Рішення № 140815197, 21.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10596/26

н/п 2/953/5452/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором № 45243896 від 19.12.2025, що становить 32 632,29 грн та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу договорами позики № 45243896 зобов`язання за яким відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.

Виклад позиції відповідача

10.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та витребування доказів. Щодо суті позовних вимог вказує про недоведеність переходу права вимоги до позивача, оскільки не долучено належних та допустимих доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача; недоведено розміру заборгованості, оскільки не надано помісячного розрахунку заявленої суми, зокрема, щодо заборони одночасного нарахування штрафу та пені за одне й те саме порушення.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 03.08.2026 прийняв до розгляду цивільну справу та призначив судове засідання. Розгляд справи відкладався, зокрема, до 21.10.2026.

24.09.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

Суд ухвалою від 02.09.2026 клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, замінивши судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням залишив без задоволення; клопотання відповідача про витребування доказів задовольнив частково, витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" докази направлення боржнику повідомлення про відступлення права вимоги; клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задовольни, відклав розгляд справи.

24.09.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи в електронному виді, яке було задоволено судом, надано доступ од електронних матеріалів справи та відкладено розгляд справи до 21.10.2026.

08.10.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

21.10.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлені своєчасно та належним чином, шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження та судових повісток до особистих кабінетів в підсистемі Електронний суд, що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи, подання сторонами заяв по суті, заяву позивача про розгляд справи без участі представника, неодноразове задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

19.12.2025 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у кредит № 45243896 (далі договір кредиту 45243896), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 23 000 грн строком на 30 днів (з 19.12.2025 по 17.01.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,093 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 3,2% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 736,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 45675 (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказану електронну адресу).

Відповідно до копії платіжної інструкції fe82e00a-0604-415c-a40e-66f63c4d0578 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти в сумі 23 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за договором позики № 45243896 така складає 32 632,29 , з яких: 20 562,23 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; - 641,70 грн. сума заборгованості за процентами; - 736,00 грн. сума заборгованості за комісією; - 0 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; - 10 692,36 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

25.02.2026 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та Товариство уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників .

Згідно з п. 2.1.3. вказаного договору перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №8 від 20.05.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 32 632,29 грн, з яких 20 562,23 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 641,70 грн - сума заборгованості за відсотками, 736,00 грн сума заборгованості за комісією, 0 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 10 692,36 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір від 19.12.2025 шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, за яким він отримав кредит, тобто сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору (строку, процентів тощо). Факт укладення договору відповідач не заперечував.

Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 23 000,00 грн шляхом зарахування вказаної суми на його рахунок, тобто виконав свої зобов`язання з надання коштів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не доведено, що він є належним кредитором та має право вимоги до відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договором № 45243896 відповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 25.02.2026 Товариство стало новим кредитором за вказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України. До матеріалів справи долучено договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, реєстр боржників № 8 від 20.05.2026 та докази оплати за договором факторингу, що є належним доказом переходу права вимоги від первісного кредитора до нового, позивача, а тому доводи відповідача у цій частині визнаються необґрунтованими.

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

З реєстру боржників до договору факторингу за яким Товариство отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 та розрахунку, який наведений у позовній заяві вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 32 632,29 грн, з яких 20 562,23 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 641,70 грн - сума заборгованості за відсотками, 736,00 грн - сума заборгованості за комісією, 0 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 10 692,36 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не надано обґрунтованого помісячного розрахунку заявленої суми 32 632,29 грн із розмежуванням: суми тіла кредиту; суми процентів за користування кредитом із зазначенням ставки та періодів нарахування; суми неустойки (пені, штрафів) із зазначенням підстав та періодів нарахування.

Пунктом 2.2.2. договору сторони узгодили, що строк кредиту 22 дні, а п. 2.2.3. визначено процентну ставку 0,093 % (при цьому у самому договорі міститься ще одна процентна ставка 0,199 % без пояснення її застосування).

Верховний Суд у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформував висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

За таких обставин, суд враховує, що сторонами у договорі було узгоджено строк кредитування 30 днів за процентною ставкою 0,093 %. Саме в межах узгоджених строків та визначеної процентної ставки підлягає нарахуванню розмір процентів. Такі є чіткими. Відповідно розмір процентів за договором складає 2 139 грн. Суд враховує, що позивачем зазначено про часткове погашення заборгованості за договором. Отже, стягненню підлягає сума процентів в розмірі 641,70 грн. У решті вимог про стягнення процентів слід відмовити за необґрунтованістю (вимоги про нарахування процентів за іншою ставкою та понад строк кредитування є нечіткими та двозначними, а тому тлумачаться на користь споживача). У цій частині частково приймаються доводи відповідача.

Щодо комісії за надання кредиту

Закон України "Про споживче кредитування" передбачає можливість встановлення сторонами кредитного договору обов`язку позичальника сплачувати певні комісії. Водночас такі положення мають відповідати положенням законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала, що Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21 зроблено висновок, що у разі коли кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 910/1274/24 вказав, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Товариство у цій справі не надало жодного доказу щодо додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавались боржнику та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Згідно з положеннями п. 2.2.4 договору встановлюється комісія за надання кредиту. Водночас в чому полягає така комісія (наданні яких послуг за неї) у договорі не наведено, а тому суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту (п. 2.2.4 договору) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", що повністю узгоджується з усталеною практикою суду касаційної інстанції, зокрема, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21, які враховуються судом відповідно до частини четвертої статті 236 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає, що заявлена позивачем вимога щодо сплати комісії є необґрунтованою, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 736,00 грн відмовляє, що відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в розмірі 21 203,93 грн, з яких 20 562,23 тіло, 641,70 грн проценти, в решті слід відмовити.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6 500 грн.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026, укладений між ТОВ "Фінпром Маркет" та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною;

- витяг з акту № 2ФП приймання-передачі наданої правової допомоги у загальному розмірі 6 500,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від13 березня 2025 у справі №275/150/22).

Відповідач у заяві заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу. Водночас не навів жодних аргументів недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Однак, суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 32 632,29 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 6 500 грн. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, а також суд враховує часткове задоволення позву, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (4 500 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263-265, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" суму заборгованості за договором позики № 45243896 у розмірі 21 203,93 грн та витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1 729,98 грн.

У решті позову відмовити.

3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 000 гривень.

У решті заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204; код ЄДРПОУ 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 21.10.2026.

Суддя Роман ВІТЮК