Рішення № 140811447, 19.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

19.10.2026 Справа № 363/4078/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

25 червня 2026 року позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив суд стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 109 939 грн і судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1563-9911. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі 20 000 грн строком на 365 днів. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Додатковою угодою №1 від 16.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1563-9911 від 14.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 20 000 грн. Додатковою угодою №2 від 06.09.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1563-9911 від 14.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 500 грн. Додатковою угодою №3 від 10.09.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1563-9911 від 14.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000 грн. Додатковою угодою №4 від 11.09.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1563-9911 від 14.06.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 700 грн. Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 05.05.2026 становить 109 939 грн, з яких: 25 000 грн заборгованість за кредитом, 58 609 грн заборгованість за нарахованими процентами, 24 500 грн заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 1 830 грн заборгованість по комісії.

Процесуальні дії та рішення у справі.

17 липня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із перебуванням відповідача на військовій службі.

19 серпня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

18 вересня 2026 року на адресу суду від представник відповідача надійшли поясн Відповідач частково визнає позов у розмірі 25 000 грн за тілом кредиту, з урахуванням отриманих і частково погашених кредитних коштів. ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 08.03.2023 року. Відповідно до законодавства України, він звільняється від сплати процентів, штрафів і пені за кредитними зобов`язаннями на період дії відповідних законодавчих гарантій. Позивач безпідставно нарахував заборгованість у розмірі 109 939 грн, зокрема проценти, річні за статтею 625 ЦК України та комісії. Крім того, умови договору щодо комісій є необґрунтованими через відсутність належного підтвердження відповідних послуг. У зв`язку з викладеним відповідач просить стягнути лише 25 000 грн основного боргу, відмовити в задоволенні інших позовних вимог, розстрочити виплату основного боргу на 18 місяців та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Також просить відмовити у стягненні судового збору з відповідача.

22 вересня 2026 року Вишгородського районного суду Київської області у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції учасників справи.

Представник позивача разом із позовом подала клопотання, в якому просила розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача подала до суду пояснення, в яких позовні вимоги визнають частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14.06.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1563-9911.

Відповідно до пунктів 2.12.2 договору кредитодавець відкриває позичальнику кредитну лінію для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти та інші передбачені договором платежі. Згідно з пунктами 4.14.2 договору, сума кредиту становить 20 000 грн, дата надання 14.06.2025. Строк кредитування відповідно до умов договору становить 365 календарних днів, дата повернення 13.06.2026.

Згідно з пунктом 4.10 договору, стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % за кожен день починаючи зі 181-го дня. Відповідно до пункту 4.14 договору, комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту. Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 3181,67 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту 86 984,66 грн.

Відповідно до пункту 8.2 договору, у разі прострочення виконання грошових зобов`язань передбачено нарахування процентів річних у розмірі, визначеному договором, з урахуванням установлених ним обмежень.

На підставі додаткової угоди від 16.07.2025 відповідачу повторно надано 20 000 грн кредитних коштів. Пунктом 2.9 цієї угоди передбачено можливість застосування промоставки 0,55 % на день протягом перших 30 календарних днів, а надалі зниженої або стандартної ставки залежно від виконання позичальником зобов`язань. Пунктом 2.11 продовжено строк кредитування на 365 днів.

Згідно з додатковими угодами від 06.09.2025, 10.09.2025 та 11.09.2025 відповідачу надано додатково 5 500 грн, 3 000 грн та 3 700 грн відповідно. Унаслідок цього загальна сума кредиту становила 18 300 грн, 21 300 грн та 25 000 грн відповідно. Пунктами 2.82.9 зазначених угод передбачено нарахування процентів за стандартною ставкою 1 % на день протягом перших 180 днів та 0,74 % на день починаючи зі 181-го дня, з можливістю застосування зниженої ставки за умовами договору. Пунктом 2.11 передбачено продовження строку кредитування.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листами ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне проведення платежів через систему EasyPay та довідкою про перерахування кредиту №1563-991 від 14.06.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості позивача, станом на 05.05.2026 загальна сума боргу становила 109 393 грн, з яких 25 000 грн основний борг, 58 609 грн проценти за користування кредитом, 24 500 грн проценти річних за статтею 625 ЦК України та 1 830 грн комісія. Загальна сума платежів, здійснених відповідачем, становить 44 700 грн.

Листом від 07.05.2026 позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 30 днів із дня її отримання.

Водночас, згідно з довідкою №4136 від 27.07.2026, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 08.02.2023 року по теперішній час.

Застосовані норми права.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України - правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для такого виду договорів ця форма не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України)). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі за №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі за №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі за №127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовжений та триває на теперішній час.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан на території України, який продовжено і на теперішній час.

У відповідності до пункту 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Мотиви та висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 205, 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем із дотриманням установлених законом вимог, вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладення електронних договорів регулюється також Законами України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування». Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором за передбачених законом умов забезпечує дотримання письмової форми правочину.

Як установлено судом, 14 червня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1563-9911 в електронній формі. У подальшому сторони уклали додаткові угоди, на підставі яких відповідачу надавалися додаткові кредитні кошти.

Факт укладення договору та додаткових угод, а також надання кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема договором, додатковими угодами, листами ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне проведення платежів через систему EasyPay та довідкою про перерахування кредиту. Відповідач, зі свого боку, визнає наявність зобов`язання щодо повернення основної суми кредитної заборгованості в розмірі 25 000 грн.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений договором строк, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Невиконання або неналежне виконання зобов`язання є порушенням зобов`язання та тягне правові наслідки, установлені договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на погоджених умовах, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти, якщо інше не встановлено законом або договором.

З установлених судом обставин убачається, що позивач надав відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач не повернув їх у повному обсязі. Отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а внаслідок неповернення коштів утворилася заборгованість за основним зобов`язанням.

При цьому суд бере до уваги, що в матеріалах справи наведено відомості про загальний обсяг наданих кредитних коштів у сумі 52 200 грн та здійснення відповідачем платежів на загальну суму 44 700 грн. Водночас визначаючи розмір заборгованості за основним зобов`язанням, суд виходить із заявлених позовних вимог, наданого розрахунку та часткового визнання позову відповідачем у частині 25 000 грн основного боргу. Доказів, які б давали підстави для стягнення основного боргу в іншому розмірі, суду не надано.

Таким чином, вимога про стягнення 25 000 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом із тим суд установив, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з лютого 2023 року, що підтверджується довідкою № 4136 від 27 липня 2026 року. Отже, на момент укладення кредитного договору та додаткових угод відповідач мав статус військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, на весь час призову не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом, за винятком кредитних договорів, щодо яких законом прямо передбачено винятки.

Зазначена законодавча гарантія має спеціальний характер і спрямована на соціальний захист військовослужбовців, які виконують військовий обов`язок в особливий період. Її застосування не залежить від того, чи пов`язане кредитне зобов`язання безпосередньо з проходженням військової служби, за умови дотримання встановлених законом критеріїв та відсутності передбачених законом винятків.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що кредитні кошти були надані відповідачу для придбання житлової нерухомості, автомобіля або іншого майна, на яке поширюються встановлені законом винятки. Позивач також не довів наявності обставин, які виключали б застосування до відповідача зазначеної законодавчої гарантії.

За таких обставин суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів за користування кредитом на відповідний період.

З огляду на це вимоги позивача про стягнення 58 609 грн процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають, оскільки їх нарахування суперечить установленим законом гарантіям соціального захисту відповідача як військовослужбовця.

Щодо вимоги про стягнення 24 500 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, за загальним правилом зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Зазначене положення поширюється на спірні кредитні правовідносини, оскільки відповідний період нарахування припадає на час дії воєнного стану в Україні.

Отже, нарахування позивачем процентів річних за статтею 625 ЦК України за відповідний період не відповідає наведеним законодавчим приписам. Тому вимога про стягнення 24 500 грн таких процентів задоволенню не підлягає.

Окремо суд оцінює вимогу про стягнення комісії в розмірі 1 830 грн.

Згідно з умовами кредитного договору комісія за надання кредиту передбачена пунктом 4.14 договору та відповідними умовами додаткових угод. Позивач обґрунтовує зазначену вимогу погодженими сторонами умовами договору, а відповідач заперечує проти її стягнення, посилаючись на відсутність належного підтвердження фактичного надання послуг.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору кредитодавець зобов`язаний надати споживачеві передбачену законом інформацію про умови кредитування та загальну вартість кредиту. Умови договору споживчого кредитування мають відповідати вимогам законодавства, а платежі, покладені на споживача, повинні мати належне правове та договірне обґрунтування.

Комісія за надання кредиту в розмірі 1 830 грн була прямо передбачена умовами укладеного договору та додатковими угодами. За відсутності належних доказів її сплати відповідачем та з урахуванням встановлених судом обставин ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню. З відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25 000 грн та комісія за надання кредиту в розмірі 1 830 грн, загальна сума яких становить 26 830 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. У разі задоволення позову на 24,40 % пропорційна частина судового збору становить 649 грн 62 коп.

Водночас пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору для визначених законом категорій осіб, зокрема військовослужбовців, у справах, пов`язаних із виконанням військового обов`язку, а також щодо захисту їхніх прав.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України такі витрати належать до судових витрат і підлягають розподілу з урахуванням результатів розгляду справи, документального підтвердження їх понесення, співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову.

Представником відповідача заявлено до відшкодування 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та надано докази їх понесення.

Оцінюючи співмірність заявлених витрат, суд ураховує характер спірних правовідносин, категорію справи, обсяг підготовлених процесуальних документів, складність правових питань, кількість досліджених доказів та фактичний обсяг роботи представника відповідача.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, а обґрунтованим і співмірним розміром таких витрат є 3 000 грн. Ця сума підлягає розподілу з урахуванням результатів розгляду справи та правил статті 141 ЦПК України.

Щодо розстрочення виконання рішення.

Відповідно до статей 267, 435 ЦПК України суд може визначити порядок виконання судового рішення, надати відстрочення або розстрочення його виконання за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати матеріальний стан сторін, характер спору, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення, а також необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів стягувача та боржника.

У цій справі відповідач просив розстрочити виконання рішення на 18 місяців, посилаючись на проходження військової служби та відсутність можливості одноразово сплатити присуджену суму.

Суд бере до уваги, що відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, а його матеріальне становище та характер зайнятості можуть істотно ускладнювати одноразове виконання рішення. Водночас розстрочення не повинно надмірно обмежувати право позивача на своєчасне виконання судового рішення.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення в частині стягнення 26 830 грн строком на 12 місяців. Такий строк забезпечує можливість поступового виконання зобов`язання відповідачем та водночас сприяє реалізації права позивача на отримання присуджених коштів.

Відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення відповідного рішення, ухвали чи постанови.

З огляду на це виконання рішення в частині стягнення 26 830 грн слід розстрочити на 12 місяців шляхом сплати 11 щомісячних платежів по 2 235 грн 83 коп. та останнього платежу в розмірі 2 235 грн 87 коп., починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання рішенням законної сили.

Отже, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню в межах установленої судом заборгованості за основним зобов`язанням та, за умови підтвердження законності відповідного платежу, комісії за надання кредиту. У решті позовних вимог слід відмовити. Судові витрати належить розподілити відповідно до статті 141 ЦПК України, а виконання рішення в частині стягнення присудженої суми розстрочити на 12 місяців.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1563-9911 від 14.06.2025 року в розмірі 26 830 грн.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 649 грн 62 коп. компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У частині інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №1563-9911 від 14.06.2025 року в розмірі 26 830 грн строком на 12 місяців, шляхом сплати 11 щомісячних платежів по 2 235 грн 83 коп. та останнього платежу в розмірі 2 235 грн 87 коп., починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня вручення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул-р Лесі Українки, буд. 26, оф. 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник