проведення судово будівельно-технічної експертизи у розмірі 4278,72 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачка ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , місце проживання (перебування) АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 20.10.2026 року.
Суддя О.В. Федорова
Судове рішення № 140815681, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 645/1446/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: