Ухвала суду № 140814185, 16.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24946/26

1-кс/569/8422/26

УХВАЛА

16 жовтня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне скарга представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 у порядку ст. 206 КПК України про перевірку законності затримання та негайне звільнення та клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіст відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_7 , яке погоджено заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026180000000370 від 14.10.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла скарга представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 у порядку ст. 206 КПК України про перевірку законності затримання та негайне звільнення, відповідно до якої останній просить: невідкладно розглянути вказане звернення в порядку ст. 206 КПК України, забезпечивши участь ОСОБА_5 , захисника та представника органу, під контролем якого перебуває ОСОБА_5 ; зобов`язати відповідний орган або службову особу негайно доставити ОСОБА_5 до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи; витребувати відомості про його актуальне місце тримання та всі переміщення; витребувати протокол затримання з усіма додатками, матеріали, що існували на момент затримання і підтверджують конкретну підставу ст. 208 або ст. 615 КПК України, а також повідомлення про підозру та підтвердження точного часу його вручення, якщо таке вручення відбулося; дослідити первинні записи зупинки автомобіля, доставлення, допитів, обшуку та перебування в поліції, журнали реєстрації і переміщень; установити фактичний момент затримання за ст. 209 КПК України, перевірити позицію захисту про обмеження свободи з 18:36 14.10.2026, не ототожнюючи її з часом надходження повідомлення в ЄРДР; перевірити джерела підозри щодо особистих дій ОСОБА_5 , спільного умислу та хуліганського мотиву, а також доводи про захисну мету пошкодження шин і запропоноване відео в обсязі, необхідному для оцінки обґрунтованості позбавлення свободи; звільнити ОСОБА_5 негайно на підставі частин 3, 5 ст. 206 КПК України у зв`язку з недоведенням законних підстав затримання; якщо на час розгляду сплив відповідний строк вручення повідомлення про підозру чи граничний строк затримання, застосувати також відповідну самостійну підставу звільнення; у разі надходження клопотання про запобіжний захід забезпечити його розгляду у найкоротший строк за ч. 4 ст. 206 КПК України, не залишаючи без перевірки доводи цієї заяви.

В обґрунтування скарги вказує, що у провадженні №12026180000000370 ОСОБА_5 допитано, як свідка, щодо пов`язаної події. Надалі у провадженні №12026180000000371 його затримано за підозрою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Ці провадження не ототожнюються, належність кожного доказу та спосіб його використання в іншому провадженні потребують перевірки. 14.10.2026 близько 17:20 - час події на АЗС «ЕКО» за фабулою протоколу затримання. 14.10.2026, 18:36 - час надходження повідомлення про стрілянину за витягом ЄРДР. Захист заявляє про фактичне обмеження свободи ОСОБА_5 , з цього часу. Сам витяг не підтверджує моменту затримання. 14.10.2026, 21:38-22:37 - огляд автомобіля; у протоколі зазначено письмову добровільну згоду власника. 14.10.2026, 22:32:48 - внесення відомостей до ЄРДР №12026180000000371; 22:35:43 - реєстрація провадження. 15.10.2026, 02:00-02:35 - обшук житла у провадженні №12026180000000370 із посиланням на ст. 233 КПК України. 15.10.2026, 02:35 - зазначений у протоколі час затримання за адресою: м. Дубно, вул. Тараса Бульби, 16; 03:47 - час складання протоколу в приміщенні Дубенського РВП. Отже, між часом події за протоколом і зазначеним у ньому затриманням минуло 9 годин 15 хвилин. Між заявленим захистом фактичним початком обмеження свободи та часом у протоколі - 7 годин 59 хвилин. Вказує, що витяг з провадження №12026180000000371 описує постріли ОСОБА_8 з автоматичної зброї по Volkswagen Touareg та смерть ОСОБА_9 . Натомість протокол затримання приписує ОСОБА_5 спільно з невстановленими особами пошкодження автомобіля пострілами і ножем із хуліганських мотивів. Ніж, пошкодження шин та спільний умисел ОСОБА_5 у наданій фабулі витягу не описані. Кваліфікація в обох документах одна - ч. 4 ст. 296 КК України. Заперечення захисту полягає не в самій можливості уточнення початкової фабули, а у відсутності розкритого фактичного зв`язку між діями ОСОБА_8 та приписаною ОСОБА_5 спільною участю.

Крім того, в провадженні судді Рівненського міського суду знаходиться клопотання старшого слідчого в ОВС криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_7 , яке погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026180000000370 від 14.10.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що 14.10.2026 приблизно о 18 год. 35 хв. ОСОБА_5 прибув на власному транспортному засобі марки «BMW 530» реєстраційний номер НОМЕР_1 у якому також перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , на територію автозаправного комплексу «EGO», розташованого на автошляху М06 поблизу села Зелений Гай Дубенського району Рівненської області переслідуючи хуліганський мотив щодо порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, що виразилась у протиставленні себе суспільству і намаганні показати зневагу до загальноприйнятих правил поведінки в суспільстві та моральності, в частині забезпечення спокійних умов праці людей, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, прагнучи зухвалими діями самоствердитися, використовуючи малозначимий привід, не звертаючи увагу на присутність працівників автозаправного комплексу та інших осіб, умисно розпочав конфлікт із ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в ході якого наніс один удар кулаком правої руки в обличчя останнього.

Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_5 маючи при собі невстановлений досудовим слідством ніж пошкодив переднє та заднє колесо з лівого боку автомобіля шляхом проколу шин обох коліс транспортного засобу «Volkswagen Touareg» реєстраційний номер НОМЕР_2 в якому перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Отже, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинені із застосуванням предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

15.10.2026 ОСОБА_5 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

15.10.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Підозра ОСОБА_5 підтверджується сукупністю зібраних по даному кримінальному провадженні доказів, а саме: протоколом огляду (відеозаписів) від 15.10.2026, за результатами якого оглянуто відеозапис, що мав місце 14.10.2026, близько 18:17 год., на території АЗС; лікарським свідоцтвом про смерть від 15.10.2026, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_9 є вогнепальне кульове проникаюче сліпе поранення грудей з ушкодженням правої легені та серця; протоколом огляду трупа від 15.10.2026 в ході якого було оглянуто труп ОСОБА_9 ; протоколом огляду місця події від 14.10.2026, в ході якого вилучено транспортний засіб, а саме автомобіль марки «BMW 530» д.н.з НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_5 прибув до АЗС; протоколом затримання ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення від 15.10.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 15.10.2026; показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечили проти скарги захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 подану у порядку ст. 206 КПК України, просили відмовити в її задоволенні. Крім того, повністю підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, просили його задоволити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Підозрюваний та його захисник підтримали скаргу подану у порядку ст. 206 КПК України, просили задоволити її. Крім того, просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покликаючись на необґрунтованість та безпідставність клопотання.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Щодо скарги захисника на незаконне затримання та утримання особи під вартою.

Згідно положень ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.

Згідно ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Частиною 4 ст. 208 КПК України встановлено, що уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Частина 5 ст. 208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 цього Кодексу.

Розглядаючи скаргу захисника на незаконне затримання в порядку ст. 208 КПК України слідчий суддя відзначає, що відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369 / 86, 26 червня 1991 року).

В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026180000000370 від 14.10.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім того, слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12026180000000371 від 14.10.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України

Протокол затримання ОСОБА_5 від 15.10.2026 в рамках кримінального провадження №12026180000000371 від 14.10.2026 складений відповідно до вимог КПК України, містить обов`язкові реквізити, посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України, під час затримання ОСОБА_5 повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, його права і обов`язки, затримання відбулося за участю захисника, що зафіксовано у протоколі затримання особи.

Порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено.

В подальшому постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_14 від 15.10.2026 кримінальне провадження №12026180000000370 від 14.10.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України об`єднано з кримінальним провадженням №12026180000000371 від 14.10.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, з кримінальним провадженням №12026180000000372 від 14.10.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та з кримінальним провадженням №12026180000000373 від 15.10.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, з присвоєнням об`єднаному кримінальному провадженню №12026180000000370 від 14.10.2026.

15.10.2026 ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №12026180000000370 від 14.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Фактичний час затримання ОСОБА_5 15.10.2026 о 02 год. 35 хв., клопотання про застосування запобіжного заходу вручено підозрюваному та його захиснику 16.10.2026 та зареєстровано у Рівненському міському суді Рівненської області 16.10.2026 та в той же день призначено до розгляду.

Отже, наразі граничний строк тримання під вартою без ухвали слідчого судді не сплив, зволікання у доставлені особи до суду відсутні.

Відтак, порушень КПК України при затриманні ОСОБА_5 та утриманні його під вартою слідчим суддею не встановлено, а тому скарга захисника про визнання затримання незаконним задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026180000000370 від 14.10.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

За вищевказаних обставин, у вказаному кримінальному провадженні, 15.10.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Тобто, за наявності вказаних обставин існує можливість збільшення наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можуть бути недоведені на ранній стадії розслідування.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).

Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що згідно вимог ч. 5 ст. 12 КПК України злочин, який йому інкримінується відноситься до категорії тяжкого злочину та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, тому з метою уникнення покарання може переховуватись від органів досудового розслідування, покинувши межі країни, чи змінити місце проживання, вчасно не з`являтися на виклик слідчого для проведення слідчих дій. Вказані обставини є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, що є ризиком згідно п. 1 ст. 177 КПК України.

Також може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: на даний час слідчим управлінням проводяться слідчі (розшукові) дії, встановлюються додаткові обставини даного кримінально правопорушення, всі докази, в тому числі речові, що не встановлені (відшукані) і відповідно не дослідженні. Відтак, у разі застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній, будучи обізнаний про обставини кримінального правопорушення, матиме реальну можливість вчинити дії спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, що мають важливе значення для досудового розслідування та відомості, які в них містяться можуть бути доказами під час судового розгляду, що є ризиком згідно п. 2 ст. 177 КПК України.

Ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_5 може шляхом умовляння, залякування та здійснення інших активних дій впливати на потерпілих та свідків із метою надання ними показань для покращення свого становища. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, що є ризиком згідно п. 3 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_5 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а саме перешкоджати шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки, наведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це, що є ризиком згідно п. 4 ст. 177 КПК України.

Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпеку підозрюваного і за даних обставин, на думку слідчого судді, в разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком згідно п. 5 ст. 177 КПК України.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для того, щоб забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також з метою запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному проваджені, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Разом з тим, обрання стосовно ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та є необхідною для того, щоб забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Разом з цим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави з покладенням на підозрюваного, обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України у разі внесення застави та наслідки їх невиконання.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього ж Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. (рішення у справі «Осипенко проти України»).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).

Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов`язує суд визначити розмір застави застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому, суд вважає, що в даному випадку можливо визначити обвинуваченим заставу з покладенням на них обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з метою запобігання встановленим ризикам.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 у порядку ст. 206 КПК України про перевірку законності затримання та негайне звільнення, залишити без задоволення.

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верба, Дубенського району, Рівненської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме до 03 год. 30 хв. 13 грудня 2026 року.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 03 год. 30 хв. 15 жовтня 2026 року.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали до 03 год. 30 хв. 13 грудня 2026 року.

Одночасно визначити розмір застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисяч сто двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (застоводавцем) за наступними реквізитами : Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код Банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA 04821720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом терміну дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а сааме: прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для ви`їзду за кордон, інші документи, що дають право на ви`їзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти в наслідок внесення застави, визначеній у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на ньго обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави до 13 грудня 2026 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_15