Рішення № 140814493, 19.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/3959/26

Номер провадження2/711/2873/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді: Казидуб О. Г.

при секретарі: Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Міньковська Анастасія Володимирівна, яка діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 39493634) звернулася через систему «Електронний суд» до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 вересня 2021 року між ТОВ «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 37403529.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

Кредитодавець передає Одноразовий ідентифікатор Клієнту засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Клієнта), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Клієнтом під час заповнення Заявки.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

Таким чином, відповідач уклав Кредитний договір № 37403529 від 26.09.2021 року із ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5200 грн. 00 коп.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 01 вересня року між ТОВ «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № 01092025/1.

Згідно даного Договору факторингу 01 вересня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 37403529 від 26.09.2021 року.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 18460 грн. 00 коп., з яких, заборгованість за тілом кредиту 5200 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 13260 грн. 00 коп.

Просять стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором № 37403529 від 26.09.2021 року в розмірі 18460 грн. 00 коп.,сплачений судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп., та витрати на правову допомогу в розмірі 5500 грн. 00 коп.

20 квітня 2026 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси направлено справу за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

22 травня 2026 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам наданий строк для подачі заяв по суті.

23 червня 2026 року через канцелярію суду адвокат Кузьмінський Олексій Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав Відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач не заперечує, що між ним та ТОВ «Ірбіс» було укладено Кредитний договір № 37403529, а також. Факт отримання грошових коштів від кредитодавця в розмірі 5200 грн. 00 коп. шляхом їх перерахування на належну йому банківську картку.

Крім того, відповідач не заперечує свого обов`язку щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов укладеного договору. Водночас, відповідач не погоджується з розміром заборгованості, заявленим до стягнення позивачем, оскільки, такий розмір не відповідає погодженим сторонами умовам кредитування та не підтверджується належними і допустимими доказами.

Вказує, що відповідач визнає позовні вимоги частково у розмірі 13936 грн. 00 коп. та просить суд відмовити в задоволенні позову в частині, що перевищує зазначену суму.

Відносно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн. 00 коп. є такою, що не підлягає задоволенню.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за Кредитним договором № 37403529 від 26.09.2021 в розмірі 13936 грн. 00 ко., в іншій частині відмовити. Стягнути з ТОВ «ФК «Позика» на користь ОСОБА_1 понесені ним у зв`язку з розглядом даної справи витрати на професійну правничу допомогу

30 червня 2026 року через систему «Електронний суд» Міньковська Анастасія Володимирівна, яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Позика» надала Відповідь на Відзив, в якій просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

.Представник позивача в судове засідання не з`явивсяь, надавши через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Адвокат Кузьмінський Олексій Олександрович, який діє в інтересах відповідача, через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 26 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір про надання фінансового кредиту № 37403529.

Відповідно до п. 3. 1. Договору, за цим Договором Товариство надає кредит клієнту в розмірі 5200 грн. 00 коп., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, видача (надання) Товариством кредиту клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватись з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у Особистому кабінеті та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Відповідно до ст. 204 ЦК України закріплено презумцію правомірності правочину. Ця презумція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Ірбіс» перерахувало грошові кошти в розмірі 5200 грн. 00 коп. на карту НОМЕР_1 , що підтверджується Листом ТОВ «УПР» № 3152_251023173414 від 23.10.2025.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 не заперечував того факту, що ним було отримано суму кредиту в розмірі 5100 грн. 00 коп.

Тобто, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти він не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів.

А тому, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання ОСОБА_1 кредиту у ТОВ «Ірбіс».

Також, встановлено, що 01 вересня року між ТОВ «Ірбіс» та ТОВ «Фінансовою компанією «Позика» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 01092025/01.

Відповідно до п. 2.1. Договору, згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку № 1 є невід`ємною частиною Договору.

Так, в матеріалах справи є Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, в якому містяться відомості про боржника ОСОБА_1 по Кредитному договору № 37403529 від 26.09.2021 року.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами Договір про надання фінансового кредиту № 52746616 від 18 грудня 2021 року відповідачем не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснила погашення основної суми заборгованості та не повернула грошові кошти, отримані в кредит.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5200 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Відносно позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 13260 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 3.2. Договору, графік (порядок та умови надання кредиту), за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.3.2. п. 3.2. цього Договору: пільговий період складає 30 календарних днів з 26.09.2021 по 26.10.2021 (п. 3.2.1. п. 3.2. Договору); стандартний період складає 60 календарних днів з 27.10.2021 по 25.12.2021 (п. 3.2.2. п. 3.2. Договору), реальна річна процентна ставка за кредитом складає 1034% (п. 5.11.1).

Також, в судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було підписано Додатковий договір № 1 від 25.10.2021 до Договору про надання фінансового кредиту № 37403529 від 26.09.2021.

Відповідно до п. 1.6. Додаткового договору, після приєднання клієнта до Додаткового договору, всі умови Додаткового договору є обов`язковими для Товариства і клієнта. Клієнт приєднується до запропонованої Додаткового договору в цілому.

Відповідно до п. 2.1. Додаткового договору, відповідно до п. 4.4. Договору, строк обраного клієнтом наступного пільгового періоду складає 30 календарних днів з 25.10.2021 року по 24.11.2021 року.

Відповідно до п. 2.2. Додаткового договору, з урахуванням п. 4.4. Договору та п. 2.1. цього Додаткового договору товариство і клієнт дійшли згоди внести такі зміни до Договору: пункт 3.2. Договору викласти в наступній редакції: «3.2. Графік (порядок та умови надання кредиту). Зп користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку в розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2., п. 3.2 цього Договору»: п. 3.2.1. п.3.2. Договору (пільговий період, строк кредитування 59 календарних днів з 26.09.2021 по 24.11.2021, назва ставки пільгова процентна ставка (знижена), процентна ставка 2,5%); п. 3.2.2. п. 3.2. Договору (стандартний період, строк кредитування 31 календарних днів з 25.11.2021 по 23.01.2022, стандартна процентна ставка, процентна ставка 3%). Розмір нарахованих відсотків за Договором за період з 26.09.2021 по 25.10.2021 в сумі 3770 грн. 00 коп. підлягає сплаті клієнтом на користь Товариства. Викласти п. 4.2. Договору у наступній редакції: «4.2. Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 23.01.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства».

Таким чином, відповідно до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і відповідач дійшли згоди, що строк: наступного пільгового періоду за Договором складає: 59 календарних днів, який обчислюється з 26.09.2021 по 24.11.2021; стандартного періоду за Договором складає: 31 календарних днів, який обчислюється з 25.11.2021 по 23.01.2022.

Суд наголошує, що Договір передбачає два режими нарахування процентів: пільговий період та стандартний період.

У період, який клієнт обирає самостійно перед укладенням договору (але не більше ніж 30 календарних днів), діє пільгова процентна ставка у розмірі 2,5% на день. Ця ставка є фіксованою і застосовується виключно в межах обраного пільгового строку (п.п. 3.2.1. у п. 3.2., та п.п. 5.11.1 у п. 5.11. кредитного договору)

Після завершення пільгового періоду відсотки автоматично починають нараховуватись за стандартною процентною ставкою у розмірі 3% за кожен день користування кредитом. Саме ця ставка діє у всі дні, що виходять за межі пільгового періоду, а також у випадку, коли пільговий період не обрано (п.п. 3.2.2 у п. 3.2. та п. 2.10. кредитного договору)

Клієнт має можливість повторно отримати новий пільговий період. Для цього він повинен повністю сплатити проценти, нараховані за попередній пільговий період, протягом трьох днів після його закінчення. Після цього Клієнт знову може обрати термін нового пільгового періоду (до 30 днів), а Товариство оформлює додатковий договір, у якому фіксується новий строк кредитування (пункти 2.5, 4.4. кредитного договору).

Нарахування процентів здійснюється щодня на суму залишку кредиту, що визначено у п. 5.8 кредитного договору.

Проценти починають нараховуватися з дня видачі кредиту, і цей день вважається повним (п. 5.5 кредитного договору ).

У день повернення кредиту проценти не нараховуються, за винятком ситуації, коли кредит видано і повернено в один день (п. 5.65.7 кредитного договору).

Відповідно до п. 5.9. Договору, при частковому (неповному) поверненні суми кредиту, проценти за кредитом продовжують нараховуватись на залишок суми кредиту.

Відповідно до п. 5.10. Договору, датою сплати процентів вважається день їх фактичного зарахування на рахунок Товариства.

Відповідно до п. 4.2. Договору, клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 25.12.2021 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до п. 4.7. Договору, при надходженні від клієнта на поточний рахунок Товариства коштів для погашення заборгованості за цим Договором, кошти спрямовуються на погашення заборгованості у наступній послідовності: у першу чергу на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; у другу на погашення заборгованості за сумою Кредиту.

Відповідно до п. 4.3. Договору, клієнт має право на дострокове погашення (повернення) Кредиту.

Встановлено, що в разі прострочення основної суми кредиту або процентів клієнт зобов`язаний сплатити штрафні санкції, про що зазначено у п. 3.3 кредитного договору. Штраф становить 0% за кожен день прострочення, але його загальний розмір не може перевищувати: 50% від суми кредиту та відсотків, якщо сума кредиту перевищує мінімальну зарплату, подвійну суму кредиту, якщо кредит менший за мінімальну зарплату.

Коли виникає прострочення, усі кошти, які надходять від клієнта, зараховуються в іншому порядку, визначеному п. 9.4: у першу чергу на погашення заборгованості за штрафними санкціями; у другу чергу на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; у третю чергу на погашення заборгованості за сумою Кредиту.

Відповідно до п. 3.5 Договору, у випадку неналежного виконання зобов`язань за Договором клієнтом, Товариство має право на списання грошових коштів з картки клієнта, але в будь-якому разі не більше ніж сума заборгованості за Договором.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не дотримався умов Договору про надання фінансового кредиту № 37403529 від 26.09.2021 в повному обсязі, оскільки, не повернув кредит у встановлений строк.

Однак, відповідач протягом дії договору здійснював часткові платежі, однак відповідно до умов договору такі платежі зараховувалися в першу чергу в рахунок погашення нарахованих процентів, а вже після цього у рахунок погашення тіла кредиту. Зазначений порядок зарахування платежів прямо передбачений договором та відповідає положенням цивільного законодавства щодо черговості погашення грошових зобов`язань. Саме з цієї причини сплачені відповідачем кошти були спрямовані на погашення процентів, у зв`язку з чим основна сума кредиту залишилася непогашеною.

Суд наголошує, що після повного погашення нарахованих процентів за попередній період Відповідач отримав право на застосування нового пільгового періоду, що було реалізовано сторонами шляхом продовження строку кредитування. Таким чином, подальше нарахування процентів за пільговою, а згодом і стандартною ставкою, здійснювалося правомірно та відповідно до погоджених сторонами умов.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 37403529 від 26.09.2021, нарахована за період користування кредитом (з урахуванням строку кредитування) складає 18460 грн. 00 коп., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить 5 200 грн. 00 коп.., заборгованість за відсотками становить 13 260 грн.00 коп.

На думку суду, наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «ФК «ІРБІС».

Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, у строк визначений Договором та які б спростовували суму заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. Видами забезпечення виконання зобов`язання, в контексті ст.ст.546 ,549 ЦК України є неустойка у вигляді штрафу або пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за відсотками в розмірі 13260 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Відносно позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» понесених витрат на правову допомогу в розмірі 5500 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що представником позивача надані документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу, а саме: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ВА № 841 адвоката Лівак Іванни Миколаївни, Договір про надання правничої допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_2 ; Додаткову угоду № 37403529 від 16 лютого 2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_2 ; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Лівак Іванною, необхідний для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості, на підставі договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року та додаткової угоди до нього; Акт надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 16 лютого 2026 року підписаний ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Позика» (Відповідно до п. 4 Акту, оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту), Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не було надано до позовної заяви документів, які свідчили про оплату юридичної послуг адвоката в розмірі 5500 грн. 00 коп., який вказаний у Акті надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 16 лютого 2026 року.

Згідно з правовою позицією Великої палати Верховного суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як зазначено в Постанові Великої палати Верховного суду від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Отже, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, крім випадків, передбачених у статтях 58, 60 ЦПК України, а також захист від кримінального обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене та надані докази понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що правова допомога ТОВ «ФК «Позика» була надана фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , що не передбачено ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку, визначеному ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 03 березня 2026 року № 37403529.

Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» задоволено повністю, то з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 37403529 від 26.09.2021 року в розмірі 18460 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Решті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб