Рішення № 140813493, 20.10.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/886/26

2/543/743/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Усенко М.І., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 24.08.2026 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №103903484 від 28.06.2024 в розмірі 57595 грн 20 коп. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.06.2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №103903484. Згідно з умовами якого відповідач отримала 10000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти. Комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений договором. Заборгованість відповідача становить 57595,20 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9800,00 грн; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 1050,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками становить 41745,20 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання 5000,00 грн. Позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги з первісним кредитором, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача. Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №103903484 від 28.06.2024 у сумі 57595 грн 20 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою від 26.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 10 год. 00 хв. 24.09.2026 у приміщенні суду, а також частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

23.09.2026 на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана інформація.

Ухвалою суду від 24.09.2026 для здійснення повторного виклику відповідача відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 15 год. 30 хв. 20.10.2026.

05.10.2026 від представника відповідача адвоката Сидоренка Олега Андрійовича надійшов сформований засобами підсистеми «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що заявлені вимоги у визначеному позивачем розмірі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі. Заперечення відповідача стосуються не факту надходження кредитних коштів на банківську картку, а належного доказування погодження конкретної редакції електронного договору та його додатків, законності застосованої процентної ставки в окремі періоди кредитування, правомірності 5 000,00 грн платежів за прострочення, комісії за надання кредиту та заявлених судових витрат. Представник відповідача зазначає, що належне погодження відповідачем саме тієї редакції договору та додатків, на які посилається позивач, викликає обґрунтовані сумніви Наданий до суду пакет документів не є однорідним щодо електронного підпису. На титульній сторінці договору зазначено одноразовий ідентифікатор 579265, однак наступні сторінки договору та окремі додатки не містять цього ідентифікатора як реквізиту, який дозволяв би безпосередньо пов`язати кожен конкретний документ із відповідним актом електронного підписання. Особливо істотною є розбіжність у Паспорті споживчого кредиту. У верхній частині Паспорта споживчого кредиту від 28.06.2024 зазначено інший одноразовий ідентифікатор 146822. Натомість позивач доводить підписання кредитного договору кодом 579265. Жодного пояснення щодо того, чому документи, які нібито становлять єдиний пакет кредитної документації та датовані одним днем, містять різні одноразові ідентифікатори, позивач не надав. Факт зарахування 10 000,00 грн на банківську картку може підтверджувати факт отримання грошових коштів, однак сам по собі не усуває обов`язку позивача довести погодження відповідачем конкретних договірних умов, на підставі яких на суму 10 000,00 грн нараховано у декілька разів більшу суму платежів. Заявлені 41 745,20 грн процентів підлягають перерахунку Цей аргумент є самостійною підставою для зменшення розміру позовних вимог навіть у випадку, якщо суд дійде висновку про належне укладення кредитного договору. п. 18. Заявлені у цій справі 5 000,00 грн як штрафні санкції підлягають виключенню із суми заборгованості в повному обсязі, з огляду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Також представником заперечується вимога щодо стягнення комісії у сумі 1050,00 грн. Надання суми кредиту є основним обов`язком кредитодавця, а позивач не навів окремої послуги, фактично наданої відповідачу саме за плату 1 150,00 грн. Виписка та розрахунок позивача містять внутрішню суперечність щодо здійснених відповідачем платежів. Така внутрішня неузгодженість знижує доказове значення односторонньої виписки позивача та додатково підтверджує необхідність судової перевірки кожної складової заявленої суми, а не механічного прийняття кінцевого сальдо 57 595,20 грн. Заявлені 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірними З урахуванням викладеного, просить суд 1. Прийняти цей відзив та долучити його до матеріалів справи. 2. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у заявленому розмірі 57 595,20 грн - відмовити.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

28.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103903484 (індивідуальна частина). Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 345 днів з 28.06.2024 (дата надання кредиту). Комісія за надання кредиту: 1150,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду та протягом решти строку кредитування нараховуються за ставкою 511,00% річних. Відповідач підписала даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 579265 та паспорт споживчого кредиту - 148822 (а.с.11-20).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором про споживчий кредит виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту (а.с.22).

Крім того, 23.09.2026 на виконання ухвали суду, від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . По даному рахунку було зарахування коштів на суму 10000 UAH за період 28.06.2024-05.07.2024 р. 28.06.2024 (а.с.58-59).

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103903484 від 28.06.2024, сформованого ТОВ «Мілоан», вбачається, що ТОВ «Мілоан» надало кредит ОСОБА_1 , нарахувало комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, а також, штраф згідно п.4.1. договору (а.с.19 звор.).

26.11.2024 між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги №114-МЛ/Т, у відповідності до умов якого Кредитор передає, а Новий кредитор приймає права вимоги в розмірі Портфеля заборгованості. Згідно з витягом з Реєстру боржників від 10.09.2025 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103903484 від 28.06.2024 на загальну суму 31252,80 грн, з яких: 8200,00 грн сума заборгованості по кредиту за увесь строк кредитування; 1600,00 грн. сума простроченої заборгованості по кредиту; 114,80 сума заборгованості по процентах за користування кредитом; 15288,00 грн - сума простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом; 650,00 грн сума заборгованості по комісії за надання кредиту за увесь строк кредитування, 400,00 грн - сума простроченої заборгованості по комісії за надання кредиту; 5000,00 грн сума заборгованості по неустойці (штраф, пеня) та/або процентам за порушення грошового зобов`язання (а.с.27-38 та на звор.).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №103903484 від 28.06.2024 ОСОБА_2 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» яка станом на 10.08.2026 складає 57595,20 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 9800 грн; прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 1050 грн; прострочена заборгованість за відсотками становить 41745,20 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання 5000 грн (а.с.24 на звор.). Вказані суми заборгованості відображені також у Розрахунку заборгованості за кредитним договором №103903484 від 28.06.2024 року у період з 29.11.2024 по 08.06.2025 (а.с. 25-26).

03.08.2026 позивачем направлялася відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання претензія про сплату заборгованості у сумі 57595,20 грн (а.с.39).

Даних про погашення відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір. суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо доводів представника відповідача про наявність обґрунтованих сумнівів у належному погодженні відповідачем саме тієї редакції договору та додатків, на які посилається позивач, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що 28 червня 2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103903484 (індивідуальна частина) підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 579265, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до п 6.1, 6.2. Договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству. За зверненням Позичальника Товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу Позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням Позичальника. За зверненням Позичальника Товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу Позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням Позичальника.

Відповідно до п.6.4, 6.5 Договору, укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Вказане повністю відповідає положенням ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано (шляхом надсилання на номер телефону у формі смс) одноразовий ідентифікатор 579265 підписання кредитного договору №103903484 від 28.06.2024 (а.с.21 на звор).

Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач погодилася з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) Договору в цілому та підтвердила, що: вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил;.

Доказів того, що вказаний Договір був укладений шахрайським шляхом чи персональні дані ОСОБА_1 були використані товариством для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надано.

Також суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Суд враховує, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

Відтак, підписання відповідачем договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №103903484 від 28.06.2024 підтверджено належними та допустимими доказами.

Зміст договору та паспорту споживчого кредиту свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків.

Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №103903484 від 28.06.2024. Зазначений договір недійсним не визнано.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на наявність розбіжностей у одноразових ідентифікаторах, якими підписано кредитний договір і паспорт споживчого кредиту, оскільки попереднє, до укладення кредитного договору, ознайомлення з інформацією про умови кредитування, що містяться у паспорті споживчого кредиту, не виключає можливості підпису останнього з боку позичальника окремим одноразовим ідентифікатором, обмеження щодо цього у законодавстві відсутні.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про електронну комерцію» не передбачено підписання електронного підпису одноразовим ідентифікатором окремо кожної сторінки електронного документа.

При цьому, у разі сумніву у цілісності та незмінності електронного документу - договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №103903484 від 28.06.2024, відповідач мав можливість, на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України, заявити клопотання про витребування у відповідної особи оригіналів електронних доказів, що зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт укладення між 28 червня 2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит №103903484 (індивідуальна частина) та виникнення на його основі кредитних відносин між сторонами.

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема платіжним дорученням 91855468 від 28.06.2024, інформацією від АТ КБ «Приватбанк» підтверджується факт належного виконання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань щодо перерахування кредитних коштів у сумі 10000,00 грн позичальнику ОСОБА_1 на її банківський рахунок, вказаний у Договорі про споживчий кредит (а.с.22, 58).

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано ані належності їй вказаного банківського рахунку, ані факту зарахування на нього грошових коштів на підставі договору про споживчий кредит №103903484 від 28.06.2024.

З досліджених доказів по справі судом встановлено, що позивач правомірно набув права вимоги за кредитним договором №103903484 від 28.06.2024, боржником за якими є відповідач.

Водночас, визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, суд дійшов таких висновків.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII) споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 1.1 Договору № 103903484 від 28.06.2024, кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника

Отже, до вказаних правовідносин застосовуються вимоги Закону № 1734-VIII, яким визначаються загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною п`ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 28.06.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відтак до кредитних договорів, що укладені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», з урахуванням п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», підлягає застосуванню такий розмір денної процентної ставки: протягом перших 120 днів (з 24.12.2023 по 21.04.2024) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22.04.2024 по 19.08.2024) - 1,5 %, починаючи з 20.08.2024 1%.

Суд констатує, що договір про споживчий кредит №103903484 укладено 28.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 511,00% річних. Що фактично складає 1,4% в день, яка застосовується протягом усього строку кредитування, є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналізуючи умови укладеного між сторонами кредитного договору та розрахунку заборгованості в частині нарахування процентів за користування кредитом, суд вважає, що нараховані відповідачу проценти з 20.08.2024 по 08.06.2025 суперечать вимогам п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», відтак підлягають перерахунку.

Суд звертає увагу, що розмір нарахованої первісним кредитором щоденної процентної ставки 1,4% за період з 28.06.2024 по 19.08.2024 включно (53 дні) відповідає умовам договору та узгоджується з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

За період з 28.06.2024 по 15.07.2024 розмір відсотків за користування кредитом становить 2100,00 грн (10000,00 грн *1,4%*18 днів).

Суд враховує що відповідачем 15.07.2024 було сплачено первісному кредитору 2150,00 грн, з яких первісним кредитором спрямовано: 2100,00 на погашення процентів по кредиту, 50,00 грн на погашення комісії за надання кредиту, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення, наданим позивачем (а.с.22 на звор.)

За період з 16.07.2024 по 28.07.2024 включно (13 днів), з урахуванням тіла кредиту 10000,00 грн., проценти за користування становитимуть 1820,00 грн. (10000,00 грн*1,4%*13 днів).

Відповідачем 28.07.2024 було сплачено первісному кредитору 2350,00 грн, з яких первісним кредитором спрямовано: 2100,00 на погашення процентів по кредиту, 50,00 грн на погашення комісії за надання кредиту, 200,00 грн на погашення тіла кредиту, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення, наданим позивачем (а.с.22 на звор.)

Доказів того, що платежі 15.07.2024 та 28.07.2024 ним особисто не здійснювався, чи здійснювався без його згоди іншою особою, відповідачем суду не надано.

Станом на 29.07.2024 розмір заборгованості відповідача за основною сумою (тілом) кредиту, з урахуванням сплати 200,00 грн, становитиме 9800,00 грн

За період з 29.07.2024 по 19.08.2024 включно (22 дні) з урахуванням тіла кредиту 9800,00 грн., проценти за користування становитимуть 3018,40 грн. (9800,00 грн*1,4%*22 дні).

За період з 20.08.2024 по 08.06.2025, включно (292 дні) в межах погодженого сторонами у п. 1.3 Договору строку кредитування, з урахуванням тіла кредиту 9800,00 грн., проценти за користування становитимуть 28616,00 грн. (9800,00 грн*1%*292 дні).

Всього за період з 29.07.2024 по 08.06.2025 розмір заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом становитиме 31634,40 грн (3018,40 + 28616,00).

За вказаних вище обставин, оскільки розмір заборгованості з урахуванням суми кредиту та нарахованих процентів становитиме 41434,40 грн (9800,00 грн. (залишок тіла кредиту) + 31634,40 грн. (залишок процентів за користування кредитом)), в той час як позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів у розмірі 51545,20 грн (9800,00 + 41745,20), суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими.

Суд також вважає обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню, вимогу позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією надання кредиту, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Тому вимога позивача щодо стягнення комісії за кредитним договором не суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки умовами кредитного договору №103903484 від 28.06.2024, а саме - п. 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1150 грн.

Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.

Заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів за комісією у розмірі 1050,00 грн. відповідає як умовам кредитного договору, так і розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

З огляду на викладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача за кредитним договором №103903484 від 28.06.2024 підлягає стягненню 9800 грн 00 коп. - заборгованість за сумою кредиту, 31634 грн 40 коп. - заборгованість за відсотками, 1050 грн 00 коп заборгованість за комісією, а в загальній сумі 42484 грн 40 коп.

Водночас суд погоджується із доводами представника відповідача про безпідставність вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за штрафом, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, який триває донині.

Позивачем (первісним кредитором) нарахований штраф в розмірі 5000 грн, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с.1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог на 73,76 %, виходячи із змісту вище зазначеної норми, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1963,79 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн 00 коп.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №Д/32676 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 10.08.2026, Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/32676, згідно з якими вартість наданих послуг з правової допомоги становить 8000,00 грн.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання заяви про розгляд справи без участі представника позивача, наявність заперечень представника відповідача, та дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до розміру 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Можливість суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище та інших критеріїв підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції, що випливає, зокрема, із постанов Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені на 73,76%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2212 грн 80 коп. (3000,00 грн х 73,76%).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №103903484 від 28.06.2024 в загальному розмірі 42484 грн 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 1963 грн 79 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2212 грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236;

- відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Попадюк С.С.