Постанова № 140813749, 20.10.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2034/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши в режимі відеоконференцзв`язку матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, ОСОБА_1 роз`яснені.

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №779630 від 23 вересня 2026 року, ОСОБА_1 того ж дня о 21:08 в с. Лютинськ по вул. Центральна керував транспортним засобом марки MUSTANG МТ110-2 НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" №6810, що підтверджується тестом №4471 від 23 вересня 2026 року, результат якого становить 1,88 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень та підпису відмовився.

До початку розгляду справи, через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 - адвоката Погрібної Т.С. (ордер на надання правничої допомоги серії АН №2090130 від 09.10.2026 року) надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування поданого клопотання адвокат Погрібна Т.С., яка взяла участь в засіданні в режимі ВКЗ, повідомила про допущення працівниками поліції при оформленні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , істотних порушень норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- недотримано порядок вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення та забезпечення права на захист;

- порушено право на медичний огляд у закладі охорони здоров`я;

- допущення процесуальної непослідовності дій працівниками поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- неповнота відеофіксації процесуальних дій працівників поліції та обмеження права ОСОБА_1 на надання пояснень і зауважень під час складання протоколу.

На підставі наведеного просила задоволити клопотання та закрити відносно ОСОБА_1 провадження у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнав, підтримав позицію свого представника, не заперечивши при цьому факт керування транспортним засобом 23 вересня 2026 року, факт правомірної зупинки працівниками поліції та факт проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та її представника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Зі змісту п. 2.9а Правил дорожнього руху вбачається, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Основними доказом по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №779630 від 23 вересня 2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23 вересня 2026 року з якого вбачається, що проба на стан сп`яніння позитивна та становить 1,88 ‰, зобов`язання про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, беззаперечним доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння стверджується результатом тесту для вимірювання рівня алкоголю в організмі, за допомогою газоаналізатора "Drager" №6810, з якого вбачається, що у нього рівень алкоголю в організмі складає 1,88 ‰.

Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР, є достовірними та допустимими доказами.

Дії працівників поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення ним також не подано.

Окремі недоліки, на які звертає увагу представник ОСОБА_1 - адвокат Погрібна Т.С., судом оцінюються критично та є такими, що не виключають у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, стосовно тверджень захисту про недотримання порядку вручення копії протоколу та забезпечення права на захист, а також обмеження права ОСОБА_1 на надання пояснень і зауважень, суд зазначає, що вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та відеозаписом з нагрудних камер (бодікамер) поліцейських.

Зі змісту відеозапису чітко вбачається, що правопорушнику було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також надано можливість висловити свою думку.

Крім того, сама по собі відмова особи від підписання протоколу чи отримання його копії (що зафіксовано у встановленому законом порядку) не свідчить про порушення його прав з боку поліцейських, а є формою реалізації особою процесуальних прав та обраним способом захисту.

Щодо посилань на порушення права на медичний огляд у закладі охорони здоров`я та процесуальну непослідовність дій працівників поліції, судом встановлено, що процедуру проведення огляду на стан сп`яніння було дотримано у повній відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора "Драгер 6810" у встановленому законом порядку.

Так, після отримання позитивного результату на місці зупинки, ОСОБА_1 не висловив незгоди з результатами огляду та не вимагав проведення повторного огляду в закладі охорони здоров`я, що нівелює твердження захисту про порушення його прав.

Також аналізуючи доводи про неповноту відеофіксації процесуальних дій, суд зауважує, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є дискретними (фіксують ключові моменти правопорушення) та в повній мірі відображають хронологію подій, підтверджують факт керування транспортним засобом, наявність у водія ознак сп`яніння та його чітку процесуальну поведінку.

На переконання суду, поодинокі перерви у відеозаписі або технічні особливості фіксації не спростовують самого факту вчинення адміністративного правопорушення та не можуть бути безумовною підставою для закриття провадження у справі за наявності інших беззаперечних та узгоджених між собою доказів.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи доказів оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції вказує на погодження ним зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчиненому правопорушенні, в тому, що він керував транспортним засобом перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, доведено повністю.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубе правопорушення, яке у випадку його не виявлення працівниками поліції, могло потягнути за собою тяжкі наслідки.

Вказане вище обумовлено тим, що керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, а також і для самого себе.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308 КУпАП

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф, протокол серії ЕПР1 №779630).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.